Постанова

від 12.03.2019 по справі 816/870/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №816/870/17

адміністративне провадження №К/9901/52083/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 (суддя Сич С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 (головуючий суддя Донець Л.О., судді: Гуцал М.І., Мельнікова Л.В.) у справі №816/870/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000411404.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Торенія , Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс , Приватним підприємством Холдинг-будпроект , Приватним підприємством Гарде плюс , Приватним підприємством Комір груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгарт , Приватним підприємством Фебрус , Товариством з обмеженою відповідальністю Пальмір груп , Приватним підприємством Вайтома , Приватним підприємством Варрант-М з огляду на штучність формування показників податкового обліку та безтоварний характер проведених взаємовідносин. За встановлених обставин суди дійшли висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі №816/870/17, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 19, 67 Конституції України, пункту 185.1 статті 185, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено докази та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених операцій підтверджується рух активів платника, зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю останнього. Суб'єкт господарювання стверджує, що вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2016 у справі №756/8888/16-к, яким керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Фабенс ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за фактом фіктивного підприємництва, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к, якою керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження у справі та протоколи допиту осіб, які мають відношення до господарської діяльності контрагентів позивача в рамках кримінального провадження, на думку позивача, не є доказовим аргументом щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та його контрагентами. Позивач вважає, що обставини щодо діяння особи (засновника чи директора підприємства) встановлені в кримінальній справі відносно цієї особи, неможна вважати обов'язковими при оцінці правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Також позивач звертає увагу, що у жодній з кримінальних справ оцінка діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг не надавалася, а тому зазначені кримінальні справи не можуть бути підставою для визнання нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами. Одночасно суб'єкт господарювання зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних або наявність в таких документах окремих недоліків в їх оформленні, не можуть бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки у розглядуваному випадку позивач виступає в якості покупця товару, а не замовником за договором перевезення. Крім того, позивач наголошує, що висновки судів ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому, на думку суб'єкта господарювання, підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Натомість Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Торенія , Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс , Приватним підприємством Холдинг-будпроект , Приватним підприємством Гарде плюс , Приватним підприємством Комір груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгарт , Приватним підприємством Фебрус , Товариством з обмеженою відповідальністю Пальмір груп , Приватним підприємством Вайтома , Приватним підприємством Варрант-М з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Відповідач зазначає, що вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2016 у справі №756/8888/16-к, яким керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Фабенс ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого, як фіктивне підприємництво, та ухвала Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к, якою керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав мають преюдиційне значення у даній адміністративній справі та силу доказовості щодо фіктивності проведених операцій. Податковий орган зазначає, що в силу встановлених судами попередніх інстанцій обставин, первинні бухгалтерські документи складені за результатом господарських відносин позивача з контрагентами не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для подальшого бухгалтерського та податкового обліку з подальшим декларуванням податкових показників. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої лише відображено в первинних документах. А тому, орган доходів і зборів просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг .

Верховний Суд ухвалою від 11.03.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №816/870/17 та призначив попередній розгляд даної справи на 12.03.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги заявника на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Торенія , Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс , Приватним підприємством Холдинг-будпроект , Приватним підприємством Гарде плюс , Приватним підприємством Комір груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгарт , Приватним підприємством Фебрус , Товариством з обмеженою відповідальністю Пальмір груп , Приватним підприємством Вайтома , Приватним підприємством Варрант-М за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1417594,00грн., в тому числі по періодах: червень 2013 року - 10200,00грн., липень 2013 року - 18840,00грн., серпень 2013 року - 90942,00грн., вересень 2013 року - 28759,00грн., жовтень 2013 року - 69067,00грн., листопад 2013 року - 49021,00грн., січень 2014 року - 2800,00грн., вересень 2014 року - 81026,00грн. жовтень 2014 року - 67349,00грн., листопад 2014 року - 67348,00грн., березень 2015 року - 52490,00грн., квітень 2015 року - 78223,00грн., травень 2015 року - 52327,00грн., червень 2015 року - 103113,00грн., липень 2015 року - 88840,00грн., серпень 2015 року - 140541,00грн., вересень 2015 року - 119351,00грн., жовтень 2015 року - 107223,00грн., травень 2016 року - 56282,00грн., червень 2016 року - 133852,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 14.12.2016 №587/16-31-14-04-14/37467995 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000411404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1438456,00грн., у тому числі: 1150765,00грн. за податковим зобов'язанням та 287691,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 24.04.2017 №8609/6/99-9911-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000411404 - без змін.

Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Торенія , Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс , Приватним підприємством Холдинг-будпроект , Приватним підприємством Гарде плюс , Приватним підприємством Комір груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгарт , Приватним підприємством Фебрус , Товариством з обмеженою відповідальністю Пальмір груп , Приватним підприємством Вайтома , Приватним підприємством Варрант-М з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер господарських операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. На думку органу доходів і зборів, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

В процесі розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Торенія , Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс , Приватним підприємством Холдинг-будпроект , Приватним підприємством Гарде плюс , Приватним підприємством Комір груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгарт , Приватним підприємством Фебрус , Товариством з обмеженою відповідальністю Пальмір груп , Приватним підприємством Вайтома , Приватним підприємством Варрант-М товарів (нафтопродуктів, запасних частин) та послуг (сервісне технічне обслуговування), дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Зокрема, суди дійшли такого висновку з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; відсутність належних доказів фактичного надання договірних послуг, а саме - доказів на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення, зберігання товару; неналежне оформлення видаткових накладних, а саме - відсутність інформації про посаду особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку одержувача товару; ненадання товарно-транспортних накладних або дорожніх листів на підтвердження факту перевезення товару (нафтопродуктів та запасних частин), а надані позивачем товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) складені з порушенням положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, а саме - не заповнено обов'язкові графи, такі як: номер резервуара , об'єм нафтопродукту (нафти), дм3 , густина нафтопродукту (нафти), кг/м3 , температура нафтопродукту (нафти), С ; ненадання журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N7-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N6-НП, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N31-НП на підтвердження факту отримання та зберігання нафтопродуктів; ненадання дозволів на транспортування товару та доказів на підтвердження його якості; відсутність у актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) обов'язкових реквізитів, та інформації про зміст господарської операції із зазначенням переліку послуг (робіт), вартості кожної з них та переліку транспортних засобів, по яким надано такі послуги; неможливість встановлення обсягу наданих послуг, їх деталізованого змісту, місця та часу виконання; ненадання документів на підтвердження факту придбання товарів та послуг з метою та в цілях господарської діяльності позивача; недоведеність економічної доцільності операцій позивача саме з вказаними контрагентами.

Також судами встановлено, що досліджені в процесі розгляду справи копії накладних на внутрішнє переміщення товару, акти списання, картки обліку витрат дизпалива автомобілем не є беззаперечним доказом того, що зазначений в них товар отриманий позивачем саме від Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія , Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс , Приватним підприємством Холдинг-будпроект , Приватним підприємством Гарде плюс , Приватним підприємством Комір груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгарт , Приватним підприємством Фебрус , Товариством з обмеженою відповідальністю Пальмір груп , Приватним підприємством Вайтома , Приватним підприємством Варрант-М , з огляду на неможливість його ідентифікації.

При цьому Верховний Суд наголошує, що наявність у платника окремих первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки товарів чи надання послуг за наявності у справі обставин, які виключають можливість виконання такого роду дій між суб'єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача, що норми Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом спірних взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами не підтверджують реальне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами реалізовані позивачу товари, послуги саме Товариством з обмеженою відповідальністю Торенія , Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс , Приватним підприємством Холдинг-будпроект , Приватним підприємством Гарде плюс , Приватним підприємством Комір груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгарт , Приватним підприємством Фебрус , Товариством з обмеженою відповідальністю Пальмір груп , Приватним підприємством Вайтома , Приватним підприємством Варрант-М .

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у протоколі допиту свідка ОСОБА_3 від 15.09.2016, який було досліджено судами в межах даної адміністративної справи, серед іншого зазначено, що жодних документів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Фабенс ОСОБА_3 не підписував, печатки даного підприємства в нього не було; поставка товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача та інших підприємств за документами за його підписом не здійснювалася; ОСОБА_3 жодного відношення до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фабенс на протязі 2014 року та по час надання цих показань не мав та не має.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07.10.2016 у справі №756/8888/16-к, який набрав законної сили 07.11.2016, в якому особу - ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за фактом фіктивного підприємництва (придбання та реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю Фабенс без мети здійснення підприємницької діяльності). В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі. Одночасно між прокурором та громадянином ОСОБА_3, якого визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, затверджено угоду та призначено ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання у виді штрафу.

Отже, за встановлених у вироку обставин вбачається, що контрагент позивача зареєстрований на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати фактичну господарську діяльність від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Фабенс . Свої повноваження, як керівника даного підприємства, громадянин ОСОБА_3 не реалізовував.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судами вірно враховано, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Фабенс не можна вважати такими, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, оскільки показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому законом порядку, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, який набрав законної сили.

Також судами встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к, яка набрала законної сили 03.09.2014, громадянина ОСОБА_4, (керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія ), за клопотанням прокуратури Києво-Святошинського району Київської області, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого частини першої статті 205 Кримінального кодексу України з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 закрито.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, яким встановлено що ОСОБА_4, вступивши у попередню злочинну змову з невстановленими слідством особами, створили фіктивне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю Торенія , та провели з його допомогою фіктивні господарські операції, ставить під сумнів товарність проведеннях господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія з іншими суб'єктами господарювання, а також унеможливлює проведення реальних господарських операцій з позивачем, оскільки вказані дії зазначеної особи кваліфіковані за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, як фіктивне підприємництво, що в будь-якому випадку виключає можливість проведення легальної господарської діяльності.

До того ж, у протоколі допиту свідка ОСОБА_4 (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія ) від 14.04.2016, який було досліджено судами в межах даної адміністративної справи, серед іншого зазначено, що ОСОБА_4 жодної діяльності як директор вказаного підприємства не здійснював; мета створення вказаного суб'єкта господарювання йому невідома; печатки підприємства не отримував; жодних фінансово-господарських операцій від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія не проводив; фінансово-господарських документів не складав та не підписував.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Фабенс ОСОБА_3 та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Торенія ОСОБА_4, фіктивність господарської діяльності яких встановлена рішеннями судів в кримінальних справах, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

До того ж, судами встановлено, що у протоколі допиту свідка ОСОБА_5 від 22.09.2016, який було досліджено судами в межах даної адміністративної справи, серед іншого зазначено, що жодного відношення вказана особа до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Пальмір груп не має, документів від імені вказаного суб'єкта господарювання не підписував та не уповноважував на це інших осіб.

У протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 17.05.2017, який було досліджено судами в межах даної адміністративної справи, серед іншого зазначено, що вказана особа жодного відношення до створення і фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю Укрторгарт не має; документи не підписувала, господарською діяльність від імені вказаного підприємства не займалася.

Таким чином, за встановлених обставин висновок судів попередніх інстанцій щодо безпідставності віднесення платником сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними виписаними від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, є обґрунтованим.

Крім цього, суд касаційної інстанції зазначає, що про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту є сукупність таких умов, як: реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат на їх придбання.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що в даному випадку мають місце не недоліки в оформленні первинних документів складних за результатом господарських операцій позивача з контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Відсутність належних документів, які б підтверджували товарність спірних операції, їх суперечливість, оформлення з порушенням правил ведення бухгалтерського обліку, вказує на неправомірність формування за наслідками безтоварної операції показників податкового обліку.

Зважаючи на викладене та за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000411404 є правильним.

Враховуючи те, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вєлєна-торг залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі №816/870/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду