Рішення

від 07.03.2019 по справі 926/16/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Справа № 926/16/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянув справу

за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до приватного будівельно-виробничого підприємства "Новобуд -М", м. Чернівці

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 24747,26 грн.

Представники:

від позивача - Грень І.Я., довіреність 27.12.2018 року;

від відповідача - не з'явився;

від прокурора - Балицька Р.С., посвідчення № 032766.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Чернівецької місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного будівельно-виробничого підприємства "Новобуд -М" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 24747,26 грн.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовуються тим, що 23.04.2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля НОМЕР_1 за результатами якого складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013122 від 23.04.2018 року та встановлено перевезення водієм транспортного засобу ОСОБА_2 вантажу фактичною масою 34 тонни, з фактичним навантаженням на першу вісь 6,4 т. при нормативно допустимій - 11, на другу вісь 14,25 т. при нормативно допустимій - 8 т., на третю вісь 13,35 т. при нормативно допустимій - 8 т. на підставі вищевказаних документів проведено розрахунок плати за проїзд № 166223 та нарахована плата в сумі 768 євро, що згідно курсу НБУ на день проведення розрахунку 23.04.2018 року становить 24747,26 грн. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником вищезазначеного автомобіля є ПБВП "Новобуд-М", який згідно пункту 37 порядку №879 є учасником відносин у сфері габаритно-вагового контролю, тобто несе відповідальність у даній сфері згідно законодавства. З огляду на те, що в період з 23.04.2018 року до моменту подання позову кошти у добровільному порядку ПБВП "Новобуд-М" не сплачені, чим завдав державі збитків у сумі позову. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 30.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2019 року відкладено підготовче судове засідання на 12.02.2019 року з огляду на неявку відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2019 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.02.2019 року.

19.02.2019 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника відповідача про отримання документів в електронному вигляді.

19.02.2019 року також від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.02.2019 року задоволено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.02.2019 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позов в якому представник відповідача заперечує проти позову з наступних підстав: результати зважування здобуті неналежними засобами вимірювальної техніки; застосування щодо нього положень пункту 31-1 постанови № 879 є неправомірним, оскільки вони суперечать положенням статті 58 Конституції України та частині 2 статті 238 Господарського кодексу України; заявлені позивачем вимоги про стягнення 24747,26 грн є незаконно завищеними; відповідачем сплачено на користь бюджету України плату за проїзд у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 367 від 22.02.2019 року в сумі 4961,88 грн, в призначенні платежу якого вказано: плата за проїзд автомобільними дорогами транспортними засобами, вагові параметри яких перевищують нормативи за 23.04.2018 року с. Іспас - м. Чернівці перевищення нормативів у 16тн на 72,5 % СЕ 8657 ВН .

25.02.2019 року представником відповідача також надіслано на електронну адресу суду клопотання про повернення позовної заяви без розгляду з огляду на відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом, оскільки право звернення у такий спосіб в інтересах держави виникає при наявності конкретних обставин, а посилання прокурора на те, що Укртрансбезпека не здійснює заходів щодо стягнення з відповідача плати за проїзд, не відповідають положенням підпункту 27 пункту 5 Положення про Укртрансбезпеку (здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю) та не підкріплені належними доказами та законодавчо.

28.02.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 07.03.2019 року.

04.03.2019 року представником відповідача надіслано на електронну адресу суду клопотання про поновлення процесуального строку, в якому останні зазначає, що пропуск встановлених судом процесуальних строків відбувся із незалежних від відповідача обставин, в підтвердження чого надає довідку Чернівецької дирекції ДП Укрпошта від 01.03.2019 року, з огляду на що просить поновити процесуальний строк для подачі відзиву на позов № 13/19-5 від 22.02.2019 року та клопотання № 13/19-4 від 22.02.2019 року.

06.03.2019 року представником відповідача надіслано на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

07.03.2019 року прокурором надано заперечення проти клопотання про повернення позовної заяви, в якому останні зазначає, що з листів Укртрансбезпеки у Чернівецькій області № 2507/39/4-18 від 23.07.2018, № 3423/39/4-18 від 27.09.2018, № 4293/40/4-18 від 05.12.2018 видно, що вони не звертались з позовом до ПБВП Новобуд-М про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 24747,26 грн. Також, у листі № 4293/40/4-18 від 05.12.2018 року управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області повідомило про відсутність коштів на сплату судового збору за подання позовної заяви. А, листом № 10960/05/15-18 від 26.12.2018 року Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила прокуратуру Чернівецької області про відсутність законодавчо визначених повноважень на звернення до суду з даним позовом. Також, прокурор зазначає, що підставою для представництва прокуратурою порушених інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру щодо забезпечення надходження до бюджету грошових коштів, тому просить залишити клопотання представника відповідача № 13/19-4 від 22.02.2019 року без задоволення.

07.03.2019 року прокурором надано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що доводи представника відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вказує, що вимірювальні прилади для використання та застосування для зважувань великовагових транспортних засобів пройшли щорічну метрологічну атестацію відповідно до ГОСТ 29329-92, як у статичному так і в динамічному режимах, що підтверджено копіями свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/2848 від 12.07.2018 року та сертифікатом № 005682 від 13.01.2010 року. Також, прокурор зазначає, що нарахування плати у п'ятикратному розмірі було здійснене у відповідності до п. 31-1 Порядку Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок № 879) у якому передбачено, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру більше як на 40 % плата сплачується у п'ятикратному розмірі з огляду на вищевикладені обставини просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 07.03.2019 року відповідач не з'явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі його представника.

У судовому засіданні 07.03.2019 року прокурор надала заперечення проти клопотання про повернення позовної заяви та відповідь на відзив, які просиладолучити до матеріалів справи та не заперечувала проти поновлення процесуальних строків відповідачу для подання відзиву на позов та клопотання про повернення позовної заяви без розгляду та долучення їх до матеріалів справи. Просила задовольнити позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник Державної служби України з безпеки на транспорті просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та не заперечував проти поновлення процесуальних строків для долучення доказів до матеріалів справи відповідачем та прокурором.

Всі письмові докази надіслані на електронну адресу суду представником відповідача посвідчені електронним цифровим підписом, а їх оригінали надіслані поштовою кореспонденцією на адресу суду. Так, відповідно до пункту 3 статті 91 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, які не подані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно пункту8 вказаної статті, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України, строк в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Початок та закінчення процесуальних строків визначено статті 116 цього ж Кодексу.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання №13/19-7 від 04.03.2019 року, з метою виконання завдань підготовчого провадження та вчинення всіх дій для належного початку розгляду справи по суті, зважаючи що відповідачем тривалий час не отримувалась кореспонденція, а поштові конверти повертались до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , враховуючи, що згідно довідки Укрпошти від 01.03.2019 року наданої представником відповідача лист № 5800212402790 одержаний відповідачем 13.02.2019 року, проте слухання справи було призначено на 12.02.2019 року, суд вважає за доцільне поновити відповідачу пропущений ним строк для подання доказів і прийняти відзив на позов № 13/19-5 від 22.02.2019 року та клопотання № 13/19-4 від 22.02.2019 року. При цьому, з метою надання можливості сторонам реалізувати свої права, суд також приймає відповідь на відзив та заперечення на клопотання № 13/19-4 від 22.02.2019 року надані прокурором 07.03.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд Чернівецької області, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 року уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

На підставі затвердженого графіку проведення перевірок від 30.03.2018 року та направлення на перевірку від 23.04.2018 року № 008470, щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 23.04.2018 року по 29.04.2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області 23.04.2018 на автодорозі Т2601 32 км+420м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Урал , модель 63695-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який здійснював перевезення вантажу по маршруту с. Іспас - м. Чернівці протяжністю 80 км.

За даним фактом посадовими особами складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013122 від 23.04.2018 року, акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № СЕ 045861 від 23.04.2018 року, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0019727 від 23.04.2018 року, чек зважування № 16622 від 23.04.2018 року виданий о 11 год. 36 хв. із зазначенням виду зважування: mob. dynamic (а.с. 25-28).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО № 478201 власником автомобіля Урал , 63695-0110, СЕ 8657 ВМ є ПБВП Новобуд-М , що підтверджується свідоцтвом та полісом обов'язкового страхування(а.с. 46-48).

Крім того, у товарно-транспортній накладній № 000090 від 23.04.2018 року зазначено, що автомобіль марки Урал , модель 63695-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, який згідно листа Головного управління ДФС у Чернівецькій області № 6304/9/24-13-56-03 від 21.11.2018 рокуперебуває у трудових відносинах з ПБВП Новобуд-М з 06.09.2016 року та станом на 31.10.2018 року інформація про звільнення відсутня, прямував із с. Іспас Вижницького району (пункт навантаження) до м. Чернівці (пункт розвантаження) (а.с. 44-45).

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки (вага автомобільна підкладна моделі АS у складі: вимірювальний прилад № 09-232, вантажоприймальні платформи № 09-463 та № 09-452 (виробник: ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, Туреччина)), посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області зафіксовано повну масу транспортного засобу 34 тонни, з фактичним навантаженням: на першу вісь - 6,4 т при нормативно допустимій 11 т, на другу вісь - 14,25 т при нормативно допустимій - 8 т, на третю вісь - 13,35 т при нормативно допустимій - 8 т, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т)

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів № 16622 від 23.04.2018 року із зазначенням перевищення параметрів від нормативу у 72,5 % та нараховано плату за проїзд у розмірі 768,00 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 23.04.2018 еквівалентно 24747,26 грн (на день проведення розрахунку, а саме на 23.04.2018 року курс гривні до 100 євро становив 3222,30 грн), яку відповідачем на час звернення прокурора до суду не сплачено.

На підставі вищевказаних документів Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області 27.04.2018 року звернулось з листом № 1421/39/3-18 до відповідача, в якому просило внести плату за проїзд, яка нарахована 23.04.2018 року у сумі 24747,26 грн., яке отримано відповідачем 02.05.2018 року. Також, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області повторно надіслало лист відповідачу № 4036/40/11-18 від 07.11.2018 року, яке також залишилось останнім без відповіді. (а.с. 30-31,38).

А, згідно листа Управління державної казначейської служби України у м. Чернівціх № 02-14/1461 від 08.11.2018 року кошти у сумі 24747,26 грн за період з 02.07.2018 року по 06.11.2018 року не надходили (а.с. 43).

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух , з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт , автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений в статті 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з ч. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Відповідно п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Окрім цього, п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення 768 євро (еквівалент 24747,26 грн) є обґрунтованими.

Проте, незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, заходів щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України не вжито, що підтверджується листом управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області від 23.07.2018 року № 2507/39/4-18, з яким воно звернулося до прокуратури Чернівецької області для ініціювання стягнення даних коштів у примусовому порядку з огляду на відсутність коштів на сплату судового збору в Управлінні (а.с. 40-42).

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт , центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

За приписами п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, Уктрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті , також утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області. Разом з тим, управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області не є самостійною юридичною особою, а є самостійним структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Враховуючи норми Закону України Про автомобільний транспорт та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Поряд з цим, положення наведених вище нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави (аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Вказані обставини свідчать про здійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави неналежним чином, що проявляється в активній поведінці (сукупності дій), спрямованій на захист інтересів держави (звернення до органів прокуратури), але яка є неналежною, що підтверджує наявність ''виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду.

У даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки суб'єкт владних повноважень Укртрансбезпека хоча і може захистити інтереси держави, але з позовною заявою про стягнення з ПБВП Новобуд-М плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 24747,26 грн не зверталася, мотивуючи це відсутністю законодавчо визначених повноважень.

Слід зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 року у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортом є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що спір за позовом Укртрансбезпеки до перевізника про стягнення вказаної плати підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Конституцією та законами України позивача не наділено правом звернення саме до адміністративного суду.

При встановленні наявності даних повноважень Укртрансбезпеки Верховним Судом застосовувалося діюче на час спірних правовідносин Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, без врахування змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №320, щодо вжиття заходів стосовно стягнення плати. Таким чином, судом не встановлювалися відсутність повноважень на звернення до суду відповідної юрисдикції.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однієї з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа, якій завдано збитків у результаті порушення її майнового права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на зазначені вище правові норми, суб'єктний склад сторін, а також ту обставину, що спір між Укртрансбезпекою та ПБВП Новобуд-М виник у зв'язку із здійсненням останнім господарської діяльності, тому відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України справа відноситься до юрисдикції господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного підставою для звернення з позовом Чернівецькою місцевою прокуратурою є нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету та несплата відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 24747,26 грн.

Вищенаведені обставини також спростовують доводи представника відповідача про те, що уповноваженим органом щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор).

Крім цього, несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та, як наслідок, завдання економічних збитків державі, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 382, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень, забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об'єктів дорожньої інфраструктури, що суттєво порушує інтереси держави та зачіпає інтереси великого кола учасників.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру щодо забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.

Тому участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у Чернівецької місцевої прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ПБВП Новобуд-М плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 24747,26 грн, у зв'язку з неналежним здійсненням вказаним уповноваженим органом захисту інтересів держави, тому суд відмовляє в клопотанні №471 від 25.02.2019 року про повернення позивачу позовної заяви з додатками без розгляду.

Щодо доводів представника відповідача, що результати здобуті неналежними засобоми вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. 13 Порядку під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2848 від 12.07.2017 року та сертифікат № 005682 від 13.01.2010 року, що підтверджують справність та належність обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль 23.04.2018 року(а.с. 32-33).

Щодо аргументу представника відповідача про незаконне завищення суми стягнення та застосування коефіцієнту 5 .

Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0019727 від 23.04.2018 року та розрахунку № 16622 від 23.04.2018 року, яким визначено повну масу транспортного засобу 34 тонни, з фактичним навантаженням: на першу вісь - 6,4 т при нормативно допустимій 11 т, на другу вісь - 14,25 т при нормативно допустимій - 8 т, на третю вісь - 13,35 т при нормативно допустимій - 8 т, що у відсотковому співвідношенні становить 72,5% перевищення нормативів навантаження встановлених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху за дане порушення відповідно п. 31-1 Порядку № 879 передбачено плату у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Отже, сума стягнення визначена вірно у відповідності до чинного законодавства.

Також, відповідач після порушення провадження у справі сплатив на користь бюджету України плату за проїзд у сумі 4961,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням №367 від 22.02.2019 року, в призначенні платежу якого вказано: плата за проїзд автомобільними дорогами транспортними засобами, вагові параметри яких перевищують нормативи за 23.04.2018 року с. Іспас - м. Чернівці перевищення нормативів у 16тн на 72,5 % СЕ 8657 ВН (а.с. 129).

Тобто, відповідач фактично оплатив плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, проте без врахування перевищення нормативу визначеного у п. 31-1 Порядку № 879, хоча в призначенні платежу зазначив, що перевищення нормативів у відсотковому співвідношенні становило 72,5%.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи позовні вимоги керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ПБВП Новобуд-М про стягнення 24747,26 грн, що еквівалентно 768,00 євро, станом на день проведення розрахунку відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ, є правомірними та підлягають частковому задоволенню в сумі 19785,38 грн., з огляду на часткову сплату відповідачем коштів в сумі 4961,88 грн після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 367 від 22.02.2019 року - в даній частині провадження у справі закрити у відповідності до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу за відсутністю предмету спору в даній частині між сторонами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73,86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного будівельно-виробничого підприємство Новобуд -М (58007, вул. Енергетична, 3А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37273167) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, проспект Перемоги,14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845) 19785,38 грн, що еквівалентно 614,4 євро в дохід Державного бюджету України (отримувач: Чернівецьке УК/ м. Чернівці, 22160100, р/р 31218216024002, МФО 899998, банк отримувача коштів - Казначейство України).

3. Стягнути з приватного будівельно-виробничого підприємство Новобуд -М (58007, вул. Енергетична, 3А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 37273167) на користь прокуратури Чернівецької області (58002, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. М. Кордуби, будинок 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, МФО -820172, р/р 35219056004946) судовий збір в сумі 1762 грн.

4. У частині стягнення 4961,88 грн - закрити провадження у справі.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.О. Гурин