Ухвала

від 18.03.2019 по справі 207/4147/18

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/4147/18

№ 1-кс/207/697/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

представника ТОВ «МІКС ОЙЛ» ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське клопотання слідчого СВ Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

15.03.2019 року слідчий СВ Південного ВП Кам`янського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна по кримінальному провадженню за № 12018040780001276 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий СВ Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 зазначив, що під час досудового розслідування стало достовірно відомо про розташування та фактичне функціонування на території земельної ділянки з кадастровим №1210400000:03:036:0144 за адресою: АДРЕСА_1 автозаправного та автогазозаправного пункту.

Досудовим розслідуванням встановлена наявність підстав вважати, що на зазначеній земельній ділянці здійснюється діяльність заправлення автомобілів зрідженим вуглеводневим газом (пропан-бутан), що є роботами з підвищеної небезпеки.

Під час проведення слідчих (розшукових) заходів було встановлено, що АГЗП розташований на земельній ділянці з кадастровим 1210400000:03:036:0144 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, 20, яку відповідно до довідки Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради згідно рішення міської ради від 30.03.2018 №1029-23/VII ТОВ «Старт бізнес-плюс» зобов`язано оформити документи на користування земельною ділянкою для розміщення автомобільної заправочної станції у зв`язку з передачею до статутного капіталу нерухомого майна від ТОВ «Форт Нокс».

Також, відповідно до отриманої інформації від Кам`янського міського управління ДСНС у Дніпропетровській області, що планові заходи державного нагляду (контролю), а також будь-які погодження документації з питань пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту не проводились.

Інформація про наявність паспорту потенційно-небезпечного об`єкту та декларації безпеки вище зазначеного об`єкту відсутні.

Під час досудового розслідування було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим 1210400000:03:036:0144 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, 20 розташований автозаправний та автогазозаправний пункт від торгової марки «Авіас», що належить ТОВ «МІКС ОЙЛ» ЄДРПОУ 42353762 юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 81.

13.12.2018 року на підставі ухвали слідчого судді здійснено тимчасовий доступ до документів ТОВ «МІКС ОЙЛ» ЄДРПОУ 42353762 юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 81, щодо АЗС «Авіас» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, 20, підприємством не було надано дозволу на експлуатацію обладнання, призначеного для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі, та дозволу на виконання роботи у вибухонебезпечних зонах. Дозволи не були надані у зв`язку з їх відсутністю.

18.01.2019 року під час санкціонованого Баглійським районним судом обшуку земельної ділянки з кадастровим №1210400000:03:036:0144 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, 20 (автозаправна станція, яка розташована на ній і належить на праві оренди ТОВ «МІКС ОЙЛ» ЄДРПОУ 42353762), було виявлено наступні порушення:

- відсутні написи на резервуарі із скрапленим газом з реєстраційним номером резервуару та датою проведення опосвідчення;

- не опломбований запобіжно-скидний клапан;

- на гумово-тканних рукавах відсутнє маркування робочого тиску та дати виробництва;

- не вказані напрямки руху газу по трубопроводу;

- прилади контрольного тиску не мають тавра про проведення державної повірки;

- на об`єкті відсутні дозволи від головного управління Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки на експлуатацію як резервуару із зрідженим газом так і устаткування із іншими нафтопродуктами (бензином та дизельним паливом).

У зв`язку із вищевикладеним з метою збереження речових доказів: Резервуару із скрапленим газом СВГ-10.н1 УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009, заводський №926, заповненому на 60%, в якому відповідно до даних на АЗС мається 28603,18 літрів газу, та газороздавальної колонки TATSUNO EUROPE, Журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС 3 від 07.09.2018 р., Журналу надходжень СВГ АЗС 3 від 07.09.2018 р., паспортів якості нафтопродуктів в кількості 19 штук, також були опломбовані в резервуарах нафтопродукти., кількість яких вказана відповідно до документації на АЗС: паливо Е95S в кількості 5087,72 л, паливо А92 в кількості 13654,32 л, паливо А95 в кількості 4710,90 л, паливо ДТ в кількості 10741,23 л.

14.03.2019 року до Дніпродзержинської місцевої прокуратури надійшла ухвала Дніпровського апеляційного суду для усунення недоліків в клопотання слідчого.

Під час досудового розслідування встановлено, що з 18.01.2019 року по 15.03.2019 року від ТОВ «МІКС ОЙЛ» та ТОВ «Старт-Бізнес-Плюс» документів права власності та документів на передачу в експлуатування на Резервуар із скрапленим газом СВГ-10.н1 УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009, заводський №926 та газороздавальну колонка TATSUNO EUROPE надано не було. Також підприємством ТОВ «МІКС ОЙЛ» не було отримано дозвільних документів від Держпраці на експлуатацію Резервуару із скрапленим газом СВГ-10.н1 УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009, заводський №926 та газороздавальну колонку TATSUNO EUROPE, а також - паливно-роздаточної колонки G/S C44-44U №2-107920-002 і паливно-роздаточної колонки G/S C11-21U №2-106019-004 та не було отримано дозволу від Держпраці на проведення робіт підвищеної небезпеки.

Слідчий зазначив, що з метою швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування кримінального провадження, виникла необхідність в арешті вказаного майна з можливою в подальшому спеціальною конфіскацією та збереження речових доказів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив клопотання про арешт майна задовольнити.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 просив клопотання задовольнити, зазначив, що під час обшуку було встановлено декілька порушень на підприємстві ТОВ «МІКС ОЙЛ», у тому числі встановлено відсутність дозволів державної служби з питань праці на експлуатацію обладнання, призначеного для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі та дозвіл на виконування робіт у вибухопожежних зонах.

Представник TOB «МІКС ОЙЛ» у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити. Окрім цього пояснив, що на даний час TOB «МІКС ОЙЛ» отримало всі необхідні дозволи для здійснення діяльності, дозволи Головного управління держпраці у Дніпропетровській області на експлуатацію обладнання, призначеного для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі. Окрім цього зазначила, що вилучене слідчим майно належить зовсім іншій юридичній особі, а саме ТОВ "Старт- бізнес-плюс"

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, так як вважав, що слідчим взагалі не було доведено, що були загрози небезпеки. Окрім цього, на даний час не визначено суб`єкту злочину.

Заслухавши прокурора, слідчого, захисника та представника TOB «МІКС ОЙЛ», слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до п. п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом з цим, відповідно до вимог ст. 171 КПК України, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

Так, органом досудового розслідування до матеріалів клопотання не було надано жодного документу, яким обґрунтовувалися б доводи необхідності накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Враховуючи вищевикладене мотивування клопотання, слідчий та прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надали достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалися у клопотанні та належним чином не було доведено в клопотанні слідчого правової підстави для накладення арешту на майно належне юридичній особі на праві приватної власності, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Органом досудового розслідування не встановлено та не надано жодних доказів щодо того, що вказане майно є предметом злочину, не наведено обґрунтованих підстав щодо арешту самого палива.

Таким чином, зазначених вимог закону орган досудового розслідування не дотримався.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Забезпечення прав людини є напрямком державної політики, що реалізується через національні механізми захисту прав людини.

Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини та Конвенція про захист прав людини та основних свобод, учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Виходячи зположень ст.1Протоколу №1до Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод,кожна фізичнаабо юридичнаособа маєправо мирноволодіти своїммайном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю та ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться недоторканість права власності.

Згідно ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на які надана Верховною Радою України, вимог інших законодавчих актів.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 передбачає позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Разом зцим,Європейський судз правлюдини врішеннях від09червня 2005року посправі «Баклановпроти РосійськоїФедерації»,від 24березня 2005року посправі «Фрізенпроти РосійськоїФедерації»,наголошує натому,що першата найбільшважлива вимогастатті 1Протоколу №1до Конвенціїполягає утому,що будь-якевтручання публічноївлади управо наповагу довласності маєбути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційність» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden). Принцип «пропорційності» (principle of proportionality) вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Таким чином, практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

Слідчим не надано суду доказів про те, що ним визнавалось майно, про яке зазначено в клопотанні, речовими доказами по даному кримінальному провадженню.

Слідчим не доведено необхідність арешту майна, не зазначено підстав згідно вимогст.171 КПК України, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт, а саме: які порушення правил безпеки встановлено і якщо такі порушення встановлено, то яку загрозу вони створили та які тяжкі наслідки настали, або чи заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого, а також відсутні висновки спеціалістів, на підставі яких встановлено порушення правил безпеки. Також суду не подано відомостей про пред`явлення кому-небудь підозри або цивільного позову у кримінальному провадженні.

Доводи прокурора та слідчого з приводу того, що відсутні документи дозвільного характеру на експлуатацію обладнання, призначеного для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі, і така діяльність створила загрозу загибелі людей чи настанню інших тяжких наслідків є безпідставними та передчасними.

Окрім цього, на даний час встановлено, що TOB «МІКС ОЙЛ» вже отримало дозволи Головного управління держпраці у Дніпропетровській області на експлуатацію обладнання, призначеного для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі, а саме дозвіл №0260.19.12.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання не доведено, що вилучені речі мають значення речового доказу по кримінальному провадженню, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на майно.

Керуючись ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В

В задоволенні клопотанняпро накладення арешту нарезервуар із скрапленим газом СВГ-10.н1 УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009, заводський №926, заповненому на 60% в якому відповідно до даних на АЗС мається 28603,18 літрів газу; газороздавальну колонку TATSUNO EUROPE; журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС 3 від 07.09.2018; Журнал надходжень СВГ АЗС 3 від 07.09.2018; паспорти якості нафтопродуктів в кількості 19 штук; опломбовані в резервуарах нафтопродукти кількість яких вказана відповідно до документації на АЗС: паливо Е95S в кількості 5087,72 л, паливо А92 в кількості 13654,32 л, паливо А95 в кількості 4710,90 л, паливо ДТ в кількості 10741,23 л, - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1