Рішення

від 28.02.2019 по справі 488/2571/13-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/2571/13-ц

Провадження № 2/488/10/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Тузові Р.О.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

та представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Вітовської районної ради Миколаївської області, Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області, Миколаївської міськради, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на землю та його державної реєстрації, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач - ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідачів - ОСОБА_5, Жовтневої районної ради Миколаївської області та Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області, в якому просила:

-визнати незаконним рішення 19 сесії 21 скликання Жовтневої районної ради від 08.10.1993 р. в частині надання ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Відродження № 44 у м. Миколаєві;

-визнати недійсним державний акт на право власності від 29.10.1993 р. за № 96, виданого на ім'я ОСОБА_8 та скасувати його державну реєстрацію.

В подальшому позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги, збільшила їх і остаточно просила суд:

-визнати незаконним рішення 19 сесії 21 скликання Жовтневої районної ради від 08.10.1993 р. в частині надання ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Відродження № 44 у м. Миколаєві;

-визнати недійсним державний акт на право власності від 29.10.1993 р. за № 96, виданого на ім'я ОСОБА_8 та скасувати його державну реєстрацію.

-визнати за нею право на завершення приватизації земельної ділянки № 44 по вул. Відродження у м. Миколаєві в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_9, який помер 04.11.1994 р.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що 04.11.1994 р. помер її чоловік - ОСОБА_9, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. Позивачка як спадкоємець першої черги за законом у встановлений законом строк звернулась до П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

За життя, у 1992 році ОСОБА_9 для потреб своєї сім'ї отримав земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку по вул. Скіфській 44, на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради Миколаївської області. В подальшому він отримав дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку за цією адресою, та уклав договір на відвід земельної ділянки.

Рішенням ІІІ сесії ХХІІ скликання від 16.09.1994 р. вул. Скіфська була перейменована у вул. Відродження.

За життя ОСОБА_9 не встиг приватизувати вказану земельну ділянку, і після його смерті позивачка намагалася завершити таку приватизацію, для чого звернулася до відповідних державних органів, а також до нотаріальної контори. Однак позивачці було відмовлено у цьому через відсутність відповідних правовстановлюючих документів.

Згодом позивачка дізналась про те, що на вказану земельну ділянку у 1993 році був виданий державний акт на право власності від 29.10.1993 р. за № 96 на ім'я ОСОБА_8 Останній помер, і його спадкоємцем є його дочка - ОСОБА_5, відповідачка по даній справі.

Позивачка вказує, що рішення 19 сесії 21 скликання Жовтневої районної ради від 08.10.1993 р. в частині надання ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Відродження № 44 у м. Миколаєві та виданий на його підставі державний акт на право власності від 29.10.1993 р. за № 96 на ім'я ОСОБА_8 є незаконними, оскільки її чоловік - ОСОБА_9 у 1992 році отримав право на забудову та приватизацію спірної земельної ділянки, і у судовому порядку таке право не було припинено.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.11.2017 р. за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідачів були притягнуті ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася та подала заяву про слухання справи у її відсутність. Її представник - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що батько відповідачки - ОСОБА_8 у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку та користувався нею. Крім цього, представник відповідача вказувала на те, що позивачкою пропущена позовна давність для звернення до суду із даним позовом, та просила відмовити у позові за безпідставністю вимог та за пропуском позовної давності.

Представник відповідача - Вітовської (Жовтневої) районної ради Миколаївської області у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність.

Представник відповідача - Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області у судове засідання не з'явився, відповідно до наявного у матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ держана реєстрація відповідача припинена. У матеріалах даної справи містяться письмові заперечення відповідача, в яких він вказує на те, що оспорювань позивачкою рішення 19 сесії 21 скликання Жовтневої районної ради від 08.10.1993 р. було прийнято відповідно до вимог діючого на той час законодавства, і виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача - Миколаївської міськради у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність.

Відповідачі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися та подали заяви про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали у повному обсязі.

