Постанова

від 19.11.2019 по справі 905/105/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа № 905/105/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№2912Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2019 (суддя - Стукаленко К.І. повний текст складено та підписано 18.03.2019) у справі № 905/105/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖС-Сервіс» , м. Донецьк,

про стягнення 138850,65 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖС-Сервіс» (далі - ТОВ «ДЖС-Сервіс» ) про стягнення пені у сумі 260,52 грн., 3% річних у сумі 12562,77 грн. та інфляційних втрат у сумі 126027,36 грн., всього 138850,65 грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати за договором купівлі-продажу природного газу №13/3311-ТЕ-7 від 28.12.2012.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/105/19 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «ДЖС-Сервіс» про стягнення пені у сумі 260,52 грн., 3% річних у сумі 12562,77грн та інфляційних втрат у сумі 126027,36 грн., всього 138850,65грн, задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДЖС - Сервіс» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пеню у сумі 260,52 грн., 3% річних у сумі 12562,76 грн., інфляційні втрати у сумі 112424,22 грн. та судовий збір у сумі 1878,71 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Видано наказ після набрання рішенням законної сили.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/105/19 в частині відмови у стягненні 3% річних в розмірі 0,01 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13 603,14 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/105/19 залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору у належному порядку та розмірі. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 апеляційну скаргу повернуто заявнику - Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у зв`язку з тим, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/105/19.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/105/19 задовольнив. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 905/105/19 скасував. Справу №905/105/19 передав на розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2019 у справі №905/105/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Тихий П.В., судді Гетьман Р.А., Россолов В.В.

Згідно ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі № 905/105/19 здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ «ДЖС-Сервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3311-ТЕ-7 (далі - договір), згідно п.п.1.1 - 1.2 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с. 18-23).

Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 886 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Ціна газу відповідно до п. 5.2 становить: за 1000 куб. м - 1 309,20 грн. з ПДВ.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Термін дії договору, встановлений розділом 11 договору, - в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-грудня 2013 року передав у власність ТОВ «ДЖС-Сервіс» природний газ на загальну суму 161548,73 грн.

ТОВ «ДЖС-Сервіс» свої договірні зобов`язання зі своєчасної та повної оплати за отриманий природний газ належним чином не виконало, що призвело до виникнення заборгованості перед продавцем в сумі 100 096,20 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 у справі №908/846/15-г частково задоволено позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", стягнуто з ТОВ «ДЖС-Сервіс» на користь позивача 100 096,20 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/3311-ТЕ-7 від 28.12.2012, 4996,83 грн. - 3% річних, 13020,61 грн. - інфляційних втрат, 24285,00 грн. - пені.

Відповідач рішення суду від 22.04.2015 в добровільному порядку не виконав, заборгованість за договором №13/3311-ТЕ-7 не погасив, суму штрафних санкцій не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом до ТОВ «ДЖС-Сервіс» про стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які не були предметом розгляду у судовій справі №908/846/15-г.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 260,52 грн., 3% річних в розмірі 12562,76 грн., інфляційних втрат в розмірі 112 424,22 грн. Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним, а при розрахунку інфляційних втрат позивачем була невірно визначена база для нарахування інфляційної складової боргу.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення зобов`язання за договором, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення спірних правовідносин є укладений 28.12.2012 між сторонами договір купівлі-продажу природного газу №13/3311-ТЕ-7, згідно умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах вказаного договору.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 у справі №908/846/15-г стягнуто з ТОВ «ДЖС-Сервіс» на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 100 096,20 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/3311-ТЕ-7 від 28.12.2012, 4996,83 грн. - 3% річних, 13020,61 грн. - інфляційних втрат, 24285,00 грн. - пені.

Вказане судове рішення набрало законної сили в порядку ст. 85 ГПК України в редакції Закону України від 07.07.2010 за №2453-VI.

За приписами ст. 75 ГПК України дане судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Разом з тим, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано пеню у розмірі 260,52 грн. за період з 09.07.2014 по 13.07.2014, 3% річних у розмірі 12 526,77 грн. за період з 09.07.2014 по 13.09.2018, інфляційні втрати в розмірі 126 027,36 грн. за період липень 2014 року по серпень 2018 року.

Заявлені позивачем до стягнення в межах даної справи періоди нарахування штрафних санкцій не були предметом розгляду у судовій справі №908/846/15-г.

Надаючи кваліфікацію виниклим правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3,ст. 4 Закону).

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки пені, а також здійснивши їх перерахунок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично вірним, та задовольнив позов в частині стягнення пені в сумі 260,52 грн.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 12 526,76 грн. 3% річних, враховуючи наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 526,77 грн. за період з 09.07.2014 по 13.09.2018.

Дослідивши наявний в матеріалах справи наданий позивачем розрахунок 3% річних, а також здійснивши їх перерахунок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що даний розрахунок позивача є арифметично невірним, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме - в розмірі 12 526,76 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 126 027,36 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Колегія суддів не може погодитись з позицією суду першої інстанції, який вказав, що позивач невірно визначив базу нарахування інфляційної складової боргу у розмірі 126 027,36 грн., тому стягненню з відповідача належать інфляційні втрати, нараховані виходячи з суми заборгованості за спірним договором (100 096,20 грн.) за період липень 2014 року - серпень 2018 року, та становлять 112 424,22 грн.

Проте, місцевим господарським судом не враховано те, що заборгованість станом на липень 2014 року вже існувала, інфляційні втрати за червень 2014 року нараховані на суму основного боргу, стягнуті згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 у справі №908/846/15-г.

При цьому, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період (з липня 2014 року по серпень 2018 року включно) обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Дослідивши наявний в матеріалах справи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, а також здійснивши їх перерахунок, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є арифметично та методологічно вірним, отже, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про неправомірність висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 3% річних в розмірі 0,01 грн., викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Апеляційні вимоги в цій частині не підтверджені належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 13.03.2019 у справі №905/105/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 13 603,14 грн. господарський суд Донецької області неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.3 ч.1 ст. 277, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2019 у справі №905/105/19 в частині відмови у стягненні 13 603,14 грн. інфляційних втрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов про стягнення 13 603,14 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖС-Сервіс» (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 69А, код ЄДРПОУ 35098956) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 13 603,14 грн. інфляційних втрат, 204,05 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.11.2019.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов