Рішення

від 19.09.2019 по справі 364/299/19

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/299/19

Провадження № 2/364/159/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.

за участю:

представника Позивача Котелевця О.Г. (договір про надання правничої допомоги від 26.02.2019 р., ордер адвоката серії КС № 483352, а.с. 42, 43),

Відповідачів,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом Фермерського господарства ФЕРМЕР-ФІЛД ,

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

Комунальне підприємство Реєстрація нерухомості ,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 13.03.2019 р. надійшов зазначений позов Фермерського господарства ФЕРМЕР-ФІЛД (далі - ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: КП Реєстрація нерухомості , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки, в якій Позивач просить суд: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,831 га, укладений 15.02.2019 р. між Відповідачами, як такий, що порушує переважне право Позивача; скасувати державну реєстрацію названого договору; визнати поновленим на новий строк договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 20.01.2014 р. між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_1 ; зобов`язати останнього укласти з Позивачем додаткову угоду на оренду згаданої земельної ділянки.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що Відповідачеві ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,831 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області. Стосовно цієї земельної ділянки 20.01.2014 р. між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди строком на 5 років, цей договір зареєстрований 12.02.2014 р. Протягом усього періоду оренди Позивач добросовісно і сумлінно виконував умови договору. Надалі з метою укладення додаткової угоди на продовження зазначеного договору Позивач 17.11.2018 р. під час розвезення цукру вручив ОСОБА_1 проект відповідної додаткової угоди зі строком дії договору 12 років, орендна плата 11 304 грн., яка мала бути підписана 01.12.2018 р., а 18.12.2018 р. згаданий проект додаткової угоди надіслано ОСОБА_1 поштою, яка була повернути Позивачеві без вручення. Згодом Позивач отримав дані щодо укладення ОСОБА_1 нового договору з іншим орендарем ОСОБА_2 15.02.2019 р.

Ухвалою суду від 01.04.2019 р. відкрито провадження у справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, встановлено Відповідачам строк для подання відзиву, призначено підготовче судове засідання на 14.05.2019 р.; ухвалою суду від 14.05.2019 р. призначено судовий розгляд справи по суті на 11.06.2019 р. У судовому засіданні 11.06.2019 р. за клопотанням представника Позивача оголошено перерву до 08.08.2019р. у зв`язку з необхідністю ознайомлення з новим доказом (а.с. 103, 115). Надалі судове засідання 08.08.2019 р. було за клопотанням представника Позивача відкладено до 19.09.2019 р. (а.с. 116).

У судовий засіданнях 11.06.2019 р. та 19.09.2019 р. представник Позивача підтримав позовні вимоги просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві (а.с. 5-13). Додатково пояснив, що ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД та Відповідач ОСОБА_1 20.01.2014 р. уклали договір оренди земельної ділянки площею 2,831 га строком на 5 років. У зв`язку із закінченням строку дії зазначеного договору та враховуючи передбачене законом переважне право на поновлення цього договору, Позивач у листопаді (17.11.2018 р.) вручив ОСОБА_1 проект додаткової угоди для ознайомлення, очікуючи його на 01.12.2018 р. для підписання, потім ОСОБА_1 був у ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД 17.12.2019 р., де отримав 2 000 грн., але угоди не підписав, тому 18.12.2018 р. Позивач надіслав ОСОБА_1 вже поштою проект додаткової угоди з відповідним листом-повідомленням, заперечень від того не надійшло. Проте надалі Позивач дізнався про укладення ОСОБА_1 іншого договору оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем - Відповідачем ОСОБА_2 , при цьому на значно гірших умовах щодо розміру орендної плати, а саме: замість поновлення договору оренди з орендною платою 11 тисяч гривень, уклав новий договір з орендною платою у 4 тисячі гривень. Відтак, Позивач вважає порушеним його переважне право на поновлення договору оренди згідно зі статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідач ОСОБА_1 у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 70-73), категорично відмовляючись від укладення договору оренди з Позивачем без пояснення причин таких заперечень, не наводячи жодних обставин, зокрема, щодо невиконання Позивачем умов договору оренди належної йому земельної ділянки, вказавши: не хочу і не буду укладати договір з Позивачем. При цьому Відповідач ОСОБА_1 підтвердив отримання ним проекту додаткової угоди, дійсно, в листопаді 2018 року, коли отримував від Позивача цукор, який розвозили по домівках Шкріба та ОСОБА_3 , але цей проект не читав, а від поновлення договору з Позивачем відмовився усно. Відповідаючи на запитання Відповідач ОСОБА_1 повторно зазначив, що від підписання додаткової угоди відмовився усно, нічого письмово Позивачеві не направляв, доручень нікому щодо своїх відносин з Позивачем не надавав, зокрема на відправлення кореспонденції.

Відповідач ОСОБА_2 у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог також заперечив з підстав, викладених у його відзиві на позов (а.с. 84-85). Додатково пояснив, що письмова відмова ОСОБА_1 направлялася на адресу Позивача, проте останнім не була отримана, оскільки конверт із відповідною заявою повернувся без вручення. На підтвердження надав суду запакований конверт (а.с. 103), наполягаючи на його розкритті безпосередньо в судовому засіданні, що й було зроблено. Також стосовно розміру орендної плати вказав, що ОСОБА_1 має право на укладення з ним додаткової угоди, до вони переглянуть розмір орендної плати.

Представник Третьої особи - Комунального підприємства Реєстрація нерухомості до суду не з`являвся, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 69, 106), письмових пояснень щодо позову, заяв та/або клопотань до суду не подавав.

За загальним правилом статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; суд розглядає справу, зокрема, в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Допитана у судовому засіданні 11.06.2019 р. як свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює у ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД (Позивача) на посаді бухгалтера-касира, надала суду показання про те, що у листопаді минулого року (2018 р.) вона, робочі та Шкріба (голова ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД ) розвозили цукор пайовикам, у тому числі ОСОБА_1 (Відповідач), одночасно надали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки для ознайомлення, ОСОБА_5 запропонувала підписати, проте ОСОБА_1 відмовився, хотів ознайомитися, йому пропонували, щоб він прибув для підписання.

Суд, заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

За наявними письмовими матеріалами справи та показаннями свідка судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3221685201:01:022:0001, площею 2,831 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, що підтверджено, копіями державного акту про право приватної власності на землю серії Р2 № 445206, виданого 05.08.2003 р. названою сільською радою на підставі рішення цієї сільської ради від 27.02.2001 р. № 7, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 170 (а.с. 22, 74).

ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД (Позивач) та ОСОБА_1 20.01.2014 р. уклали договір № 20, згідно з яким ОСОБА_1 як орендодавець передав Позивачеві (орендарю) зазначену земельну ділянку в строкове платне користування (пункти 1, 2 цього Договору); строк дії договору - 5 років (пункт 8); до договору додано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 20.01.2014 р. (а.с. 18-20). Цей договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права 12.02.2014 р., що підтверджено копією витягу з названого Реєстру (а.с. 21).

Протягом строку дії зазначеного договору Позивачем сплачувалася орендна плата, що підтверджено копіями відповідних відомостей (а.с. 24-30).

З метою поновлення зазначеного договору Позивачем 17.11.2018 р. вручено особисто Відповідачеві ОСОБА_1 за місцем його проживання проект відповідної додаткової угоди, що передбачав строк дії договору оренди 12 років, тобто до 01.12.2026 р., орендна плата - 11 304,00 грн., що підтверджено копією проекту додаткової угоди до договору оренди землі № 20 від 20.01.2014 р. (а.с. 32).

У подальшому названий проект додаткової угоди Позивачем надіслано Відповідачеві ОСОБА_1 на його адресу 18.12.2018 р. з листом-повідомленням від 10.12.2018 р. (а.с. 33-34), від отримання якої той відмовився, що підтверджено фіскальним чеком з описом поштового вкладення (а.с. 35), поштовим повідомленням про причину повернення кореспонденції (а.с. 36) та відповіддю відділення поштового зв`язку на адвокатський запит про те, що зазначене відправлення було повернуто за відмовою адресата (тобто ОСОБА_1 ) від отримання (а.с. 37-38).

18.02.2019 р. ОСОБА_1 уклав новий договір оренди належної йому земельної ділянки із ОСОБА_2 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 40-41). Згідно з копією цього договору, доданою до відзиву ОСОБА_1 на позов (а.с. 75-80), цей договір укладено на 7 років (пункт 8 Договору), орендна плата 4 020,73 грн. (пункт 9 Договору). Договір зареєстровано 18.02.2019 р. (а.с. 81, 89).

Наведені обставини визнані всіма учасниками справи, ними не оспорюються, а відтак є обставинами, що не підлягають доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За загальним визначенням частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6, 627 ЦК України).

Згідно з приписами статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України Про оренду землі , за визначенням статті 1 якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Разом з тим, за загальними нормами частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землю , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин-третьої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно з частиною шостою зазначеної статті Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди, яка передбачена названою статтею Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією статтею процедури і строків.

Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 18.04.2019 р. у справі 625/166/18 (провадження № 61-257св19), для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Отже, Верховний Суд зазначив, що аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Натомість наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Зважаючи на наведені законодавчі норми та правовий висновок Верховного Суду, суд, вирішуючи питання, чи було порушено переважно право Позивача на поновлення договору оренди належної Відповідачеві ОСОБА_1 земельної ділянки, суд виходить з такого.

Як встановлено судом і зазначено вище, що ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД (Позивач) як орендар належно виконувало свої обов`язки за договором та до закінчення строку дії договору оренди двічі (17.11.2018 р. та 18.12.2018 р.), тобто з дотриманням установлених законом і договором строків повідомив орендодавця ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, додавши до відповідного листа-повідомлення проект додаткової угоди.

Наведені обставини, як згадувалося, визнані всіма учасниками справи, ніким з них не оспорювалися, в тому числі жодних зауважень щодо виконання Позивачем умов договору оренди Відповідачами, зокрема ОСОБА_1 , суду не повідомлялося, навпаки вказано на своєчасність і в повному обсязі виплату орендної плати. Відтак наведені обставини є такими, що не підлягають доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України).

Стосовно ж дотримання наведених вимог статті 33 Закону України Про оренду землі щодо повідомлення орендодавцем ОСОБА_1 протягом місяця орендаря ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД (Позивача) про наявність заперечень і своє рішення, суд виходить з такого.

Проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди з Позивачем ОСОБА_1 отримав, як зазначалося, особисто 17.11.2018 р. Надалі цей проект додаткової угоди разом з листом-повідомленням був направлений поштою, від отримання якої ОСОБА_1 відмовився (а.с. 35-38), що останній не заперечував й у суді, при цьому вказавши також, що відмовився від укладення згаданої додаткової угоди усно, письмово свої заперечення Позивачеві він не направляв, доручень з цього приводу іншим особам не давав.

Разом з тим, ОСОБА_1 14.05.2019 р. через канцелярію суду подав клопотання про приєднання до матеріалів справи поштовий конверт, адресований Позивачеві з повідомленням про небажання продовжувати договір оренди (а.с. 101-103), проте у судовому засіданні не зміг пояснити коли він цей конверт відправив та коли він повернувся без вручення. За наслідками дослідження цього конверту в судовому засіданні 11.06.2019 р. з`ясовано, що в середині цього конверта окрім іншого міститься датована 02.01.2019 р. заява ОСОБА_1 про відсутність наміру поновлювати договір оренди з Позивачем, тому використовуватиме земельну ділянку самостійно.

Крім того, судом з метою встановлення дат відправлення та повернення зазначеного конверта з`ясовано шляхом відстеження на офіційному веб-сайті ПАТ Укрпошта за трек-номером (штрихкодом), зазначеним на конверті 0930100285883, що дані про відправлення за таким номером відсутні, тому що не зареєстровані в системі (а.с. 121).

З огляду на це та враховуючи суперечливість показань самого Відповідача ОСОБА_1 в частині щодо направлення/ненаправлення ним згаданого письмового повідомлення стосовно його небажання продовжувати договір оренди з Позивачем, тому суд критично оцінює згаданий конверт з текстом письмового повідомлення ОСОБА_1 на адресу Позивача як доказ та вважає, що Відповідачем не доведено належними і допустимим доказами дотримання ним вимог статті 33 Закону України Про оренду землю щодо своєчасного повідомлення Позивача про свою відмову в поновленні договору оренди.

Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постанові від 13.04.2016 р. у справі № 6-2988цс15, про те, що під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття повідомлення передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Так, як було встановлено судом, доказів отримання ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД (Позивачем) повідомлень від Відповідача ОСОБА_1 матеріали справи не містять, що стверджено в суді як самим ОСОБА_1 , який надав пояснення про те, що не направляв Позивачеві повідомлень зі своїми запереченнями на поновлення договору оренди та не уповноважував на це будь-яких осіб, так і Відповідачем ОСОБА_2 , який надав суду згаданий запечатаний конверт з повідомленням ОСОБА_1 Позивачеві про небажання укладати договір на новий строк, який був розкритий лише у судовому засіданні, відтак Позивачем не був отриманий.

За таких обставин суд погоджується з доводами Позивача про неотримання ними повідомлення від Відповідача щодо небажання поновлювати договір оренди, що в свою чергу свідчить про недотримання Відповідачем ОСОБА_1 передбачених законом та укладеним ним з Позивачем умовам договору обов`язків щодо порядку поновлення договору оренди землі або відмови від цього.

У зв`язку з цим суд також бере до уваги, що договором оренди від 20.01.2014 р., укладеним між Позивачем і ОСОБА_1 передбачено порядок поновлення цього договору та, відповідно, обов`язки Відповідача ОСОБА_1 як орендодавця про доведення до відома орендаря (Позивача) свого рішення (пункт 19 згаданого Договору).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у своїх постановах робив висновок про те, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Верховний Суд також у цьому контексті звертався до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 23.01.2019 р. у справі № 355/385/17, від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, від 07.08.2019 р. у справі № 496/1561/16-ц).

Зважаючи на усе наведене, суд вважає, що переважене право Позивача на поновлення договору оренди, укладеного 20.01.2014 р. з Відповідачем ОСОБА_1 , у порядку частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренди землі було порушено.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права Позивача з огляду на заявлені позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 6-55цс15 зазначено, що з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України) необхідно дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

З огляду на наведене суд вважає, що в цій справі способом захисту порушеного права Позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк має бути визнання на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України недійсним нового договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем ОСОБА_1 з іншим орендарем - Відповідачем ОСОБА_2 , відповідно скасувавши реєстрацію цього нового договору. Тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Стосовно ж іншої частини позовних вимог - визнати поновленим на новий строк договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 20.01.2014 р. між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_1 та зобов`язати останнього укласти з Позивачем додаткову угоду на оренду згаданої земельної ділянки, суд виходить з такого.

За змістом статті 33 Закону України Про оренду землі вбачається, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Тому за висновками Верховного Суду щодо застосування цієї статті названого Закону належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді. Неправильно ж обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 10.09.2018 р. у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 р. у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 р. у справі № 908/2484/17). Відповідно, також не є належним способом захисту вимога щодо зобов`язання укладення додаткової угоди, оскільки сторонами договору не досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору.

Таким чином, враховуючи усе наведене вище, суд дійшов до висновку, що позов ФГ ФЕРМЕР-ФІЛД до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: КП Реєстрація нерухомості , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки підлягає задоволенню частково, а саме: в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасування його державної реєстрації, в іншій частині у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до статей 2, 13, 33 Закону України Про оренду землі , статей 3, 15, 16, 629, 777, 792 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства ФЕРМЕР-ФІЛД до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Реєстрація нерухомості , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та поновлення договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.02.2019 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 2,831 га, кадастровий номер 3221685201:01:022:0001, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ожегівської сільської ради Володарського району Київської області, та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про реєстрацію 45609713 від 20.02.2019 р.).

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Фермерського господарства ФЕРМЕР-ФІЛД (код ЄДРПОУ 34161314; адреса місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 20-а, с. Ожегівка, Володарський р-н, Київська обл., 09322) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Копії повного рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 30.09.2019 р.

Повне рішення суду складено 30.09.2019 р.

Суддя Л. А. Макаренко