Постанова

від 07.03.2019 по справі 910/2389/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2019 р. Справа№ 910/2389/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.03.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 (повне текст складено 09.01.2019)

за заявою Державної судової адміністрації України про виправлення помилки у виконавчому документів та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

у справі № 910/2389/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рабалукс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг

про зобов'язання повернути належний позивачу на праві власності товар,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення місцевого господарського суду

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабалукс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" про зобов'язання повернути належний позивачу на праві власності товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі №910/2389/17 позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рабалукс" належний останньому на праві власності товар.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабалукс" 10 492 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0 грн. 02 коп.

05.05.2017 Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду видано накази.

Короткий зміст заяви про виправлення помилки у виконавчому документів та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

26.12.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Державна судова адміністрація України подала заяву про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/2389/17.

В обґрунтування вказаної заяви Державна судова адміністрація України зазначила, що наказ від 05.05.2017 не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження в частині незазначення інформації про стягувача та строку пред'явлення наказу до виконання.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 у справі № 910/2389/17 заяву Державної судової адміністрації України про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/2389/17 задоволено.

Виправлено помилки, допущені при оформленні наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 у справі №910/2389/17, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017, яке набрало законної сили 05.05.2017, зазначивши:

стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи 26255795)

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" (34306, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Сахалінська, будинок 4; код ЄДРПОУ 39320208).

Наказ дійсний для пред'явлення до виконання по 05.08.2017.

Поновлено строк для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі №910/2389/17, яке набрало законної сили 05.05.2017.

Ухвала суду обґрунтована тим, що в наказі від 05.05.2017 у справі №910/2389/17 судом не зазначено стягувача та боржника, а також, у зв'язку з тим, що здійснюється стягнення судового збору, за яким стягувачем є Державна судова адміністрація України, строк пред'явлення наказу до виконання становить 3 місяці, а не три роки, як було помилково зазначено судом. Також, суд прийшов до висновку, що строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 у справі № 910/2389/17 пропущений заявником з поважних причин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відмовити Державній судовій адміністрації України у поновленні пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 та закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору (сплати ТОВ Укрспецторг спірного судового збору у розмірі 0 грн. 02 коп., тобто повного виконання зобов'язань), оприлюднити повний текст виконавчого листа, виправленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019, з усіма суттєвими вимогами відповідно до ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вказав, в чому полягають недоліки у судовому наказі від 05.05.2017, та не врахував імперативність норм щодо строків пред'явлення судового наказу до виконання. Апелянт звертає увагу, що Державна судова адміністрація була обізнана належним чином про строки пред'явлення виконавчих документів по сплаті судового збору в силу законодавчих підстав свого існування. Крім того, наголошує, що місцевий господарський суд не врахував те, що відсутній предмет спору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Явка учасників у судове засідання

18.02.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України .

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України ).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України , статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом участі в судовому засіданні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі №910/2389/17 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рабалукс" належний останньому на праві власності товар. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабалукс" 10 492 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0 грн. 02 коп.

05.05.2017 Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду видано накази.

У наказі Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 вказано: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецторг" на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0 грн. 02 коп.

Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 05.05.2020 .

26.12.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Державна судова адміністрація України подала заяву про виправлення помилки у виконавчому документі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/2389/17.

Обгрунтовуючи вказану заяву Державна судова адміністрація України зазначила, що наказ від 05.05.2017 не відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження в частині незазначення інформації про стягувача та строку пред'явлення наказу до виконання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частинами 1, 3 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Частиною 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган , які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців .

Відповідно до ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

У даній справі за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Судом першої інстанції встановлено, що у наказі від 05.05.2017 у справі №910/2389/17 судом не зазначено стягувача та боржника. Також, судом встановлено, що, оскільки здійснюється стягнення судового збору, за яким стягувачем є Державна судова адміністрація України, тому строк пред'явлення наказу до виконання становить три місяці, а не три роки, як було помилково зазначено судом.

Отже, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про виправлення помилок, допущених у наказі Господарського суду міста Києва №910/2389/17 від 05.05.2017, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017, яке набрало законної сили 05.05.2017, тому заява Державної судової адміністрації України про виправлення помилок у виконавчому документі у справі №910/2389/17 підлягає задоволенню.

Стосовно заяви Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/2389/17, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З правової конструкції вказаної норми процесуального закону слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, норми Господарського процесуального кодексу України не пов'язують право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто, у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, підлягають оцінці доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та представлені на їх підтвердження докази.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Тобто, вказане вище, спростовує твердження апелянта про імперативність норм щодо строків пред'явлення наказу до виконання.

Як зазначалось вище, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі №910/2389/17, 05.05.2017 видано наказ, строк пред'явлення якого до виконання становить по 05.08.2017. Однак, стягувачем не було пред'явлено до виконання вказаний наказ у зв'язку з наявністю помилок у наказі.

Отже, з огляду на вказані обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 у справі № 910/2389/17 пропущений заявником з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику суду, як джерело права.

В матеріалах справи відсутні докази повного добровільного виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 у справі №910/2389/17.

Тобто, відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить стягувача права на виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, оскільки це суперечило б основоположному принципу обов'язковості виконання судових рішень.

Отже, місцевий господарський суд правильно вказав, що заява Державної судової адміністрації України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/2389/17 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення заяви про виправлення помилок, допущених у наказі Господарського суду міста Києва №910/2389/17 від 05.05.2017 та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №910/2389/17.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 у справі №910/2389/17 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 у справі №910/2389/17 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст. 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укрспецторг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 у справі №910/2389/17 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 у справі №910/2389/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2389/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено та підписано 18.03.2019

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.М. Скрипка