Постанова

від 12.03.2019 по справі 908/1245/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 року м. Дніпро Справа № 908/1245/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Чус О.В.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від ОСОБА_1: Литвинець Ю.В., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 року (повний текст складено 28.12.2018 року)

у справі № 908/1245/18 (Головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді - Дроздова С.С., Корсун В.Л., м. Запоріжжя)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма", м. Запоріжжя;

ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 352 830, 89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 83 945, 18 грн., інфляційні втрати за кредитом у розмірі 11 668, 38 грн. та 1 434, 20 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" відмовлено. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 відмовлено.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та інфляційних втрат за відсотками ухвалене з порушенням норм матеріального права. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу-1 кредитні кошти, однак відповідач-1 свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у нього перед кредитором виникла заборгованість. Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється у валюті овердрафту за фактичну кількість користування відповідним траншем овердрафту на суму фактичної заборгованості за овердрафтом на початок операційного дня протягом періоду нарахування за методом "факт/360", де "факт" - це кількість календарних днів у періоді, за який здійснюється нарахування, а "360" - умовна кількість днів у році. Договір набирає чинності з дня його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Водночас пунктом 5.2 договору встановлено, що кредитний договір діє до 19.07.2009 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених ним. Оскільки відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, цей договір є чинним та має виконуватись сторонами, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування овердрафтом. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не може нараховувати відсотки після кінцевого строку погашення заборгованості (19.07.2009 року) є помилковим, оскільки сторони кредитного договору, керуючись принципом свободи договору, погодили нарахування відсотків за фактичну кількість днів користування овердрафтом, тобто по фактичну дату повернення кредитних коштів. Скаржник звертає увагу, що правові висновки, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, не підлягають застосуванню у даній справі. Так, пунктом 2.5 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) передбачено іншу домовленість, яка на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування кредитором процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 13.12.2018 року у справі № 913/11/18). Як вбачається із позовних матеріалів, разом з позовною заявою позивачем було надано суду належним чином оформлений розрахунок заборгованості відповідача-1 за кредитним договором, в якому серед іншого було наведено розрахунок процентів та інфляційних втрат за процентами. Розрахунок процентів за кредитним договором здійснювався позивачем за період з 05.03.2009 року по 31.03.2014 року. При цьому, відсотки в розмірі 629,59 грн. були нараховані та розраховані відповідно до кредитного договору за період до 04.03.2009 року. Суд не позбавлений можливості зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується із наданим позивачем розрахунком. Незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 05.09.2018 року у справі № 761/22385/16). З огляду на те, що позивач законно нарахував відсотки за договором, позивач також має право на стягнення інфляційних втрат за відсотками.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2018 року в частині встановлення забезпечення зобов'язань за кредитним договором порукою ОСОБА_1 та мотивів відмови в задоволенні позову до цього відповідача змінити: відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 з інших підстав - за відсутності доказів забезпечення основного зобов'язання договором поруки від 25.07.2008 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вимоги ОСОБА_1, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки рішення суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 225 827,32 грн. та інфляційних втрат за відсотками в розмірі 31 390,01 грн.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач має право нараховувати відсотки за кредитним договором лише в межах строку кредитування. Позивач помилково ототожнює поняття "строк договору", "строк (термін) виконання зобов'язання", "виконання зобов'язання" та "строк кредитування". Доводи скаржника щодо обґрунтованості його розрахунку та нездійснення судом розрахунку заборгованості за наявними матеріалами справи є безпідставними. Посилання скаржника як на підставу апеляційної скарги на рішення Верховного Суду від 05.09.2018 року є некоректним, оскільки у вказаному судовому рішенні йдеться про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на наявність двох судових рішень, предметом розгляду яких було стягнення відсотків за користування кредитними коштами, і суди не давали оцінки самому розрахунку як доказу. Дійсно, розрахунок заборгованості надано за іншим кредитним договором і будь-яких заяв, клопотань про необхідність надання часу з метою виправлення помилки від позивача не надходило, а в судових дебатах позивач вважав докази такими, що підтверджують заявлені вимоги. З огляду на не доведення позивачем заборгованості за відсотками суд правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за відсотками за період з березня 2017 року по лютий 2018 року.

