Рішення

від 19.03.2019 по справі 815/104/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/104/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

19 березня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про покладення на відповідача судових витрат по справі №815/104/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» до ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області №0034971415 та №0034761402 від 06.10.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МСТ» до ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області №0034971415 та №0034761402 від 06.10.2017 року.

Рішенням суду від 11.09.2019 року позовні вимоги були задоволені частково.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 року апеляційна скарга ГУ ДФС в Одеській області була повернута апелянту та рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

27.02.2019 року за вхідним №7171/19 до суду надійшла заява про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 13.03.2019 року представник позивача подав заяву про розгляд цього питання за його відсутності, в якій також підтримав доводи заяви, зазначивши, що ці витрати були понесені та були необхідні для забезпечення розгляду справи. Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки представник позивача не обґрунтував необхідність понесення таких витрат для розгляду цієї справи. З урахуванням подання представником позивача заяви, суд на підстав положень ч.9 ст.205 КАС України, ухвалив рішення про розгляд заяви в порядку письмового провадження 19.03.2019 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Розглянувши вказане питання з урахуванням думки учасників справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.1, п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд може за заявою учасника справи чи за власною ініціативою постанови додаткову постанову, якщо під час ухвалення судового рішення не було вирішено заявлених позовних вимог чи вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно положень ст.139 КАС України судом при вирішенні спору розподіляються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В заяві представник позивача вказує, що 19.09.2017 року між позивачем та АО МІТРАС було укладено договір про надання правової допомоги без номеру. В зв'язку із підготовкою розглядом справи позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу. Розмір грошової компенсації в договорі та додатковій угоді від 02.10.2017 року визначений не був, однак представником позивача були надані платіжні документи на проведення оплати вартості цих послуг позивачем на загальну суму 44216,11 грн..

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.

У наданому адвокатом розрахунку (акту виконаних робіт від 17.09.2018 року) не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення вказаних дій, пов'язаних з підготовкою та розглядом справи, в тому числі по кожному із наведених пунктів із зазначенням періоду надання послуги, фактичного часу, витраченого на її надання, враховуючи наявність сталої судової практики по цій категорії справ, необхідність вчинення саме таких дій адвокатом для вирішення справи (складання фото фіксації, складання скарг, повторних скарг, заяв, клопотань про ознайомлення зі справою, відповідність понесених витрат з розміром позовних вимог позивача (сума послуг на правову допомогу складає майже 10% від суми позову), кількість судових засідань, в яких прийняв участь адвокат по справі, тощо, а тому суд не погоджується із сумою понесених витрат в розмірі 44216,11 грн., як такою що є повністю об'єктивно підтвердженою належними доказами та розрахунками.

Представником відповідача до суду подана заява від 13.03.2019 року (вхідний №9070/19), в якій він заперечив проти задоволення заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу, зазначивши, що середнім розміром стягнення таких витрат по Україні по спорах з органами ДФС є сума 5000,00 грн., а в даному випадку, з урахуванням обставин справи, розміру позовних вимог та фактично потраченого часу, справедливим розміром є сума неоподаткованого мінімуму доходів для працюючих громадян на час понесення витрат 1762,00 грн.

Суд вважає, що справедливим розміром фактично понесених витрат на професійну правову допомогу по цій справі є сума 4000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що оскільки рішенням суду позовні вимоги позивача були задоволені частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області з Державного бюджету України на його користь повинен бути стягнутий судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог 83,84% від загальної суми ППР, що складає розмір 5780,20 грн. (загальна сума сплаченого судового збору 6894,33 грн. * 83,84%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.134,139,252 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Заяву представника ТОВ МСТ від 27.02.2019 року задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МСТ (Французький бульвар 9 офіс 47, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 34737387) судовий збір на загальну суму в розмірі 5780,20 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня її проголошення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.