Ухвала

від 14.03.2019 по справі 364/299/19

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/299/19

Провадження № 2-з/364/1/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області заяву Позивача - Голови Фермерського господарства ФЕРМЕР-ФІЛД (далі - ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ) ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Реєстрація нерухомості (далі - КП Реєстрація нерухомості ), про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 13.03.2019 р. надійшла позовна заява голови ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: КП Реєстрація нерухомості , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки.

У цей же день Позивачем одночасно із зазначеним позовом до суду подано заяву про забезпечення цього позову шляхом заборони ОСОБА_3 використовувати земельну ділянку площею 2,831 га, кадастровий номер 3221685201:01:022:0001, посвідчену державним актом на право приватної власності серії Р2 № 445206, що знаходиться на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області (далі - спірна земельна ділянка), за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди землі від 15.02.2019 р., зареєстрованого 20.02.2019 р. КП Реєстрація нерухомості (далі - спірний договір оренди).

Заяву про забезпечення позову голова ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що назване фермерське господарство з 20.01.2014 р. є орендарем спірної земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2, який у порушення передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі переважного права Позивача на укладення договору оренди землі на новий строк уклав 15.05.2019 р. спірний договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем - ОСОБА_3 Необхідність забезпечення позову Позивач обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду щодо поновлення спірного договору оренди, а також тим, що використання спірної земельної ділянки ОСОБА_3 під час розгляду справи по суті з урахуванням ротації культурних насаджень виконаних в березня місяці 2019 року теж може призвести до ускладнення виконання рішення суду та поновлення оспорюваних прав Позивача щодо використання земельної ділянки за призначенням.

За загальним правилом частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). У разі

якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, подану головою ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ОСОБА_1, до якої не додано будь-яких інших матеріалів, окрім квитанції про сплату судового збору, оцінивши викладене в цій заяві обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на його всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, вирішуючи цю заяву, виходить з такого.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. При цьому за частиною десятою цієї статті не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За роз'ясненнями, викладеними, зокрема, в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (з подальшими змінами), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

За правовим висновком Верховного Суду, співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 р. у справі № 913/257/18).

При цьому наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору оренди в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони користуватись або розпоряджатись ним законному власнику з огляду на те, що право власності на це приміщення позивачем не оспорюється, а предметом спору є лише виключно договірно-правові відносини стосовно дійсності договору оренди (постанова Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 752/6255/18).

Зважаючи на наведені законодавчі положення, правові висновки Верховного Суду і роз'яснення Верховного Суду України, а також те, що до заяви голови ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД

ОСОБА_1 про забезпечення її позову не додано жодних доказів на підтвердження наведеного в цій заяві обґрунтування, суд вважає, що неведені доводи Позивача такими, що не доводять необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони використання спірної земельної ділянки новому орендареві, якому законний власник, право власності якого не оспорюється та який має право користуватися і розпоряджатися своєю власністю, передав цю земельну ділянку в користування на підставі оспорюваного договору оренди. При цьому, на переконання суду, заборона Відповідачеві ОСОБА_3 (Відповідач) використовувати земельну ділянку, належну ОСОБА_2 (Відповідач), фактично означатиме заборону використання цієї земельної ділянки та розпорядження нею названому власникові. До того ж, як вбачається із зазначеної заяви про забезпечення позову, ротація культурних насаджень у березні 2019 року виконана. У той же час Позивач не наводить жодних тверджень, що саме ним, а не іншою особою виконано ті чи інші роботи на спірній земельній ділянці, а тому невжиття заходів забезпечення позову може завдати шкоди його правам та/або законним інтересам. Крім того, у разі вжиття судом заходів, про які просить Позивач, це, на думку суду, не відновить його прав на користування спірною земельною ділянкою, тож за таких умов спірна земельна ділянка протягом часу розгляду справи по суті взагалі не використовуватиметься, що в свою чергу буде суперечити встановленому статтею 5 Земельного кодексу України такому принципу національного земельного законодавства як забезпечення раціонального використання земель.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У зв'язку з цим суд ураховує, що у цій справі предметом спору є фактично право Позивача на користування земельною ділянкою, яка може бути оброблена чи на ній буде зібрано врожай іншими особами, тому відновлення прав Позивача, на його думку, може виявитися утрудненим чи неможливим у випадку задоволення позову.

Суд з таким висновком не може погодитися з огляду на особливості предмету спору в цій справі, забезпечення збалансованості інтересів сторін, у тому числі відповідачів, один з яких є власником спірної земельної ділянки, відсутність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки вжиття заходів забезпечення позову не відновить прав Позивача, неприпустимість втручання у господарську діяльність сторін, що може утруднити або унеможливити як збір врожаю на спірній земельній ділянці, так і її обробіток з огляду на вже розпочатий сезон весняно-польових робіт згідно з офіційною інформацією, розміщеною на веб-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Зважаючи на усе викладене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні заяви про забезпечення позову голови ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 258-261, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Голови ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: КП Реєстрація нерухомості , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки, - відмовити.

Копію цієї ухвали суду надіслати Заявникові (Позивачеві).

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (частина десята статті 153, підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, а в разі подання такої скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко