Рішення

від 18.07.2018 по справі 804/490/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Справа № 804/490/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 01.11.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 24 387 858грн. 00 коп., а також податкове повідомлення-рішення форми Р від 01.11.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39 508 333грн. 50 коп. (в т.ч. 26 338 889грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями, 13 169 444грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток із контрагентами-постачальниками за періоди, що перевірялись.

Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат та ТОВ Ремексаватормаш , ТОВ Шляхбуд KP , ТОВ Вега , ТОВ Наукове виробниче підприємство Гормаш мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 16.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

01.02.2018 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи, видані від імені контрагента та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб'єкти господарювання не виконували та об'єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарських договорах товару. Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат та контрагентами-постачальниками договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, яка становить його предмет.

15.02.2018 року до суду позивачем була надана письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в адміністративному позові, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову. Та додатково зазначає, що жодні дані, які наведені в акті перевірки та відзиві на позовну заяву не можуть беззаперечно спростувати достовірність наданих ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат документів щодо виконання робіт контрагентами-постачальниками.

13.03.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ ПІВНГЗК зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Криворізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 28.10.1996 року №12271050001000554. Знаходиться на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників ДФС.

На наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 01.09.2017 року №1898, направлень на проведення перевірки від 04.09.2017 року за № 256/28-10-46-08; № 257/28-10-46-08 та № 258/28-10-46-08 посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ ПРОМИСЛОВИЙ РЕМОНТ (код ЄДРПОУ 36608356) за березень 2017 року, ТОВ РЕМЕКСАВАТОРМАШ (код за ЄДРПОУ 30735475) за січень-квітень 2017 року, ТОВ ШЛЯХБУД КР (код за ЄДРПОУ 39348841) за січень-червень 2017 року, ТОВ ВЕГА (код за ЄДРПОУ 39450669) за січень-червень 2017 року, ТОВ НАУКОВЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ГОРМАШ (код за ЄДРПОУ 32433584) за січень-червень 2017 року.

02.10.2017 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 119/28-10-46-15/00191023.

Перевіркою встановленні такі порушення ПрАТ ПІВНГЗК :

1. п.44.1, ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) на загальну суму ПДВ у розмірі - 24 387 858грн., в т.ч.: січень 2017 року на 3 204 440грн.; лютий 2017 року на 3 697 137грн.; березень 2017 року на 4 184 878грн.; квітень 2017 року на 4 701 463грн.; травень 2017 року на 4 661 740грн.; червень 2017 року на 3 938 200грн.;

2. пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу Податкового кодексу; ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зі змінами та доповненнями; п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями; розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, п.3.10 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності , затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за півріччя 2017 року на загальну суму 26 338 889грн., в тому числі: І квартал 2017 року - 11 973 372грн., II квартал 2017 року - 14 365 517грн.

На підставі акта від 02.10.2017 року № 119/28-10-46-15/00191023 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2017 року №0010074610, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 24 387 858,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.11.2017 року №0010084610, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 39 508 333,50 грн.

Так, позивачем було складено та направлено скаргу на податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 року №0010074610 та №0010084610 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.08.2018 року за №32270/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ПрАТ ПІВНГЗК залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 року №0010074610 та №0010084610 - залишено без змін.

Правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених Офісом великих платників податків ДФС, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - цедіяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Суд звертає увагу, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

При цьому, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ПрАТ ПІВНГЗК та ТОВ РЕМЕКСАВАТОРМАШ (код за ЄДРПОУ 30735475) за січень-квітень 2017 року, ТОВ ШЛЯХБУД КР (код за ЄДРПОУ 39348841) за січень-червень 2017 року, ТОВ ВЕГА (код за ЄДРПОУ 39450669) за січень-червень 2017 року, ТОВ НАУКОВЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ГОРМАШ (код за ЄДРПОУ 32433584) за січень-червень 2017 року.

Взаємовідносини ПрАТ ПІВНГЗК (код ЄДРПОУ 00191023) з ТОВ НПП ГОРМАШ (код ЄДРПОУ 32433584) відбувались на підставі договору постачання №1231 від 17.11.2015 року та договору на виконання послуг авторського нагляду №1172 від 30.12.2016 року.

На підтвердження реальності виконання умов договорів до перевірки було надано: специфікації; рахунки фактури; видаткові накладні; акти виконаних робіт; сертифікати якості на поставлені ТМЦ; прибуткові ордери; товарно-транспортні накладні; банківські виписки; сертифікати якості на поставлену продукцію; заявки на видачу перепусток; дозволи та ліцензії на роботи; реєстри та журнали проходження інструктажу з техніки безпеки робітниками підрядника; оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку.

Взаємовідносини ПрАТ ПІВНГЗК (код ЄДРПОУ 00191023) з ТОВ ШЛЯХБУД КР (код ЄДРПОУ 3934881) відбувались на підставі наступних договорів: від 01.01.2016 року №26 (підряд на виконання робіт по технічному обслуговуванню контактної мережі УЗДТ);від 01.01.2017 року №100 (підряд на виконання робіт по технічному обслуговуванню контактної мережі УЗДТ);від 01.01.2016 року №22 (підряд на виконання робіт з поточного виконання робіт:перекладка залізничних колій в кар'єрі та на відвалах по Ганівськомукар'єру;перекладка залізничних колій в кар'єрі та на відвалах по Первомайськомукар'єру;перебудова бокової контактної мережі; від 01.02.2017 №75 (підряд на виконання робіт з поточного виконання робіт:перекладка залізничних колій в кар'єрі та на відвалах по Ганівськомукар'єру;перекладка залізничних колій в кар'єрі та на відвалах по Первомайськомукар'єру;перебудова бокової контактної мережі в Первомайському кар'єрі; перебудова бокової контактної мережі в Ганівському кар'єрі; перебудова центральної контактної мережі та ліній живлення; від 01.01.2016 №11 (підряд на виконання робіт: поточний ремонт та технічне обслуговування залізничної дороги);від 01.01.2017 №30 (підряд на виконання робіт: поточний ремонт та технічне обслуговування залізничної дороги та послуги залізничних кранів при проведені ТО/ТР екскаваторів по ПК та АК);від 20.05.2016 №360 (надання послуг маневрових тепловозів серії ТЕМ-2);від 31.01.2017 №72 (надання послуг маневрових тепловозів серії ТЕМ-2);від 01.01.2016 №93 (виконання робіт по забезпеченню безпеки руху потягів);від 01.01.2017 №73 (виконання робіт по забезпеченню безпеки руху потягів).

На підтвердження реальності виконання умов договорів до перевірки було надано:договори; рахунки фактури;довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних робіт;акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації;акти на використані при ремонті матеріали та повернення залишків підряднійорганізації;акти на використані матеріали підрядника; акти на використані матеріали замовника; акти демонтажу та оцінки для оприбуткування; розрахунки вартості механізмів; розрахунки витрат електроенергії; виписки банку; обігово-сальдові відомості; заявки на видачу перепусток; дозволи та ліцензії;реєстри та журнали проходження інструктажу з техніки безпеки робітниками підрядника.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за товар.

Дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу зібраної податкової інформації або не можливості звірки контрагентів позивача. Однак, така інформація та акти не є самі по собі підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, тому що підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені порушення.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами-постачальниками позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

При цьому, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, інших первинних документів, вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , отже податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Проте, щодо взаємовідносин ПрАТ ПІВНГЗК із ТОВ ВЕГА та ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ , суд зазначає наступне.

Взаємовідносини ПрАТ ПІВНГЗК (код ЄДРПОУ 00191023) з ТОВ ВЕГА (код ЄДРПОУ 39450669) відбувались на підставі договорів підряду: від 16.01.2016 року №10, від 15.09.2016 року №767, від 01.11.2016 року №941, від 01.01.2017 року №1110.

На підтвердження реальності виконання умов договорів до перевірки було надано: договори; рахунки-фактури; довідки про вартість виконаних робіт(кб-З); акти приймання виконаних робіт(кб-2в); акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації (форма 01); акти на використані при ремонті матеріали та повернення залишків підрядній організації(форма03); акти на використані матеріали підрядника; акти на використані матеріали замовника; акти демонтажу та оцінки для оприбуткування; розрахунки вартості механізмів; розрахунки витрат електроенергії; виписки банку; обігово-сальдові відомості; заявки на видачу перепусток; дозволи та ліцензії на роботи; реєстри та журнали проходження інструктажу з техніки безпеки робітниками підрядника.

Так, судом встановлено, що податковий кредит ТОВ ВЕГА сформовано за рахунок отримання ТМЦ та послуг, ідентичних до наданих на користь ПрАТ ПІВНГЗК .

Відповідно до відомостей щодо проведенням одним з контрагентів - постачальників (ПП РЕМІСІЯ (код ЄДРПОУ 32097331) операцій, встановлено, що такий контрагент постачальник позивача не мав можливостей надавати, ті послуги, що знайшли своє відображення у первинних документах.

Відтак, судом встановлено відсутність основних фондів для ведення господарської діяльності, яка не пов'язана з виконанням робіт на ЦПО-1,2 та поточним ремонтом та технічним обслуговуванням технологічного обладнання.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено неможливість надання послуг ТОВ ВЕГА на адресу ПрАТ ПІВНГЗК за період квітень - червень 2017 року.

Взаємовідносини ПрАТ ПІВНГЗК (код ЄДРПОУ 00191023) з ТОВ РЕМЕКСАВАТОРМАШ (код ЄДРПОУ 30735475) відбувались на підставі договорів підряду №766 від 15.09.2016 року (договір підряду на капітальний ремонт) та №410 від 10.03.2017 року (договір підряду на поточний ремонт та технічне обслуговування).

На підтвердження реальності виконання умов договорів до перевірки було надано: договори; рахунки-фактури; довідки про вартість виконаних робіт(кб-3); акти приймання виконаних робіт(кб-2в); акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядній організації (форма 01); акти на використані при ремонті матеріали та повернення залишків підрядній організації(форма03); акти на використані матеріали підрядника; акти на використані матеріали замовника; акти демонтажу та оцінки для оприбуткування; розрахунки вартості механізмів; розрахунки витрат електроенергії; виписки банку; обігово-сальдові відомості; заявки на видачу перепусток; дозволи та ліцензії на роботи; реєстри та журнали проходження інструктажу з техніки безпеки робітниками підрядника.

Так, відповідно до актів виконаних робіт ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ за період січень-квітень 2017 року надавалися послуги з капітального ремонту технологічного обладнання, відновлення технологічної лінії Лурги-278А, капітального ремонту конвеєрів, грохоту, згідно, з яких виведено кількість людино-годин, що необхідно для виконання робіт в наступній кількості: за січень 2017 року - 79 322 людино/ години, що становить приблизно 496 осіб; за лютий 2017 року - 89 819 людино/години, що становить приблизно 561 осіб; за березень 2017 року - 39 977 людино/години, що становить приблизно 227 осіб; за квітень 2017 року - 44 889 людино/години, що становить приблизно 295 осіб.

Суд окремо зазначає, що до перевірки не було надано письмового дозволу на залучення субпідрядника для виконання робіт.

Згідно даних Форми 1-ДФ за І квартал 2017 року (№ НОМЕР_3 від 03.05.2017 року) та за ІІ квартал 2017 року (№ НОМЕР_4 від 02.08.2017 року), наданих ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ засобами телекомунікаційного зв'язку до Криворізької Південної ОДПІГУ ДФС у Дніпропетровській області, чисельність працівників складає 14 осіб та 10 осіб за цивільно-правовими договорами.

В звітах форми 1-ДФ за І та ІІ квартал 2017 року TOB РЕМЕКСКАВАТОРМАШ знайшли відображення лише 9 осіб.

Відповідно до таких звітів, зазначені особи TOB РЕМЕКСКАВАТОРМАШ є працівниками керуючого складу та не можуть виконувати роботи з капітального ремонту технологічного обладнання та технічного обслуговування технологічного обладнання ЦПО-1.

Відтак, судом встановлено, що інші працівники, зазначені в додатку 4 до акту TОB РЕМЕКСКАВАТОРМАШ та які мають спеціальний фах для виконання ремонтних робіт, не є працівниками TОB РЕМЕКСКАВАТОРМАШ .

Чисельність працюючих на підприємстві ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ , яка необхідна для проведення необхідного обсягу робіт, задекларовано в актах виконаних робіт за формою КВ-2в на вказаних підприємствах недостатньо. Детальну розшифровку людино - годин згідно наданих актів виконаних робіт за формою КВ-2В наведено в додатку 1 до акту перевірки

При цьому, ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ не залучав субпідрядників для виконання робіт (висновок здійснено на підставі відсутності (ненадання) до перевірки ПрАТ ПІВНГЗК письмового дозволу на залучення субпідрядника).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено неможливість надання послуг ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ на адресу ПрАТ ПІВНГЗК за період січень - квітень 2017 року.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 того ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерство юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, з наведених положень законодавства встановлено, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Слід також зазначити, що за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

В процесі розгляду справи судом не встановлено можливості контрагентів позивача: ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ за період січень-червень 2017 року та ТОВ ВЕГА за період квітень-червень 2017 року здійснити господарські операції з виконання послуг, з огляду на відсутність у них виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ РЕМЕКСКАВАТОРМАШ за період січень-червень 2017 року та ТОВ ВЕГА за період квітень-червень 2017 рокує формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого факту здійснення господарських операцій.

Поряд із цим суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, ознаками відсутності реального характеру відповідних операцій були: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі № 804/5444/16 (К/9901/133/17).

Решта доводів та пояснень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Отже, податкове повідомлення-рішення форми від 01.11.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість підлягає скасуванню лише в частині 21 560 264,00 грн., а податкове повідомлення-рішення форми від 01.11.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств слід скасувати в частині 34 927 630,50 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 01.11.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в частині 21560264,00 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 01.11.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині 34927630,50 грн., з яких 23285087,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 11642543,50 грн. - за штрафними санкціями.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 від 01.11.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в частині 2827594,00 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 01.11.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в частині 4580703,00 грн., з яких 3053802,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 1526901,00 грн. - за штрафними санкціями - відмовити.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат судові витрати у розмірі 545162,80 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 30 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1