Третя особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних ресурсів Миколаївської міськради та приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилися та подали заяви про слухання справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків та дослідивши зібрані по справі письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

ОСОБА_11 до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_11 до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка по даній справі - ОСОБА_2 01.10.1983 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 В цьому шлюбі у них народилося двоє спільних дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які на даний час є повнолітніми особами.

Рішенням Виконкому Жовтневої районної ради Миколаївської області № 47 від 25.02.1992 року були затверджені списки на виділення земельних ділянок та дозвіл на будівництво індивідуальних житлових будинків по вулицям Центральної садиби агрофірми ім. К.Маркса, у тому числі ОСОБА_9 При цьому у Списку осіб на виділ земельних ділянок, які є додатком до вказаного рішення виконкому, відсутня адреса земельної ділянки, яка планувалась для виділення ОСОБА_9 (а.с. 10). Цим же рішенням було надано дозвіл ОСОБА_9 на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 700 кв.м. по вул. Скіфській (а.с. 12).

Рішенням ХІУ сесії ХХІ скликання Жовтневої районної ради від 24.07.1992 р. (а.с. 11) були затверджені списки забудовників, які подали заяви на виділ земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво, у тому яких міститься прізвище ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 700 кв.м. по вул. Скіфській 44.

В подальшому ОСОБА_9 отримав будівельний паспорт на будівництво житлового будинку по вул. Скіфській 44 (а.с. 13-14), зі строком будівництва - до 28.04.1994 року.

Разом із цим, із матеріалів справи також вбачається, що 09.04.1992 р. ОСОБА_9 уклав договір забудовника з Комунгоспом Уют щодо земельної ділянки по вул. Таврійській (а.с. 15), та сплатив за відведення земельної ділянки 2 335 крб.

04.11.1994 р. ОСОБА_9 помер.

Із матеріалів спадкової справи № 137/1999, заведеної П'ятою Миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_9, вбачається, що спадщину після його смерті прийняла його дружина, позивачка по даній справі - ОСОБА_2 та неповнолітні на той час діти спадкодавця - ОСОБА_12 та ОСОБА_6

29.04.1999 р. державним нотаріусом П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстр. № 3-279, згідно якого ОСОБА_2, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 отримали право власності на автомобіль марки М-412ИЭ, 1983 року випуску, д/н з27-05 НИ та автопричіп марки АСКАНІЯ , 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1, - по 1/3 частині за кожним.

Із наявної у даній спадковій справі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 29.04.1999 р. вбачається, що крім вищевказаних транспортних засобів, позивачка не зазначає про наявність іншого спадкового майна, та не претендує на видачу їй відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Судовим розглядом також встановлено, що рішенням 19 сесії 21 скликання Жовтневої районної ради від 08.10.1993 р. було передано у власність ОСОБА_13 земельну ділянку, площею 700 кв.м. за адресою: вул. Відродження 44 (а.с.84, 125). ОСОБА_14 № 1 до вказаного рішення (зворотній бік а.с. 126) вбачається, що за № 74 міститься прізвище ОСОБА_8 та зазначена земельна ділянка площею 700 кв.м. по вул. Відродження 44. При цьому у вказаному ОСОБА_14 одночасно вказані і вул. Скіфська і вул. Відродження.

На підставі цього рішення ОСОБА_13 отримав Державний акт на право приватної власності на землю від 29.10.1993 р., на земельну ділянку площею 700 кв.м. по вул. Відродження 44.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_8 отримав будівельний паспорт на житловий будинок по вул. (Скіфська) Відродження 44, зі строком будівництва - до 03.12.1995 р.

21.03.2011 р. ОСОБА_8 помер. Відповідачка ОСОБА_5 є його дочкою, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 51-52).

ОСОБА_11 до ст. 17 ЗК України 1990 р., який був чинним на час існування правовідносин, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_11 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_11 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її

використання і склад сім'ї.

ОСОБА_11 народних депутатів розглядає заяву і у разі

згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_11 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_11 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими ОСОБА_11 народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Постановами Верховної ради України від 15.11.1996 р. № 51/896-ВР Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області та від 22.12.1998 р. за № 339-ХУІ Про зміну меж Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів у межі міста ОСОБА_1 були включені смт. Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та с. Мала Корениха, а також землі, що розташовані між цими населеними пунктами і до цього входили в межі Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів. За такого, спірна земельна ділянка, яка до прийняття вказаних постанов перебувала на території Жовтневого району Миколаївської області, перейшла до території м. Миколаєва.

Стаття 23 ЗК України 1990 року визначає, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими. районними ОСОБА_11 народних депутатів.

Аналізуючи вищевказане та зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивачки, оскільки судовим розглядом встановлено, що її чоловік - ОСОБА_9 фактично не використав своє право на приватизацію землі, та не здійснив дій, щодо приватизації земельної ділянки, не звертався до відповідної ради із заявою. До того ж, із матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась з приводу приватизації земельної ділянки до Миколаївської міськради лише у 2013 році (а.с. 22), що вона і підтвердила у судовому засіданні.

Також судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_9 при житті не оспорював державного акту, виданого ОСОБА_13 у 1993 році на земельну ділянку по вул. Відродження 44.

Також суд прийшов до висновку, що оспорюване позивачкою рішення 19 сесії 21 скликання Жовтневої районної ради від 08.10.1993 р. в частині надання ОСОБА_8 земельної ділянки по вул. Відродження № 44 у м. Миколаєві, та виданий на його підставі державний акт на право власності від 29.10.1993 р. за № 96 на ім'я ОСОБА_8, були прийняті відповідно до діючого на той час законодавства, і підстави для визнання їх недійсними та скасування судом не вбачаються.

Крім цього, суд знаходить необґрунтованими та недоведеними позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права на завершення приватизації земельної ділянки № 44 по вул. Відродження у м. Миколаєві в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_9, який помер 04.11.1994 р.

Суд виходить із того, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України ).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України ).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_11 до частин 5 , 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_9 у встановленому законом порядку не розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки, а відтак позивачка як його спадкоємець не набула права на завершення процедури приватизації.

Надані позивачкою письмові докази по справі, зокрема, квитанція про сплату податку на землю, квитанція за відвід землі (а.с. 16), на думку суду, не спростовують висновків суду, що викладені вище, і до того ж, у цих квитанціях не зазначена адреса земельної ділянки, за яку сплачено податок, а виділ в натурі земельної ділянки проведений не був.

Наявні у справі довідка з Управління містобудування та архітектури Миколаївської міськради від 02.10.2008 (а.с. 19), копія приходного ордеру за присвоєння поштової адреси (а.с. 20), лист (а.с. 21), протокол (а.с. 23) взагалі були отримані позивачкою вже після смерті її чоловіка та не можуть бут доказами початку приватизації земельної ділянки її чоловіком, який помер у 1994 році.

Покази допитаних у судовому засідання свідків - ОСОБА_15, ОСОБА_16 не приймає до уваги через те, що вони хоча і підтвердили отримання ОСОБА_9 земельної ділянки для будівництва житлового будинку та її оброблення позивачкою, однак не змогли вказати суду її точної адреси. До того ж, свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обидва отримували земельні ділянки, проте адреси цих ділянок свідку невідомі.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позивачці понесені нею судові витрати по справі через те, що їй відмовлено у задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Вітовської районної ради Миколаївської області, Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області, Миколаївської міськради, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на землю та його державної реєстрації, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2, вул. Горького 13 с. Олександрівка Снігурівського району Миколаївської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Відповідач - ОСОБА_5, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Відповідач - Вітовська районна рада Миколаївської області,

54050, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 306, код ЄДРПОУ 24787097.

Відповідач - Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області, 54034 пр. Миру 34 м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 38396077 .

Відповідач - Миколаївська міська рада, 54001, вул. Адміральська 20 м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 26565573.

Відповідач - ОСОБА_6, вул. Ілька Борщака 36 м. Херсон, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Відповідач - ОСОБА_7, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, 54001, вул. Адміральська 20 м. Миколаїв.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10, 54050, пр. Богоявленський 295 м. Миколаїв.

Повний текст рішення суду був виготовлений 28.10.2019 року

Суддя Л.І. Селіщева