Постанова

від 05.03.2019 по справі 462/728/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/728/18 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/2650/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_4, про визнання права власності на Ѕ ідеальну частку нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

13 лютого 2018 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Львівської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 ідеальної частки павільйону-магазину, літ. Б-1 , загальною площею 35, 3 кв.м, який розташований за адресою: м. Львів, площа Двірцева, будинок 1.

Свої вимоги мотивувала тим, що 20.08.2015 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5, ОСОБА_2 набула у власність павільйон - магазин, літ Б-1 , загальною площею 35, 3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, на земельній ділянці з кадастровим номером: 4610136300:01:004:0042. 16.09.2015 1/2 ідеальної частки вказаного павільйону-магазину ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5 29.04.2016 ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 відчужив 1/2 ідеальної частки вказаного павільйон- магазину ОСОБА_4 Станом на час подання цього позову власниками павільйону-магазину, літ Б-1 , загальною площею 35, 3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, тобто по Ѕ ідеальній частки кожен.

У 2016 році Львівська міська рада звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 та ще семи осіб, в якому заявила позовні вимоги, в тому числі, про визнання недійсними договору купівлі-продажу павільйону-магазину літ Б-1 , загальною площею 35, 3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 від 20.08.2015, на підставі якого ОСОБА_2 набула вказаний магазин, договору купівлі- продажу 1/2 ідеальної частки вказаного павільйону-магазину літ Б-1 від 16.09.2015, а також договору купівлі-продажу 1/2 ідеальної частки вказаного павільйону-магазину літ Б-1 , загальною площею 35,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, від 29.04.2016.

Оскільки ОСОБА_2 набула у власність павільйон-магазин літ-Б за адресою пл. Двірцева, 1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2015 від ОСОБА_8, який набув у власність вказане майно від ТОВ Фірма Турист , то Львівська міська рада, подаючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, що є правовстановлюючим документом, не визнає право власності ОСОБА_2 на 1/2 ідеальної частки даного магазину-павільйону, у зв язку із чим, позивачка змушена була звернутись до суду із даним позовом.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 392 ЦК України, на підставі якої позивач звернулась до суду з даним позовом. Вказує, що районний суд не звернув уваги на те, що право власності ОСОБА_2 на спірне майно не визнається відповідачем у справі - Львівською міською радою, що підтверджується відповідним позовом Львівської міської ради у справі № 462/5536/16. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Інші учасники справи в судове засідання не з явилися, хоча належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, тому розгляд справи проводиться за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що 20.08.2015 на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5, позивачка ОСОБА_2 набула у власність павільйон-магазин, літ. Б-1 , загальною площею 35,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, на земельній ділянці з кадастровим номером: 4610136300:01:004:0042 /а.с.7/.

1/2 ідеальної частки вказаного павільйону-магазину ОСОБА_2 16.09.2015 відчужила ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5С./а.с.8/.

29.04.2016 ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив 1/2 ідеальної частки вказаного павільйон- магазину ОСОБА_4

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на дату 24.01.2018 зарестровано право власності на павільйон-магазин, загальною площею 35,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, по 1/2 ідеальної частки за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 /а.с.9/.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно ч.4 ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, яке підлягае державної реєстрації виникають з дня такої реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду справи, а саме 25.10.2018, право власності на Ѕ частину павільйону - магазину, літ Б-1 , загальною площею 35,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 зареєстровано державним реєстратором за ОСОБА_2, а тому таке не потребує додаткового підтвердження судовим рішенням.

Повністю погодитися з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд не взяв до уваги, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01.09.2017 у справі № 462/5536/16-ц, яке залишено без змін апеляційним судом Львівської області від 27.03.2018, визнано недійсним договір купівлі-продажу павільйону-магазину літ Б-1 , укладений 20.08.2015 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, скасовано рішення приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_5 від 20.08.2015 № 23817643 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на павільйон-магазин літера Б-1 , загальною площею 35,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 (а.с.76-88).

При цьому суд виходив з того, що державна реєстрація права власності за ТзОВ Фірма Турист на спірний павільйон-магазин є незаконною, рішення державного реєстратора Львівського міського управління юстиції ОСОБА_9 про державну реєстрацію права власності за ТзОВ Фірма Турист на павільйон-магазин за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, скасовано. Відтак вказане товариство не мало законних підстав для продажу вказаного павільйону, а тому укладений 03 серпня 2015 року між ТзОВ Фірма Турист та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу павільйону-магазину, а також наступні договори, зокрема, договір купівлі-продажу павільйону-магазину літ Б-1 , укладений 20.08.2015 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, суд визнав недійсними, та скасував державну реєстрацію права власності на підставі вказаних договорів, оскільки вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є похідною від вимоги про визнання правочину недійсним.

Встановлено також, що ОСОБА_2 та Львівська міська рада брали участь у справі №462/5536/16-ц.

Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки правочин, на підставі якого ОСОБА_2 набула у власність Ѕ частину спірного нерухомого майна, судом визнано недійсним, скасовано рішення приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_5 від 20.08.2015 № 23817643 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на павільйон-магазин літера Б-1 , загальною площею 35,3 кв.м, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, відсутні правові підстави для визнання за нею права власності на спірне майно.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати на ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з наведених мотивів. Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 25 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_4, про визнання права власності на Ѕ ідеальної частки павільйону- магазину, літ Б-1 , загальною площею 35,3 кв.м., за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 15.03.2019

Головуючий

Судді