Рішення

від 11.03.2019 по справі 908/1442/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 908/1442/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966

до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в особі Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

про стягнення 107 714,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 (надалі - Товариство ) звернулося до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в особі філії Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (надалі - Банк ) про стягнення 107 714,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Банку грошових коштів у розмірі 107 714,30 грн., які знаходяться на рахунку, відкритому в установі відповідача, оскільки останнім вчиняються дії щодо блокування можливості розпорядження такими коштами їх власником.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.09.2018, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018, справу №908/1442/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в особі філії Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про стягнення 107 714,30 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2018 справу №908/1442/18 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 прийнято до свого провадження справу та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 28.12.2018 отримана представником відповідача 09.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049124728.

Натомість, відзив на позовну заяв (крім відзиву, поданого під час перебування справи на розгляді Господарського суду Запорізької області) відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

09.04.2012 між Банком та ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір надання банківських послуг шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на підставі якого ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок.

У період з 17.07.2015 по 13.08.2015 клієнтом неодноразово вносилися та знімалися з рахунку грошові кошти, внаслідок чого у Банку виникли підозри щодо використання установи Банку для проведення незаконних операцій.

В серпні 2015 року внаслідок виникнення підозр Банком було заблоковано будь-які фінансові операції, в тому числі, щодо видачі грошових коштів у розмірі 107 714,30 грн., наявних на такому рахунку.

03.04.2017 між ОСОБА_1 (кредитор) та Товариством (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги (надалі - Договір відступлення ), на підставі пункту 1.1 якого кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги до Банку, у зобов'язаннях щодо повернення (видачі) боржником грошових коштів, які перебувають на рахунку кредитора НОМЕР_1, відкритому боржником відповідно до умов договору про надання банківських послуг, укладеного між кредитором та боржником 09.04.2012 шляхом підписання кредитором анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.2 Договору відступлення внаслідок передачі (відступлення) прав за цим договором новий кредитор замінює кредитора і набуває права грошових вимог до боржника в зобов'язаннях за договором про надання банківських послуг щодо повернення (видачі) грошових коштів в сумі 107 714,30 грн., а також щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафі), інших штрафних санкцій.

За змістом п. 6.2.3 Договору відступлення права вимоги переходять до нового кредитора з моменту укладення цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника в зобов'язаннях з повернення (видачі) грошових коштів з рахунків, відкритих відповідно до договору про надання банківських послуг.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, які заблоковані відповідачем на розрахунковому рахунку НОМЕР_1.

У статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Інструкція Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 (надалі - Інструкція), регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки):поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

У пункті 1.4 Інструкції зазначено, що порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором (пункти 1.5, 1.7 Інструкції).

Згідно пункту 1.8. Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет.

Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції).

Як встановлено судом, 09.04.2012 між Банком та ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір надання банківських послуг шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на підставі якого ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Таким чином, дії Банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам спеціального Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

Частинами першою-третьою статті 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною п'ятою статті 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення визначено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Пунктом 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Суд відзначає, що Банком належним чином не обґрунтовано правомірність блокування карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1

Крім того, Банком також не надало суду належних і допустимих доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку відповідача, дії клієнта, не доведено порушення клієнтом вимог законодавства, за наслідками порушення яких було заблоковано його картковий рахунок. При цьому, рахунок було заблоковано без повідомлення і згоди клієнта протягом 2015-2019 років.

Таким чином, з серпня 2015 року грошові кошти у розмірі 107 714,30 грн. знаходяться на рахунку НОМЕР_1 та належать клієнту на праві власності, проте Банком зупинено операції з розпорядження такими коштами, що не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Як встановлено судом, на підставі Договору відступлення позивач набував права грошових вимог до Банку в зобов'язаннях за договором про надання банківських послуг щодо повернення (видачі) грошових коштів в сумі 107 714,30 грн.

За змістом частин 1 та 3 статті 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За змістом п. 6.2.3 Договору відступлення права вимоги переходять до нового кредитора з моменту укладення цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника в зобов'язаннях з повернення (видачі) грошових коштів з рахунків, відкритих відповідно до договору про надання банківських послуг.

Тобто, з моменту підписання сторонами Договору відступлення позивач набув право вимагати від Банку належного виконання грошового зобов'язання з повернення грошових коштів, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом (частина перша статті 514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження відповідача про неможливість відступлення права вимоги у спірних правовідносинах судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не наведено суду жодної норми, яка б забороняла відступати кредитором (яким являється клієнт по відношенню до Банку в зобов'язанні з повернення грошових коштів за договором банківського рахунку) свої права на користь третіх осіб.

Також не містять будь-яких заборон щодо відступлення свого права на повернення власних грошових коштів з відкритого банківського рахунку на користь третіх осіб Умови і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення міститься й у частині першій статті 321 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Банку грошових коштів у розмірі 107 714,30 грн., які зберігаються на рахунку НОМЕР_1, є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом повністю.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в особі Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 12; ідентифікаційний код 40534338) грошові кошти у розмірі 107 714 (сто сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 30 коп., які зберігаються на рахунку НОМЕР_1, а також судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий