Постанова

від 15.03.2019 по справі 810/3123/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2019 року

Київ

справа №810/3123/16

адміністративне провадження №К/9901/45720/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року (суддя Щавінський В.Р.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 29 липня 2016 року №0002004205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є протиправним, оскільки єдиний внесок Товариством сплачувався своєчасно та у повному обсязі, а відтак застосування до нього штрафу та пені було безпідставним.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Офісу великих платників від 29 липня 2016 року №0002004205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Приймаючи таке рішення, суди також прийшли до висновку, що єдиний внесок за грудень 2015 року Товариством був сплачений своєчасно та у повному обсязі, оскільки сплата такого внеску в належній сумі, проте на помилковий рахунок, як і її перерахування філією Товариства, не можуть вважатись неналежним виконанням обов'язку з його сплати, відтак застосування до позивача оскаржуваним рішенням Офісу від 29 липня 2016 року №0002004205 штрафу та пені було безпідставним.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Офіс зазначав про правомірність прийнятого ним рішення, посилаючись на те, що відповідно до даних інтегрованої картки ТОВ Технополіс-1 сплата грошового зобов'язання з єдиного внеску за грудень 2015 року здійснена лише 18 лютого 2016 року на підставі платіжних доручень від 17 лютого 2016 року №28, №27 на суму 2 827 944,27 грн. та 4272,61 грн. відповідно, які сформовані Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі висновку Києво-Святошинської ОДПІ про перерахування помилково сплачених коштів з єдиного внеску від 16 лютого 2016 року №51; разом з тим сплата єдиного внеску за позивача здійснювалась іншою особою - Луганською філією Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс-1 , що суперечить вимогам частини 9 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), відповідно до якої передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є платником єдиного внеску та сплачувало останній на рахунок ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Згідно з актом №11412-20 №409 від 04 лютого 2016 року, яким проведено звіряння розрахунків за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року з єдиного внеску (нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПК, допомогою по тимчасовій непрацездатності), розмір сплаченого позивачем такого внеску за 2015 рік склав 21 939 941,13 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби від 08 грудня 2015 року №26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПЛ про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу змінено основне місце обліку позивача шляхом переведення його на облік з ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

На підставі платіжних доручень від 13 січня 2016 року №124, №125, від 16 січня 2016 року №294, №295, №296, №297, №298 позивач сплатив єдиний внесок за грудень 2015 року загальною сумою 2 827 944,27 грн. на рахунок ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (попереднє найменування відповідача) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2016 року №Ю-149-11, згідно з якою станом на 31 січня 2016 року позивачеві визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 2 667 922,42 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби №6439/6/99-99-10-01-07-25 від 24 березня 2016 року Про розгляд скарги вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2016 року №Ю - 149-11 визнано такою, що вважається відкликаною, предмет оскарження - відсутній.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247 Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників перейменовано в Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішенням Офісу від 29 липня 2016 року №0002004205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Товариства застосовано штраф у розмірі 533 584,48 грн. та нараховано пеню у розмірі 77309,90 грн. за період з 21 січня 2016 року до 18 лютого 2016 року, які протягом десяти днів підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки Офісу великих платників податків ДФС в загальній сумі 610 894,38 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно із частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, частиною 6 статті 9 Закону №2464 передбачено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 19 вересня 2013 року №493/815 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за №1667/24199 (яке було чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Положення №493) Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Пунктами 3.1 - 3.4 розділу ІІІ Положення №493 встановлювалось, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.

На кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів Міндоходів, перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки головних управлінь Міндоходів на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

До 10 год. 00 хв. наступного операційного дня страхові кошти з рахунків 3719 головних управлінь Міндоходів засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я Міндоходів у Казначействі України, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених з власниками рахунків.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 Міндоходів, об 11 год. 00 хв. засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі України за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством України з власниками рахунків.

За змістом пункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що Товариством на підставі платіжних доручень від 13 січня 2016 року №124, №125, від 16 січня 2016 року №294, №295, №296, №297, №298, тобто у строк, встановлений частини 8 статті 9 Закону №2464, було сплачено єдиний внесок за грудень 2015 року загальною сумою 2 827 944,27 грн., проте помилково на рахунок 3719, який призначений для обслуговування коштів єдиного внеску ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, а не на відповідний рахунок 3719, відкритий для Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Допущена Товариством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому (на кінець операційного дня) у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДФС в Казначействі. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Листами №02/70 та №02/72 від 04 лютого 2016 року позивач звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, якими відповідно просив вчасно повністю сплачені за вищевказаними платіжними дорученнями кошти в загальній сумі 2827944,27 грн. з рахунку ДПІ у Київо-Святошинському районі перенаправити, та прийняти на рахунок Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

На підставі платіжних доручень від 17 лютого 2016 року №28, №27 на суму 2 827 944,27 грн. та 4272,61 грн. відповідно, які сформовані Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі висновку Києво-Святошинської ОДПІ про перерахування помилково сплачених коштів з єдиного внеску від 16 лютого 2016 року №51, сплачені позивачем суми єдиного внеску були перераховані на рахунок Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

За наведеного, Верховний Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Разом з тим Офіс зазначає й про те, що сплата єдиного внеску за позивача здійснювалась іншою особою - Луганською філією Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс-1 , що суперечить вимогам частини 9 статті 25 Закону №2464, відповідно до якої передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Так згідно відомостей ЄДРПОУ та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серед даних про відокремлені підрозділи юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс-1 (ідентифікаційний код юридичної особи 32498133) наявні відомості про Луганську філію Товариства з обмеженою відповідальністю Технополіс-1 (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 35411631). Правовий статус суб'єкта: Без права юридичної особи, Головне підприємство: 32498133 Товариство з обмеженою відповідальністю Технополіс-1 .

За змістом статті 95 Цивільного Кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 58 Господарського кодексу України відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Отже як правильно зазначили суди відокремлений підрозділ юридичної особи (філія) не має статусу юридичної особи та не є третьою особою по відношенню до юридичної особи в контексті положень частини 9 статті 25 Закону №2464, а тому сплата єдиного внеску структурним підрозділом (філією) Товариства свідчить про добросовісне виконання ним обов'язку зі сплати цього обов'язкового платежу, не є порушенням вимог Закону №2464 та не спричинило настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому. Водночас основною метою діяльності відповідача в частині адміністрування податків і зборів є контроль по їх надходженню на відповідні розрахункові рахунки бюджету країни, що встановлено судами в межах розгляду справи.

За наведеного висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про протиправність рішення Офісу великих платників від 29 липня 2016 року №0002004205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду