Рішення від 18.03.2019 по справі 824/945/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/945/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораш В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 року до Товариство з експлуатації індивідуальних гаражів №9 (позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним дії Управління Держпраці в Чернівецькій області та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами, складену заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. від 30.08.2018 року №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/228 про накладення на Товариство по експлуатації індивідуальних гаражів №9, який знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Запорізька, 41А, штрафу у розмірі 446760,00 грн.

В обгрунтування позову позивач, з урахуванням відповіді на відзив, зазначав, що оскаржувана ним постанова прийнята відповідачем внаслідок виявленого, під час проведення стосовно нього інспекційного відвідування, порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, тобто за допуск до роботи працівників без укладання трудового договору. Однак, із вказаним висновком позивач не погоджується, оскільки товариство не використовувало найману працю робітників. Посилався на те, що між товариством та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено цивільні договора по охороні території індивідуальних гаражів. Дані послуги останні надавали як суб'єкти підприємницької діяльності, сплачуючи при цьому виплати по ЄСВ.

Позивач зазначав, що відповідачем під час інспекційного відвідування не здійснювалось фіксування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, а тому виникає сумнів у достовірності фактів викладених в Акті № ЧВ-505/18/422/НД/АВ від 09 серпня 2018 року.

Вказував, що правовою підставою для винесення оскаржуваної постанови є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Проте, на думку позивача, факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Вважає, що в його діях відсутні порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Крім того позивач зазначав, що проведене відповідачем інспекційне відвідування є протиправним, вчинене з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295 та Порядку функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей №387 таким, що здійснено не уповноваженими особами та поза межами строку здійснення заходу.

Позивач вважає, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки.

Зазначав, що в порушення ч. 2 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідачем не вказано у направленні тип заходу (плановий чи позаплановий); не надано до направлення копію наказу органу контролю; порушено строк проведення перевірки, оскільки інспекційне відвідування розпочато 06.08.2018 р. та завершено 09.08.2018 р., що перевищує строк проведення заходу, визначений відповідачем у наказі №445 та направленні №04-200. При цьому, позивач, посилаючись на ст. 55 Господарського кодексу України та п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295, вказував, що інспекційне відвідування здійснене відповідачем жодним чином не може бути продовженим та не може перевищувати 2 (двох) робочих днів.

Вказував, що відповідачем всупереч чинному законодавству, у зв'язку із відсутністю документів та неможливості проведення інспекційного відвідування без надання ним відповідних підтверджуючих документів самовільно зупинено інспекційне відвідування на 2 (два) робочі дні та зобов'язано об'єкт відвідування "у строк до 09 год. 00хв. 08.08.2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Позивач вважає, що інспекційне відвідування повинно було бути здійснено в період з 06.08.2018 року по 07.08.2018 року, а тому акт інспекційного відвідування повинен був складатись 07.08.2018 року, а не 09.08.2018 року.

Вказував, що в порушення абз.2 ч.10 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та п.п.7 п.13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295 органом контролю за відсутності відповідного дозволу відбулось вилучення ряду оригіналів документів об'єкта відвідування.

Разом із цим, в порушення ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" посадовими особами відповідача в Акті №ЧВ-505/18/422/НД/АВ від 09.08.2018 року не зазначено тип заходу (плановий або позаплановий) та предмет державного нагляду (контролю).

Позивач вказував, що у тексті Направлення №04-200 зазначені посадові особи, які уповноважені здійснювати інспекційне відвідування: ОСОБА_6 та Пуріч Ю.С. При цьому відсутня інформація яка повинна бути в Наказі щодо здійснення контролю зазначеного інспекційного відвідування.

Зазначав, що оскаржувана постанова складена не уповноваженою на проведення інспекційного відвідування особою, визначеною наказом №445 та направленням №04-200, а заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г. М.

На думку позивача, до повноважень управління Держпраці не входить здійснювати перевірку виду економічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, такий вид перевірки здійснюється відповідальними працівниками Державної фіскальної служби.

Разом із цим, позивач вказував, що в порушення ч. 1 ст. 4-1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідачем не внесено до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) відомостей, які в обов'язковому порядку повинні вноситись органом контролю.

Посилався на те, що головою правління товариства обрано ОСОБА_8 проте, заробітна плата йому не нараховувалась, у зв'язку із важким економічним становищем товариства, а тому ОСОБА_8 працював на посаді голови правління на безоплатній основі на громадських засадах.

На думку позивача, прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу є протиправною, а тому підлягає скасуванню. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду відзив проти позову, в якому, з урахуванням заперечень на відповідь на відзив зазначав, що під час інспекційного відвідування встановлені обставини, які свідчать про наявність між позивачем та найманими фізичними особами трудових відносин та допуск цих осіб до роботи з порушенням вимог законодавства про працю.

Вказував, що предметом договорів є надання послуг з охороні гаражів, згідно внутрішнього розпорядку. Охоронці працюють позмінно з 08-00 ранку до 08-00 ранку наступного дня, а не організовують роботу на свій розсуд. Заробітна плата виплачувалась щомісячно, що підтверджується відомостями про щомісячну виплату заробітної плати. Акти виконаних робіт не складались.

На думку відповідача вказане вище свідчить про наявність трудових відносин між сторонами, а не цивільно-правових.

Щодо порушення на думку позивача процедурних порушень під час інспекційного відвідування, зокрема щодо не внесення інформації про здійснення контрольного заходу до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду відповідач зазначав, що Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вказував, що на заходи контролю з питань державного нагляду та контролю за додержання законодавства про працю та зайнятість населення ст. 4-1 цього Закону не розповсюджується.

Стосовно не надання під час здійснення контрольного заходу наказу про здійснення інспекційного відвідування вказував, що стаття 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не передбачає надання об'єкту контролю копії наказу на здійснення заходу контролю.

Щодо порушення строку проведення перевірки відповідач вказував, що 06.08.2018 року розпочато інспекційне відвідування, але у зв'язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та в той же день керівнику надана письмова вимога про надання/поновлення документів із переліком документів, які необхідно надати та визначено дату надання документів - 08.08.2018 р. Зазначав, що на час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування зупинився. Вважає, що інспекційне відвідування проведене у спосіб та терміни визначені законодавством.

Крім цього відповідач вказував, що під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що працюючи на посаді голови правління Товариства по експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 у відповідності до ст. 94 КЗпП України мала нараховуватись заробітна плата, однак в порушення вказаної норми заробітна плата з травня 2017 року по теперішній час не нараховувалася та не виплачувалась.

Вважає, що ним правомірно прийнято оскаржувану позивачем постанову. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 06.11.2018 р.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 про забезпечення позову у даній справі, шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/228 від 30.08.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та заборони Управлінню Держпраці у Чернівецькій області здійснювати стягнення за постановою №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/228 від 30.08.2018 року.

В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2018 року, розгляд справи відкладено на 13.12.2018 року у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про надання часу для ознайомлення із відзивом та надання відповіді на відзив.

У вступній промові представники позивача підтримали позов у повному обсязі, просили суд його задовольнити.

У вступній промові представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 13.12.2018 року, після вступних промов учасників справи, оголошено перерву до 17.01.2019 року.

В судовому засіданні призначеному на 17.01.2019 року, за клопотанням представників сторін, суд перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження без участі сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статуту обслуговуючого Кооперативу "Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9", затвердженого протоколом зборів уповноважених №10 від 26.05.2018 р. обслуговуючий кооператив є гаражним утворенням, створеним на власності та на власні кошти членів кооперативу, є неприбутковою організацією і створюється не для отримання прибутку. (а.с. 49-54, 113-115).

Відповідно до Свідоцтва серії А00№354796, товариство 28.02.1996 року зареєстрований, як юридична особа, за адресою: вул. Запоріжська, 41А, Шевченківський район, м. Чернівці, Чернівецька область, 58006 (а.с.74).

03.08.2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято наказ №445 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оплату праці, мінімальних гарантій в оплаті праці, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками у Товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів №9 (вул. Запоріжська, 41, А, Шевченківський район, м. Чернівці), тривалістю 2 (два) робочих дні у період з 06.08.2018 року по 07.08.2018 року (а.с.87).

В той же день, Управлінням Держпраці у Чернівецькій області видано головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_6 та начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Пурічу Ю.С. направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №04-200 (а.с. 89).

Як видно із матеріалів справи, 06.08.2018 року працівниками відповідача здійснено спробу провести інспекційне відвідування Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9. Проте, інспекційне відвідування неможливо було провести у зв'язку із ненаданням для ознайомлення книг, регістрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об'єктом відвідування копій або витягів ЧВ-505/18/422 ПД від 06.08.2018 року, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ЧВ-505/18/422/Пд від 06.08.2018 року (а.с.33-34).

Зазначений акт отримав голова правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 06.08.2018 року, що підтверджується його підписом, зробленим на відповідному акті (а.с.33-34).

06.08.2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області направлено позивачу вимогу про надання/поновлення документів № ЧВ-505/18/422/ПД. У зв'язку із прийняттям даної вимоги строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 2 (два) дні. Зобов'язано голову правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 у строк до 08.08.2018 року надати/поновити документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (а.с.30-31).

Вказану вимогу отримав голова правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 06.08.2018 року, що підтверджується його підписом, зробленим на відповідній вимозі (а.с.30-31).

За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ - 505/18/422/НД/АВ від 09.08.2018 року.

Відповідачем виявлено ряд порушень позивачем законодавства про працю, зокрема ч.1, 3 ст.24 КЗпП України - допуск до роботи працівників ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

09.08.2018 року відповідачем складено Протокол про адміністративне правопорушення №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ, яким зафіксовано порушення головою правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП, зокрема, фактичний допуск до роботи працівників ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (а.с.35-38).

30.08.2018 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/228 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на Товариство по експлуатації індивідуальних гаражів №9 накладено штраф у розмірі 446760,00 грн (а.с.28-29).

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.10.2018 року у справі №727/9009/18 (провадження №3/727/3697/18) притягнуто ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 8500, 00 грн.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства робить наступні висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11.02.2015 року №100 управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.

Відповідно до п.1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 року №84 (далі - Положення №84) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 пунктом 3 Положення №84 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно п.п. 5 п. 4 Положення №84 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Тобто, закон визначає, що планові та позапланові заходи можуть здійснюватись у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно ч.2 ст.7 Закону №877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною 3 статті 7 Закону №877-V визначено, що в посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Тобто, даною нормою законодавцем визначено вимоги, яким повинно відповідати посвідчення (направлення) контролюючого органу на проведення перевірки.

Так, позивач в обґрунтування порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування вказував, що в порушення ч.2 ст.7 Закону №877-V відповідачем не вказано у направленні тип заходу (плановий чи позаплановий).

Судом встановлено, що 03.08.2018 року відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №04-200. Із змісту направлення видно, що останнє видано для проведення інспекційного відвідування Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9.

Тому посилання позивача на те, що у направленні не зазначено тип заходу є безпідставними, оскільки планові та позапланові заходи можуть здійснюватись у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, а у даному випадку відповідачем проводився такий захід як інспекційне відвідування.

Безпідставними є й посилання позивача на те, що відповідачем в порушення ч.2 ст.7 Закону №877-V не надано до направлення копію наказу про проведення перевірки, оскільки даною нормою не передбачено надання керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи наказу на проведення інспекційного відвідування.

Натомість ч.2 ст.7 Закону №877-V передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

З аналізу вказаної норми, видно, що обов'язковою умовою для здійснення заходу (перевірки) є пред'явлення посадовими особами органу державного нагляду (контролю) керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надання їх копії суб'єкту господарювання, що й було зроблено працівниками відповідача.

Згідно ч.10 ст.4 Закону №877-V посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом. Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) не допускається вилучення у суб'єктів господарювання оригіналів їхніх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп'ютерів, їх частин, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.08.2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області направлено позивачу вимогу про надання/поновлення документів №ЧВ-505/18/422/ПД та зобов'язано голову правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 у строк до 09 год. 00 хв. 08.08.2018 року надати копії належним чином завірених документів: статут товариства, рішення Зборів засновників (учасників) Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 про обрання на посаду голови правління; наказ по товариству про призначення голови правління; паспортні дані голови правління (1, 2, 11 сторінка паспорта та ідентифікаційного коду); документи щодо працевлаштування громадян на роботу в Товариство з експлуатації індивідуальних гаражів №9 за 2017-2018 р.р. (накази, трудові або будь-які інші договори, повідомлення ДФС); табелі обліку робочого часу 2017-2018 р.р.; відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати або винагороди за виконану роботу за 2017-2018 р.р.; штатні розписи Товариства за 2017-2018 р.р.; правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції; накази про прийом, звільнення, відпустки працівників; журнал-прийому передачі зміни охоронців (сторожів) за 2017-2018 р.р.; інструкція охоронців; журнал проведення інструктажів з охорони праці.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що посилання позивача на те, що органом контролю за відсутності відповідного дозволу відбулось вилучення ряду оригіналів документів об'єкта відвідування є безпідставним та помилковим, оскільки судом встановлено, що зазначеною вище вимогою відповідачем зобов'язано голову правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 у строк до 08.08.2018 року надати копії належним чином завірених документів, а не їх оригінали, як стверджує позивач.

Відтак, посилання позивача на те, що органом контролю за відсутності відповідного дозволу відбулось вилучення ряду оригіналів документів об'єкта відвідування є безпідставним.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Дослідженням матеріалів справи, зокрема, наказу на проведення інспекційного відвідування №445 від 05.08.2018 року підставою для проведення інспекційного відвідування Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 було рішення керівника за результатами аналізу колективного звернення (ОСОБА_10 та інші) від 17.07.2018 року щодо оформлення трудових відносин.

Відповідно до п.10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікро підприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно п.18 Порядку №295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Судом встановлено, що наказом на проведення інспекційного відвідування №445 та направленням на проведення інспекційного відвідування №04-200 визначено тривалість проведення інспекційного відвідування Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 2 (два) робочих дні з 06.08.2018 року по 07.08.2018 року.

Водночас, 06.08.2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області направлено позивачу вимогу про надання/поновлення документів № ЧВ-505/18/422/ПД та зобов'язано голову правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 у строк до 08.08.2018 року надати копії належним чином завірених документів.

У зв'язку із прийняттям даної вимоги, у відповідності до п. 18 Порядку №295, строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 2 (два) дні, тобто до 08.08.2018 року. Відтак, строк проведення інспекційного відвідування поновлено з 08.08.2018 року та складав 2 (два) дні, а саме з 08.08.2018 року по 09.08.2018 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інспекційне відвідування Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 проведено у строки встановлені законом, а тому акт інспекційного відвідування датується 09.08.2018 року (датою останнього дня проведення перевірки).

Відтак, твердження позивача про порушення строків проведення інспекційного відвідування та не зазначення датою акта інспекційного відвідування №ЧВ - 505/18/422/НД/АВ 07.08.2018 року є безпідставними.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п.20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧВ - 505/18/422/НД/АВ від 09.08.2018 р., в якому зазначено, що акт складено для проведення інспекційного відвідування Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9.

Таким чином посилання позивача на те, що у акті не зазначено тип заходу є також безпідставними.

Разом із цим, суд зазначає, що не зазначення відповідачем в акті інспекційного відвідування предмета перевірки не є підставою для порушення відповідачем порядку проведення інспектування. Крім того, згідно вказаного вище акту, судом встановлено, що інспекційне відвідування проводилось відповідачем саме на перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про працю, оплату праці, мінімальних гарантій в оплаті праці, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками, що відповідно й є предметом перевірки.

Щодо доводів позивача що оскаржувана ним постанова складена не уповноваженими особами, визначеними у наказі на проведення перевірки та направленні, а заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М., то такі є помилковими, у зв'язку із наступним.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Тобто, із аналізу даної норми, видно, що штрафи можуть накладатися Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками.

Відтак, вказане вище посилання позивача є безпідставним.

Безпідставним є й посилання позивача на те, що перевірка виду економічної діяльності не входить до компетенції Державної служби з питань праці, а здійснюється відповідними працівниками Державної фіскальної служби, оскільки Управління Держпраці у Чернівецькій області проводило перевірку дотримання Товариством з експлуатації індивідуальних гаражів №9 вимог законодавства про працю, оплату праці, мінімальних гарантій в оплаті праці, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками, а не економічну перевірку діяльності Товариства.

Щодо тверджень позивача, що у нього є сумнів у достовірності фактів викладених відповідачем в Акті № ЧВ-505/18/422/НД/АВ від 09 серпня 2018 року, оскільки відповідачем під час інспекційного відвідування не здійснювалось фіксування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки є необґрунтованими, оскільки законом не передбачено обов'язок органами Управління Держпраці під час перевірки здійснювати фіксування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, а є їх правом.

Щодо посилання позивача на невнесення відповідачем інформації про здійснення контрольного заходу до інтегрованої автоматизованої системи держаного нагляду (контролю) та результати вказаного заходу, що є порушенням на думку позивача, ч.2 ст.4-1 Закону №877-V, то такі також є необґрунтованими, оскільки предметом спору є перевірка правомірності/протиправності дій Управління Держпраці в Чернівецькій області під час проведення перевірки та, відповідно, перевірка встановлення правомірності/протиправності постанови про накладення штрафу уповноваженими особами, а не перевірка дій Управління Держпраці в Чернівецькій області щодо невнесення інформації про здійснення контрольного заходу до інтегрованої автоматизованої системи держаного нагляду (контролю).

Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки та прийняття постанови від 30.08.2018 року №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/228 про накладення штрафу, Управління Держпраці у Чернівецькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії працівників Управління Держпраці в Чернівецькій області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Чернівецькій області від 30.08.2018 року №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/228 про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 06.08.2018 року по 09.08.2018 року (з 06.08.2018 року по 08.08.2018 року перевірку зупинено) Управлінням Держпраці у Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оплату праці, мінімальних гарантій в оплаті праці, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками у Товаристві з експлуатації індивідуальних гаражів №9.

Частиною 2 ст. 265 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Отже, абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачена фінансова відповідальність юридичних осіб за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Разом з цим варто зазначити, що за порушення вимог законодавства про працю, законодавцем визначено й адміністративну відповідальність.

Як вбачається із матеріалів справи, під час інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що Товариством з експлуатації індивідуальних гаражів №9 укладено цивільно-правові договори з окремими працівниками, зокрема: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3 згідно яких останні зобов'язувались надавати послуги в охороні гаражів згідно внутрішнього розпорядку, жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у договорах роботи і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи, повинні передати виконавці замовникові, не визначено кількісних і якісних характеристик передбачених переліком завдань роботи. Акт виконаних робіт між Замовником і Виконавцем не складалися оскільки виконувана робота виконується щоденно, що є процесом праці, а не конкретним результатом, який можна було б зазначити у актах виконаних робіт.

Відповідач вважає, що допуск вказаних вище фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України є порушенням ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України.

У зв'язку із цим, прийнято постанову №ЧВ-798/18/320/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/286 від 11.10.2018 року, якою на позивача згідно абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 446760,00 грн.

Щодо вказаного порушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України). Згідно якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, із аналізу вказаних норм видно, що цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) або між громадянами на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу, виконує її на власний ризик та не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір. Разом із цим, Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Судом встановлено, що відповідно до статуту обслуговуючого Кооперативу "Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9", затвердженого протоколом зборів уповноважених №10 від 26.05.2018 року обслуговуючий кооператив є гаражним утворенням, створеним на власності та на власні кошти членів кооперативу, є неприбутковою організацією і створюється не для отримання прибутку.

Метою створення та діяльності Кооперативу є надання послуг членам Кооперативу, задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Основними завданнями Кооперативу є: створення і розвиток інфраструктури, необхідної для діяльності Кооперативу; надання послуг членам Кооперативу; організація охорони Кооперативу.

Судом встановлено, що 20.05.2017 року, 25.06.2017 року, 10.10.2017 року та 06.08.2018 року між Товариством з експлуатації індивідуальних гаражів №9 та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено цивільно-правові договори.

Так, згідно цивільно-правового договору укладеного між Товариством з експлуатації індивідуальних гаражів №9 та фізичною особою ОСОБА_4 предметом договору є: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг в охороні гаражів згідно внутрішнього розпорядку в строк з 06.08.2018 року. Крім цього, в даному договорі зазначено, що ОСОБА_4 є стажером.

В обґрунтування правомірності укладення із даною фізичною особою цивільно-правового договору голова правління ОСОБА_8 у своєму письмовому поясненні зазначив, що ОСОБА_4 проходить у кооперативі стажування на посаді охоронця протягом двох тижнів та з 06.08.2018 року з ним укладений цей договір.

Щодо вказаного суд зазначає, згідно із Законом України "Про вищу освіту", Законом України "Про освіту", Законом України "Про зайнятість" у більшості випадків мета стажування - це набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності. Стажування є складовою післядипломної освіти нарівні з перепідготовкою, спеціалізацією, розширенням профілю (підвищення кваліфікації). Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту. Післядипломна освіта здійснюється вищим навчальним закладами післядипломної освіти або структурним підрозділом Вузів відповідного рівня акредитації, в т. ч. на підставі укладених договорів.

Разом із цим, трудовим законодавством визначено таке поняття, як навчання на виробництві. Наказом Мінпраці та Міносвіти від 26.03.2001 року №127/151 затверджено Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, згідно якого стажування передбачає набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня.

Стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування. Тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби. Відповідні записи про перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців вносяться в трудову книжку працівника.

Суд звертає увагу на те, що проходження стажування при прийнятті на роботу законодавчо передбачено лише для певних категорій осіб: державних службовців, майбутніх адвокатів, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів. Якщо ж посада працівника не відноситься до перелічених вище категорій, то такий працівник повинен бути прийнятий на роботу за правилами Кодексу законів про працю України, у разі необхідності із випробувальним терміном.

Крім цього, дослідженням цивільно-правових договорів, укладених між Товариством з експлуатації індивідуальних гаражів №9 та фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3 судом також встановлено, що предметом договорів: є Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг в охороні гаражів згідно внутрішнього розпорядку.

Тобто, із змісту вказаних договорів видно, що Виконавець надає Замовнику послугу по охороні гаражів згідно внутрішнього розпорядку.

Судом встановлено, що правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників, затверджених головою правління Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 для працівників товариства встановлений такий режим роботи: для адміністрації: щоденно з 09.00 до 18.00 год. з обідньою перервою з 13.00 по 14.00 год. та вихідними днями у неділю і один день серед тижня; режим роботи для охоронців за графіками змінності з 08.00 до 08.00 год.

Крім цього, згідно інструкції охоронцям, охорона приймає зміну о 08:00 ранку і працює до 08:00 год ранку наступного дня. При прийманні охорони гаражів новий охоронець разом з охоронцем, який здає зміну обходять територію гаражів і візуально перевіряють наявність замків на гаражах. Охоронець здійснює пропускну систему згідно пропусків членів-гаражів. В'їзд стороннього транспорту заборонено, за виключенням з ними членів кооперативу або з їх дозволу. При виникненні пожежі телефонувати за телефоном: службі 101 та повідомити адресу; повідомити голові правління та викликати власника гаража; при можливості застосувати засоби гасіння. При виявленні правопорушників, які завдали шкоду гаражам, пошкодження замків натиснути кнопку виклику охоронної поліції, повідомити голові правління та викликати власника гаража. Знаходження та в'їзд на територію кооперативу гаражів сторонніх машин та цивільних громадян після 23:00 суворо заборонено. В таких випадках приймаються наступні міри: викликається охоронна поліція. Охоронець з 22:00 виключає загальне світло по гаражах до 08:00 ранку з метою пожежної безпеки. Охоронець не має права надавати відеозаписи камер спостереження стороннім особам, а тільки голові правління та за його згодою членам Кооперативу у разі необхідності. Охоронець має право на відпочинок в нічний час згідно правил внутрішнього трудового розпорядку. Охорона ніяких консультацій чи пояснень стосовно діяльності кооперативу не надає. (а.с.145).

Судом також встановлено, що п. 2.1. та п. 2.2. цивільно-правових договорів визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі, визначеному у кожному договорі по-різному за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 1 місяця з дня прийняття замовником послуг.

Водночас, згідно доданих до матеріалів справи відомостей про видачу заробітної плати видно, що ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3 за січень - липень 2018р. позивачем виплачувалась заробітна плата, а не винагороди, яка нараховується та виплачується за актами виконаних робіт, як це передбачено при укладенні цивільно-правових договорів.

Пунктом 1.2 цивільно-правових догорів визначено, що Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбачене цим договором.

Так, відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Тобто, як видно із даної норми вказані зобов'язання, щодо забезпечення працівників необхідними для роботи засобами є обов'язковими при укладенні трудового договору з працівником, а не цивільно-правового договору.

Крім того, судом встановлено, що, у відповідності до вказаної вище норми фізичні особи ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з якими були укладенні цивільно-правові договори, позивачем були ознайомленні під розпис з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Інструкцією про заходи пожежної безпеки у службових приміщеннях та Інструкцією охоронців, що є обов'язковими при укладенні трудового договору з працівником.

Крім того, судом встановлено, що в укладених між позивачем та фізичними особами цивільно-правових договорах не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати Виконавці Замовникові, не визначено кількісних і якісних характеристик передбачених переліком завдань роботи. Акти виконаних робіт між Замовником і Виконавцем не складалися.

Беручи до уваги встановлені обставини, судом встановлено, що фізичні особи виконували функції охоронців гаражів згідно внутрішнього трудового розпорядку, всі необхідні для роботи засоби забезпечувало Товариство, працівники не організовували виконання роботи самостійно, щомісяця отримували заробітну плату, а не винагороду, що свідчить про наявність трудових відносин між сторонами.

Відтак, суд приходить до висновку, що послуги по наданню охорони є процесом праці, а не конкретним кінцевим результатом, який можна б було зазначити у актах виконаних робіт.

Вказане, на думку суду свідчить, що правовідносини між Товариством з експлуатації індивідуальних гаражів №9 та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, а не цивільно- правовим.

Водночас, дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення, спрямовані на підміну трудовому договору цивільно-правовим, що у свою чергу перешкоджає реалізації фізичними особами права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.

Крім цього варто зазначити, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_9 з 25.05.2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з 10.10.2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_8 з 25.05.2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 з 25.11.2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Дослідженням вказаних виписок встановлено, що основним видом економічної діяльності вказаних осіб є надання інших індивідуальних послуг (КВЕД 96.09).

Відповідно до визначення кодів видів економічної діяльності вид діяльності "надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у." включає виконання наступної діяльності: астрологічну та спіритичну діяльності; надання соціальних послуг, таких як послуги ескорту, служби знайомств, шлюбних бюро; утримання тварин-домашніх улюбленців, у т.ч. дресирування та догляд за ними, тощо; діяльність із дослідження генеалогії; діяльність салонів татуювань і пірсинг; надання послуг чистильників взуття, носіїв, послуги з паркування автомобілів тощо; концесійну експлуатацію автоматів (фотоавтоматів, апаратів для зважування, устаткування для виміру кров'яного тиску, камер схову тощо).

Проте, КВЕД 96.09 не передбачає такий вид діяльності, як надання послуг у сфері здійснення охорони та охоронної діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, охоронна діяльність.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності" за №960 від 18.11.2015 року затверджено Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності (далі - Постанова №960).

Пунктом 15 Ліцензійних умов визначено, що охоронники, охоронці повинні входити до штату суб'єкта охоронної діяльності та залежно від об'єкта, що охороняється, відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року №336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників". Рівень відповідності кваліфікаційним вимогам документально підтверджується згідно із законодавством.

Відповідно до п.17 Постанови №960 персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом охоронної діяльності (входять до штату суб'єкта охоронної діяльності). Під час прийняття на роботу ліцензіат зобов'язаний отримати від зазначених осіб документи, необхідні для прийняття на роботу до суб'єкта охоронної діяльності.

Згідно п.18 Постанови №960 охоронна діяльність провадиться лише персоналом, який відповідає вимогам, що встановлені пунктами 15 і 17 цих Ліцензійних умов.

Таким чином, послуги охорони на підставі договорів цивільно-правового характеру може надавати лише підприємець, який має відповідну ліцензію.

При цьому суд зауважує, що вказані цивільно-правові договори укладено позивачем з фізичними особами, а не як з фізичними особами-підприємцями.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що всі працівники товариства, які здійснюють охоронну діяльність повинні бути працевлаштовані з урахуванням норм КЗпП України.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що у зв'язку вчиненням головою правління Товариство з експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, управління, Держпраці у Чернівецькій області звернулось до Шевченківського районного суду м. Чернівці про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.10.2018 року у справі №727/9009/18 (провадження №3/727/3697/18) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 8500 грн.

Тобто, судом встановлено, що предметом цивільно-правових договорів, укладених між Товариством з експлуатації індивідуальних гаражів №9 та фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був процес роботи, а не кінцевий результат (надання конкретної послуги). Відповідно до цивільно-правових договорів фізичні особи (охоронці гаражів) систематично виконували певні трудові функції згідно внутрішнього розпорядку, без укладення трудових договорів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 наявні порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України щодо не укладення із фізичними особами, які виконували функції охоронців гаражів трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вважає, що Управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято постанову від 30.08.2018 року №ЧВ-505/18/422/НД/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/228 про накладення штрафу у відповідності до норм чинного законодавства.

На цій підставі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, варто зазначити, що посилання позивача в обґрунтування позову на те, що працюючи на посаді голови правління Товариства по експлуатації індивідуальних гаражів №9 ОСОБА_8 у відповідності до ст. 94 КЗпП України мала нараховуватись заробітна плата, однак в порушення вказаної норми заробітна плата з травня 2017 року по теперішній час не нараховувалася та не виплачувалась суд не бере до уваги, оскільки вказане питання не входить в основу порушення позивачем ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, що стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність тих обставин на яких ґрунтуються його заперечення.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з експлуатації індивідуальних гаражів №9 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови, - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Позивач - Товариство з експлуатації індивідуальних гаражів №9 (код ЄДРПОУ21435245, вул. Запорізька, 41 А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58000).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39888333, вул. Зелена, буд. 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003).

Суддя В.О. Григораш