Постанова

від 19.06.2019 по справі 908/1442/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р. Справа№ 908/1442/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.03.2019

у справі №908/1442/18 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1

Автотранспортного підприємства 129966

До Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

в особі філії Запорізьке регіональне управління

Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк ПриватБанк

про стягнення 107 714, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 (надалі - Товариство) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в особі філії Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (надалі - Банк) про стягнення 107 714,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Банку грошових коштів у розмірі 107 714,30 грн., які знаходяться на рахунку, відкритому в установі відповідача, оскільки останнім вчиняються дії щодо блокування можливості розпорядження такими коштами їх власником.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.09.2018, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2018, справу №908/1442/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в особі філії Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про стягнення 107 714,30 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 задоволено повністю, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 107 714, 30 грн., які зберігаються на рахунку № НОМЕР_1 , а також судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.

Рішення мотивовано тим, що банком належним чином не обґрунтовано правомірність блокування карткового рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 , а тому у зв`язку з відступленням права вимоги позивачу, відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти позивачу.

04.04.2019 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва у справі №908/1442/18 видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права, при недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено блокування рахунку або неможливості користуватись коштами, що на ньому знаходяться на момент звернення до суду.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідачем у справі не може бути філія, оскільки договір на підставі якого виникли спірні правовідносини укладався не з філією, а з банком.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Зубець Л.П., судді Мартюк А.І. , Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк ПриватБанк пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18. Відкрити апеляційне провадження у справі №908/1442/18. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача 11.05.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції змінити та виключити з резолютивної частини слова В особі Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , в іншій частині рішення залишити без змін.

У своєму відзиві позивач зазначає, що відповідач при розгляді справи не заперечував проти факту блокування коштів на рахунку, а крім того відповідачем не надано доказів наявності у позивача можливості користуватись вказаними коштами.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

09.04.2012 між Банком та ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір надання банківських послуг шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на підставі якого ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок.

У період з 17.07.2015 по 13.08.2015 клієнтом неодноразово вносилися та знімалися з рахунку грошові кошти, внаслідок чого у Банку виникли підозри щодо використання установи Банку для проведення незаконних операцій.

В серпні 2015 року внаслідок виникнення підозр Банком було заблоковано будь-які фінансові операції, в тому числі, щодо видачі грошових коштів у розмірі 107 714,30 грн., наявних на такому рахунку.

03.04.2017 між ОСОБА_1 (кредитор) та Товариством (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги (надалі - Договір відступлення ), на підставі пункту 1.1 якого кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги до Банку, у зобов`язаннях щодо повернення (видачі) боржником грошових коштів, які перебувають на рахунку кредитора НОМЕР_1, відкритому боржником відповідно до умов договору про надання банківських послуг, укладеного між кредитором та боржником 09.04.2012 шляхом підписання кредитором анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.2 Договору відступлення внаслідок передачі (відступлення) прав за цим договором новий кредитор замінює кредитора і набуває права грошових вимог до боржника в зобов`язаннях за договором про надання банківських послуг щодо повернення (видачі) грошових коштів в сумі 107 714,30 грн., а також щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафі), інших штрафних санкцій.

За змістом п. 6.2.3 Договору відступлення права вимоги переходять до нового кредитора з моменту укладення цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника в зобов`язаннях з повернення (видачі) грошових коштів з рахунків, відкритих відповідно до договору про надання банківських послуг.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, які заблоковані відповідачем на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 .

У статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Інструкція Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 (надалі - Інструкція), регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки):поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб`єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

У пункті 1.4 Інструкції зазначено, що порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором (пункти 1.5, 1.7 Інструкції).

Згідно пункту 1.8. Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет.

Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції).

09.04.2012 між Банком та ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір надання банківських послуг шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на підставі якого ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Таким чином, дії Банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам спеціального Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Частинами першою-третьою статті 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною п`ятою статті 17 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення визначено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Пунктом 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Суд відзначає, що Банком належним чином не обґрунтовано правомірність блокування карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1

Банком також не надало суду належних і допустимих доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку відповідача, дії клієнта, не доведено порушення клієнтом вимог законодавства, за наслідками порушення яких було заблоковано його картковий рахунок. При цьому, рахунок було заблоковано без повідомлення і згоди клієнта протягом 2015-2019 років.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на недоведеність самого факту наявності перешкод у користуванні коштами, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з грудня 2015 року по травень 2018 року в провадженні Ленінського районного суду міста Запоріжжя перебувала справа № 334/10786/15-ц про зобов`язання відповідача видати вклад особі, правонаступником якої є позивач, при цьому доказів щодо усунення обставин, що стали підставою для виникнення вказаного спору матеріали справи не містять.

При цьому, ухвалою від 11.05.2018 провадження у справі № 334/10786/15-ц було закрито у зв`язку з заміною позивача, яка призвела до зміни суб`єктного складу учасників процесу та, як наслідок, підсудності спору господарським судам.

Таким чином, з серпня 2015 року грошові кошти у розмірі 107 714,30 грн. знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 та належать клієнту на праві власності, проте Банком зупинено операції з розпорядження такими коштами, що не заперечувалось позивачем у суді першої інстанції, та, по суті, не заперечується в суді апеляційної інстанції, оскільки посилання відповідача на ненадання доказів наявності перешкод не свідчить про їх фактичну відсутність.

Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, на підставі Договору відступлення позивач набував права грошових вимог до Банку в зобов`язаннях за договором про надання банківських послуг щодо повернення (видачі) грошових коштів в сумі 107 714,30 грн.

За змістом частин 1 та 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За змістом п. 6.2.3 Договору відступлення права вимоги переходять до нового кредитора з моменту укладення цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника в зобов`язаннях з повернення (видачі) грошових коштів з рахунків, відкритих відповідно до договору про надання банківських послуг.

Тобто, з моменту підписання сторонами Договору відступлення позивач набув право вимагати від Банку належного виконання грошового зобов`язання з повернення грошових коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом (частина перша статті 514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 107 714,30 грн., які зберігаються на рахунку № НОМЕР_1 , є правомірними та обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторін щодо помилкового зазначення в резолютивній частині рішення філії банку. Так суд першої інстанції у своїй ухвалі від 16.04.2019 розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 про виправлення описки в рішенні вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю Відділення №1 Автотранспортного підприємства 129966 пред`явлено позов саме до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в особі філії Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , яку, за результатами розгляду матеріалів даної справи, і вказано в резолютивній частині рішення, при цьому, зазначено реквізити (адресу місцезнаходження та ідентифікаційний код) юридичної особи, Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , яке і є боржником, у зв`язку з чим найменування відповідача, викладене в пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18, вказано правильно.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №908/1442/18.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк .

5. Матеріали справи № 908/1442/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай