Постанова

від 14.03.2019 по справі 127/15704/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/15704/16-ц

Провадження № 22-ц/801/504/2019

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 рокуСправа № 127/15704/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Якименко М. М.,

суддів : Ковальчука О.В., Сала Т. Б.

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ Видавництво РІА , ОСОБА_5 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору Козятинського районного міжколгоспного будівельного ПМК-9 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди

за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ТОВ Видавництво РІА на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року, ухвалене суддею Бойком В.М.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 вернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ТОВ Видавництво РІА про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Просив визнати недостовірною інформацію стосовно нього, щодо здійснення ним погроз на адресу ОСОБА_4 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, яка була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , випуск №49 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язати ОСОБА_4, ТОВ Видавництво РІА та ОСОБА_5 спростувати вказану інформацію шляхом опублікування у газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті і тим самим шрифтом не пізніше двох місяців з дня набрання рішенням законної сили оголошення відповідного змісту.

Стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі, який визначений у висновку судової експертизи, а також судові витрати.

ОСОБА_3 вважає дану інформацію неправдивою , такою, що не відповідає дійсності та підлягає спростуванню з наступних підстав. Позивач не перебував з відповідачем ОСОБА_4 в жодних відносинах та взагалі з нею не спілкувався. Він не працює в ПМК-9, а здійснює представництво ПП Оазис КА , який орендує приміщення в Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9.

Надання ОСОБА_4 неправдивої інформації свідчить про неприязне відношення її до позивача з невідомих йому причин.

Позивач зазначає, що публікацією вказаної вище статті йому спричинено моральну шкоду, оскільки змінилось його соціальне життя, з'явились нервові зриви, стан тривоги, він припинив спілкуватися з рідними. У зв'язку з публікацією статті в нього виникає сильне душевне хвилювання, що підтверджено медичними документами.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даними позовом.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року позов було задоволено.

Визнано недостовірною інформацію стосовно позивача щодо здійснення ним погроз ОСОБА_4 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, яка була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , випуск №49 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язано ОСОБА_4, ТОВ Видавництво РІА , ОСОБА_5 спростувати вказану інформацію шляхом опублікування у газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті і тим самим шрифтом не пізніше двох місяців з дня набрання рішенням законної сили оголошення наступного змісту:

ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , випуск № 49 була надрукована стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 В даній статті від імені ОСОБА_4 вказано: ІНФОРМАЦІЯ_4 Редакція газети ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомляє про те, що обнародувана інформація щодо здійснення ОСОБА_3 погроз на адресу ОСОБА_4 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 була недостовірною.

Стягнуто із відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду в 100 521, 00 грн.

Стягнуто пропорційно з відповідачів на користь позивача судові витрати в розмірі 5076 грн. за витрати за проведення експертиз, а також 4332 грн. судового збору.

Не погодились із рішенням відповідачі ОСОБА_4 та ТОВ Видавництво РІА , оскаржили його в апеляційному порядку.

ОСОБА_4, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи, в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову до неї відмовити.

В якості основного доводу вона посилається на те, що інформація, яка викладена в статті є її оціночним судженням та припущенням, а тому не підлягає спростуванню.

На апеляційну скаргу ОСОБА_4 позивач подав відзив, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Інші учасники, які приймають участь у справі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ Видавництво РІА також вказував на незаконність ухваленого рішення, порушення судом матеріального та процесуального права.

Основним доводом відповідач вказує те, що суд безпідставно задовольнив позов щодо відповідача ТОВ Видавництво РІА , оскільки в силу ст.42 Закону України Про друковані засоби масової інформації видавництво за публікацію відомостей відповідальності не несе.

Відзивів на апеляційну скаргу ТОВ Видавництво РІА до апеляційного суду не надходило.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 та поза межами доводів апеляційної скарги але в межах її вимог ТОВ Видавництво РІА , колегія суддів дійшла наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі договору представництва представляє інтереси ПП Оазис-КА .

Його робочий кабінет знаходиться в б.№107 по вул. Довженка в м. Козятин Вінницької області , частину якого орендує ПП Оазис-КА .

Вказана будівля є адміністративним приміщенням , яке належить Козятинському районному міжколгоспному будівельному ПМК-9.

Відповідач ОСОБА_4 працює на посаді головного бухгалтера Козятинському районному міжколгоспному будівельному ПМК-9.

Так ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , випуск №49 була розміщена стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 В даній статті міститься інтерв'ю відповідача ОСОБА_4 , яке вона надала журналісту ОСОБА_6, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач вважає дану інформацію неправдивою, такою, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію та створює негативне ставлення та недовіру до нього у співробітників та всього населення. Така інформація підлягає спростуванню. Позивач у позові зазначає, що не перебуває з відповідачем ОСОБА_4 в жодних відносинах і взагалі з нею не спілкувався. Він не працює в ПМК-9, а лише здійснює представництво ПП Оазис КА на підставі договору і яке орендує приміщення в Козятинського районного міжколгоспного будівельного ПМК-9 .

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано зворотне, що інформація стосовно ОСОБА_3 щодо здійснення ним погроз фізичною розправою ОСОБА_4 та вчинення ним дій з метою звільнення останньої з посади головного бухгалтера Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, яка була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , випуск №49 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 є недостовірною, а тому підлягає спростуванню у спосіб, який була поширена.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із розміру, визначеного висновком судово-психологічної експертизи (27 мінімальних заробітних, розмір яких був чинний на момент ухвалення рішення), що становить 100521,00 гривень.

Проте з такими висновками погодитися не можна, тому що судом неправильно застосовані закони, які підлягають застосуванню, та не враховані міжнародно-правові зобов'язання України в сфері свободи слова, свободи вираження поглядів.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та те, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Згідно зі ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

З матеріалів справи вбачається, зокрема пояснень відповідача ОСОБА_4, показань допитаного судом свідка ОСОБА_7, що дійсно в червні 2015 року мала місце розмова між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в кабінеті останньої, яка супроводжувалась голосною лайкою та розмовою на підвищених тонах. Позивач же, надаючи пояснення експертові вказував, що дійсно в листопаді 2015 року він прийшов до робочого кабінету ОСОБА_4 з проханням не шкодити його батькові та не підставляти його. Розмова між ними відбувалася на підвищених тонах.

Отже посилання ОСОБА_3 на ту обставину, що він не мав ніяких стосунків та розмов з ОСОБА_4 не відповідають дійсності та спростовуються самім же позивачем.

Поняття оціночного судження викладено в статті 47-1 Закону України Про інформацію . Так, оціночним судженням є, за винятком образи чи наклепу, висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій , а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, головною ознакою того, чи певне висловлювання є оціночним судженням чи фактом, є наявність фактичних даних, на які може таке поняття вказувати, а не тільки наявність визначення такого поняття в законодавстві.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначити характер такої інформації, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не визначив характер такої інформації, не з'ясував чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Вінницький міський суд Вінницької області, даючи тлумачення інформації, яка була опублікована в засобах масової інформації, визнав наявним місце твердження про факти, що порочать честь та гідність позивача, між тим, належними чином не звернув увагу на те, що вона є вираженням сприйняття та оціночним судженням відповідача на події, що мали місце під час розмови в робочому кабінеті з точки зору особистого сприйняття суті розмови та дій відповідача.

Визначаючи характер такої інформації, колегія суддів приходить до висновку, що висловлювання ОСОБА_4 стосовно того, що позивач погрожував їй фізичною розправою та його ціль - прибрати її з посади , є нічим іншим, як її оціночним судженням дій позивача, після неодноразових розмов з ним у її робочому кабінеті. Така інформація не містить фактичних даних щодо конкретних дій позивача, а тому не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості з урахуванням вимог національного законодавства, практики Європейського суду з прав людини та положень Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003р. № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Ч.1 ст.30 Закону України Про інформацію передбачає, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Зі змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Ст.42 Закону України Про друковані засоби масової інформації визначено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 спростовують висновки суду, а тому приймаються до уваги. Щодо апеляційної скарги ТОВ Видавництво РІА , апеляційний суд, який встановив під час розгляду справи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не обмежується її доводами з підстав, визначених ч.4 ст.367 ЦПК України.

Відтак апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові в повному обсязі у тому числі моральної шкоди, як похідної позовної вимоги, в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з позивала на користь відповідачів підлягають стягненню витрати, понесені ними по оплаті судового збору при зверненні до суду з апеляційними скаргами , а саме на користь ОСОБА_4 3915,30 гривень та на користь ТОВ Видавництво РІА 3915,30 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод ,ст.ст3, 9,28 34 Конституції України, ч.1 ст.30,47-1 Закону України Про інформацію , ст.ст. 81,141, 367, 374, 376, 382-384, 389,430 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ТОВ Видавництво РІА задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ Видавництво РІА , ОСОБА_5 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору Козятинського районного міжколгоспного будівельного ПМК-9 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 3915,30 гривень та на користь ТОВ Видавництво РІА ідентифікаційний код 34095069 судовий збір у розмірі 3915,30 гривень.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало

Повний текст постанови виготовлено 14 березня 2019 року.