Постанова

від 28.03.2019 по справі 456/3277/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/649/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Пильо І. І.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року (рішення ухвалено у м. Стрию судом у складі головуючого судді Саса С. С.) у справі № 456/3277/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконною виписки з протоколу та зобов'язання переглянути клопотання про виділення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області (далі - П'ятничанська сільська рада) про визнання незаконною виписки з протоколу та зобов'язання переглянути клопотання про виділення йому земельної ділянки.

Позивач просив визнати незаконною виписку з протоколу ХІІ сесії VІІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 10.02.2017;

зобов'язати П'ятничанську сільську раду переглянути його клопотання від 18.11.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,20 га для будівництва житлового будинку.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Вказує, що відмова відповідача, викладена у виписці з протоколу ХІІ сесії VІІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 10.02.2017, є протиправною, оскільки не містить жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому П'ятничанська сільська рада повинна повторно розглянути його клопотання. Зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково взяв до уваги генеральний план села П'ятничани від 22.12.2017, котрий вступив у дію лише через рік після звернення до відповідача із клопотанням. Вказує, що новий генеральний план не надавався як доказ у суді першої інстанції, посилання суду на те, що спірна ділянка знаходиться у 100 м охоронній зоні від дороги Київ-Чоп є недостовірними, оскільки згідно з новим генеральним планом дана величина становить 25 м. Крім того, просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова П'ятничанської сільської ради у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,20 га для будівництва житлового будинку, оформлена випискою з протоколу ХІІ сесії VІІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 10.02.2017, є мотивованою відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться поза кварталом забудови в охоронній зоні (100 м від шосейної дороги міжнародного значення Київ-Чоп ) та згідно з рішенням ХХІV сесії VІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради № 412 від 26.12.2014 зарезервована для розвитку інфраструктури с. П'ятничани, що також зазначено в новому генеральному плані села П'ятничани, затвердженого рішенням XIX сесії VІІ Демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 22.12.2017 № 233.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням ХХІV сесії VІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради № 412 від 26.12.2014 вирішено зарезервувати земельні ділянки до розробки генерального плану с. П'ятничани для розвитку інфраструктури населеного пункту на території П'ятничанської сільської ради загальною площею 13,20 га, а саме: зарезервувати земельну ділянку площею 4,2 га в урочищі Борисиха ; зарезервувати земельні ділянки вздовж автотраси Київ-Чоп (урочище Борисиха - 6,0 га, вул. Львівська - 1,0 га); зарезервувати земельну ділянку площею 2,0 га в урочищі Мочер .

18.11.2016 ОСОБА_3 звернувся до П'ятничанської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,20 га для будівництва житлового будинку у кварталі житлової забудови вздовж автотраси Київ-Чоп (урочище Борисиха ) на території П'ятничанської сільської ради.

До клопотання позивачем додано копію паспорта та роздруківку з публічної кадастрової карти, на якій зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Дане клопотання зареєстроване у П'ятничанській сільській раді 06.12.2016.

Рішенням ХІІ сесії VІІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 10.02.2017 П'ятничанська сільська рада відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, що видно зі змісту наявної в справи виписки з протоколу від того ж числа.

У вказаній виписці зазначено, що постійна комісія з питань земельних відносин, розглянувши заяву ОСОБА_3 та роздруківку з публічної кадастрової карти з бажаним місцем розташування земельної ділянки, повідомляє, що дана площа згідно рішення ХХІV сесії П'ятничанської сільської ради VІ демократичного скликання від 26.12.2014 за № 412 зарезервована для розвитку інфраструктури с. П'ятничани, а вільних земельних ділянок для ОЖБ на території П'ятничанської сільської ради немає.

Рішенням ХІХ сесії VІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області № 233 від 22.12.2017 затверджено генеральний план села П'ятничани Стрийського району Львівської області. З цієї дати втратив чинність генеральний план с. П'ятничани Стрийського району Львівської області, розроблений у 1971 році.

Вважаючи дії П'ятничанської сільської ради щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність протиправними, ОСОБА_3 звернувся до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Пункт б частини 1 статті 81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з пунктом г частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 7 статті 118 ЗК України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд зазначає, що частиною 7 статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність.

З системного аналізу правових норм видно, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач може прийняти одне з таких рішень: або надати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою, або мотивовану відмову у його наданні.

Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 814/702/17.

Випискою із протоколу ХІІ сесії VІІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 10.02.2017 позивачу фактично відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку із тим, що дана площа згідно рішення ХХІV сесії П'ятничанської сільської ради VІ демократичного скликання від 26.12.2014 за № 412 зарезервована для розвитку інфраструктури с. П'ятничани, а вільних земельних ділянок для ОЖБ на території П'ятничанської сільської ради немає.

Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що вказана виписка з протоколу є мотивованою відмовою у задоволенні клопотання позивача, оскільки не містить, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Стверджуване відповідачем резервування спірної земельної ділянки для розвитку інфраструктури с. П'ятничани не є передачею її у власність, а тому надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення такої земельної ділянки у власність не заборонено законом.

У вищезазначеній виписці відсутні посилання на невідповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, такий документ не може трактуватись як належний розгляд клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,20 га для будівництва житлового будинку.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що спірна земельна ділянка, згідно з генеральним планом села П'ятничани, затвердженим рішенням XIX сесії VІІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 22.12.2017 № 233, зарезервована для розвитку інфраструктури с. П'ятничани, то таке є безпідставним, оскільки генеральний план села П'ятничани затверджено лише 22.12.2017, через рік після звернення позивача із клопотанням та через 9 місяців після прийняття оскаржуваного рішення про відмову, яке є предметом оскарження в даній справі.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що П'ятничанська сільська рада порушила встановлений частиною 7 статті 118 ЗК України місячний строк розгляду клопотання позивача та всупереч вимогам статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідь на клопотання ОСОБА_3 дана у формі виписки із протоколу, а не у формі рішення.

Виходячи з системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вимог частини 7 статті 118 ЗК України протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,20 га для будівництва житлового будинку та прийняти рішення відповідно до законодавства.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави передбачено, що витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено 640 грн судового збору, за подання апеляційних скарг - 1280 грн, за проїзд у приміському поїзді 14.03.2019 - 39 грн 99 коп, що підтверджується відповідними квитанціями та залізничним квитком, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені ним судові витрати в загальному розмірі 1959 грн 99 коп.

Керуючись ст. 139, ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 456/3277/17 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області, оформлену випискою із протоколу ХІІ сесії VІІ демократичного скликання П'ятничанської сільської ради від 10.02.2017, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,20 га для будівництва житлового будинку.

Зобов'язати П'ятничанську сільську раду Стрийського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.11.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,20 га для будівництва житлового будинку та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області (82423, Львівська область, Стрийський район, село П'ятничани, вулиця Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 22387979) на користь ОСОБА_3 (82434, АДРЕСА_1) 1959 грн 99 коп. (тисяча дев'ятсот двадцять гривень) судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлений 29.03.2019.