Постанова

від 26.06.2007 по справі 48/444

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

26 червня 2007 р.                                                                                  

№ 48/444 

          Вищий

господарський суд України у складі колегії 

суддів :

головуючого     

Овечкіна  В.Е.,

суддів

Чернова     Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю  

представників:

позивача

- Коріненко Т.С.,

відповідача  третьої особи

- Ульянов Д.В., Петрова Ю.Ю., -

не з'явився,

розглянувши у відкритому

 судовому   засіданні 

  касаційну скаргу

 ТОВ “Торнадо”

на постанову

від 20.03.2007  Київського апеляційного господарського   суду   

у справі

№48/444

за  позовом

ДП “Міськінвестжитлобуд”

до

(третя особа -

ТОВ “Торнадо” АТ "Холдингова

компанія "Київміськміськбуд")

про 

зобов'язання звільнити займану

земельну ділянку та усунення перешкод для подальшої діяльності позивача та

третьої особи

В судовому засіданні оголошувалася

перерва з 5 по 26 червня 2007 року.

До початку судового засідання, яке

відбулося 26 червня 2007 року, від представника ДП “Міськінвестжитлобуд”

Коріненко Т.С. надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду на

період проведення між сторонами переговорів щодо умов мирової угоди, проте,

вказане клопотання підлягає відхиленню у зв'язку з його необгрунтованістю та

наданням сторонам достатньо часу (з 5 по 26 червня 2007 року) для укладення

мирової угоди по справі.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

м.Києва від 16.11.2006 (суддя Сулім В.В.), залишеним без змін постановою

Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007 (судді: Моторний

О.А., Кошіль В.В., Вербицька О.В.), позов задоволено частково - на підставі

ст.ст.95, 116, 124-126, 212 Земельного кодексу України та ст.27 Закону України

"Про оренду землі" зобов'язано відповідача звільнити незаконно

займану земельну ділянку, яка розташована на перетині вулиці Оноре де Бальзака

та Марини Цвєтаєвої у Деснянському районі міста Києва загальною площею 4,37 га

під кадастровим номером 8000000000:62:010:0012, а також усунути перешкоди для

подальшої діяльності Дочірнього підприємства "Міськінвестжитлобуд". В

решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необгрунтованістю.

Рішення мотивоване тими

обставинами, що спірна земельна ділянка знаходиться в орендному користуванні

позивача на законних підставах, а рішення Київської міської ради про надання

вказаної земельної ділянки відповідачу в оренду відсутнє та договір оренди цієї

земельної ділянки з відповідачем не укладався.

ТОВ "Торнадо" в поданій

касаційній скарзі  просить рішення та

постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції,

посилаючись на незастосування апеляційним господарським судом норм ст.764 ЦК

України, ст.33 Закону України "Про оренду землі", ч.2 ст.35 ГПК

України. Зокрема, скаржник вважає, що постановою господарського суду м.Києва

від 03.10.2006 по справі №17/379-41/384, яка набрала законної сили, визнано

недійсним п.1.2 рішення Київської міської ради №31/905 від 25.09.2003 "Про

надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування

землею" та встановлено, що ТОВ "Торнадо", а не ДП

“Міськінвестжитлобуд”, має переважне право на укладання договору оренди

земельної ділянки, яка за договором резервування земельної ділянки від

28.10.2002 знаходиться у користуванні ТОВ "Торнадо". Відповідач також

звертає увагу на те, що ухвалою від 19.02.2007 господарського суду м.Києва

відкрито провадження по адміністративній справі №36/42-А за позовом ТОВ

"Торнадо" до Київської міської ради про визнання нечинним п.1 рішення

Київської міської ради №31/905 від 25.09.2003 "Про надання та вилучення

земельних ділянок та припинення права користування землею", яким

передбачено затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки позивачу

та передачу її в короткострокову оренду.

Колегія суддів, перевіривши

фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами

попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні

представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню,

а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення

про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд  виходив з того, що:

Рішенням Київської міської ради від

25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та

припинення права користування землею" був затверджений проект відведення

земельної ділянки Дочірньому підприємству "Міськінвестжитлобуд" для

будівництва житлового  комплексу на перетині

вулиці  Оноре де Бальзака та Марини  Цвєтаєвої у Деснянському районі м. Києва, а

також передано Дочірньому підприємству "Міськінвестжитлобуд" за умови

виконання умов цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну

ділянку загальною площею 4,37 для будівництва житлового комплексу на перетині

вулиць Оноре де Бальзака та Марини Цвєтаєвої у Деснянському районі міста Києва

за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На виконання вимог рішення

Київської міської ради № 31/905 від 25.09.2003, між позивачем та Київською

міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.03.2004,

зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом

Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), про що

зроблено запис від 11.03.2004 за № 62-6-00121 у книзі записів державної

реєстрації договорів.

