Рішення

від 26.01.2009 по справі 2-1108-2009

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1108/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    26   січня    2009   року Ізмаїльській міськрайонний суд  Одеської області

в складі: головуючого – судді Грубіян  Л.І.,  

       при секретарі –   Гергі  І.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до   ОСОБА_2 про   розподіл   сумісно  нажитого майна  та   визнання   права   власності,    

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2  та просить   визнати  за  ним   право власності  на Ѕ   частину   квартири    АДРЕСА_1.

 До судового  розгляду  позивач  уточнив  позовні вимоги та   просить   суд   визнати   за  ним  право   власності  на   Ѕ   частину    квартири   АДРЕСА_1,  мотивуючи тим, що за період перебування з відповідачкою у шлюбі  ними   06.10.1994  р.  на підставі    договору  купівлі-продажу   №  324   була  придбана  зазначена  квартира,  а  29.05. 1998 р.  ними  ж на  підставі  договору     купівлі-продажу     від   за   №    3280   була  придбана    суміжна  з квартирою   кімната   площею   9 м.кв.  Згідно  техдокументнтації   Ізмаїльського  МБТІ  зазначена   кімната   була  зареєстрована   та   включена    в   площу  квартири   АДРЕСА_2,  проте    Ізмаїльською  міською   радою   свідоцтво   про   право    особистої    власності   було   видано   лише  на  відповідачку,  хоча    майно   вони    набули   в   період    шлюбу.  На   сьогоднішній   час   між  ними    шлюб   розірвано,  в   добровільному   порядку     відповідачка  не    бажає     провести    переоформлення   Ѕ   частини   квартири  на  нього,  що  і послужило    зверненням    до суду    для   визнання    за  ним  права власності  на   спірну  квартиру.

                Представник  відповідачки  ОСОБА_3 зі зміненими  позовними вимогами погодився.

Вислухавши   позивача   та   представників   сторін,   розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню  в  частині   уточнених   вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що у період шлюбу сторони   06.10.1994  р.  на підставі договору  купівлі-продажу №324 придбали квартиру   АДРЕСА_3,  а  29.05. 1998 р.  ними  на  підставі  договору   купівлі-продажу        за   №   3280   була  придбана   суміжна    з квартирою   кімната   площею 9 м.кв.   Згідно    техдокуметації  Ізмаїльського  МБТІ  дана кімната  була  зареєстрована та  включена  в  площу  квартири АДРЕСА_1.   Проте  право власності позивача на спірну  квартиру  документально   нічим  не    підтверджене,  оскільки    згідно  свідоцтва   про   право  особистої  власності   на квартиру,  яке    видане   Ізмаїльською   міською     радою    народних   депутатів    16.07.2008 р.   за   № 140   квартира    належить    ОСОБА_2 .  23.02.2008   р.   шлюб   між     ОСОБА_1В . та      ОСОБА_2  розірвано,  що документально   підтверджено свідоцтвом   про    розірвання    шлюбу   серії  1-ЖД    №  059541,   виданого   відділом  РАЦС    по  м.  Ізмаїлу    Ізмаїльського  міськрайонного  управління    юстиції    Одеської  області.  

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України  у разі розподілу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше  не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки  в судовому засіданні    доведений     та    документально    підтверджений    факт  набуття  сторонами    квартири  в період    перебування    у  шлюбі,  то  у суду    маються   всі   підстави    для   визнання    за   позивачем  права   власності  на  Ѕ   частину    квартири .

  В  частині   стягнення   з   відповідачки    судових   витрат     на користь   позивача      суд  відмовляє,   оскільки  послуги   адвоката   не  знайшли свого  підтвердження   із - за   відсутності   квитанції,   оплата  70  грн.   за     ІТЗ    судового   процесу    які   позивач   просить  стягнути  з   відповідачки  не   передбачено   ЦПК  України,     витрати   на     судовий    збір  в  розмірі  650   грн.   не підтверджений   ціною   позову,   яка   встановлена   позивачем.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України, ст. 368  ЦК України, ст.70 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати   за    ОСОБА_1      право  власності  на Ѕ   частину   квартири    АДРЕСА_1.

В решті частини позову відмовити.

         На рішення суду   може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів  з дня  його  проголошення. Апеляційна скарга подається  до Апеляційного суду Одеської області  протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.    

        Суддя