Рішення

від 06.03.2019 по справі 915/809/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Справа № 915/809/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність №2 від 10.01.2019

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» , 57500, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Новоданилівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, 56022, Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданиліка, вул. Леніна, 4

про: розірвання договору

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі - РВФДМУ по Миколаївській області) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» (далі - ТОВ «ВІКОС ЮГ» ) в якій просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу комплексу житлових будівель-автозаправної станції №2 від 25.03.2015, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» ;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області об'єкт приватизації комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м ., автозаправочний блок-пункт №2, автозаправочний блок-пункт №3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка , вул. Індустріальна, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умову укладеного з позивачем договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель-автозаправочної станції №2, зокрема п. 5.6, щодо обов'язку протягом одного року з дня нотаріального посвідчення договору оформити відповідне право (власності, оренди тощо) на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт приватизації, з власником земельної ділянки, що відповідно до пункту 7.5 цього ж договору надає позивачу право порушити питання про його розірвання та повернення об'єкта приватизації за актом прийому-передачі у державну власність.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.10.2017 (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018, позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель-автозаправної станції №2 від 25.03.2015 та зобов'язано ТОВ «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі об'єкт приватизації - комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м ., автозаправочний блок-пункт № 2, автозаправочний блок-пункт № 3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка , вул. Індустріальна, 2.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 касаційну скаргу ТОВ «ВІКОС ЮГ» задоволено частково. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі № 915/809/17 скасовано, справу № 915/809/17 передано до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Постанова Верховного Суду від 02.10.2018 мотивована тим, що суди не врахували положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України щодо оцінки істотного порушення договору у відповідності до критеріїв, що встановлені вказаною нормою, не встановили та не надали належної правової оцінки умовам укладеного сторонами договору, не встановили наслідків порушення відповідачем обов'язків за договором та не навели переконливих мотивів для обґрунтування наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору, з урахуванням зазначених положень, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про наявність підстав для розірвання договору.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №357 від 12.11.2018 та відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/809/17. У вказаному розпорядженні зазначено, що підставою призначення автоматизованого розподілу справи №915/809/17 є прийняття Верховним Судом постанови від 02.10.2018 про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2017 та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області. За результатами якого справу №915/809/17, призначено головуючому судді Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 16.11.2018 дану справу прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О. за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 11 грудня 2018 року на 11 год. 00 хв.

06.12.2018 від позивача до суду надійшли обґрунтування позовних вимог (пояснення) за №07/1190 від 06.12.2018, в яких останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстави того, що відповідачем в установлений договором строк не виконано зобов'язання, передбаченого п. 5.6 договору. Крім того, позивач пояснює суду, що об'єктом приватизації за договором є нерухомість та земельна ділянка під таким об'єктом до його складу не входила. Саме тому, з метою забезпечення неухильного дотримання земельного та податкового законодавства, до аукціонних умов включено обов'язок прав на земельну ділянку. Як виявилось на практиці, земельна ділянка дотепер відповідачем неоформлена жодним із запропонованих аукціоном та договором способів. Як наслідок відрахувань податків, або орендних платежів за користування земельною ділянкою не здійснюється, користування відбувається безоплатно, безпідставно, навіть більше того - протиправно.

За результатами проведення судового засідання 11.12.2018 підготовче засідання відкладено на 15 січня 2018 року на 11 год. 30 хв. з підстави виникнення технічних проблем забезпечення проведення відеоконференції , що унеможливило участь відповідача в судовому засіданні.

17.12.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав: 1) сам по собі п. 5.6 договору є нікчемним, оскільки ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий об'єкт (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) та жодна із зазначених у пунктах статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» підстав розірвання договору купівлі-продажу об'єкти приватизації не може бути застосована до спірних правовідносин; 2) відсутні істотні порушення умов договору, як підстави для його розірвання, адже позивач отримав те, на що він очікував при укладенні договору (відповідач здійснив оплату ціни об'єкту продажу та позивачем не заперечується факт здійснення оплати) та відсутність оформленого права користування земельною ділянкою під об'єктом продажу не свідчить про істотність завданої шкоди.

За результатами проведення судового засідання 15.01.2019 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 05 лютого 2019 року на 14 год. 00 хв.

За результатами проведення судового засідання 05.02.2019 розгляд справи по суті відкладено на 06 березня 2019 року на 11 год. 00 хв.

15.02.2019 від позивача до суду надійшли пояснення, з яких вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2017 об'єкт приватизації повернуто державі в особі Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області, на підтвердження чого позивачем надано суду акт державного виконавця Казанківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 16.05.2018.

06.03.2019 від позивача до суду надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі РВФДМУ по Миколаївській області об'єкт приватизації комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м ., автозаправочний блок-пункт №2, автозаправочний блок-пункт №3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка , вул. Індустріальна, 2, у зв'язку з тим, що даний об'єкт приватизації повернуто у державну власність в процесі виконавчого провадження ВП №56135767 за актом від 16.05.2018. Позивач просить суд розглядати позовні вимоги тільки щодо розірвання договору купівлі-продажу комплексу житлових будівель-автозаправної станції від 25.03.2015.

У судове засідання 06 березня 2019 року з'явився представник позивача, проте від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Новоданилівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, представники в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду про виклик від 05.02.2019.

В судовому засіданні 06.03.2019 представник позивача підтримав заяву від 06.03.2019 та зазначив, що на виконання рішення суду за виконавчим провадженням ВП №56135767 за актом від 16.05.2018 об'єкт приватизації повернуто у державну власність, у зв'язку з чим просить суд розглядати тільки позовну вимогу щодо розірвання договору купівлі-продажу комплексу житлових будівель-автозаправної станції від 25.03.2015.

06.03.2019 суд ухвалив закрити провадження у справі в частині позовних вимог РВФДМУ по Миколаївській області про зобов'язання ТОВ «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі РВФДМУ по Миколаївській області об'єкт приватизації комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м., автозаправочний блок-пункт №2, автозаправочний блок-пункт №3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2.

Судом розглядаються позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу комплексу житлових будівель-автозаправної станції №2 від 25.03.2015, укладеного між РВФДМУ по Миколаївській області та ТОВ «ВІКОС ЮГ» .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.03.2015 між РВФДМУ по Миколаївській області, як продавцем, та ТОВ «ВІКОС ЮГ» , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель - автозаправочної станції № 2, до складу яких входить: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м ., автозаправочний блок-пункт №2, автозаправочний блок-пункт № 3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка , вул. Індустріальна, 2.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4801320952015, виданим 17.03.2015 Відділом Держземагенства в Казанківському районі Миколаївської області, об'єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, площею 0,3000га, кадастровий номер: 4823683500:01:000:0007, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка , вул. Індустріальна, 2 (пункт 1.1 договору).

Розділом 4 договору сторони визначили обов'язки та права сторін, а саме, що кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї договором, сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов'язків. Сторона, яка порушила взяті відповідно до цього договору зобов'язання повинна усунути ці порушення. Продавець має право вимагати, а покупець зобов'язаний надавати інформацію та документи, необхідні для перевірки стану виконання покупцем зобов'язань, визначених цим договором, відповідно до чинного законодавства України.

Розділом 5 договору сторони узгодили обов'язки покупця, зокрема, за умовами пункту 5.6 договору відповідно до Земельного кодексу України відповідач зобов'язаний оформити протягом одного року з дня нотаріального посвідчення цього договору відповідне право (право власності, право оренди, тощо) на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт приватизації, з власником земельної ділянки.

Розділом 6 договору сторони узгодили обов'язки продавця, зокрема, продавець зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням зобов'язань та умов договору (п. 6 договору).

Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковими угодами в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. Зміни, що вносяться до договору, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України, та не можуть передбачити зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань (п. 11.2 договору).

Відповідальність покупця узгоджена розділом 7 договору, зокрема, у пункті 7.5. визначено, що у разі невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором відповідач має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом прийому-передачі у державну власність.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25.03.2015 та зареєстровано в реєстрі за №242.

Отже, строк для оформлення відповідного права (право власності, право оренди, тощо) на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт приватизації, визначений сторонами до 25.03.2016, тобто протягом одного року з дня нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідач не виконав зобов'язання, визначені у пункті 5.6 договору.

У разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. При цьому об'єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 11.3 договору).

У зв'язку з не виконанням відповідачем умов пункту 5.6 договору, на підставі ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, позивач 22.06.2017 звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору (т. 1 а.с . 14-15).

15.07.2017 на дану пропозицію відповідачем надано позивачу відповідь, що Новоданилівською сільською радою винесено рішення № 58 від 11.07.2017 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «ВІКОС ЮГ» , у зв'язку з чим відповідач буде замовляти технічну документацію для подальшого укладання договору оренди земельної ділянки на виконання пункту 5.6. договору.

Згідно п. 5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, Регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом державного майна України у сфері приватизації державного майна, окрім іншого, здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Враховуючи, що відповідачем не виконано обов'язку передбаченого п. 5.6 договору позивач звернувся до суду щодо розірвання договору та повернення об'єкта у державну власність.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за положенням статті 610 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а в разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» , виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: 1) несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору; 2) невиконання або неналежне виконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта; 3) невиконання умов договору купівлі-продажу у зв'язку з банкрутством приватизованого підприємства або підприємства, до якого було передано приватизований об'єкт.

Абзацами 5, 6 частини 2 статті 27 вказаного Закону в договорі купівлі-продажу чітко визначаються критичні значення неналежного виконання виключних умов (строк, відсоток виконання). До виключних умов не можуть включатися вимоги щодо обсягів і строків внесення інвестицій на розвиток об'єкта приватизації, крім випадків, передбачених законодавством про особливості приватизації окремих видів об'єктів державної власності.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» , в редакції, чинній станом на момент укладання договору купівлі-продажу від 25.03.2015, визначено, що договір купівлі-продажу державного майна включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ;умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання (ч. 2, 3 ст. 23 Закону).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи наведене, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, набувши право власності на комплекс нежитлових будівель - автозаправочної станції №2 належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти належного йому нерухомого майна, право власності на земельну ділянку не оформив та/або договір оренди земельної ділянки не уклав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником, постійним землекористувачем земельної ділянки або орендарем земельної ділянки, а тому користується земельною ділянкою всупереч положень вищевказаного законодавства.

Здійснивши системний аналіз вищенаведених приписів законодавства, які дозволяють суду прийти до висновку, що зобов'язання покупця оформити право власності або оренди на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт продажу це істотна умова договору, визнана такою за Законом та необхідна для договорів даного виду, а також істотна умова, щодо якої сторонами повністю досягнуто згоди і відповідач був обізнаний про цю умову ще на час проведення аукціону, укладання договору та був обізнаний про відповідальність у разі невиконання покупцем зобов'язань за договором, встановлену п. 7.5 договору, про що й зазначав позивач в своїх обґрунтуваннях позовних вимог.

Суд вважає, що відповідачем істотно порушені умови договору, оскільки земельна ділянка, на якій розташований комплекс нежитлових будівель - автозаправочна станція №2, не входить до предмету договору та не була передана у користування ТОВ «ВІКОС ЮГ» , а також до умов договору був включений обов'язок оформлення права на земельну ділянку (власності або оренди) саме з метою забезпечення неухильного дотримання земельного, податкового законодавства, а тому, як наслідок неоформленої жодним з запропонованих договором способів користування земельною ділянкою є відсутність сплати податків або орендних платежів до Державного бюджету України, та призвело до того, що користування земельною ділянкою відповідачем відбувається безоплатно та безправно.

Дані обставини унеможливлюють користування земельною ділянкою іншими особами, які б здійснювали такі відрахування податків або орендних платежів, що завдає Державі збитків.

До того ж, матеріали справи містять лист-повідомлення від 02.06.2017 вих№28, який був доданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 114 т. 1), в якому відповідач повідомив РВФДМУ по Миколаївській області, що станом на теперішній час, умови договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель - автозаправочної станції №2 виконані, а саме умова договору, викладена в п. 5.4 щодо здійснення державної реєстрації нерухомого майна в установленому законом порядку виконана згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2016 №55464991, а щодо умови договору, визначеної в п. 5.6 про оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт приватизації протягом одного року з дня нотаріального посвідчення, відповідачем зазначено наступне: Оскільки підприємство не здійснює виробничу та підприємницьку діяльність на придбаному об'єкті, станом на теперішній час земельна ділянка є комунальною власністю та знаходиться в придатному для використання стані, що підтверджується довідкою Новоданилівської сільської ради» .

Також, в матеріалах справи є заява ТОВ «ВІКОС ЮГ» від 28.04.2017 вих.№24 адресована Голові Новоданиліської Сільської ради, в якому позивач повідомляв останню, що він не має наміру використовувати земельну ділянку за призначенням і підстави для її переоформлення відсутні (т.1 а.с. 93).

Отже, з наведених листів суд прийшов до висновку, що відповідач не має взагалі наміру на оформлення права власності або оренди на земельну ділянку, на якій розташований куплений ним об'єкт у зв'язку з відсутністю виробничої та підприємницької на то потреби, а тому й не виконує й дотеперішнього часу п. 5.6 договору, який є істотним.

Більш того, як зазначено позивачем об'єкт приватизації комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м., автозаправочний блок-пункт №2, автозаправочний блок-пункт №3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2 повернуто у державну власність на виконання рішення в процесі виконавчого провадження ВП №56135767 за актом від 16.05.2018.

За таких обставин, вимоги про розірвання договору купівлі-продажу комплексу житлових будівель-автозаправної станції №2 від 25.03.2015, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель -

автозаправочної станції №2 від 25.03.2015, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Миколаївській області, вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 20917284) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» (57500, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38442699).

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18 березня 2019 року.

Суддя Н.О. Семенчук