ТОВ "Професійна сервісна фірма" наданим йому процесуальним правом не скористалося та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.03.2019 року.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення по апеляційній скарзі.

Особа, яка подала апеляційну скаргу та відповідач-1 наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на судове рішення, враховуючи те, що участь в судовому засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача-1.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

30.01.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" (надалі - Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 315/29-47307-08, за умовами якого Банк зобов'язується відкрити Клієнту поточний рахунок № 26009315473071 в українській гривні.

25.07.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" укладено додаткову угоду № 4 про надання овердрафту до договору банківського рахунку № 315/29-47307-08 від 30.01.2008 року (надалі - додаткова угода № 4).

Банк зобов'язується надавати Клієнту овердрафт шляхом забезпечення можливості здійснення Клієнтом операцій за рахунком (з використанням розрахункових документів на паперових носіях та/або електронних розрахункових документів) понад залишок власних коштів клієнта (кредитування рахунка). Овердрафт надається Клієнту траншами (надалі - транш овердрафту) (пункт 1.1 додаткової угоди № 4).

Максимальна заборгованість Клієнта за овердрафтом протягом строку дії цієї додаткової угоди не може перевищувати максимального ліміту овердрафту, що встановлюється у сумі 90 700,00 грн. (пункт 1.2 в редакції угоди від 28.11.2008 року про внесення змін до додаткової угоди № 4).

Ліміт овердрафту розраховується згідно з Методикою розрахунку ліміту (максимального ліміту) овердрафту (додаток № 1 до додаткової угоди № 4) і на момент набрання чинності додатковою угодою № 4 становить 78 600,00 грн. Визначений у цьому пункті ліміт овердрафту діє з моменту укладення додаткової угоди до дати, вказаної в пункті 1.4 або до дати встановлення нового ліміту овердрафту в порядку, визначеному пунктом 1.3.1 додаткової угоди (пункт 1.3 додаткової угоди № 4).

Днем (моментом) надання кожного траншу овердрафту вважається день оплати з рахунку розрахункових документів Клієнта на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому рахунку. Днем (моментом) погашення кожного траншу овердрафту вважається день зарахування на рахунок Клієнта грошових коштів до досягнення на ньому кредитового або нульового залишку. Погашення заборгованості за овердрафтом здійснюється при кожному зарахуванні грошових коштів на рахунок. Строк користування Клієнтом кожним траншем овердрафту не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів від дня його надання, при цьому Клієнт зобов'язаний повністю погасити заборгованість за всіма траншами овердрафту не пізніше дати настання терміну погашення, вказаного в пункті 1.4 цієї додаткової угоди. У разі, якщо на 30 (тридцятий) календарний день строку користування траншем овердрафту або в день, визначений пунктом 1.4 цієї додаткової угоди як кінцевий термін повного погашення заборгованості за рахунком, Клієнт не здійснить погашення овердрафту, заборгованість Клієнта за рахунком вважається простроченою з робочого дня, наступного за днем, визначеним як день погашення траншу овердрафту/повної суми заборгованості за рахунком, і Банк здійснює нарахування процентів на суму овердрафту за подвійною процентною ставкою, встановленою для строку користування овердрафтом від 1 до 30 календарних днів (пункти 2.1 - 2.3 додаткової угоди № 4).

Згідно із пунктом 2.4 додаткової угоди № 4 в редакції угоди про внесення змін до додаткової угоди від 28.11.2008 року) за користування овердрафтом Клієнт сплачує Банку винагороду в наступних розмірах:

- у випадку, якщо Клієнт отримує та погашає овердрафт протягом 1 операційного дня (за відсутності овердрафту на рахунку на кінець операційного дня), Клієнт сплачує Банку комісію в розмірі та порядку, обумовленими тарифами за надання овердрафту (пункт 2.4.1);

- у випадку, якщо Клієнт користується траншем овердрафту (пункт 2.4.2): строком від 1 до 7 календарних днів включно Клієнт сплачує Банку проценти за користування ним в розмірі 25 % річних від суми фактичної заборгованості за овердрафтом на рахунку (пункт 2.4.2.1); строком від 1 до 14 календарних днів включно Клієнт сплачує Банку проценти за користування ним у розмірі 26 % річних від суми фактичної заборгованості за овердрафтом на рахунку (пункт 2.4.2.2); строком від 1 до 30 календарних днів включно Клієнт сплачує Банку проценти за користування ним у розмірі 27 % річних від суми фактичної заборгованості за овердрафтом на рахунку (пункт 2.4.2.3).

Нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється у валюті овердрафту за фактичну кількість днів користування відповідним траншем овердрафту в періоді на суму фактичної заборгованості за овердрафтом на початок операційного дня протягом періоду нарахування за методом "факт/360", де "факт" - це кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення траншу овердрафту (пункт 2.5 додаткової угоди № 4).

Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за наданим Клієнту овердрафтом у відповідності до умов цієї додаткової угоди - 19 липня 2009 року (пункт 1.4 додаткової угоди № 4).

Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та діє до 19.07.2009 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов'язків, визначених нею (пункт 5.2 додаткової угоди № 4).

25.07.2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (надалі - Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" (надалі - Клієнт) та ОСОБА_1 (надалі - Поручитель) укладено договір поруки № 1.

Змістом забезпеченого порукою зобов'язання є повернення траншів овердрафту, в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 90 700,00 грн. із строком користування кожним траншем - до 30 календарних днів та кінцевим терміном повернення заборгованості за овердрафтом - до 19 липня 2009 року, а також дострокове погашення овердрафту у випадках, передбачених положенням додаткової угоди про надання овердрафту. Сплата процентів за користування овердрафту - у випадках, якщо позичальник користується траншем овердрафту (пункт 2.1 договору поруки № 1).

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань, зазначених додатковою угодою про надання овердрафту і цим договором (пункт 6.1 договору поруки № 1).

В порушення умов кредитного договору Клієнт свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12.03.2018 року позивачем нарахована відповідачам заборгованість в загальному розмірі 352 830,89 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом, в якому позивач просив стягнути солідарно з ТОВ "Професійна сервісна фірма" та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом - 83 945,18 грн., за відсотками - 225 827,32 грн., інфляційні втрати за кредитом - 11 668,38 грн., інфляційні втрати за відсотками - 31 390,01 грн.

Розглянувши позовні вимоги, місцевий господарський суд задовольнив їх частково. При цьому суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого кредиту підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачами, тому підлягають задоволенню. З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивач нараховує відповідачам відсотки в розмірі 225 827,32 грн. Однак, є не зрозумілим за який період нараховані відсотки, оскільки в графі "розрахунок заборгованості за відсотками" позивач зазначає, що нараховані та не сплачені відсотки за період з 25.09.2009 року по 29.04.2009 року за договором овердрафту № 5 від 05.03.2009 року, а в графі "дата закінчення розрахунку" зазначено період з 01.04.2009 року по 31.03.2014 року. Спірним договором у справі є додаткова угода № 4 від 25.07.2008 року. Договір овердрафту № 5 від 05.03.2009 року в матеріалах справи відсутній та не є предметом розгляду в даній справі. Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені за договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Позивач не може нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. Оскільки з розрахунку позивача не вбачається єдиного періоду нарахування відсотків за користування кредитом по спірній додатковій угоді № 4 від 25.07.2008 року та враховуючи, що кінцевим терміном погашення заборгованості за наданим овердрафтом є 19.07.2009 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Перевіривши розрахунки інфляційних втрат за користування кредитом за період з березня 2017 року по лютий 2018 року суд дійшов висновку, що доводи позивача про наявність заборгованості з втрат від інфляційних процесів позичальника в розмірі 11 668,38 грн. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за відсотками в розмірі 31 390,01 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2018 року суд відмовив, оскільки позивачем належним чином не доведено позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам. Після настання строку виконання основного зобов'язання - 19.07.2009 року у позивача виникло право протягом шести місяців пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника. Після закінчення шести місяців порука припиняється. Однак, позивач лише 25.05.2018 року пред'явив поручителю вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором (додатковою угодою № 4 від 25.07.2008 року) та 27.06.2018 року засобами поштового зв'язку звернувся до суду із відповідним позовом. Таким чином, позивач пред'явив вимогу до поручителя поза межами строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України. За наведених обставин, позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв'язку з припинення поруки за зобов'язаннями, передбаченими в пункті 1.1 договору поруки. Заборгованість за кредитом в розмірі 83 945,18 року та інфляційні втрати за кредитом в розмірі 11 668,38 грн. підлягають стягненню лише з відповідача-1.

Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 225 827,32 грн. та інфляційних втрат за відсотками в розмірі 31 390,01 грн. В іншій частині рішення господарського суду не оскаржується.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 526 та частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" відповідно до положень Цивільного кодексу України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 статті 631 Цивільного кодексу України), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

Таким чином, закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею обов'язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 944/5919/12.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони окремо визначили що кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за наданим Клієнту овердрафтом у відповідності до умов цієї додаткової угоди - 19 липня 2009 року (пункт 1.4 додаткової угоди № 4). Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та діє до 19.07.2009 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов'язків, визначених нею (пункт 5.2 додаткової угоди № 4).

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до пункту 2.5 додаткової угоди № 4 нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється у валюті овердрафту за фактичну кількість днів користування відповідним траншем овердрафту в періоді на суму фактичної заборгованості за овердрафтом на початок операційного дня протягом періоду нарахування.

Згідно з пунктом 2.6 додаткової угоди № 4 проценти за користування овердрафтом нараховуються в день наступний за днем фактичного погашення траншу овердрафту.

Відповідно до пункту 2.7 додаткової угоди № 4 сплата процентів, нарахованих на заборгованість за рахунком, здійснюється в день їх нарахування.

В пункті 3.3.1 додаткової угоди № 4 встановлено, що Клієнт (відповідач-1) зобов'язаний сплачувати Банку проценти та комісії за користування ним в порядку та строки, що визначені положеннями цієї додаткової угоди протягом строку користування овердрафтом.

Таким чином, умовами додаткової угоди № 4 не передбачено нарахування відсотків за користування кредитом до повного погашення заборгованості за цією угодою.

Колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що приписи абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З урахуванням наведеного позивачем неправомірно здійснено нарахування суми відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача містить неточності щодо періоду нарахування відсотків за користування кредитом по спірній додатковій угоді № 4 від 25.07.2008 року. Крім цього, при здійсненні розрахунку заборгованості за відсотками позивач посилається на договір овердрафту № 5 від 05.03.2009 року. Проте зазначений договір овердрафту в матеріалах справи відсутній, а в позовній заяві позивач посилається на виникнення заборгованості на підставі додаткової угоди № 4 про надання овердрафту від 25.07.2008 року.

Враховуючи, що кінцевим терміном погашення заборгованості за наданим відповідачу-1 овердрафтом є 19.07.2009 року, а також зазначені вище обставини, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що він мав право нараховувати передбачені договором відсотки до повного погашення заборгованості за кредитом.

Також, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за відсотками в розмірі 31 390,01 грн. за період з березня 2017 року по лютий 2018 року, оскільки позивачем належним чином не доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за відсотками в розмірі 225 827,32 грн. та інфляційних втрат за відсотками в розмірі 31 390,01 грн.

Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись із апеляційною скаргою, позивач не довів наявність підстав для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині.

За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині має бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2018 року у справі № 908/1245/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійна сервісна фірма" щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 225 827,32 грн. та інфляційних втрат за відсотками в розмірі 31 390,01 грн. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2019 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

В.О. Кузнецов

Суддя

---

О.В. Чус