Рішення

від 13.03.2019 по справі 905/105/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2019 Справа № 905/105/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І. при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС - Сервіс , м. Донецьк, Донецька область

про стягнення пені у сумі 260,52 грн, 3% річних у сумі 12562,77 грн та інфляційних втрат у сумі 126027,36 грн, всього 138850,65 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 22.11.2018 №14-216

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк, Донецька область, про стягнення пені у сумі 260,52грн, 3% річних у сумі 12562,77грн та інфляційних втрат у сумі 126027,36грн, всього 138850,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3311-ТЕ-7 від 28.12.2012 в частині своєчасної оплати за отриманий природній газ.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження. Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2019 підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач у судові засідання 12.02.2019, 28.02.2019, 13.03.2019 не з'явився, відзиву на позов не надав.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , код ЄДРПОУ 35098956, знаходиться за адресою: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 69А.

Враховуючи приписи п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14, з огляду на те, що інформація про дату, час і місце проведення судових засідань була розміщена на сторінці суду, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua) у розділі Новини та події суду про дати та час судових засідань у справі №905/105/19, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, отже, зазначає про створення всіх необхідних умов для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин згідно зі ст.178 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу природного газу №13/3311-ТЄ-7.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Згідно з п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням,релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 886тис.куб.м. (п.2.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуг з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1091,00грн без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00грн, крім того ПДВ 20% - 218,20грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

У пункті 7.2 договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору від 28.12.2012 №13/3311-ТЄ-7 останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як пояснено позивачем, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого у грудні 2013 природного газу рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 у справі №908/846/15-г були частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС - Сервіс на користь позивача 100096,20грн основного боргу за договором від 28.12.2012 №13/3311-ТЄ-7, 4996,83грн - 3 % річних, 13020,61грн інфляційних втрат, 24285,00грн пені та 2847,96грн судового збору. Вказане рішення господарського суду набрало законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI.

Як зазначено позивачем, рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 у справі №908/846/15-г відповідачем виконано не було, отже, заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3311-ТЄ-7 на час розгляду даної справи дорівнює 100096,20грн. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого у грудні 2013 природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 260,52грн за період з 09.07.2014 по 13.07.2014, 3% річних у сумі 12526,77грн за період з 09.07.2014 по 13.09.2018 та інфляційні втрати за період липень 2014 - серпень 2018 в розмірі 126027,36грн. При цьому, позивачем пояснено, що заявлені до стягнення в межах справи №905/105/19 періоди нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у даній справі не були предметом розгляду у судовій справі №908/846/15-г.

Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 260,52грн за період з 09.07.2014 по 13.07.2014, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня, заявлена до стягнення, нарахована позивачем на підставі п.7.2 договору, у відповідності до якого в разі невиконання покупцем (відповідачем) умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Факт порушення з боку відповідача умов договору від 28.12.2012 №13/3311-ТЄ-7 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу у встановлені договором строки був встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 у справі №908/846/15-г. За приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України дане судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують. Разом з тим, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

На підставі наведеного, з урахуванням того, що здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним та відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог в частині стягнення пені у сумі 206,52грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення 3 % річних у сумі 12526,77грн за період з 09.07.2014 по 13.09.2018 та інфляційних втрат за період липень 2014 - серпень 2018 в розмірі 126027,36грн, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було зазначено, факт порушення з боку відповідача умов договору від 28.12.2012 №13/3311-ТЄ-7 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу у встановлені договором строки, встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 у справі №908/846/15-г, має преюдиціальне значення. Разом з тим, само по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок позивача відповідає фактичним обставинам справи, однак є арифметично невірним, тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу за договором №13/3311-ТЕ-7 від 28.12.2012 підлягають задоволенню частково в сумі 12526,76грн.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено його невідповідність фактичним обставинам справи в частині невірного визначення бази для нарахування інфляційної складової боргу. Так, позивачем нараховані інфляційні втрати, виходячи з бази нарахування 126027,36грн. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що інфляційні втрати розраховані, виходячи з основної суми заборгованості 100096,20грн; пояснень щодо збільшення бази нарахування на суму 12111,47грн не надав.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні втрати, нараховані виходячи з суми заборгованості за договором №13/3311-ТЕ-7 від 28.12.2012 у розмірі 100096,20грн за період липень 2014 - серпень 2018 у сумі 112424,22грн, отже позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню; в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк, Донецька область, про стягнення пені у сумі 260,52 грн, 3% річних у сумі 12562,77грн та інфляційних втрат у сумі 126027,36грн, всього 138850,65грн, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС - Сервіс (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 69А, код ЄДРПОУ 35098956) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 260,52грн, 3% річних у сумі 12562,76грн, інфляційні втрати у сумі 112424,22грн та судовий збір у сумі 1878,71грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2019.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Стукаленко