Постанова

від 13.03.2019 по справі 910/4609/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 910/4609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В.(головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Капитал"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Капитал" (далі - Товариство)

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)

про скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про скасування рішення Комітету від 25.01.2018 № 24-р, прийнятого за результатами розгляду справи № 24-26.13/109-16.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Товариство оскаржило зазначене судове рішення в апеляційному порядку і просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також Товариство просило визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2019 поважною та поновити строк на звернення з апеляційною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018 у справі № 910/4609/18 залишено без руху, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнано судом неповажними, та надано Товариству строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 27.11.2018 Товариством до апеляційного господарського суду було подано заяву від 14.12.2018 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Заява обґрунтована тим, що в штаті Товариства рахується одна особа, а саме - директор, інших законних представників позивач не має. Відтак, на думку Товариства, оскільки директор підприємства з 01.10.2018 по 29.10.2018 перебував у щорічній основній відпустці і копію оскаржуваного судового рішення отримав лише 29.10.2018, то строк на апеляційне оскарження був пропущений ним з поважних причин і підлягає поновленню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018 та на підставі частини четвертої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відмовлено позивачу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018. Апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуті позивачу без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені Товариством підстави для поновлення процесуального строку є неповажними, оскільки представництво юридичної особи в судах здійснюється через керівника або через представника, відтак директор не був позбавлений можливості уповноважити адвоката здійснювати його представництво у суді. Тому вчасне звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку залежало виключно від волевиявлення Товариства.

Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018 поважними та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018.

Згідно з доводами Товариства, викладеними в касаційній скарзі, судом апеляційної інстанції порушено приписи частини другої статті 256 ГПК України, відповідно до якої учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Директор Товариства з 01.10.2018 по 29.10.2018 перебував у щорічній відпустці, копію рішення господарського суду він отримав 29.10.2018, коли повернувся з відпустки, а відтак має право на поновлення пропущеного процесуального строку. Окрім того, відповідно до штатного розпису Товариства інших працівників у ньому немає, а тому отримати копію рішення суду та звернутись з відповідною апеляційною скаргою мав можливість тільки директор Товариства.

Комітет подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на те, що у судовому засіданні 14.09.2018 під час винесення рішення господарським судом міста Києва був присутній представник Товариства - ОСОБА_4, і тому директору Товариства мало бути відомо про результати розгляду справи, а відтак він міг звернутися до суду у встановлені законодавством процесуальні строки.

Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції оголошено 14.09.2018, а його повний текст оформлено 24.09.2018. Між тим, Товариство звернулося з апеляційною скаргою засобами поштового зв'язку до місцевого господарського суду лише 01.11.2018, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строку .

Згідно з статтею 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018 у справі № 910/4609/18 обґрунтована тим, що у Товаристві в штаті рахується 1 (одна) особа, а саме директор товариства. Таким чином, інших законних представників скаржник не має, а з 01.10.2018 по 29.10.2018 директор був у відпустці і не мав змоги отримати повний текст рішення раніше.

Водночас, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, частиною третьою статті 56 ГПК України визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Приписами частини першої статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною четвертою статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частин першої та другої статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки; обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Відтак суд враховує, що Товариство є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання скаржником вимог процесуального закону в частині своєчасності подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням суб'єкта господарювання.

Водночас, як зазначає Комітет у своєму відзиві та вбачається з матеріалів справи, представник Товариства - ОСОБА_4 був присутній у судовому засіданні господарського суду міста Києва в день оголошення вступної та резолютивної частин рішення від 14.09.2018, отже, був обізнаний з результатами розгляду справи судом та строками на його оскарження, а тому мав можливість своєчасно отримати текст рішення та оскаржити його; про наявність перешкод в отриманні копії судового рішення 24.09.2018, в день складення повного тексту рішення, скаржником не зазначено.

Саме на особу, зацікавлену у розгляді справи, покладається обов'язок своєчасного отримання тексту судового рішення. Повний текст рішення був складений та оприлюднений у відповідності до вимог процесуального закону, втім, саме позивачем не вжито жодних заходів з метою своєчасного отримання його тексту.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що скаржник мав можливість уповноважити адвоката для здійснення представництва у суді в порядку частини першої статті 58 та частини четвертої статті 60 ГПК України, проте Товариством не вчинено жодних дій для уповноваження іншої особи забезпечити безперервний робочий процес, а тим самим і вчасно звернутися з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2018 у справі № 910/4609/18.

Окрім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, інших підстав, які можуть свідчити про поважність підстав пропуску процесуального строку, скаржником не наведено, доказів, які свідчили б про те, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, - не подано, таким чином, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку не вбачається.

Відповідно до частини четвертої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За змістом статті 119 ГПК України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема і процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідносин у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ані в підставах для поновлення строків".

Верховний Суд не вважає відмову апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження обмеженням у доступі до правосуддя, оскільки обставини, що спричинили порушення вказаного строку, не можна вважати об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо отримання тексту судового рішення. У свою чергу, поновлення вказаного строку призведе до порушення принципу правової визначеності та права відповідача на справедливий суд.

Згідно з частиною першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 зі справи № 910/4609/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Капитал" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко