Рішення

від 11.03.2019 по справі 520/10717/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2019 р. № 520/10717/18

Харківський окружний адміністративний суду складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності представника відповідача ДСА України Бабенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) до Харківського апеляційного адміністративного суду (м.Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 34331173), Державної судової адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: 1).визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Харківського апеляційного адміністративного суду щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної відповідно Законом Україні "Про державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "Про державний бюджет на 2018 рік", та невиплати винагороди у гарантованих законодавством розмірах; 2). зобов'язати Харківський апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 01.01.2017 по 19.04.2017 включно за період фактичної роботи в розмірі встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-УІІІ, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2017 Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років за період з 01.01.2017 по 19.04.2017року включно в розмірі 60% від посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді; 3). зобов'язати Харківський апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 20.04.2017 по 31.12.2017 включно за період фактичної роботи в розмірі встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-УІН, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2017 Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років за період з 20.04.2017 по 31.12.2017 року включно в розмірі 70% від посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді; 4). зобов'язати Харківський апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду з 01.01.2018 за період фактичної роботи в розмірі встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453- УІІІ, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2018 Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у розмірі 3723 грн., з виплатою доплати за вислугу років з 01.01.2018 за період фактичної роботи в розмірі 70% від посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат в указаному періоді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за приписами ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Водночас, положеннями статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200.00 грн. та у 2018 році 3723.00 грн. Таким чином, посадовий оклад судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначеного ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010.

Представник відповідача Харківського апеляційного адміністративного суду у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що штатний розпис на 2017-2018 роки, затверджений ДСА України , з посадовим окладом судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання 16000 грн. Отже, у відповідача відсутні підстави для використання розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні розміру суддівської винагороди судді, що не проходив кваліфікаційне оцінювання.

Представник Державної судової адміністрації України у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що дії Державної судової адміністрації України та Харківського апеляційного адміністративного суду щодо не здійснення перерахування та виплати суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу 3200,00 грн. та 3723.00 грн. відповідають вимогам чинного законодавства. Водночас, у відповідача відсутні підстави для використання розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні розміру суддівської винагороди судді, що не проходив кваліфікаційне оцінювання.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, разом із позовними вимогами просив суд розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник відповідача Харківського апеляційного адміністративного суду в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів адміністративного позову судом встановлено, що позивач відповідно до Указу Президента України "Про призначення суддів" № 165/2001 від 07.03.2001 призначений на посаду судді Великобілозерського районного суду Запорізької області та в подальшому Указом Президента України від 28.10.2002 року № 953/2002 переведений на посаду судді Енергодарського міського суду запорізької області в межах п'ятирічного строку.

Указом Президента України від 16.11.2004 року № 1419/2004 призначений на посаду судді Апеляційного суду Запорізької області та постановою ВРУ № 2350-VI від17.06.2010 року обраний безстроково на посаду судді харківського апеляційного адміністративного суду.

Із дослідженої в судовому засіданні довідки № 261 від 21.09.2018 року встановлено, що розмір заробітної плати позивачеві розрахований з 1600 грн.

Суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. При цьому, згідно з положеннями ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас положеннями абз. 1 ст. 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Однак, законодавцем у пункті 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 року, №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З аналізу вище вказаних норм законодавства слід дійти висновку, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру, передбаченого ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI.

При цьому, положеннями статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 року та статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року встановлено, що з 01 січня 2017 році розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн. та з 01 січня 2018 року 3723 грн. відповідно.

Представниками відповідачів у наданих до суду письмових запереченнях проти позову вказано, що правових підстав для перерахунку та виплати позивачу суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу 32000,00 грн. та 3723,00 грн. відповідно, у відповідачів не було, оскільки 01.01.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року №1774 - VIII, яким внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Також представником відповідача вказано, що положеннями вказаного Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. При цьому до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

Судом встановлено, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600,00 грн.

Однак, суд вважає за необхідне вказати, що пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774 - VIII не визначає, до посадових окладів яких працівників не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, а також не визначає сферу застосування розрахункової величини в розмірі 1600 грн. Тоді як, з аналізу положень ч. 1 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року та ч. 1 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року слід дійти висновку, що законодавцем передбачено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 08.04.2016 року №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453-VIП в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Отже, оскільки на конституційному рівні законодавцем закріплено фінансове забезпечення судді в розмірі суддівської винагороди, яка визначається виключно відповідним законом про судоустрій, то матеріальне забезпечення судді є невід'ємною частиною гарантій незалежності суддівської влади.

Таким чином, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII не було внесено змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII або до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у відповідності до положень ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, відсутні законодавчі підстави для врахування положень п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII при нарахуванні суддівської винагороди.

Суд вважає за необхідне вказати, що положеннями ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року встановлено безпосередню залежність розміру суддівської винагороди від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про оплату праці" розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні. Зміни розміру мінімальної заробітної плати є чинними виключно після внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд зазначає, що Законами України "Про Державний бюджет на 2017 рік" , "Про Державний бюджет на 2018 рік" встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 грн. та 3723,00 грн. відповідно.

Водночас, з 01.01.2017 року відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII 1600,00 гривень є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але вказана величина не є іншим розміром мінімальної заробітної плати.

Таким чином, оскільки мінімальна заробітна плата з 01.01.2017 року становила 3200,00 грн, та з 01.01.2018 року 3723,00 грн., то посадовий оклад позивача відповідно мав дорівнювати 32000 грн. та 37230.00 грн.

Проте з наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивач у спірний період отримувала суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу 16000,00 грн, тобто при розрахунку заробітної плати відповідачем застосовано розмір спеціальної тимчасової розрахункової величини 1600,00 грн, а не розмір мінімальної заробітної плати визначений Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, чим порушено гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

Суд зазначає, що Європейським судом з прав людини, зокрема, у рішеннях по справах "Бурдов проти Росії" (заява № 59498/00), по справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) викладено правову позицію та зауважено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд з прав людини, зокрема у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, оскільки "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.06 №1774-VIII щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні посадових окладів та заробітної плати працівників та встановлення для цих цілей нової розрахункової величини в розмірі 1600,00 грн, не конкретизують переліку працівників, до посадових окладів та заробітних плат яких вказані положення застосовуються, та вимоги ст.130 Конституції України чітко визначають встановлення розміру винагороди судді з посиланням на закон про судоустрій, а в останній законодавцем не було внесено змін, то слід дійти висновку, що розрахункова величина в розмірі 1600,00 грн може застосовуватися до будь-яких інших посадових окладів та заробітних плат працівників, окрім посадових окладів судді.

Таким чином, оскільки суддівська винагорода позивачу у спірні періоди розраховувалась не з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" а з встановленого пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання перерахувати та виплатити позивачеві суддівську винагороду за відповідний період з розрахунку посадового окладу 32000 грн. та 37230.00 грн. відповідно

При цьому, суд зазначає, що вказане перерахування та виплата суддівської винагороди позивачу має бути здійснена саме судом, оскільки розпорядником бюджетних коштів, якій здійснює нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди є Харківський апеляційний адміністративний суд. В той же час, Державна судова адміністрація України є розпорядником вищого рівня, і безпосередньо не здійснює обрахунок та виплату суддівської винагороди позивачу.

Відповідно до ст.ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.77 КАСУкраїни, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Харківського апеляційного адміністративного суду щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди ОСОБА_3, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної відповідно Законом Україні "Про державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "про державний бюджет на 2018 рік", та невиплати винагороди у гарантованих законодавством розмірах.

Зобов'язати Харківський апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_3 за період з 01.01.2017 по 19.04.2017 включно за період фактичної роботи в розмірі встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-УІІІ, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2017 Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років за період з 01.01.2017 по 19.04.2017року включно в розмірі 60% від посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді.

Зобов'язати Харківський апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_3 за період з 20.04.2017 по 31.12.2017 включно за період фактичної роботи в розмірі встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-УІІІ, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2017 Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у розмірі 3200 грн., з виплатою доплати за вислугу років за період з 20.04.2017 по 31.12.2017 року включно в розмірі 70% від посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді.

Зобов'язати Харківський апеляційний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_3 з 01.01.2018 за період фактичної роботи в розмірі встановленому ч. 2, 3, 5 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453- УІІІ, виходячи з розміру посадового окладу у 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2018 Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у розмірі 3723 грн., з виплатою доплати за вислугу років з 01.01.2018 за період фактичної роботи в розмірі 70% від посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат в указаному періоді.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 18.03.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.