Постанова

від 13.03.2019 по справі 1240/2378/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року справа №1240/2378/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Першим апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Т.Г. Арабей, Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представників позивача Кравченка І.М. та Толкачової Н.В., представника відповідача 1 Шатайла К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 р. (складено у повному обсязі 10 грудня 2018 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 1240/2378/18 (головуючий І інстанції суддя Т.В. Смішлива) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ" до Головного управління ДФС у Луганській області (відповідач 1), Державної фіскальної служби України (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАТЄСТ звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Луганській області, Державної фіскальної служби України, в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 10.05.2018 року № 0019021202 (форма В1 ) про порушення пп. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану позивачем; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про результати розгляду скарги від 27.07.2018 року № 24812/6199-99-11-01-02-15 на податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 10.05.2018 року № 0019021202 за формою В1 ; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-20).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 10.05.2018 № 0019021202 (форма "В1") про порушення підпункту б пункту 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України та зменшення ТОВ ЛАТЄСТ суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану позивачем.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 27.07.2018 № 24812/6199-99-11-01-02-15 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 10.05.2018 № 0019021202 за формою "В1".

Вирішено питання судових витрат (а.с. 190-194).

Відповідач 1 з таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі (а.с. 202-204).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем було допущено помилку у таблиці 2 Додатку 3 до декларації з ПДВ, в якій невірно зазначено ІПН постачальника - замість власного індивідуального податкового номеру було вказано ІПН 300000000000, що відповідає ІПН покупця при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України.

Постачальника з ІПН 300000000000 не було встановлено; згідно ЄРПН за період лютий 2018 року не встановлено реєстрації податкових накладних постачальниками з ІПН 300000000000 покупцеві ТОВ ЛАТЄСТ .

Таким чином, допущена позивачем помилка унеможливлює ідентифікувати операцію з постачання товару в межах камеральної перевірки та підтвердити або скасувати суму, заявлену до бюджетного відшкодування.

Апелянт звертає увагу на те, що на даний час форма податкового повідомлення-рішення В3 закріплена на законодавчому рівні, а підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення форми В3 за результатами проведення камеральної перевірки відсутні та вказує на те, що в Регламенті взаємодії структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 14.04.2017 року № 263 роз'яснень про механізм направлення органами ДФС податкових повідомлень - рішень платникам податків, відсутнє трактування поняття завищення заявленої суми бюджетного відшкодування та позбавлення права платника на бюджетне відшкодування суми ПДВ .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 215-217).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАТЄСТ" (далі - ТОВ ЛАТЄСТ ) є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 049446, дата реєстрації 24.10.2000, ідентифікаційний код 24183749. ТОВ ЛАТЄСТ перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області та є платником податку на додану вартість з 27.03.2007 згідно свідоцтва № 100030986, податковий номер 241837412149 (а.с. 81, 84, 85).

ТОВ ЛАТЄСТ 19.03.2018 подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2018 року з додатками, що підтверджено квитанцією № 2 про прийняття електронного документу, у якій задекларовано податкові зобов'язання у сумі 334451,00 грн., податковий кредит у сумі 461241,00 грн., від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у сумі 126790,00 грн., у тому числі підлягає бюджетному відшкодуванню - 48930,00 грн. та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 77860,00 грн. (а.с. 59-65).

ГУ ДФС у Луганській області 18.04.2018 проведено камеральну перевірку ТОВ ЛАТЄСТ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2018 року, за результатами якої складено акт № 1048/12-32-12-02/24183749 (а.с. 66-72).

У вказаному акті зазначено, що під час перевірки платнику податків направлено запит від 26.03.2018 № 1645/10/12-32-12-02-13 про надання первинних документів на підтвердження даних, відображених у декларації з ПДВ за лютий 2018 року. У відповідь на вказаний запит ТОВ ЛАТЄСТ надано копії фінансово-господарських документів, що підтверджують фактичну сплату коштів у попередньому та звітному податковому періоді, експортні ВМД, докази фактичного перетину товару через митний кордон України, копії імпортних ВМД, копії аркушів коригування митних декларацій у січні 2018 року та інші документи. При відображенні ТОВ ЛАТЄСТ у декларації за лютий 2018 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 126790,00 грн., суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 77860,00 грн. (рядок 21 декларації) арифметичних та методологічних порушень не встановлено. При відображенні ТОВ ЛАТЄСТ у декларації за лютий 2018 року бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 48930,00 грн. (рядок 20.2.1 декларації) порушення встановлені та викладені у п. 3.6 акту перевірки.

У пункті 3.6 Акту перевірки зазначено, що в ході аналізу Додатку 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (далі - Додаток 3) до податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року ТОВ ЛАТЄСТ встановлено декларування суми від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 48930,00 грн., яка фактично сплачена у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/ послуг, а саме: постачальнику з індивідуальним податковим номером (далі - іпн) 300000000000. В ході аналізу Додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (далі - Додаток 5) до податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року не встановлено постачальників з іпн 300000000000.

Згідно інформаційних баз даних ДФС України не встановлено постачальника з іпн 300000000000. Згідно ЄРПН за період лютий 2018 року не встановлено накладних постачальниками з іпн 300000000000 покупцеві ТОВ 24183749).

На підставі викладеного першим відповідачем зроблено висновок про те, що камеральною перевіркою податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року ТОВ Латєст (код ЄДРПОУ 24183749) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку встановлені порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Кодексу в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 48930,00 грн.

З урахуванням акту перевірки від 18.04.2018 № 1048/12-32-12-02/24183749 ГУ ДФС у Луганській області вказано на порушення підпункту б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення № 0019021202 від 10.05.2018 про зменшення ТОВ ЛАТЄСТ бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2018 року у сумі 48930,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 24465,00 грн. (а.с. 73-74).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України, зазначивши у скарзі, зокрема, про те, що платник податку вважає безпідставним застосування податковим органом податкового повідомлення-рішення форми В1 , оскільки це позбавить ТОВ ЛАТЄСТ на врахування невідшкодованої суми ПДВ в наступних податкових періодах, а також, що вважає у даному випадку доцільним складання податковим органом податкового повідомлення-рішення форми В3 на відмову у наданні бюджетного відшкодування (а.с. 75).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 24812/6199-99-11-01-02-15 від 27.07.2018 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області № 0019021202 від 10.05.2018, а скаргу - без задоволення.

Рішення ДФС України мотивовано тим, що перевіркою встановлено, що в додатку № 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування до податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року ТОВ ЛАТЄСТ задекларовано суму від'ємною значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 48930,00 грн., яка фактично сплачена у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/ послуг, а саме постачальнику з індивідуальним податковим номером 300000000000. Звітний (податковий) період у якому виникло від'ємне значення є лютий 2018 року. У ході аналізу Додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року не встановлено постачальників з іпн 300000000000. Згідно з інформаційними базами даних ДФС не встановлено постачальника з іпн 300000000000. Згідно з ЄРПН за період лютий 2018 року не встановлено реєстрації податкових накладних постачальниками з іпн 300000000000 покупцеві ТОВ ЛАТЄСТ (а.с. 77-79).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядок № 1204).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.7 зазначеної статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пункту 200.14. статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254).

Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку встановлено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми бюджетного відшкодування платника податків, що заявлена у податковій (митній) декларації, уточнюючих розрахунках.

За змістом пункту 2 розділу ІІ Порядку податкові повідомлення-рішення складаються зокрема за формами: "В1" - у разі завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку (додаток 6); "В3" - у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування (додаток 7).

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

З аналізу положень пункту 58.1 статті 58 та пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми перевищення бюджетного відшкодування є встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що податковим органом під час перевірки витребувано у позивача первинні документи, на підставі яких складено податкову декларацію з ПДВ за лютий 2018 року та, за результатами їх аналізу, порушень не встановлено, крім того, в акті перевірки не зазначено зауважень стосовно реальності господарських операцій платника податків, за результатами якої виникла сума від'ємного значення ПДВ.

Таким чином, внаслідок допущеної позивачем помилки, контролюючий орган не зміг лише підтвердити саме сплату коштів до Державного бюджету України по заявленій сумі бюджетного відшкодування і мав усі підстави для винесення податкового повідомлення-рішення за формою В3 , оскільки порушень у визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту камеральною перевіркою встановлено не було.

Суд звертає увагу на те, що актом перевірки № 1048/12-32-12-02/24183749 від 18.04.2018 не встановлено неправильності розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а встановлено невірне зазначення в додатку 3 до декларації за лютий 2018 року іпн постачальника на суму 48930,00 грн., тобто позивачем було допущено саме технічну помилку.

Таким чином, під час камеральної перевірки декларації з ПДВ ТОВ ЛАТЄСТ за лютий 2018 року ГУ ДФС у Луганській області фактично не встановлено порушень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ ЛАТЄСТ зверталось до Державної фіскальної служби України за податковою консультацією щодо можливості відображення сум бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ у випадку отримання податкового повідомлення-рішення форми В1 та отримало індивідуальну податкову консультацію за № 4310/66/99-99-12-02-01-15/ІПК від 08.10.2018, у якій зазначено, що якщо за результатами перевірки контролюючого органу виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість і відповідно вручено ППР за формою В1 , платник податку не відображає суму, на яку відмовлено у бюджетному відшкодуванні, в рядку 16.3 податкової декларації, оскільки після проведення перевірки контролюючими органами платник податку, якому відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, не має права включати зазначену суму до суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період (а.с. 172-174, 187).

У разі відмови в отриманні бюджетного відшкодування та відповідно вручення ППР за формою ВЗ , платник податку відображає суму зменшеного бюджетного відшкодування в рядку 16.3 збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу у податковій декларації з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді, в якому ППР за формами ВЗ узгоджено (підпункт 5 пункту 4 розділу V наказу № 21).

При цьому у разі заповнення рядка 16.3 обов'язковим є заповненням таблиці Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення - рішення та/або уточнюючого розрахунку (а.с. 172-174).

Таким чином, винесення апелянтом податкового повідомлення-рішення за формою В3 дало б змогу не відшкодовувати ПДВ і в той же час не зменшувати безпідставно від'ємне значення з ПДВ вказане в декларації позивача на суму 48 930, 00 грн. до усунення помилки.

Доводи апелянта щодо не подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року є безпідставними, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є підставою для скасування спірного рішення.

Крім того, згідно пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що відповідачем в порушення вищезазначених норм вимагались, отримувались та використовувались дані бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується даними з акту камеральної перевірки від 18.04.2018 № 1048/12-32-12-02/24183749 (а.с. 28-34).

Таким чином, при проведенні камеральної перевірки та оформленні її результатів, податковим органом допущено порушення вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем перевірялись не лише декларації, але і дані бухгалтерського обліку позивача, що не можуть бути предметом камеральної перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З огляду на зазначене, під час проведення камеральної перевірки відповідачем вчинено дії, які є предметом документальної перевірки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, враховуючи те, що перевірка позивача проведена з порушенням процедурних вимог Податкового кодексу України, така перевірка відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність взагалі у органу державної фіскальної служби компетенції на прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками здійснення цієї перевірки.

Приписи п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України визначають, що рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі - Порядок № 916).

Пунктом 1 розділу ІХ Порядку № 916, передбачено, що контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно п. 2 розділу ІХ Порядку № 916, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.

При цьому, за правилами п. 3 Порядку № 916, рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

1) у вступній частині рішення зазначаються: найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків; дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції);

2) описова частина рішення має містити: дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків; вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції; стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу;

3) у мотивувальній частині рішення вказуються: результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; пропозиції (у разі наявності) представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, пропозиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, за умови, що такі пропозиції були надані контролюючому органу за 5 робочих днів до граничної дати прийняття рішення за скаргою платника податків; або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги;

4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Отже, мотивувальна частина рішення Державної фіскальної служби України має містити, зокрема, результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги.

Так, ТОВ ЛАТЄСТ у скарзі на податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 № 0019021202 за формою "В1" зазначило, що вважає безпідставним застосування податковим органом податкового повідомлення-рішення форми В1 , оскільки це позбавило платника податку на врахування невідшкодованої суми ПДВ в наступних податкових періодах, а також, що вважає у даному випадку доцільним складання податковим органом податкового повідомлення-рішення форми В3 про відмову у наданні бюджетного відшкодування, однак, у рішенні Державної фіскальної служби України від 27.07.2018 відсутні будь-які мотиви щодо відхилення вказаних доводів.

Оскільки під час судового розгляду встановлено протиправність винесення податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 № 0019021202 за формою "В1", суд дійшов висновку про помилковість висновків ДФС України щодо правомірності спірного податкового повідомлення - рішення, а тому, беручи до уваги викладену правову позицію у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 818/1695/16 щодо можливості оскарження рішень ДФС України за результатами розгляду скарги платника податків, вважає за необхідне скасувати рішення від 27.07.2018 № 24812/6199-99-11-01 -02-15 як таке, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірне рішення він діяв правомірно.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. 195, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 р. у справі № 1240/2378/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв