Ухвала

від 15.03.2019 по справі 456/3277/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/649/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ніколіна В.В.,

суддів - Гінди О.М., Мікули О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Багрія Василя Миколайовича, суддів - Рибачука Андрія Івановича, Старунського Дмитра Миколайовича у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року у справі №456/3277/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконною виписки з протоколу та зобов'язання переглянути клопотання про виділення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №456/3277/17 (апеляційне провадження №857/649/19) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконною виписки з протоколу та зобов'язання переглянути клопотання про виділення земельної ділянки.

14.03.2019 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявлено відвід колегії суддів у складі головуючого судді Багрія В.М., суддів - Рибачука А.І., Старунського Д.М., який обґрунтований тим, що судом не було надано йому належних пояснень щодо ухвали суду від 02.02.2018, що є обмеженням його прав.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Багрія Василя Миколайовича, суддів - Рибачука Андрія Івановича, Старунського Дмитра Миколайовича визнано необґрунтованою.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Вирішуючи подану заяву про відвід колегії суддів, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів , встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Веттштайн проти Швейцарії та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України .

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Заявляючи відвід колегії суддів: головуючому судді Багрію В.М., суддям - Рибачуку А.І., Старунському Д.М. заявником не наведено та суду не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин, які б викликали сумнів у неупередженості зазначеним суддям.

Відповідно до п.п.103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі Волкова О. проти України від 09.01.2013 року (остаточне 27.05.2013 року), Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися незалежним у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності… .

Оцінюючи в сукупності доводи заявника, апеляційний суд приходить до переконливого висновку про те, що зміст заяви позивача про відвід складу суддів та наведені в її обґрунтування обставини не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів, вказували на їх заінтересованість в результаті розгляду справи.

Жодних інших підстав для відводу колегії суддів, передбачених статтями 36, 37 КАС України, заявником не зазначено.

Відтак, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Багрію В.М., Рибачуку А.І., Старунському Д.М., брати участь у розгляді даної справи, чи викликали сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді.

Разом з тим слід зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 38, 39, 40, 325, 328 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Багрія Василя Миколайовича, суддів - Рибачука Андрія Івановича, Старунського Дмитра Миколайовича у справі №456/3277/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. І. Мікула