Постанова

від 02.07.2019 по справі 903/518/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/518/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Волинської області

(судді - Дем`як В.М.)

від 27.11.2018

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Філіпова Т.Л., судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)

від 06.03.2019

у справі №903/518/18

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Ельбе УА", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Луцької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватна фірма "Ельбе"

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - Крапівцева О.О.

відповідача 1 - Матвіюк Н.Р.;

відповідача 2 - Ковальчук О.В.;

відповідача 3 - не з`явився;

третьої особи на стороні позивача - не з`явився;

третьої особи на стороні відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Ельбе УА" (далі - ПП "Ельбе УА"), Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Луцької міської ради (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог), у якому просило суд:

визнати недійсним рішення загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлені протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011, та п. п. 4.2, 4.3 статуту ПП "Ельбе УА" із змінами;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 07.06.2012, виданий на ім`я ПП "Ельбе УА";

скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, здійсненої на ім`я ПП "Ельбе УА";

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області виключити запис з Поземельної книги щодо державної реєстрації земельної ділянки та оформлення права власності на ім`я ПП "Ельбе УА";

зобов`язати Луцьку міську раду Волинської області провести державну реєстрацію права власності згідно з актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , площею 0,1896 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , 21.09.2007 за Приватною фірмою "Ельбе";

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 1896 кв.м кадастровий номер: НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на ім`я ПФ "Ельбе" та внести до Поземельної книги відомості про власника земельної ділянки - Приватної фірми "Ельбе" відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" посилається на те, що рішення загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлене протоколом зборів №06/11 від 11.07.2011, порушує його право на земельну ділянку площею 0,1896 га за адресою: АДРЕСА_4, на яку, на його думку, розповсюджуються його права іподекодержателя на підставі положень Закону України "Про іпотеку" та договору;

ПФ "Ельбе", всупереч пункту 7 договору іпотеки, не повідомило банк про укладення договору купівлі-продажу з Луцькою міською радою від 02.04.2007 земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки.

2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2018 в задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між Луцькою міською радою (орендодавцем) та Приватною фірмою "Ельбе" (орендарем) у 2006 році укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування складських приміщень. Земельна ділянка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_4, загальна площа 1896 кв.м, розташовані на ділянці споруди належать на праві власності орендарю Приватній фірмі "Ельбе";

-28.03.2007 Луцька міська рада прийняла рішення за №12/28 про продаж даної земельної ділянки площею 0,1896 га на вул. Глушець, 59 для Приватної фірми "Ельбе" у власність;

-на виконання даного рішення 02.04.2007 між Луцькою міською радою та Приватною фірмою "Ельбе" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.1 якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку 1896 кв.м, АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування складських приміщень, кадастровий номер НОМЕР_4 , та вартість якої становить в сумі 80 287, 00 грн;

-на момент продажу земельна ділянка була вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, судового спору щодо неї не було, під забороною відчуження нерухомого майна, а також у заставі та в оренді земельна ділянка не перебувала;

-згідно з пунктом 3.2 договору сторони погодили, що покупець зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля, своєчасно сплачувати земельний податок, не перешкоджати правам власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

-відповідно до акту проведення розрахунків за договором купівлі-продажу земельної ділянки встановлено, що покупець - Приватна фірма "Ельбе", сплатила Луцькій міській раді відповідно до пункту 2.1 договору за земельну ділянку грошові кошти в сумі 80 287, 00 грн платіжним дорученням №90 від 28.04.2007;

- право власності на земельну ділянку площею 0,1896 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., зареєстровано за Приватною фірмою "Ельбе" згідно з державним актом від 21.09.2007 серія НОМЕР_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 за №Р№1074 (ВЕК №193534).

Також судами попередніх інстанцій встановлено таке:

- між ЗАТ КБ "Приватбанк" та Приватною фірмою "Ельбе" 10.05.2007 укладено договір іпотеки згідно з пунктом 1 якого предметом договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна вказаного в пункті 7 договору в забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 перед іпотекодержателям, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета переважено перед іншими кредиторами іпотекодавця;

-згідно з пунктом 2 договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №М3-32 від 07.05.2007 з: повернення кредиту в сумі 190 000 дол. США 00 центів строком до 03.05.2012 включно; сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 4.1 кредитного договору; відповідно до п. 4.3 кредитного договору при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, передбачених п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 кредитного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 32%; сплати винагороди згідно з п. 4.6 договору; сплати пені, у порядку та розмірах визначених п. 6.1 договору; сплати штрафу у розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням згідно з п. 6.3 кредитного договору;

-пунктом 7 договору іпотеки сторони передбачили, що в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: склади загального призначення та другої групи А-1/ раніше АДРЕСА_4 та належать іпотекодавцеві на підставі рішення Господарського суду Волинської області справа №6/30-75 від 17.05.2005 і зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 09.09.2005, за №1078 в книзі 25 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Р №12015213 (№витягу:8307836);

-загальна площа складів загального призначення та другої групи А-1/раніше - АДРЕСА_4 .;

-за змістом пункту 7 даного договору сторони передбачили, що у випадку набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека. Про усі зміни власника земельної ділянки, набуття іпотекодавцем або іншою особою прав власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний повідомляти іпотекодержателя протягом 5 днів з дня укладення відповідного правочину, прийнятих відповідним органом державної влади рішень тощо.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено:

- 19.07.2011 здійснено державну реєстрацію ПП "Ельбе УА", статут якого затверджено рішенням зборів засновників відповідно до протоколу зборів №06/11 від 11.07.2011. Державним реєстратором проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за номером запису 11871050007000963;

-згідно з пунктом 1.4 Статуту співзасновником підприємства є Приватна фірма "Ельбе", зареєстрована за адресою: 43026, м. Луцьк, вул. Винниченка, 35/1 код ЄДРПОУ13367541;

-відповідно до п. 4.2, 4.3 статутний фонд складає таке майно: земельна ділянка, площею 1896 кв.м, цільове призначення - для обслуговування складських приміщень, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку №393-3.2 від 21.04.2011 в сумі 2 255 974, 56 грн; статутний фонд підприємства становить 2 256 074, 56 грн; розподіл часток між засновниками підприємства здійснений у такому порядку: ОСОБА_2 - 0,01 %, що становить 100, 00 грн та Приватна фірма "Ельбе"- 99,99%, що становить 2 255 974, 56 грн. Акт на право власності на земельну ділянку за ПП "Ельбе УА" зареєстрований 07.06.2012;

-з державного акту від 07.06.2012 вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ПП "Ельбе УА" серія НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 №1074 та Статуту від 19.07.2011;

-згідно з Інформаційною довідкою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право власності на спірну земельну ділянку належить ПП "Ельбе УА".

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи та учасників справи відсутній оригінал або належним чином засвідчена копія спірного рішення загальних зборів. Позивач не довів, що спірним рішенням загальних зборів порушене його право, яке підлягає судовому захисту.

Також господарські суди дійшли висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; про скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, здійсненої на ім`я ПП "Ельбе УА"; про зобов`язання Луцьку міську раду оформити за Приватною фірмою "Ельбе" право власності на земельну ділянку площею 0,1896 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, 21.09.2007. Окрім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач заявив вимоги про оформлення права власності за третьою особою, що виключає її задоволення в силу статті 14 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 та рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2018, Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України;

-судом апеляційної інстанції визнаний той факт, що Приватною фірмою "Ельбе" допущено порушення Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору, як наслідок, порушені права Банку, як іпотекодержателя, однак, відновлення порушених прав банку судом не здійснено;

-відчуження земельної ділянки від Приватної фірми "Ельбе" на користь ПП "Ельбе УА" відбулось без нотаріального посвідчення такого правочину, так зокрема статут ПП "Ельбе УА" в нотаріальному порядку не посвідчувався, відсутнє будь-яке нотаріально засвідчене рішення, яким оформлюється рішення зборів засновників про формування статутного капіталу;

-у справі № 903/206/18 Господарським судом Волинської області відмовлено ПП "Ельбе УА" в задоволенні його позовних вимог до ПАТ КБ "Приватбанк" про зняття арешту з земельної ділянки. Зазначене рішення залишене без змін постановою Верховного Суду від 05.03.2019.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Ельбе УА" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога АТ КБ "Приватбанк" до ПП "Ельбе УА", Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Луцької міської ради про визнання недійсним рішення загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлені протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011, та п. п. 4.2, 4.3 статуту ПП "Ельбе УА" із змінами; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, здійсненої на ім`я ПП "Ельбе УА"; зобов`язання вчинити дії.

4.3. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" посилається на те, що ПФ "Ельбе", всупереч пункту 7 договору іпотеки, не повідомило банк про укладення договору купівлі-продажу з Луцькою міською радою від 02.04.2007 земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, за змістом пункту 7 даного договору сторони передбачили, що у випадку набуття іпотекодавцем права власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки на дану земельну ділянку розповсюджується іпотека. Про усі зміни власника земельної ділянки, набуття іпотекодавцем або іншою особою прав власності на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний повідомляти іпотекодержателя протягом 5 днів з дня укладення відповідного правочину, прийняти відповідним органом державної влади рішень тощо.

4.4. Виходячи із підстав позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позов АТ КБ "Приватбанк" спрямований на захист його порушеного права іпотеки.

4.5. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

4.6. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оскільки спір фактично стосується наявності чи відсутності права іпотеки АТ КБ "Приватбанк", то за таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права іпотеки (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України). Водночас, позивач відповідну позовну вимогу не пред`являв.

4.7. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в обраний позивачем спосіб, оскільки ним не доведено порушення його прав, в розумінні статей 15, 16 Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям рішення загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформленого протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011.

4.8. При цьому колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 903/206/18 зазначено, що до матеріалів справи учасниками справи не було подано доказів визнання недійсним пункту 7 укладеного 10.05.2007 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Приватною фірмою "Ельбе" договору іпотеки, який, враховуючи презумпцію правочину, є підставою для накладення арешту на спірну земельну ділянку у виконавчому провадженні.

4.9. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів ПП "Ельбе УА", оформлених протоколом загальних зборів №06/11 від 11.07.2011, то колегія суддів вважає, що господарськими судами правильно встановлено відсутність правових підстав для задоволення інших позовних вимог, які є похідними від наведеної.

4.10. Окрім того, місцевим господарським судом правильно зазначено, що вимоги АТ КБ "Приватбанк" про зобов`язання Луцьку міську раду Волинської області провести державну реєстрацію права власності згідно акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , площею 0,1896 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , 21.09.2007 за Приватною фірмою "Ельбе" та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 1896 кв.м кадастровий номер: НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на ім`я ПФ "Ельбе" та внести до Поземельної книги відомості про власника земельної ділянки - Приватної фірми "Ельбе" відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не можуть бути задоволені також у звязку з тим, що заявлені фактично в інтересах іншої особи, що суперечить принципу диспозитивності господарського судочинства.

4.11. Згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені АТ КБ "Приватбанк" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спрямовані на встановлення інших обставин справи, а колегія суддів при цьому не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 903/518/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова