Постанова

від 06.03.2019 по справі 903/518/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Справа № 903/518/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача 1: ОСОБА_2

відповідача 2: ОСОБА_3

відповідача 3: не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18, постановлена суддею Дем'як В.М., повний текст складено 07.12.2018 р.

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Приватного підприємства "Ельбе УА", м. Луцьк

2) ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області

3) Луцької міської ради, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача перший відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Волинській області, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватна фірма «Ельбе» , м. Луцьк,

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Акціонерне товариство ОСОБА_5 «Приватбанк» звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства «Ельбе УА» , ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області , Луцької міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: на стороні позивача - перший відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Волинській області, на стороні відповідача - приватна фірма «Ельбе» ( відповідно до заяви про уточнення позовних вимог за вх.№01-67/44/18, №01-69/105/18 від 20.09.2018р., яка є прийнятою судом згідно ухвали від 24.09.2018р. ), у якому просить суд: визнати недійсним рішення загальних зборів ПП «Ельбе УА» , оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р., та п. п. 4.2, 4.3 статуту ПП «Ельбе АУ» із змінами; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №251835 від 07.06.2012р., виданий на ім'я ПП «Ельбе УА» , скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, здійсненої на ім'я ПП "Ельбе УА", зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області виключити запис з Поземельної книги щодо державної реєстрації земельної ділянки та оформлення права власності на ім'я ПП «Ельбе-УА» ; зобов'язати Луцьку міську раду Волинської області провести державну реєстрацію права власності згідно акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД 296014, площею 0,1896 га, що знаходиться по вул. Глушець, 59, м.Луцьк, 21.09.2007р. за Приватною фірмою «Ельбе» ; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 1896 кв.м кадастровий номер: 0710100000:22:123:0040, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 59 на ім'я ПФ «Ельбе» та внести до Поземельної книги відомості про власника земельної ділянки - Приватної фірми «Ельбе» відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. відмовлено у задоволені позову Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк".

Не погоджуючись із рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18 скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу на те, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, була відчужена на користь ПФ «Ельбе» згідно договору купівлі-продажу, укладеного 02.04.2007 року за Р№1074 між Луцькою міською радою та ПФ «Ельбе» (ВЕК № 193534), про що ПФ «Ельбе» не повідомив ОСОБА_5 при укладанні договору іпотеки.

Банк при укладанні договору іпотеки не був повідомлений про наявність вказаного договору,а 21 вересня 2007 року Приватній фірмі «Ельбе» Луцькою міською радою виданий акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД 296014, площею 0,1896 га, що знаходиться по вул. Глушець, 59, м. Луцьк.

Поряд з цим, протоколом зборів №06/11 від 11 липня 2011 року внесені зміни статутного капіталу Приватного Підприємства «Ельбе УА» . Вказані зміни зареєстровані державним реєстратором 19 липня 2011 року номер запису 11871050007000963. Скаржник звертає увагу, що із змісту п. 4.2, 4.3 статуту ПП «Ельбе УА» вбачається внесення у статутний фонд земельної ділянки площею 1896 кв.м, яка розташована за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 59 загальною вартістю 2 255 974,56 грн. При цьому статутний фонд підприємства становить 2 256 074,56грн., а розподіл часток між засновниками підприємства здійснений в такому порядку: ОСОБА_6 - 0,01 %, що становить 100,00 грн. та ПФ «Ельбе» 99,99 %, що становить 2 255 974, 56 грн.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано відсутність у матеріалах справи будь-якого доказу існування рішення засновників ПФ «Ельбе» про формування статутного капіталу ПП «Ельбе УА» шляхом внесення земельної ділянки.

Відтак, відчуження земельної ділянки без нотаріального посвідчення правочину надало можливість ПП «Ельбе УА» набути право власності на дану земельну ділянку попри наявність обтяжень, зареєстрованих у відповідних реєстрах обтяжень нерухомого майна.

Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що на його думку рішенням господарського суду Волинської області від 15.08.2018 р. у справі №903/206/18 встановлений факт порушення прав Банку як іпотекодержателя та відсутності прав у ПП «Ельбе УА» на земельну ділянку площею 0,1896 га, кадастровий номер 0710100000:22:123:0040, розташованої по вул. Глушець, 59 у м.Луцьку.

Також даним рішенням встановлено, що перехід права власності на спірну земельну ділянку від ПФ "Ельбе" до ПП "Ельбе УА" не відбувся, оскільки не було дотримано встановленого законом порядку її передачі, зокрема, правочин щодо внесення до статутного фонду ПП "Ельбе УА" спірної земельної ділянки нотаріально посвідченим не був.

Отже, при вирішенні даного спору суд першої інстанцій не дотримався вимог господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ухвалами апеляційного господарського суду від "14" січня 2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18 та призначено справу до розгляду.

30.01.2019 р. на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/518/18. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити господарському суду Волинської області або в Луцькому міськрайонному суді Волинської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 р. клопотання Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/518/18 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Волинської області.

05.02.2019 р. на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання Приватного підприємства "Ельбе УА" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/518/18. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити господарському суду Волинської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 р. клопотання Приватного підприємства "Ельбе УА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/518/18 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Волинської області.

06.02.2019 р. на адресу Північно - західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/518/18. Зокрема, просить проведення відеоконференції доручити господарському суду Волинської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 р. клопотання ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/518/18 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Волинської області.

06.02.2019 р. на адресу апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд, залишити рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

13.02.2019 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Ельбе УА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач стверджує, що рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018р. прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а відтак апеляційну скаргу необхідно залишити без змін.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Представник Приватного підприємства "Ельбе УА" - ОСОБА_2 заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області - ОСОБА_3 підтримав позицію Приватного підприємства "Ельбе УА" та надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції.

Луцька міська рада та перший відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у Волинській області не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, проте про розгляд справи повідомлялись належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 2006р. між Луцькою міською радою (орендодавцем) та Приватною фірмою Ельбе (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування складських приміщень. Земельна ділянка знаходяться по вул. Глушець,59, кадастровий номер 221230040, загальна площа 1896 кв.м, розташовані на ділянці споруди належать на праві власності орендарю ПФ Ельбе .

28.03.2007р. Луцька міська рада прийняла рішення за №12/28 про продаж даної земельної ділянки площею 0,1896 га на вул. Глушець, 59 для ПФ "Ельбе" у власність.

На виконання даного рішення 02.04.2007р. між Луцькою міською радою та Приватною фірмою Ельбе укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1.1, 2.1, 3.1 якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку 1896 кв.м, м. Луцьк, вул. Глушець,59, з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування складських приміщень, кадастровий номер 221230040, та вартість якої становить в сумі 80 287,00 грн.

На момент продажу земельна ділянка, була вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, судового спору щодо неї було, під забороною відчуження нерухомого майна, а також у заставі та в оренді земельна ділянка не перебувала.

Згідно п. 3.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням додержатись вимог законодавства про охорону довкілля, своєчасно сплачувати земельний податок, не перешкоджати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до акту проведення розрахунків за договором купівлі-продажу земельної ділянки встановлено, що покупець - ПФ Ельбе сплатив Луцькій міській раді відповідно до п.2.1 договору за земельну ділянку грошові кошти в сумі 80 287,00 грн. платіжним дорученням №90 від 28.04.2007р.

Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки за №1074 від 02.04.2007 року, укладений між ПФ "Ельбе" та Луцькою міською радою є виконаним та в силу положень статті 204 ЦК України дійсним, оскільки іншого судом не встановлено. Право власності на земельну ділянку площею 0,1896 га, яка знаходиться за адресою: вул.Глушець, 59, м.Луцьк, Волинська обл., зареєстровано за ПФ Ельбе згідно державного акту від 21.09.2007р. серія ЯД №296014 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007р. за №Р№1074 (ВЕК №193534)

10.05.2007р. між ЗАТ КБ ПриватБанк - позивачем та ПФ Ельбе - третьою особою укладено було договір іпотеки згідно п. 1 якого предметом договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна вказано в п.7 договору в забезпечення зобов'язань ОСОБА_7 перед іпотекодержателям, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета переважено перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Згідно п.2 договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №М3-32 від 07.05.2007р. з : повернення кредиту в сумі 190 000 дол. США 00 центів строком до 03.05.2012р. включно.; плати відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п. 4.1 кредитного договору; відповідно до п. 4.3 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань з погашення кредиту, передбачених п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 кредитного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 32%; сплати винагороди згідно п. 4.6 договору; сплати пені, у порядку та розмірів визначених п. 6.1 договору; сплати штрафу у розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням згідно п. 6.3 кредитного договору.

