Постанова

від 14.06.2007 по справі 16/298

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

14 червня 2007 р.

№ 16/298 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.,

суддів:

Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.

розглянув касаційну скаргу

 Товариства з обмеженою відповідальністю

"Азовснабторг"

на постанову

Донецького апеляційного господарського

суду від 28.02.2007р.

та рішення

господарського суду Донецької

області від 13.11.2006р.

у справі

№16/298

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю 

"Азовснабторг"

про

стягнення 30815грн.,

за

участю представників:

-          позивача: не з'явились;

-          відповідача: Колобов Л.В., дов. від

04.01.2007р.;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського

суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Азовснабторг" про стягнення 30000грн. попередньої оплати по договору

НОМЕР_1 від 01.09.2005р. та 815грн. 3% річних за період з 18.09.2005р. по

21.08.2006р.

Рішенням господарського суду Донецької

області від 13.11.2006р. у справі №16/298 (суддя Манжур В.В.) позов задоволено

частково. Стягнуто з Товариства  з

обмеженою відповідальністю "Азовснабторг" на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 30000грн. попередньої оплати

за договором НОМЕР_1 від 01.09.2005р., 300грн. витрат по сплаті державного

мита, 114,88грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване положеннями

ст.526 ЦК України та неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо

своєчасної поставки товару за договором.

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 28.02.2007р. у справі №16/298 (колегія суддів у складі

головуючого судді Стойка О.В., суддів Діброви Г.І., Дзюби О.М.) рішення

господарського суду Донецької області від 13.11.2006р. залишено без змін, а

апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю

"Азовснабторг" - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням

місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовснабторг" звернулось до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на

порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення

господарського суду Донецької області від 13.11.2006р. та постанову Донецького

апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. у справі №16/298 скасувати,

та залишити позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1 без розгляду.

В судове засідання 17.05.2007р.

представники позивача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце

розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий

господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 скористалась наданим ст. 1112 ГПК України

правом та надала відзив на касаційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю  "Азовснабторг", в якому просить

рішення господарського суду Донецької області від 13.11.2006р. та постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. у справі № 16/298

залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи,

касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976р. №11

“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з

нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин,

а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або

виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у

судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського

суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним

вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді

в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено,

що 01.09.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір

купівлі-продажу НОМЕР_1, відповідно до умов якого покупець зобов'язувався

оплатити та прийняти продукцію, згідно виставлених рахунків, видаткових

накладних, а постачальник відвантажити продукцію в обумовлені строки.

Відповідно до п.2.3 цього договору

умовами оплати є попередня оплата 100%.

Пунктом 2.5 названого договору

встановлено, що строк відвантаження продукції складає 12 робочих днів з моменту

надходження повної попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Позивач відповідно до

рахунку-фактури НОМЕР_2 від 05.09.2005р. здійснив попередню оплату продукції у

сумі 36250грн. згідно платіжного доручення №90 від 06.09.2005р.

Позивач вказував, що відповідач

здійснив часткове повернення попередньої оплати в сумі 6250грн.

Судом першої інстанції встановлено,

що позивачем з приводу непоставки товару на адресу відповідача була направлена

претензія №1 від 06.06.2006р. з вимогою повернути попередню оплату в сумі

30000грн. за непоставлений товар.

Задовольняючи позов в частині

стягнення з відповідача 30000грн., суд першої інстанції виходив з того, що

останній не надав доказів перерахування суми попередньої оплати на розрахунковий

рахунок позивача. Суд дійшов висновку, що сума попередньої оплати є

неповерненою, тому розмір збитків, понесених позивачем складає 30000грн.

Залишаючи без змін рішення

місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач

не надав суду доказів, які підтверджують неналежне виконання позивачем своїх

зобов'язань за умовами договору купівлі-продажу, тому висновок суду першої

інстанції про задоволення вимог позивача є вірним.

Проте, погодитись з такими

висновками судів попередніх інстанції в повній мірі не можна, з огляду на

наступне.

За загальним принципом цивільного

права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права,

має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як

відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного

правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між

протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Однак суд першої інстанції,

стягуючи з відповідача збитки понесені позивачем на суму 30000грн., не взяв до

уваги, що для вирішення наявності підстав для стягнення збитків необхідна

наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, тоді як суд

апеляційної інстанції не надав оцінки зазначеному висновку суду першої

інстанції.

Крім того, відповідно до ч.1, ч.2,

ч.3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,

якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах,

телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у

письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,

електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким,

що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за

допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового

підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках,

встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою

згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх

власноручних підписів.

За ст.638 ЦК України договір є

укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору.

Статтею 639 ЦК України визначено

форму договору, зокрема договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо

вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти

договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї

форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом

не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його

підписання сторонами.

Згідно з приписами ст. 693 ЦК

України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю

оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен

здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий

строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530

цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати

товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Стаття 693 ЦК України, на підставі

якої пред'явлено позов, передбачає можливість покупця, у випадку порушення

продавцем строку передання покупцю попередньо оплачених товарів, вимагати

повернення суми попередньої оплати.

Вимагаючи повернення попередньої

оплати, позивач послався на те, що між сторонами був укладений договір

купівлі-продажу, та відповідачем були порушені строки поставки товару.

Суд першої інстанції, ухвалюючи

рішення про задоволення позову на підставі ст.526, ч.2 ст.693 ЦК України, а

апеляційний суд, залишаючи його без змін, в порушення ст.33 ГПК України не

витребував оригіналу договору, на підставі якого був пред'явлений позов, не

дослідив його відповідність вимогам до письмової форми правочину, запровадженим

ст.207 ЦК України, у тому числі і частиною третьою цієї статті.

Крім того, позивач послався на

направлення відповідачу претензії, проте доказів в підтвердження вказаного

факту не надав, а суд не витребував.

Поряд з цим, судами не надана

правова оцінка призначенню платежу, наведеному в платіжному дорученні №90 від

06.09.2005р. "предоплата за трубу 219*8 согласно счета 268 от 05.09.2005г.

НДС 6041,67грн.", тоді як в матеріалах справи наявний рахунок-фактура

НОМЕР_2 від 05.09.2005р.

Стверджуючи про часткове повернення

відповідачем попередньої оплати в сумі 6250грн., про що вказує позивач, суди не

дослідили цю обставину та не надали їй відповідну правову оцінку.

Відповідно до п.7.2 ст.7 Закону

України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний

надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової

накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах

юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,

зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер

платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи

або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку

на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх

кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних

документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку

податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму

коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.7.2.3 п.7.2 ст.7 названого

Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку

товарів (робіт, послуг) - будь-яку операцію, що здійснюється згідно з

договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими

договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за

компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної

поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем

(лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами

фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими

договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права

власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Порядок видачі податкових накладних

визначений Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА

України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованим в Мін'юсті України 23.06.1997р.

за №233/2037.

Згідно п.4.5 ст.4 Закону України

"Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг)

здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний

за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка

їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та

отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п.20 названого

Порядку у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до

пункту 4.5 статті 4 названого Закону постачальник товарів (послуг) виписує

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової

накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Поряд з цим, судом апеляційної

інстанції не з'ясована наявність у позивача оригіналів та не надана правова

оцінка поданим позивачем копії податкової накладної №61 від 06.09.2005р.,а

також розрахунку №13 коригування кількісних і вартісних показників до податкової

накладної від 06.09.2005р. №61, виданим позивачу Товариством з обмеженою

відповідальністю "Азовснабторг", не з'ясовано відображення вказаної

податкової накладної в книзі продажу товарів (робіт, послуг) відповідача та

книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) позивача, а також проведеному

коригуванню на підставі зазначеного розрахунку.

Поряд з цим, судом апеляційної

інстанції не надана правова оцінка і наданій позивачем банківській виписки за

09.09.2005р., ВАТ "Промекономбанк" (а.с.73).

Викладене свідчить про неповне

встановлення судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин справи, що

мають значення для правильного вирішення даного спору.

Отже, висновки судів першої та

апеляційної інстанцій є наслідком неповного дослідження вказаних обставин справи,

неправильного тлумачення та застосування норм права.

Оскільки передбачені процесуальним

законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені

попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у

справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи

господарському суду Донецької області необхідно врахувати викладене, всебічно і

повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, з'ясувати права та обов'язки

сторін, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і

вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити

норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин,

та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115,

1117, п.3 ч.1 ст.1119, ст.ст.11110-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Азовснабторг" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 28.02.2007р. та рішення господарського суду Донецької

області від 13.11.2006р. у справі №16/298 скасувати.

Справу №16/298 передати на новий

розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю "Азовснабторг"(код ЄДРПОУ 32258914, адреса: 87520,

Донецька область, м. Маріуполь, вул. М.-Сибіряка,46/17) в доход Державного

бюджету України державне мито у сумі 99(дев'яноста дев'ять)грн.

Доручити господарському суду

Донецької області видати наказ у справі №16/298.

Головуючий

О. Кот

 Судді:

 С. Владимиренко

 С. Шевчук