Постанова

від 12.03.2019 по справі 433/1846/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 433/1846/17

Провадження № 22-ц/810/471/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, відповідачі -Троїцька районна державна адміністрація Луганської області, ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 06 листопада 2018 року,ухваленого Троїцьким районним судом у складі: судді Суського О.І. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, інтереси якого представляє Старобільська місцева прокуратура Луганської області, до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури на підставі ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області(далі - ГУ Держгеокадастру), до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області (далі - Троїцької РДА) та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № б/н (далі - Договір № б/н), укладеного між Троїцькою районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 20,3857 га ріллі, яка за даними державного земельного кадастру знаходиться на території Демино-Олександрівської сільської ради, терміном на 49 років, зареєстрованого у Відділі Держкомзему України у Троїцькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.02.2012 року за № 442540004002052, та зобов'язання ОСОБА_1 повернути у власність держави зазначену земельну ділянку на підставі статей 203, 215, 632 Цивільного Кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що Договір № б/н було укладено з дотриманням вимог діючого на той час земельного законодавства, зокрема і статті 13 Закону України "Про оцінку земель", Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, щодо проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та урахуванням її при викладенні істотних умов договору. Просив застосувати позовну давність до заявлених вимог.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 06 листопада 2018 року позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, інтереси якого представляє Старобільська місцева прокуратура Луганської області, до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений між Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області (код ЄДПРОУ 21758586, смт Троїцьке Троїцького районну Луганської області, проспект Перемоги, 14) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, мешканець АДРЕСА_1), зареєстрований у Відділі Держкомзему України у Троїцькому районі Луганської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 лютого 2012 року за № 442540004002052. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути до земель державної власності (земель запасу) земельну ділянку загальною площею 20,3857 га, передану йому в оренду на підставі договору оренди б/н, зареєстрованому у Відділі Держкомзему України у Троїцькому районі Луганської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 06 лютого 2012 року за № 442540004002052. Стягнуто з ОСОБА_1 та Троїцької районної державної адміністрації Луганської області на користь прокуратури Луганської області суму сплаченого судового збору з кожного 3200 грн. у рівних долях по 1600 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що укладення оспорюваного Договору оренди земельної ділянки № б/н із визначенням орендної плати без проведеної у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки суперечить приписам ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Тому заявлені прокурором вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним є обґрунтованими в силу положень частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 08 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 01 липня 2015 року у справі № 3-297гс15, від 11 травня 2016 року № 6-824цс16, а також Верховного Суду у постанові від 27 квітня 2018 року № 923/1394/16.

Судом відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про застосування до спірних правовідносин позовної давності з посиланням на те, що звернення за судовим захистом відбулося в межах строку позовної давності - 30.10.2017 року, оскільки завдання із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, покладено на територіальні органи Держгеокадастру лише Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 року, який набрав чинності 15.11.2016 року; ГУ Держгеокадастру у Луганській області не було стороною спірного договору оренди; перевірка стану додержання вимог земельного законодавства при наданні спірної земельної ділянки в оренду не проводилася, так як позивач не був до 15.11.2016 року наділений такими повноваженнями.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 30 листопада 2018 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення Троїцького районного суду Луганської області від 06 листопада 2018 року ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного по суті судового рішення, та просить скасувати його та відмовити у задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, інтереси якого представляє Старобільська місцева прокуратура Луганської області, за необґрунтованістю та за пропуском строку позовної давності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що даним рішенням порушено його права відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, оскільки ним виконувались умови договору оренди землі і він очікував на виконання державою умов договору, а позбавлення його права на оренду є непропорційним втручанням держави у право скаржника.

Також ОСОБА_1 наголошено на тому, що позивач пропустив строк позовної давності, а скаржником надано суду письмову заяву про застосування строків позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не згодний з доводами апеляційної скарги та вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник - відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу лише в частині скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову через пропуск позовної давності.

Прокурор та представник ГУ Держгеокадастру у Луганській області заперечували проти задоволення скарги та просили залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 14.12.2011 року № 656 Про передачу в оренду земель державної власності для створення фермерського господарства ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку із земель державної власності для створення фермерського господарства загальною площею 20,3857 га ріллі, яка за даними державного земельного кадастру знаходиться на території Демино-Олександрівської сільської ради Троїцького району Луганської області, терміном на 49 років. Встановлено ставку орендної плати в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації на поточний рік (а.с. 14).

На виконання вказаного розпорядження між Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н, який зареєстровано у Відділі Держкомзему України у Троїцькому районі Луганської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2012 року за № 442540004002052 (а.с. 15-19).

Згідно розрахунку до вказаного договору оренди землі, який передбачений пунктом 6 Договору, розмір орендної плати по Демино-Олександрівській сільській раді Троїцького району Луганської області площею 20,3857 га ріллі, грошова оцінка яких проведена на 01 липня 1995 року з урахуванням коефіцієнту 1,756, становить 13516,50 грн. на рік (а.с. 20).

Згідно акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди Троїцька районна державна адміністрація Луганської області передає земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 20,3857 га ріллі ОСОБА_1 в оренду (а.с. 21). Також до договору оренди землі долучено акт визначення меж земельної ділянки (а.с. 22).

Згідно відповіді на запит Відділу у Троїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 01088 від 05.10.2017 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 площею 20,3857 га, розташованої на території Демино-Олександрівської сільської ради Троїцького району Луганської області для створення фермерського господарства та ведення товарного виробництва, станом на 2017 рік не проведена (а.с. 24).

Згідно відповіді на запит Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 10-12-0.41-4065/2-17 від 29.09.2017 року з 21.11.2016 року перевірка стану додержання вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки загальною площею 20,3857 га (ріллі), яка розташована на території Демино-Олександрівської сільської ради Троїцького району Луганської області та знаходиться у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі б/н, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 16.02.2012 року за № 442540004002052, не проводилася. До теперішнього часу інформація щодо наявних порушень вимог земельного законодавства при наданні зазначеної земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області не надходила (а.с. 23).

Обставини того, що станом на час розгляду теперішньої справи відповідачем ОСОБА_1 не створено фермерське господарство, підтверджено матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

Розглядаючи справу, судом зокрема взято до уваги, що згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За змістом ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Встановивши, що нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки при укладенні оскаржуваного договору не проводилась, суд дійшов висновку, що оскаржуваний договір оренди суперечить приписам статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 23, 24 Закону України "Про плату за землю", статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції на час укладення оскаржуваного договору) щодо обов'язковості проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності для визначення розміру орендної плати, тому наявні підстави для визнання його недісним відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України у зв'язку із недодержанням сторонами в момент його вчинення встановленого законом порядку, і як наслідок, земельна ділянка, що є об'єктом договору, підлягає поверненню державі.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідачем ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримано свою скаргу лише в частині скасування рішення з підстави пропуску строку позовної даявності, що є самостійною підставою для задоволення позову і може мати місце лише у разі обгрунтованості позову (п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року), то предметом перегляду є лише рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин.

Переглядаючи справу за вказаним доводом, апеляційний суд виходить з такого.

В ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки.

Разом із тим, за змістом частини 2 статті 45 ЦПК України (в редакції на час звернення прокурора до суду) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Але при цьому закон не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом наведених положень закону статей позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі № 6-178гс15, від 23.12.2014 у справі № 3-194гс14 та Верховний Суд у постановах щодо застосування відповідних норм права від 22.05.2018 року у справі № 922/1084/17, від 12.04.2018 року у справі № 914/802/17).

Колегією суддів встановлено, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди землі уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями, в силу вимог чинної на той час статті 122 та пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України) була Троїцька РДА. Внаслідок змін в чинному законодавстві України до ГУ Держгеокадастру у Луганській області перейшли повноваження Троїцької РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.

При цьому в спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 914/802/17).

Наведене відповідає положенням статей 13 і 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, відповідно до яких земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власника земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 157, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується той факт, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (Троїцька РДА) знав на момент укладення оскаржуваного договору, оскільки йому про відсутність нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки було відомо як під час прийняття розпорядження № 656 від 14 грудня 2011 року про передачу в оренду земель державної власності ОСОБА_1, так і під час підписання оскаржуваного договору представником цього уповноваженого органу держави, який мав його примірник.

Для держави в особі її уповноваженого органу (Троїцької РДА) строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди необхідно рахувати з часу, коли саме Троїцька РДА довідалась або могла довідатись про порушення прав держави, а не з моменту, коли ГУ Держгеокадастру у Луганській області (як позивач, в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор) довідалось про порушення прав держави. Таким чином, цей строк почав свій перебіг з моменту укладення оскаржуваного Договору № б/н та закінчився 15 лютого 2015 року, що пов'язано із датою реєстрації Договору у Відділі Держкомзему України у Троїцькому районі - 16 лютого 2012 року (а.с. 19).

Наведене спростовує аргументи прокурора про поважність причин пропуску звернення до суду із позовом в інтересах ГУ Дергеокадастру у Луганській області з огляду на триваючу оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, відсутність відповідних повноважень у позивача до 2016 року, і що про порушення вимог законодавста при наданні земельної ділянки у користування ОСОБА_1 Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області стало відомо лише з моменту отримання запиту Старобільської місцевої прокуратури від 08.09.2017 року, про що свідчить інформація ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 29.09.2017 року № 10-12-0.41-4065/2-17 (а.с. 23).

Суд не взяв до уваги вказані вимоги закону, неправильно визначився із початком перебігу строку позовної давності, помилково визначив, що даний позов пред'явлено до суду 30 жовтня 2017 року в межах строку позовної давності, внаслідок чого помилково не задовольнив заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності до спірних правовідносин, що призвело до задоволення позову за вимогами, за якими сплинув строк позовної давності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно практики ЕСПЛ щодо принципів "належного урядування" і правової визначеності, відповідно до якої повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері цивільних правовідносин, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу (справи "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Гаші проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії"), зважаючи на укладення оскаржуваного договору більш як 5 років тому, безпосередню участь уповноваженого органу держави в укладенні такого договору, а також наявну можливість у такого органу виправити свою помилку та захистити права держави шляхом визначення нормативно-правової оцінки спірної земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору в порядку пункту 6 цього договору.

Таким чином, довід апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту є обгрунтованим.

Неправильне застосування норм матеріального права є відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування або зміни судового рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга вказаної норми).

Враховуючи, що суд помилково не застосував до виниклих спірних правовідносин вимоги частини 1 статті 261, частин 3 та 4 статті 267 ЦК України, наведене відповідно до пункту 4 частини 2 статті 376 ЦК України є підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині - про відмову у застосуванні строку позовної давності, висновків суду про звернення позивача за судовим захистом в межах строку позовної давності та задоволенні позову з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено 1057,21 грн. згідно платіжного доручення 0.0.1199795493.1 від 30.11.2018 року (а.с.123) та 3742,79 грн. згідно платіжного доручення 0.0.1219737387.1 від 21.12.2018 року (а.с.131), а загалом 4800 грн., то вказана сума підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області як позивача на користь відповідача ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 06 листопада 2018 року в частині відмови ОСОБА_1 у застосуванні строку позовної давності, висновків суду про звернення позивача за судовим захистом в межах строку позовної давності, про задоволення позову та в частині судових витрат скасувати.

Відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області, інтереси якого представляє Старобільська місцева прокуратура Луганської області, у задоволенні позову до Троїцької районної державної адміністрації Луганської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення за пропуском строку позовної давності.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (код ЄДРПОУ 39771244, пр-т Центральний, 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганської області 93404) на користь ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1)судовий збір у розмірі 4800 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 15 березня 2019 року.

Головуючий

Судді: