Постанова

від 13.03.2019 по справі 484/2582/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.03.19

22-ц/812/411/19

Справа № 484/2582/18

Провадження № 22-ц/812/411/19

Категорія 58 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року, ухваленого під головуванням судді - Медведєвої Н.А. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття заборони на відчуження майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Первомайський відділ ДВС) про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації об'єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

У червні 2018 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2, в якому просила зняти заборону на відчуження житлового будинку готовністю 10% та земельної ділянки площею 0,0721га, кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, накладену ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року у справі №484/522/16-ц.

В обґрунтування позову зазначала, що вона стала переможцем електронних торгів з продажу нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_4, а саме незавершеного будівництва житлового будинку готовністю 10% та земельної ділянки площею 0,0721га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованих по АДРЕСА_1, які були проведені 20 грудня 2017 року, сплативши за придбане майно 67 545 грн. та отримавши акт державного виконавця про проведення електронних торгів.

Вказане майно було реалізовано на електронних торгах в рамках виконавчого провадження №51130735 стосовно боржника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу в сумі 103 648 грн. за договором позики.

Вона, як переможець торгів, звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про придбання майна, але нотаріус їй відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наявні записи про арешт придбаного майна, накладений 11 лютого 2016 року на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Посилаючись на викладене та на порушення права власності, позивачка просила суд про задоволення позову.

17 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, Первомайського відділу ДВС в якому просив визнати недійсними електронні торги з реалізації об'єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1, які проведені 20 грудня 2017 року та оформлені актом державного виконавця про проведення електронних торгів 2 січня 2018 року.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що на час проведення торгів нерухоме майно знаходилось під забороною відчуження, державним виконавцем не перевірена інформація в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, порушені строки оформлення та направлення Акту. Крім того, зазначав, що ОСОБА_3 обрала неправильний спосіб захисту, оскільки повинна була оскаржити дії нотаріуса.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено. Ухвалено зняти заборону на відчуження житлового будинку готовністю 10% та земельної ділянки площею 0,0721 га кадастровий номер НОМЕР_1, переданої для будівництва і обслуговування даного житлового будинку по АДРЕСА_1, накладену ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року у справі № 484/522/16-ц. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Первомайського відділу ДВС відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами порушення його прав за наслідками оспорених електронних торгів, а наявність заборони порушує права позивачки щодо здійснення права власності відносно належного їй майна придбаного на електронних торгах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Первомайській відділ ДВС зазначав про те, що наявність обтяження згідно ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року не є перешкодою в проведенні реалізації майна боржника.

В судове засідання сторони не з'явились, про місце й час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України) .

Відповідно до ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосується фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційний скарзі та (або) відзиві на неї.

За положеннями статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Таким вимогам Закону рішення суду не відповідає.

З матерілів справи вбачається і таке встановлено судом, що в провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за борговою розпискою в сумі 103 648грн. (справа №484/522/16-ц провадження №2/484/1057/16).

З метою забезпечення вказаного позову, ухвалою того ж суду від 11 лютого 2016 року накладена заборона на відчуження майна ОСОБА_4 - житлового будинку готовністю 10% та земельної ділянки площею 0,0721га, кадастровий номер НОМЕР_1, переданої для будівництва і обслуговування даного житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме: заборонено ОСОБА_4 або іншим особам, які будуть діяти в її інтересах за дорученням вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням вказаного майна, до закінчення розгляду справи по суті (а.с.41).

Рішеннням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 104 684,48грн.

На підставі вказаного рішення суду 13 квітня 2016 року Первомайський міськрайонним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист №2/484/1057/16 (а.с.12).

17 травня 2016 року постановою старшого державного виконавця Первомайського відділу ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа (а.с.13).

20 грудня 2017 року Державним підприємством Сетам відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №283/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431 були проведені електронні торги №304697, реєстраційний номер лоту 249328 з продажу незавершеного будівництва житлового будинку готовністю 10% та земельної ділянки площею 0,0721га, кадастровий номер НОМЕР_1, переданої для будівництва і обслуговування даного житлового будинку по АДРЕСА_1.

2 січня 2018 року головним державним виконавцем Первомайського відділу ДВС складено Акт про проведені електронні торги, переможцем яких визнана ОСОБА_3, яка сплатила ціну продажу у розмірі 71 100 грн. (67 545 грн. + гарантійний внесок - 3 555 грн.) (а.с.7).

Згідно Акта державного виконавця, вказане нерухоме майно належало ОСОБА_4 та було реалізовано на підставі виконавчого провадження №51130735.

25 травня 2018 року постановою приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Мовчан А.С. у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про придбання зазначеного вище майна відмовлено у зв'язку з наявністю заборони на відчуження майна, накладеною ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилалася на те, що майно належне ОСОБА_4відносно якого встановлено заборону на відчуження належить їй на підставі Акту державного виконавця про проведені електронні торги.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В роз'ясненнях, що містяться в пунктах 2, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 3 червня 2016 року № 5 зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в тому числі має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби. При розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України Про виконавче провадження , ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

За положенннями статті 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазаченого у частині восьмій статті 56 цього закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведенння електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №283/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України Про виконавче провадження ), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну

Організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб'єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Як на підставу задоволення свого позову,ОСОБА_2 посилається на те, що належне на праві власності ОСОБА_4 майно, під час проведення електронних торгів ДП Сетам , перебувало під забороною.

Отже, встановлене свідчить проте, що спір щодо зняття заборони та проведення електроних торгів стосується майна боржника - ОСОБА_4

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року №14 роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно із положеннями частин 2, 4, 5 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Однак, судом під час розгляду справи не було вирішено питання щодо участі у справі боржника - ОСОБА_4 та організатора проведення електроних торгів - ДП Сетам .

Таким чином, розглянувши справу, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі,що є порушенням норм процесуального права.

За таких обставин,рішення суду на підставі п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягаєзміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні зустрічного позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття заборони на відчуження майна- скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації об'єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки -змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні зустрічного позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 18 березня 2019 року.