Постанова

від 05.03.2019 по справі 914/900/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. Справа №914/900/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від прокуратури - Рогожнікова

від позивача - не з"явився

від відповідача - Тютько А.Б.(адвокат)

від відповідача - Кордорнець М.М. (адвокат)

від третьої особи з боку відповідача - Пристай А.Б. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області №05/2-1953 вих-18 від 17.12.2018

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2018 (головуючий суддя Стороженко О.Ф.), повний текст складено - 26.11.2018,

у справі № 914/900/18

за позовом: Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави Львівської міської ради

до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Галка"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Українсько-Англійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД"

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 128 292,09грн.

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову і рішення суду першої інстанції:

заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 подано позовну заяву з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Галка" (Відповідач, Товариство Галка , ПрАТ Галка ) на користь Львівської міської ради (Позивач) збитків у сумі 128292,09грн., завданих безоплатним використанням земельної ділянки (площа: 0,1768га; кадастровий номер: 4610137200:05:001:0009), розташованої у місті Львові, вул. Погулянка, 26.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.11.2018 у справі № 914/900/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокуратурою та позивачем не доведено (належними допустимими, достовірними та достатніми доказами) факту користування Відповідачем упродовж 2015-2017 років спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

в апеляційній скарзі прокуратура просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, мотивуючи це тим, що з моменту виникнення прав власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати як речове право на майно, так і речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями; право власності виникає з моменту його реєстрації. Оскільки у даній справі доказів правомірного набуття права власності на склад - ангар третьою особою по справі не здобуто, тому відповідач ПАТ Галка правомірно набув права власності на нерухомість, і в силу положень ЗК України у нього, як у власника нерухомого майна, виникає обов'язок з оформлення відповідного речового права на землю. Відтак, нарахування збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів є правомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ Галка просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції правильно встановлено те, що ні прокурором, ні позивачем не подано доказів користування відповідачем спірною земельною ділянкою у 2015-2017 роках; факт повернення складу - ангару до СП Галка ЛТД , а також факт сплати СП Галка ЛТД плати за землю у 2006-2014 роках підтверджує факт користування земельною ділянкою саме СП Галка ЛТД ; з 2010 року Львівська міська рада жодного разу не зверталася ні до відповідача, ні до третьої особи про укладення договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 було задоволено клопотання Прокуратури Львівської області №05/2-127вих-19 від 22.01.2019 та Приватного акціонерного товариства "Галка" б/н від 22.01.2019 про розгляд справи №914/900/18 з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання не з'явився представник позивача, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи встановлені строки розгляду справи, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Прокуратурою повідомлено Львівську міську раду (Листом №(14-39)107-680-18 від 16.05.2018) про намір звернутися у суд з позовом "в інтересах держави в особі Львівської міської ради".

Представництво Прокуратурою інтересів держави у даній справі обґрунтовано необхідністю захисту прав територіальної громади міста Львова, - у зв'язку з фактичним користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий №4610137200:05:001:0009; загальна площа 0,1768 га; розташована у місті Львові, вул. Погулянка, 26), без укладення договору оренди землі, що зумовило ненадходження орендної плати до місцевого бюджету, що зумовлює порушення інтересів держави. Враховуючи, що спірні кошти, у випадку задоволення позову, підлягають стягненню у місцевий бюджет міста Львова, позивачем визначено саме Львівську міську раду, яка представляє інтереси територіальної громади міста Львова (ст.ст. 1, 2, 5, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Предмет позову - вимога про стягнення з відповідача ПрАТ Галка 128 292,09 грн. збитків, завданих безплатним використанням земельної ділянки у м.Львові, вул. Погулянка, 26, площею 0,1768 га. Нормативна підстава позову - ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 152, 157 ЗК України.

Згідно з даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка (загальною площею 0,1768га; кадастровий №4610137200:05:001:0009), яка розташована у місті Львові, вулиця Погулянка, 26, перебуває у комунальній власності (власник - Львівська міська рада).

На час постановлення ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2018, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що ним враховано усталену судову практику щодо необхідності розгляду позовів прокуратури, заявлених для захисту прав територіальних громад, відтак, судом першої інстанції не було застосовано норми статей 53 (ч.4), 174 (ч.5) ГПК України про повернення позову та, в подальшому, залишення позовної заяви без розгляду.

Апеляційний суд зазначає, що у Постановах Верховного суду від 10.01.2019 у справі №904/3953/17, від 14.02.2018 у справі №925/1277/16 висловлено правові позиції щодо обґрунтованості підстав для подання позову прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах, що стосується оренди земельних ділянок територіальних громад, а зокрема, у тих випадках, коли підтверджено невжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо стягнення збитків, заподіяння яких спричиняє порушення інтересів держави.

Як зазначив позивач, 15.04.2005 Українсько-англійське спільне підприємство у формі ТОВ Галка ЛТД (також - третя особа, Товариство Галка ЛТД ) придбало приміщення складу - ангару, площею 543,8м.кв. на вул. Погулянка, 26, у місті Львові.

Згідно Договору оренди землі від 01.02.2006, укладеного між Львівською міською радою та Українсько-Англійським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД", третя особа упродовж 01.02.2006 - 08.12.2010 користувалась земельною ділянкою, розташованою у місті Львові, вул. Погулянка, 26, площею 0,1768 га, яку було надано в оренду для обслуговування складу-ангару. Строк дії договору - до 08.12.2010.

Податковими деклараціями з орендної плати (за 2006-2010 роки) підтверджується, що Українсько-Англійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД", упродовж 2006-2010 років, здійснювало орендні платежів за земельну ділянку, надану за Договором від 01.02.2006.

З Податкових декларацій з плати за землю (за 2011-2014 роки) вбачається, що Українсько-Англійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД", упродовж 2011-2014 років (після закінчення строку дії Договору оренди), здійснювало плату за фактичне користування земельною ділянкою.

Докази укладення договору оренди землі після припинення 08.12.2010 дії Договору оренди землі з третьою особою без самостійних вимог, яка і надалі користувалась земельною ділянкою, на якій розташовувався ангар-склад (до часу його демонтажу) - відсутні.

06.03.2006 Українсько-Англійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД" за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення продало приміщення складу -ангару ПрАТ Галка , право приватної власності зареєстровано покупцем - 22.03.2006.

17.11.2006 між Українсько-Англійським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД" та Закритим акціонерним товариством "Галка" (на даний час - Приватне акціонерне товариство "Галка") укладено договір щодо розірвання раніше укладеного Договору від 06.03.2006 стосовно купівлі-продажу нежитлового приміщення складу-ангару (літ. "Л"-1; загальна площа: 543,8м 2 ), розташованого у місті Львові, вулиця Погулянка, 26.

Договір від 17.11.2006, укладений Відповідачем та третьою особою щодо розірвання Договору від 06.03.2006, - нотаріально посвідчений та зареєстрований нотаріусом у Реєстрі правочинів за №2245 (відповідно до чинних, на той час, норм Закону України "Про нотаріат").

Докази користування Приватним акціонерним товариством "Галка" складом-ангаром, після розірвання Договору купівлі-продажу у справі - відсутні.

Копії Договору купівлі-продажу від 06.03.2006 учасниками процесу до матеріалів справи не надано, проте факт його укладення підтверджують як Договір від 17.11.2006 щодо розірвання Договору від 06.03.2006, так і дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких Договір від 06.03.2006 зазначено як підставу набуття ПрАТ "Галка" права власності на склад-ангар, розташований у місті Львові, вулиці Погулянка, 26.

Згідно з чинною на час спірних правовідносин нормою ч.4 ст.334 ЦК України, право власності у набувача нерухомого майна виникало з моменту державної реєстрації договору про відчуження майна.

Докази реєстрації факту припинення права власності ПрАТ "Галка" на склад-ангар та виникнення права власності на вказаний об'єкт у Товариства "Галка ЛТД" (з 17.11.2006) - відсутні, таке припинення права зареєстроване не було, що зумовило відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (після укладення Договору від 17.11.2006) запису про право власності Українсько-Англійського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД" на склад-ангар, загальною площею 543,8м 2 , хоча фактично Договір від 06.03.2006 щодо відчуження третьою особою відповідачу зазначеного об'єкту розірвано 17.11.2006 за відповідним Договором.

При цьому, нормою ч.2 ст.120 ЗК України (чинною на час укладення, 06.03.2006, Договору купівлі-продажу складу-ангару) встановлювалось, що при відчуженні будівель (споруд), які розташовані на орендованій землі, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди землі.

Договір оренди від 01.02.2006р. не врегульовував дане питання, проте, факт укладення 06.03.2006 третьою особою та відповідачем Договору купівлі-продажу ангару (який розірвано 17.11.2006) не зумовив внесення змін у Договір оренди землі (від 01.02.2006), і Орендарем залишилось Українсько-Англійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка ЛТД".

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №423 від 23.04.2018р. затверджено Акт засідання комісії з питань визначення та погашення боргу перед бюджетом з плати за землю у місті Львові № 14 від 20.12.2017, яким визначено розмір збитків у виді неодержаного доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без договору оренди землі за період 2015-2017 років у розмірі 128 292,09 грн. (а.с 35-39 Т.1).

Про факт відсутності користування ПрАТ "Галка" земельною ділянкою його представник повідомив вказану Комісію, що підтверджує відповідний запис в Акті №14.

16.07.2018р. Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видало Довідку про те, що за даними інвентаризації станом на 11.12.2017 склад - ангар літ.-1, площею 543,8 м.кв. по вул. Погулянка, 26 у місті Львові - демонтовано (а.с 113 Т.1).

Слід зазначити, що надалі, 18.07.2018р. (що підтверджують дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за третьою особою на підставі Договору від 17.11.2006 (про розірвання Договору від 06.03.2006) зареєстровано (виникло) право власності на склад-ангар, який, на даний час, - знищено (демонтовано), що і зумовило також реєстрацію припинення права власності на вказаний об'єкт нерухомості 18.07.2018р. (а.с 165-167 Т.1).

Апеляційний суд зазначає, що державна реєстрація прав - це засвідчення державою права, яке виникло на підставі договору, при цьому, факт реєстрації права є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права, але не є підставою його набуття.

Прокурором заявлено позов в інтересах міської ради про стягнення збитків, завданим безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою у м.Львові, вул. Погулянка, 26, площею 0,1768 га.

Разом з тим, Прокурором та позивачем не надано жодних доказів користування Відповідачем спірною земельною ділянкою (розташованою у місті Львові, вул. Погулянка, 26) упродовж 2015-2017 років, а саме у період розрахунку згідно з Актом (№14 від 20.12.2017) Комісії з питань визначення та погашення боргу перед бюджетом з плати за землю у м.Львові спірної суми "відшкодування неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою", чого не спростовано самим скаржником у апеляційній скарзі.

На спірній земельній ділянці, після укладення Договору від 17.11.2006 про розірвання Договору купівлі-продажу складу-ангару, відсутні будь-які об'єкти нерухомості (чи інші об'єкти), які б належали відповідачу ПрАТ "Галка", що унеможливлює користування Відповідачем зазначеною земельною ділянкою, на що також наголошує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Докази звернення Львівської міської ради до відповідача Приватного акціонерного товариства "Галка" з вимогою про укладення договору оренди спірної земельної ділянки у спірний період - відсутні у матеріалах справи.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Проте нарахування спірної суми коштів здійснено Комісією (за Актом №14 від 20.12.2017) не третій особі, яка до часу демонтажу складу-ангару була фактичним користувачем земельної ділянки, а Відповідачу, доказів використання яким земельної ділянки - не надано.

Крім цього, Комісією без наведених обґрунтувань здійснено "розрахунок розміру відшкодування неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою", виходячи із необґрунтованих вихідних даних, так як за основу розрахунку взято загальну площу земельної ділянки: 1768 м 2 (0,1768га), розташовану у місті Львові, вулиця Погулянка, 26 (кадастровий №4610137200:05:001:0009), а не площу земельної ділянки, яка знаходилась під складом-ангаром (площею 543,8м 2 ) з площею, необхідною для обслуговування складу.

При цьому, Комісією також жодним чином не обґрунтовано підстав нарахування спірної суми, виходячи із загальної площі спірної земельної ділянки, до складу якої, згідно з умовами п.2 Договору оренди від 01.02.2006, укладеного з третьою особою (строк дії якого закінчився 08.12.2010), входили:

-земельна ділянка під забудовою площею 0,5661га;

-земельна ділянка під твердим покриттям площею 0,0613га;

-земельна ділянка під озелененням площею 0,0594 га.

Тобто Комісією жодним чином не обґрунтовано підстав визнання фактичного користування тими земельними ділянками, які не були охоплені складом-ангаром (із врахуванням земельної ділянки, необхідної для його обслуговування), а правові підстави для визначення площі землі, виходячи із площі земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий №4610137200:05:001:0009, - відсутні.

Таким чином, судом першої інстанції підставно звернуто увагу на недоліки здійсненого розрахунку спірної заявленої до стягнення суми збитків, які, у свою чергу, не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Крім того, статтею 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються; вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов'язання з відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що у даній справі відсутні належні докази на підтвердження протиправності дій відповідача, зокрема, позивачем не доведено підстав для виникнення обов'язку сплати відповідачем коштів за користування земельною ділянкою. Прокурором та позивачем не доведено належними та достатніми доказами порушення відповідачем прав позивача та завдання позивачу збитків на заявлену суму.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зокрема, висновку суду першої інстанції щодо неподання позивачем доказів на підтвердження факту користування саме відповідачем спірною земельною ділянкою у спірний період. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції взято до уваги пояснення відповідача та третьої особи про знищення у вересні 2014 року складу ангару, проте у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду зазначення про встановлення таких обставин - відсутнє. Також скаржником не спростовано висновків суду першої інстанції стосовно розміру нарахованих збитків на підставі відповідного Акту комісії.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2018 у справі №914/900/18 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1,2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України ). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Відповідачем подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, у якій зазначено, що згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України докази на підтвердження розміру професійної правничої допомоги, яку відповідач має сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Львівської області №05/2-1953 вих-18 від 17.12.2018 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2018 у справі №914/900/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 13.03.19р.