Постанова

від 13.02.2020 по справі 364/299/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1792/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Справа № 364/299/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретарів судового засідання Кравченко Н.О., Зиль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником ОСОБА_3 , на рішення Володарського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Макаренко Л.А.,

у справі за позовом Фермерського господарства ФЕРМЕР-ФІЛД до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство Реєстрація нерухомості про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки,

встановив:

У березні 2019 року позивач Фермерське господарство Фермер-Філд звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: КП Реєстрація нерухомості , в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 2,8310 га, із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, кадастровий номер 3221685201:01:022:0011, укладений 15 лютого 2019 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 , як такий, що порушує переважне право позивача на укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, площею 2,8310 га, від 20 лютого 2019 року, кадастровий номер 3221685201:01:022:0011, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 , який був зареєстрований 20 лютого 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Київської області Сіваченком В.Л., індексний номер 45609713;

- визнати договір оренди земельної ділянки площею 2,8310 га із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221685201:01:022:0011, яка розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, укладений 20 січня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_1 та Фермерським господарством Фермер-Філд , поновленим на строк до 12 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою та орендною платою в сумі 11 304 гривень.

- зобов`язати ОСОБА_1 укласти із Фермерським господарством Фермер-Філд , укласти додаткову угоду на оренду земельної ділянки площею 2,8310 га., кадастровий номер 3221685201:01:022:0011.

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Фермерського господарства Фермер-Філд судові витрати за сплату судового збору в сумі 7684 гривні та судовий збір в сумі 960,50 грн. за заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,831 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області. 20 січня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстрований 12 лютого 2014 року.

Протягом усього періоду оренди позивач добросовісно і сумлінно виконував умови договору. Надалі з метою укладення додаткової угоди на продовження зазначеного договору позивач 17 листопада 2018 року під час розвезення цукру пропонував ОСОБА_1 отримати проект відповідної додаткової угоди зі строком дії договору 12 років, з орендною платою 11 304 грн., яка мала бути підписана 01.12.2018 року. Від отримання проекту додаткової угоди відповідач відмовився, а 18.12.2018 року вказаний проект додаткової угоди надіслано ОСОБА_1 поштою, який було повернуто позивачу без вручення. Згодом позивач отримав дані щодо укладення ОСОБА_1 нового договору з іншим орендарем ОСОБА_2 15 лютого 2019 року.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 2,831 га, кадастровий номер 3221685201:01:022:0001, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, та скасування його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про реєстрацію 45609713 від 20.02.2019 року).

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства Фермер-Філд судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3842 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та зазначив в оскаржуваному рішенні те, що відповідач ОСОБА_1 підтвердив отримання ним проекту додаткової угоди, оскільки даний факт суперечить обставинам, викладеним в позовній заяві, підписаної особисто позивачем. Так, в позовній заяві позивач посилався на те, що ОСОБА_1 відмовився отримати проект додаткової угоди. Крім того, судом помилково зазначено в рішенні про те, що свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 у листопаді 2018 року при розвезенні цукру одночасно надали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки для ознайомлення, що не відповідає дійсності, оскільки свідок вказаної обставини не підтвердила, а пояснила, що ОСОБА_1 відмовився підписати додаткову угоду. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що 17.11.2018 року ОСОБА_1 особисто отримав проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди з позивачем.

Крім того, суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, які підтверджують факт відправлення позивачу цінного рекомендованого листа, в якому містилась заява та лист-повідомлення ОСОБА_1 від 02.01.2019 року про відсутність у нього як орендодавця намірів поновлювати договір оренди земельної ділянки, зокрема такі докази як: фіскальний чек від 04.01.2019 року, опис вкладення, довідку про повернення листа за закінченням встановленого терміну зберігання, зворотне повідомлення. Вказаний цінний рекомендований лист було відправлено позивачу згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, і відповідач ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність за дії (бездіяльність) поштового відділення ПАТ Укрпошта . Тому вважає помилковими висновки суду про те, що вказані відправлення є неналежними та недопустимими доказами, оскільки дані за таким номером цінного рекомендованого листа не зареєстровані в системі на офіційному веб-сайті ПАТ Укрпошта .

Також, судом першої інстанції не взято до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.03.2019 року у справі № 222/1402/16.

Звертає увагу на те, що строк дії укладеного з позивачем договору оренди землі № 20 від 20.01.2014 року закінчився. 15.02.2019 pоку, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, уклав договір оренди належної йому земельної ділянки із фізичною особою ОСОБА_2 , з його державною реєстрацією - 18.02.2019 pоку, строком на 7 років, а позивач хотів укласти новий договір із ОСОБА_1 строком на 12 років.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідачів, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що позивач ФГ Фермер-Філд як орендар належно виконувало свої обов`язки за договором та до закінчення строку дії договору оренди двічі (17.11.2018 року та 18.12.2018 року), тобто з дотриманням установлених законом і договором строків повідомив орендодавця ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, додавши до відповідного листа-повідомлення проект додаткової угоди.

Суд вважав, що наведені обставини визнані всіма учасниками справи, ніким з них не оспорювалися, в тому числі жодних зауважень щодо виконання позивачем умов договору оренди відповідачем ОСОБА_1 суду не повідомлялося, навпаки вказано на своєчасність і в повному обсязі виплату орендної плати.

Стосовно дотримання наведених вимог статті 33 Закону України Про оренду землі щодо повідомлення орендодавцем ОСОБА_1 протягом місяця орендаря ФГ Фермер-Філд про наявність заперечень і своє рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимим доказами дотримання ним вимог статті 33 Закону України Про оренду землю щодо своєчасного повідомлення позивача про свою відмову в поновленні договору оренди.

Суд визнав обґрунтованими доводи позивача про неотримання повідомлення від відповідача щодо небажання поновлювати договір оренди, що в свою чергу свідчить про недотримання відповідачем ОСОБА_1 передбачених законом та укладеним з позивачем умовам договору обов`язків щодо порядку поновлення договору оренди землі або відмови від цього.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що переважне право позивача на поновлення договору оренди, укладеного 20 січня 2014 року з відповідачем ОСОБА_1 , у порядку частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренди землі було порушено. Тому способом захисту порушеного права позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк має бути визнання недійсним нового договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем ОСОБА_1 з іншим орендарем - відповідачем ОСОБА_2 , зі скасуванням реєстрації цього нового договору.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог - визнання поновленим на новий строк договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 20.01.2014 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 та зобов`язати останнього укласти з позивачем додаткову угоду на оренду згаданої земельної ділянки, суд виходив з того, що за змістом статті 33 Закону України Про оренду землі вбачається, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Тому належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що і може бути предметом розгляду в суді.

Неправильно ж обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 10.09.2018 р. у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 р. у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 р. у справі № 908/2484/17). Відповідно, також не є належним способом захисту вимога щодо зобов`язання укладення додаткової угоди, оскільки сторонами договору не досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

З висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог колегія суддів не погоджується, оскільки такі висновки не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до державного акту про право приватної власності на землю серії Р2 № 445206, виданого 05.08.2003 року Ожегівською сільською радою на підставі рішення цієї сільської ради від 27.02.2001 року № 7, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 170 , відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221685201:01:022:0001, площею 2,831 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області ( а.с. 22, 74)

20 січня 2014 року між позивачем ФГ Фермер- Філд та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 20, згідно з яким ОСОБА_1 як орендодавець передав позивачеві (орендарю) зазначену земельну ділянку в строкове платне користування , строк дії договору - 5 років ; до договору додано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 20.01.2014 р. (а.с. 18-20). Цей договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права 12 лютого 2014 року (а.с. 21).

Протягом строку дії зазначеного договору позивачем сплачувалася орендна плата, що підтверджено копіями відповідних відомостей (а.с. 24-30).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст. 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Таким чином, лише встановлення судом вищезазначених чотирьох юридичних фактів може бути підставою для задоволення позовних вимог, що ґрунтуються на визнанні за орендарем переважного права на поновлення договору оренди. Зокрема, підлягає встановленню та доведенню та обставина, що орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди від 15 лютого 2019 року, як такого що порушує переважне право позивача на поновлення договору оренди від 20 січня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було отримано повідомлення від відповідача ОСОБА_1 щодо небажання поновлювати договір оренди, тоді як проект додаткової угоди відповідач отримав 17 листопада 2018 року.

Однак вказані обставини не підтверджуються наявними у матеріалах доказами, висновки суду у цій частині не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Фермерського господарства Фермер- Філд (а.с.7), позивач зазначив, що 17 листопада 2018 року головою фермерського господарства в присутності працівника ОСОБА_4 було запропоновано відповідачу отримати проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, проте ОСОБА_1 відмовився отримати проект додаткової угоди.

Для підписання додаткової угоди 01 грудня 2018 року за місцем знаходження фермерського господарства відповідач ОСОБА_1 не прибув.

18 грудня 2018 року на адресу ОСОБА_1 позивачем було направлено поштою цінним листом проект додаткової угоди до договору оренди землі, проте зазначена поштова кореспонденція була повернута на адресу позивача як не отримана адресатом ( а.с. 8).

Обставину щодо відмови ОСОБА_1 від отримання проекту додаткової угоди 17 листопада 2018 року та від підписання додаткової угоди підтвердила в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 , про що зазначено судом в оскаржуваному рішенні, та підтверджується аудіо записом судового засідання від 11 червня 2019 року.

Обставина щодо відмови ОСОБА_1 від отримання листа-повідомлення про поновлення існуючого договору оренди землі шляхом підписання додаткової угоди, з проектом такої додаткової угоди, підтверджується листом Центру поштового зв`язку № 7 ПАТ Укрпошта від 01.03.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився отримувати поштове відправлення, яке надійшло на його адресу від ФГ Фермер-Філд 19 грудня 2018 року ( а.с. 38).

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 також зазначив, що у листопаді 2018 року він відмовився отримувати проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2014 року, який представник орендаря намагався йому вручити за місцем проживання відповідача. В грудні 2018 року ОСОБА_1 відмовився отримувати цей документ, який надійшов поштою ( а.с. 71).

З викладеного вбачається, що сторони визнали іншу обставину - про те, що відповідач ОСОБА_1 відмовився отримувати проект додаткової угоди, відмовляючись укладати додаткову угоду з позивачем.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих доказів дотримання відповідачем вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо своєчасного повідомлення позивача про свою відмову в поновленні договору оренди з огляду на відсутність даних про направлення ОСОБА_1 та отримання позивачем цінного листа, в якому знаходились лист-повідомлення та заява ОСОБА_1 від 02.01.2019 року про відсутність наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2019 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди від 20 січня 2014 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 лютого 2014 року, відповідачем ОСОБА_1 на адресу Голови ФГ Фермер Філд ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1) було надіслано, серед іншого, заяву про те, що ОСОБА_1 не має наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки із фермерським господарством Фермер-Філд , тому використовуватиме її самостійно. У зв`язку з цим просив не перешкоджати йому використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням ( а.с. 103).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи конверту із штрих-кодовим ідентифікатором 0930100285883, дата оформлення відправлення - 04 січня 2019 року, прийнято до відправлення поштовим відділенням Укрпошти у м. Володарка, вид відправлення - Експрес . Згідно з довідкою поштовою відділення, скріпленою відповідним штемпелем ВПЗ Ожегівка, відправлення повернуто відправнику За закінченням встановленого строку зберігання ( а.с. 102).

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 01.11.2006 року, адреса: АДРЕСА_1 зазначена як місцезнаходження юридичної особи - позивача ( а.с. 14). Саме на цю адресу було надіслано відповідачем ОСОБА_1 вищевказаний цінний лист.

Таким чином, виходячи із заперечень ОСОБА_1 , висловлених голові фермерського господарства, щодо отримання проекту додаткової угоди та про відсутність бажання підписувати з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі, враховуючи відмову відповідача ОСОБА_1 від отримання проекту додаткової угоди, що був надісланий йому поштою, а також факт своєчасного направлення позивачу заяви про відсутність наміру поновлювати договір оренди, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність тієї обставини, що орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає , що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про порушення відповідачами переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомляв орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

За змістом ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 272/439/18 переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідачів є обґрунтованою, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Фермерського господарства Фермер-Філд про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасування його державної реєстрації, та в частині стягнення судових витрат - підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині постанови про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Згідно із положеннями статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки відповідачем ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 5763 грн., то вказана сума судових витрат підлягає стягненню з позивача Фермерського господарства Фермер - Філд на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368 , 37 4, 376, 381-383 ЦПК України , суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їх представником ОСОБА_3 , - задовольнити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Фермерського господарства Фермер-Філд про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 2,831 га, кадастровий номер 3221685201:01:022:0001, скасування його державної реєстрації, та в частині стягнення судових витрат.

Прийняти в цій частині постанову:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства ФЕРМЕР-ФІЛД до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Комунальне підприємство Реєстрація нерухомості про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації - відмовити.

В іншій частині рішення Володарського районного суду Київської області від 19 вересня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства Фермер - Філд на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 5763 грн.

Сторони:

Позивач: Фермерське господарство Фермер Філд , код ЄДРПОУ 34161314, адреса місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 20-а, с. Ожегівка, Володарський р-н, Київська область, 09322.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 березня 2020 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.