Пунктом 7 договору іпотеки сторони передбачили, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме склади загального призначення та другої групи А-1/ раніше вул. Дубнівська, 22, що розташовані по вул. Глушець (вул. Грушевського), буд. 59 у місті Луцьк, Волинської області та належать іпотекодавцеві на підставі рішення господарського суду Волинської області справа №6/30-75 від 17.05.2005р. і зареєстрованого у Комунальному підприємстві Волинське обласне бюро технічної інвентаризації 09.09.2005р., за №1078 в книзі 25 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Р №12015213 (№витягу:8307836).

Загальна площа складів загального призначення та другої групи А-1/раніше - вул.Дубнівська, 22/-360,0 кв.м.

За змістом п. 7 даного договору сторони передбачили, що у випадку набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека. Про усі зміни власника земельної ділянки, набуття іпотекодавцем або іншою особою прав власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний повідомляти іпотекодержателя протягом 5 днів з дня укладення відповідного правочину, прийняти відповідним органом державної влади рішень тощо.

У подальшому, 19.07.2011р. здійснено державну реєстрацію ПП Ельбе УА , статут якого затверджено рішенням зборів засновників відповідно до протоколу зборів №06/11 від 11.07.2011р. Державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за номером запису 11871050007000963.

Згідно п.1.4 Статуту співзасновником підприємства є Приватна фірма Ельбе , зареєстрована за адресою : 43026, м. Луцьк, вул. Винниченка, 35/1 код ЄДРПОУ13367541.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 статутний фонд складає таке майно: земельна ділянка, площею 1896 кв.м, цільове призначення - для обслуговування складських приміщень, кадастровий номер 221230040, що знаходиться за адресою з технічної документації про нормативну грошову оцінку №393-3.2 від 21.04.2011р. в сумі 2 255 974,56 грн.; статутний фонд підприємства становить 2 256 074,56 грн. розподіл часток між засновниками підприємства здійснений у такому порядку: ОСОБА_6 - 0,01 %, що становить 100,00 грн. та ПФ Ельбе - 99,99%, що становить 2 255 974, 56 грн. Акт на право власності на земельну ділянку за ПП Ельбе УА зареєстрований 07.06.2012 року.

З державного акту від 07.06.2012 року, вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ПП Ельбе УА серія ЯМ №251835, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 року №1074 та Статуту від 19.07.2011 року.

Згідно Інформаційної довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право власності на спірну земельну ділянку належить ПП "Ельбе УА".

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" вважає, що рішення загальних зборів ПП Ельбе УА , оформлене протоколом зборів №06/11 від 11.07.2011р., порушує його право на земельну ділянку площею 0,1896 га за адресою: вул. Глушець, 59, м.Луцьк, на яку, на його думку, розповсюджуються його права іподекодержателя на підставі положень Закону України Про іпотеку та договору.

Апелянт просить врахувати, що рішенням Луцького міськрайонного суду №2-8006/11 (провадження №2/0308/445/12) від 19.06.2012 року стягнуто з ПФ "Ельбе" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №М3-32 від 07.05.2007 року в сумі 269 194, 77 доларів США.

Постановою Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 03.10.2012 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-8006/11 від 11.09.2012 року та 10.10.2017 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, зокрема, земельної ділянки для обслуговування складських приміщень, площею 0,1896 га, за адресою м.Луцьк, вул. Глушець, 59, та належить на праві приватної власності на підставі державного акту ЯД296014 ПФ "Ельбе" (а.с. 13-15, 21 том 2).

Подаючи позов до суду як позивач посилається на те, що ПФ "Ельбе", всупереч п. 7 договору іпотеки, не повідомило банк про укладення договору купівлі-продажу з Луцькою міською радою від 02.04.2007 року земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. відмовлено у задоволені позову Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк".

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не вбачає підстави для задоволення поданої скарги.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про визнання недійсними п. 4.2, 4.3 статуту ПП «Ельбе АУ» із змінами та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №251835 від 07.06.2012р., який виданий на ім'я ПП «Ельбе УА» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Загальні підстави визнання правочину недійсним встановлені ст. 215 ЦК України.

Згідно ч.1,ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на зміст абзацу 3 пункту 7 договору іпотеки від 10 травня 2007 року щодо якого узгоджено, що у випадку набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека.

Однак, колегія суддів критично оцінює вище викладене та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч.1 ст.3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та повинен містити істотні умови, що передбачено зазначеною статтею.

Згідно договору іпотеки від 10.05.2007 р., предметом договору є нерухоме майно, а саме склади загального призначення та другої групи А-1/ раніше вул. Дубнівська, 22, що розташовані по вул. Глушець (вул. Грушевського), буд. 59 у місті Луцьк, Волинської області, що належать (іпотекодавцю) на праві власності.

21.09.2007 р. Приватна фірма "Ельбе" набула прав власника земельної ділянки площею 0,1896 га, кадастровий номер 0710100000:22:123:0040, на якій розташовані відповідні склади, що є предметом іпотеки, для обслуговування нерухомого майна (предмета іпотеки), що стверджується Державним актом від 21.09.2007 р.

Згодом, з державного акту від 07.06.2012 року, вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Приватним підприємством Ельбе УА серія ЯМ №251835, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 року №1074 та Статуту Приватного підприємства "Ельбе УА" від 19.07.2011 року.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Отже, відповідно до положень Закону, при передачі в іпотеку будівлі (споруди), відповідна земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, передається в іпотеку разом з будівлею (спорудою) лише у випадку, якщо земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності. Якщо ж ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), вказана земельна ділянка в іпотеку не передається.

На час укладення договору іпотеки від 10 травня 2007 року щодо земельної ділянки, на якій розташовані складські приміщення ПФ Ельбе , існував укладений сторонами договір купівлі-продажу, виконаний сторонами. Проте, набуття іпотекодателем ПФ Ельбе права власності на земельну ділянку , придбану за договором купівлі-продажу від 02.04.2007 року, відбулось пізніше, оскільки на підставі положень частини 1 статті 210 ЦК України, статті 4,5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , момент набуття права власності на нерухоме майно закон пов'язує з державною реєстрацією цього права, яка відбулась 21.09.2007 року.

Таким чином, твердження апелянта про набуття ним прав іпотекодержателя щодо земельної ділянки в силу положень договору і закону є помилковим, оскільки на момент укладення договору іпотеки відповідна земельна ділянка не належала іпотекодавцю на праві власності.

Частина 4 статті 6 Закону України "Про іпотеку" містить норму, на підставі якої, як вважає апеляційний суд, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця передання в іпотеку разом із будівлею або спорудою і нерозривно пов'язану з нею земельну ділянку при умові , якщо вона належить іпотекодавцю як власність.

Оскільки помилковим є розуміння апелянтом частини 4 статті 6 Закону України "Про іпотеку" стосовно розповсюдження прав іпотекодержателя на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, апеляційним судом не приймається до уваги аргументи, які базуються на абзаці 3 пункту 7 договору іпотеки від 10 травня 2007 року. Наведені положення договору в частині розповсюдження прав іподекодержателя на ті об'єкти речових прав, на які у майбутньому набуде прав іпотекодатель без внесення відповідних змін у договір іпотеки, на думку апеляційного суду є такими, що не відповідають закону.

Розповсюдження іпотеки на новий об'єкт, яким є земельна ділянка, без внесення змін до діючого договору іпотеки на думку апеляційного суду буде суперечити як положенням закону про іпотеку в частині положень про визначення вартості об'єкта , який передається в іпотеку, так і самому договору у тих його частинах які стосуються предмета іпотеки та його вартості, а також інших елементів опису цього предмета та ознак його ідентифікації, адже стаття 18 Закону визначає правила щодо істотних умов договору іпотеки, зокрема опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

У той же час апеляційний суд враховує, що цілком відповідними закону є узгоджені положення договору іпотеки, які вимагали від іпотекодателя належним чином повідомляти іпотекодержателя про набуття права на земельну ділянку, нерозривно пов'язану з предметом іпотеки, проте ПФ Ельбе в порушення умов цього договору, свого обов'язку не виконав, що і позбавило іпотекодержателя можливості вчасно ініціювати внесення змін до договору іпотеки.

Стосовно самого правочину з передачі земельної ділянки у статутний капітал іншої юридичної особи береться до уваги наступне.

В силу положень статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Правочин з внесення земельної ділянки до статутного капіталу товариства є дією, яка кваліфікується апеляційним судом як здійснення власником права власника земельної ділянки розпорядитися належною йому земельною ділянкою на свій розсуд за обставин, коли не існує обтяжень щодо цього майна.

Як відомо, стаття 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Стаття 5 цього Закону містить положення, у відповідності з яким у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини 5 статті 12 цього закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Таким чином, наявність у Державному реєстрі прав відомостей про права власника земельної ділянки ПФ Ельбе і , одночасно з цим, відсутність будь-яких записів про обтяження майна свідчить про правильність висновку щодо відсутності перешкод для власника здійснювати розпорядження земельною ділянкою, зокрема і в такий спосіб як внесення до статутного фонду новоствореного підприємства ПП «Ельбе УА» .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для визнання недійсними п. 4.2, 4.3 Статуту ПП «Ельбе АУ» із змінами та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №251835 від 07.06.2012р., виданого ПП «Ельбе УА» .

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ПП «Ельбе УА» , оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р., апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутній оригінал або належним чином засвідчена копія рішення загальних зборів, визнання недійсним якого вимагає позивач.

Положення статей 80, 162 ГПК України покладають на позивача подання тих доказів, якими обгрунтовуються підстави позову, а також повідомлення суду про неможливість з тих чи інших причин подання таких доказів.

А відтак, враховуючи відсутність спірного рішення, надати правову оцінку рішенню загальних зборів ПП «Ельбе УА» , оформленому протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011р., не вбачається за можливе.

За оцінкою апеляційного суду позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області виключити запис з Поземельної книги щодо державної реєстрації земельної ділянки та оформлення права власності на ім'я ПП «Ельбе-УА» та зобов'язання Луцької міської ради оформити за ПФ Ельбе право власності на земельну ділянку площею 0,1896 га, що знаходиться по вул. Глушець, 59, м. Луцьк, 21.09.2007р. не підлягають задоволенню як пов'язані вимоги , а також крім іншого слід зазначити про таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Зазначені повноваження у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі реалізуються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15).

Відповідно до ст.1, 7, 9 Положення Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

На підставі положень ст.202, 204 ЗК України статей 6, 7 Закону України Про Державний земельний кадастр уповноважений центральний орган влади здійснює, зокрема, такі повноваження як внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки інше.

Таким чином, здійснення реєстраційних записів у Державному земельному кадастрі віднесено до повноважень спеціального уповноваженого на підставі нормативно-правового акту центрального органу влади, які здійснюються ним виключно у межах та у спосіб, визначених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Стаття 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Надане органу право діяти саме таким чином у теорії права прийнято називати дискреційними повноваженнями (дискреційним правом, дискреційною владою). Основні випадки застосування дискреційних повноважень можна спостерігати в діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, проте досить часто ними користуються і органи місцевого самоврядування.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями колегія суддів розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Луцькою міською радою та ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Волинській області, які вони застосовують на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відтак, вимога про зобов'язання органу місцевого самоврядування вчинити дії не може бути задоволена, оскільки судове рішення не може містити припис суб'єкту владних повноважень вчиняти дії, які цей суб'єкт має здійснювати на підставі приписів закону.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин в чинній редакції від 10.07.2014 року за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо визнання незаконними прийнятих ними актів, господарський суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

У рішеннях по справах ОСОБА_7 та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Крім того, слід також зауважити на тому, що обрання позивачем відповідного способу захисту порушеного права є умовою ефективності захисту такого права судом. Зобов'язання органу державної влади або місцевого самоврядування вчинити певні дії на користь сторони позивача є логічним застосуванням ефективного і відповідного способу захисту порушеного права, натомість позивач вимагає вчинити дії, які призведуть до поновлення прав попереднього власника земельної ділянки ПФ Ельбе , а не позивача, у той час як ПФ Ельбе приймає участь у справі в якості третьої особи, яка не має самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав, для задоволення позову і апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2018 р. у справі №903/518/18 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/518/18 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "14" березня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.