Відповідно до статті 125 Земельного

кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну

ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що

посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,

та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після

укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до

використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),

одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації

забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного

кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється

відповідно до закону.

Отже, спірна земельна ділянка

знаходиться у позивача в орендному користуванні на законних підставах.

Відповідно до статті 95 Земельного

кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або

договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви

і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній

ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також

інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках,

передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і

споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку,

встановленому законом.

Відповідно до статті 27 Закону

України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його

права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на

земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку

має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного

володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею,

відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними

особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними

особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

На частині земельної ділянки,

орендованої позивачем, розміщені автостоянки відповідача.

Обґрунтовуючи правомірність

зайняття ділянки, відповідач посилається на те, що постановою Господарського

суду міста Києва від 03.10.2006 по справі           № 17/379-41/384 визнано недійсним п.

1.2 рішення Київської міської ради № 31/905 від 25.09.2003 "Про надання та

вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та

встановлено, що згідно договору резервування земельної ділянки від 28.10.2002,

укладеного між відповідачем та Київською міською радою в особі Головного

управління земельних ресурсів КМДА, зарезервована земельна ділянка перебувала у

користуванні ТОВ "Торнадо". Відповідач також вказує, що зазначена

постанова має істотне значення для розгляду даної справи, оскільки відповідно

до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар

продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору

оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного

місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий

строк і на умовах, які були передбачені договором, і у зв'язку з цим відповідач

вважає договір резервування поновленим та, відповідно, поновленим право

користування земельною ділянкою по 

вул.Данькевича, 15 в м. Києві.

Вищезазначені доводи відповідача

апеляційний суд визнав помилковими на підставі того, що предметом спору по

справі №17/379-41/384 є визнання недійсним п.1.2 рішення Київської міської ради

№31/905 від 25.09.2003 "Про надання та вилучення земельних ділянок та

припинення права користування землею", яким було визнано пункт 12 рішення

Київської міської ради від 08.11.2001 № 82/1516 "Про погодження місць

розташування об'єктів" таким, що втратив чинність, а не визнання недійсним

п.1 рішення Київської міської ради № 31/905, яким передбачено затвердження

проекту відведення спірної земельної ділянки позивачу та передання її у

короткострокову оренду.

Крім того, згідно вимог

ст.116,124,125,126 Земельного кодексу України підставами для набуття права на

земельну ділянку є рішення органу місцевого самоврядування про надання

земельної ділянки та договір оренди земельної ділянки.

Однак, рішення Київської міської

ради про надання спірної земельної ділянки відповідачу в оренду відсутнє і

договір оренди спірної земельної ділянки не укладався.

Договір резервування земельної

ділянки не може породжувати право на користування земельною  ділянкою, оскільки за своєю правовою природою

не є договором оренди.

Відповідно до ст.212 Земельного

кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню

власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за

час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для

використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється

за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні

ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за

рішенням суду. Оскільки відповідач не надав належних доказів правомірності

користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції правомірно

задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити спірну

незаконно займану земельну ділянку та усунути перешкоди для подальшої

діяльності позивача.

Крім того, суд першої інстанції

правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача

усунути перешкоди для подальшої діяльності третьої особи у зв'язку з тим, що

законодавством України не передбачено право заявляти позови в інтересах третіх

осіб.

Колегія погоджується з висновками

апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону

України «Про оренду землі», орендарі набувають права  оренди земельної ділянки на підставах і в

порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України,

Господарським кодексом України, цим та іншими  

законами України і договором оренди землі.

Частина 4 ст.4 Закону України «Про

оренду землі»визначає орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у

державній власності, районні, обласні, Київська і Севастопольська міські

державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет

Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України

„Про оренду землі", яка регламентує порядок надання земельної ділянки в

оренду, у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони

укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Тобто, зі

змісту наведених норм вбачається, що підставою для укладання договору оренди є

згода орендодавця, яка згідно системного аналізу норм Земельного Кодексу

України, Закону України «Про оренду землі»та Закону України «Про місцеве самоврядування

в Україні»повинна оформлюватися відповідним рішенням органу місцевого

самоврядування

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного

кодексу України, передача в оренду земельних ділянок,  що 

перебувають у  державній  або 

комунальній  власності,  здійснюється 

на підставі   рішення   відповідного   органу  

виконавчої   влади   або  

органу   місцевого самоврядування

шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто наявність

рішення   відповідного   органу  

виконавчої   влади або   органу  

місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду

земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови

подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Наведеної правової позиції

дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду

судових рішень у справах, пов'язаних з орендою земельних ділянок (постанова ВСУ

від 20.02.2007 у справі №31/382-40/331).

Судами попередніх інстанцій з

врахуванням вимог ст.ст.95, 116, 124-126, 212 Земельного кодексу України, ст.27

Закону України "Про оренду землі" та на підставі ретельної правової

оцінки чинного рішення Київської міської ради №31/905 від 25.09.2003 "Про

надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування

землею", укладеного між позивачем та Київською міською радою договору

оренди земельної ділянки від 01.03.2004 та інших наявних у справі доказів у їх

сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факти

знаходження спірної земельної ділянки в орендному користуванні позивача на

законних підставах та неправомірного використання її частини відповідачем. При

цьому  суди встановили, що рішення про

надання вказаної земельної ділянки відповідачу в оренду Київською міською радою

не приймалося та договір оренди цієї земельної ділянки з відповідачем не

укладався.

Апеляційним судом обгрунтовано

відхилено твердження відповідача про встановлення постановою господарського

суду м.Києва від 03.10.2006 по адміністративній справі №17/379-41/384

переважного права ТОВ “Торнадо”на укладання договору оренди земельної ділянки з

тих мотивів, що предметом спору по справі №17/379-41/384 є визнання недійсним

п.1.2 рішення Київської міської ради №31/905 від 25.09.2003 "Про надання

та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею",

яким було визнано пункт 12 рішення Київської міської ради від 08.11.2001 №

82/1516 "Про погодження місць розташування об'єктів" таким, що

втратив чинність, але аж ніяк не визнання недійсним п.1 рішення Київської

міської ради № 31/905, яким передбачено затвердження проекту відведення спірної

земельної ділянки позивачу та передання її у короткострокову оренду. В зв'язку

з цим колегія не приймає до уваги бездоказові посилання відповідача на

порушення судом  ч.2 ст.35 ГПК України.

Тим більше, що суб'єктний склад сторін по справах №48/444 та №№17/379-41/384 не

є тотожним.

Касаційна інстанція визнає

безпредметними посилання скаржника в обгрунтування своїх заперечень на ст.764

ЦК України та ст.33 Закону України "Про оренду землі", якими

врегульовано порядок пролонгації договорів оренди, оскільки, як встановлено

судом, договір оренди спірної земельної ділянки між Київською міською радою

та  відповідачем не укладався, а договір

резервування земельної ділянки від 28.10.2002 не є договором оренди земельної

ділянки в розумінні ст.14 Закону України "Про оренду землі".

Колегія також відхиляє посилання

скаржника в обгрунтування своїх висновків на розгляд господарським судом

м.Києва на даний час адміністративної справи №36/42-А за позовом ТОВ

"Торнадо" до Київської міської ради про визнання нечинним п.1 рішення

Київської міської ради №31/905 від 25.09.2003 "Про надання та вилучення

земельних ділянок та припинення права користування землею", яким

передбачено затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки та її передачу

ДП “Міськінвестжитлобуд” в короткострокову оренду, оскільки результат розгляду

вказаної адміністративної справи не впливає на вирішення даного господарського

спору з тих мотивів, що згідно зі ст.126 Земельного кодексу України

правовстановлюючим документом позивача на користування спірною земельною

ділянкою є укладений з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки

від 01.03.2004, який не розірвано та не визнано недійсним у встановленому

порядку. Водночас, судом встановлено, що у ТОВ "Торнадо" відповідний

правовстановлюючий документ на користування спірною земельною ділянкою

відсутній.

Окрім того, в разі скасування п.1

вказаного вище рішення Київської міської ради у встановленому порядку

заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд судових рішень у

даній справі за нововиявленими обставинами.

Зважаючи на вищенаведене, колегія

не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись

ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного

господарського суду  від 20.03.2007 у

справі №48/444 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Торнадо"

-без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                          В.Овечкін

Судді:                                                                                                        

Є. Чернов

В. Цвігун