Постанова

від 07.05.2019 по справі 926/16/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. Справа №926/16/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

cудді-доповідача Дубник О.П.

cуддів Зварич О.В.

Скрипчук О.С.,

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного будівельно-виробничого підприємства (далі - ПБВП) «Новобуд-М» № 13/19-9 від 26.03.2019 (вх. № 01-05/1247/19 від 02.04.2019)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2019 (суддя Гурин М.О., повний текст складено 14.03.2019)

у справі № 926/16/19

за позовом: керівника Чернівецької місцевої прокуратури, м. Чернівці в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача: ПБВП «Новобуд-М» , м. Чернівці

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 24 747, 26 грн,

за участю:

від прокуратури: Яворський Я.Т. - прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача в режимі відеоконференції: адвокат Ігнатьо Б.Я. (ордер серії ЗР № 28689 від 22.03.2019).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 07.05.2019 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно з ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивач у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 8, т. 2). Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу без участі його представника.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся з позовом до ПБВП «Новобуд-М» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 24 747, 26 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.04.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області на автодорозі Т2601 32 км + 420 м проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки Урал , модель 63695-0110, держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ПБВП "Новобуд-М". Проведеною перевіркою встановлено перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, про що складено акт № 0013122 від 23.04.18. За результатами перевірки проведено розрахунок плати за проїзд № 166223 та нарахована плата в сумі 768 євро, що згідно курсу НБУ на день проведення розрахунку 23.04.2018 становить 24 747, 26 грн. З наведених підстав позивач нарахувало плату за проїзд, яку перевізник мав сплатити протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати, однак ці кошти відповідач добровільно не сплатив.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2019 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 19 785, 38 грн, що еквівалентно 614,4 євро в дохід Державного бюджету України. Присуджено до стягнення з відповідача на користь прокуратури Чернівецької області судовий збір в сумі 1 762 грн. У частині стягнення 4 961, 88 грн закрито провадження у справі.

Судове рішення у справі мотивоване ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 22, Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 1, 6, 33, 48, 60, Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), ч.2 ст.29 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-ХП (далі - Закон № 3353-ХП) , ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII) , п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879), Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207), Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року (далі - Положення), п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті , і зроблено висновок, що прокурор підставно звернувся з даним позовам до суду, оскільки уповноважений орган не здійснив захист інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету, позовні вимоги прокурора та розрахунок є обґрунтованими, розрахунок плати за проїзд проведено правильно, при здійсненні перевірки навантаження автомобіля посадовими особами позивача порушень вчинено не було, справність та належність обладнання, який здійснювався габаритно-ваговий контроль 23.04.2018 підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2848 від 12.07.2017 та сертифікатом №005682 від 13.01.2010. Оскільки відповідач після порушення провадження у справі сплатив на користь бюджету України плату за проїзд у сумі 4 961, 88 грн, провадження у цій частині судом закрито на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи сторін справи.

5.1. ПБВП «Новобуд-М» не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт, зокремаё зазначає про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах Укртрансбезпеки, оскільки належним позивачем повинен бути Укравтодор як власник автомобільних доріг загального користування; неналежність засобу вимірювальної техніки, що підлягало оцінці судом у даній справі; відсутність встановленого законом обов`язку у відповідача вносити плату за проїзд на користь бюджету України, стверджує, що чинне законодавство не містить положень про наявність такої адміністративної послуги чи дозвільного документу як погодження маршруту Укравтодором , обов`язку перевізника здійснити оплатити за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативні та такої відповідальності як збільшення розміру плати за проїзд, що суперечить положенням ст.ст. 58 та 92 Конституції України.

5.2. 26.04.2019 на адресу суду від керівника Чернівецької місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу №109/244-18 від 23.04.2019 (вх. №01-04/2774/19), в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказує, що наслідком руху транспортного засобу без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру більше як на 40% є плата у п`ятикратному розмірі, що і було враховано при здійсненні розрахунку посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Чернівецькій області та судом першої інстанції. Зазначає, що Порядок № 879 як підзаконний нормативно-правовий акт, що регулюють правовідносини в частині здійснення габаритно-вагового контролю, нарахування плати за проїзд, є обов`язковим для виконання всіма суб`єктами, які виступають учасниками даних спірних правовідносин, у тому числі, автомобільними перевізниками. Також не погоджується з твердженнями скаржника, що у прокуратури відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, оскільки позивач, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не звертався до суду впродовж тривалого часу, жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України не вжив. Тому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вважає участь прокурора у даній справі виправданою, такою, що не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

5.3. 02.05.2019 позивач також подав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/2830/19), в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає необгнунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству. Просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2019 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області 23.04.2018 на підставі направлення на перевірку № 008470 від 23.04.2018, на автодорозі Т2601 32 км+420м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Урал , модель 63695-0110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював перевезення вантажу по маршруту с. Іспас - м. Чернівці протяжністю 80 км, та виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (а.с. 26, 35-37, т. 1), про що складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013122 від 23.04.2018, акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № СЕ 045861 від 23.04.2018, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0019727 від 23.04.2018 року, видано чек зважування № 16622 від 23.04.2018 (а.с. 25-28, т. 1).

Власником транспортного засобу СХО № 478201 автомобіля Урал , 63695-0110, СЕ 8657 ВМ є ПБВП Новобуд-М , що підтверджується свідоцтвом та полісом обов`язкового страхування (а.с. 46-48, т.1).

В товарно-транспортній накладній № 000090 від 23.04.2018 вказано, що автомобіль Урал , державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 прямував з пункту навантаження с. Іспас Вижницького району, до пункту розвантаження - м. Чернівці, найменування вантажу: пісок, маса брутто 20,0 т. (а.с. 44-45, т. 1).

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки (вага автомобільна підкладна моделі АS у складі: вимірювальний прилад № 09-232, вантажоприймальні платформи № 09-463 та № 09-452 (виробник: ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, Туреччина)), посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області зафіксовано повну масу транспортного засобу 34 тонни, з фактичним навантаженням: на першу вісь - 6,4 т при нормативно допустимій 11 т, на другу вісь - 14,25 т при нормативно допустимій - 8 т, на третю вісь - 13,35 т при нормативно допустимій - 8 т, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т).

Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2848 від 12.07.2017; сертифікат № 005682 від 13.01.2010 а.с.32-33, т.1)

Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів № 16622 від 23.04.2018 із зазначенням перевищення параметрів від нормативу у 72,5 % нараховано плату за проїзд у розмірі 768 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 23.04.2018 еквівалентно 24 747, 26 грн.

27.04.2018 та 07.11.2018 Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області скеровувало ПБВП Новобуд-М листи № 1421/39/3-18 та № 4036/40/11-18, в яких просило внести плату за проїзд, яка нарахована 23.04.2018 у сумі 24 747, 26 грн (а.с. 30-31, 38, т. 1).

Відповіді на вказані листи матеріали справи не містять.

Листом Управління державної казначейської служби України у м. Чернівціх № 02-14/1461 від 08.11.2018 підтверджується, що кошти у сумі 24 747, 26 грн за період з 02.07.2018 по 06.11.2018 не надходили, що і слугувало підставою для подання даного позову (а.с. 43, т. 1).

Платіжне доручення № 367 від 22.02.2019 свідчить про сплату відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами транспортними засобами, вагові параметри яких перевищують нормативи за 23.04.2018 с.Іспас - м.Чернівці перевищення нормативів у 16 т на 72,5 відсотків НОМЕР_2 (а.с.129ёт.1).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III, відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 2 статті 29 Закону № 3353-ХП передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.

Відповідно до пункту 31.1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Окрім цього, пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, перевищення осьового навантаження автомобіля відповідача склало понад 40 %, відтак позивачем правомірно застосовано п`ятикратний розмір плати за проїзд.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п.п.15, 27 Положення).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що позивач, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовомё про що аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, ними не скористався, що обставини справи свідчать про неналежний захист інтересів держави Укртрансбезпекою та підтверджує наявність виключного випадку відповідно до ст. 131-1 Конституції України для звернення керівника Чернівецької місцевої прокуратури з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 24 Закону № 1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відзивів, прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ПБВП «Новобуд-М» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 24 747, 26 грн наголошував, що у даному випадку має місце нездійснення уповноваженим органом (позивачем) упродовж більш ніж 6 місяців заходів щодо стягнення вказаних коштів в судовому порядку. Зазначав, що ненадходження плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом до Державного бюджету порушує інтереси держави, яка у зв`язку з цим позбавляється можливості фінансувати в повній мірі роботи, у тому числі, пов`язані з відновленням та розвитком дорожньої інфраструктури держави, а такий стан автомобільних доріг не забезпечує повною мірою швидке, комфортне, економічне та безпечне перевезення пасажирів і вантажів, інтеграцію до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, що суттєво погіршує інтереси держави та зачіпає інтереси великого кола учасників.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 803/3/18 Верховний Суд зазначив, що спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів, які за своєю правовою природою є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та є необхідною для захисту інтересів держави.

З огляду на здійснену відповідачем оплату в сумі 4 961, 88 грн після порушення провадження у справі, судом першої інстанції правомірно закрито в цій частині провадження на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України.

Доводи скаржника, що належним позивачем у справі повинен бути Укравтодор відхиляються судом, оскільки згідно з п. п. 15, 27 ч. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Посилання скаржника на неналежність засобу вимірювальної техніки судом першої інстанції обґрунтовано відхилено з посиланням на наявні в матеріалах справи свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2848 від 12.07.2017 та сертифікат № 005682 від 13.01.2010, що підтверджують справність та належність обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль 23.04.2018. Посилання на п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за № 1171/29301, яким встановлено, що вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі, в той час, як засіб вимірювальної техніки, який здійснювалось зважування призначений для зважування в статиці є необгнунтованими, оскільки належним підтвердженням габаритно-вагового контролю у русі є відповідне позначення режиму зважування на чеку зважування, а саме: Mod. Dynamic (динамічний режим).

Твердження скаржника про відсутність встановленого законом обов`язку відповідача внести плату за проїзд на користь бюджету України, відсутність положень про наявність такої адміністративної послуги чи дозвільного документу як погодження маршруту Укратодором , обов`язку перевізника здійснити оплату плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативні та такої відповідальності як збільшення розміру плати за проїзд, що суперечить положенням ст.ст. 58 та 92 Конституції України також відхиляються судом.

Обов`язок відповідача внести плату за проїзд на користь бюджету України, передбачено п. 26 Порядку № 879 від 27.06.2007; Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 містять окремий розділ Порядок погодження маршрутів ; обов`язок перевізника здійснити оплату плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативні та збільшення розміру плати за проїзд врегульовано також Порядком № 879 від 27.06.2007, який є чинним та жодним чином не суперечить положенням Конституції України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2019 у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ПБВП «Новобуд-М» .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.05.2019.

Суддя-доповідач Дубник О.П.

Судді Зварич О.В.

Скрипчук О.С.