Рішення

від 29.06.2006 по справі 15/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/208

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.06.06 р.                                                                               Справа № 15/208                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл” м. Маріуполь

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс” м. Донецьк

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 57931,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Жданова В.В.  за довіреністю № 8 від 18.05.2006р.

від відповідача: не з'явився

         СУТЬ СПРАВИ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Ойл” м. Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс” м. Донецьк про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 57931,82 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №15/208, розгляд справи був призначений на 20.06.2006р.

В судове засідання 20.06.2006 року відповідач не з'явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, хоч сам про дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення із відміткою про його отримання 06.06.2006 року представником відповідача.

Ухвалою від 20.06.2006 р. у зв'язку з неявкою відповідача судовий розгляд справи був відкладений на 29.06.2006 р., цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача до встановленої дати судового засідання виконати в повному обсязі вимоги ухвали суду від 02.06.2006 року про порушення провадження у справі, де було зазначено відповідачу надати письмовий відзив на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача перевірити правильність та період розрахунку пені згідно статті 232 ГК України.

Ухвалами від 02.06.2006 р. та 20.06.2006 р. суд визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою

Від позивача надійшла заява від 26.06.2006р. про зменшення позовних вимог в частині нарахованих штрафних санкцій..

29.06.2006р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав клопотання, яким просив перенести судове засідання на іншу дату у зв'язку з тим, що ТОВ “Ресурс” не мало часу перевірити правильність та період розрахунку пені, а також у зв'язку з тим, що в теперішній час представник ТОВ “Ресурс” юрисконсульт знаходиться у відрядженні за основним місцем своєї роботи, а іншого кваліфікованого представника ТОВ “Ресурс” не має.

Судом клопотання відповідача залишено без задоволення, оскільки господарським судом виконаний в повній мірі обов'язок щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення певних процесуальних дій, що підтверджується матеріалами справи. Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи через свого представника (керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами). Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.  

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався наданим йому відповідно до закону правом приймати участь у судовому засіданні, знайомитися з матеріалами справи виключно за суб'єктивними причинами, які залежали від волевиявлення відповідача. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд розцінює як намір затягнути судовий процес без достатніх на це поважних причин. Відповідач мав достатньо часу та можливості ознайомитися з матеріалами справи та перевірити розрахунок штрафних санкцій у період з дня отримання ухвали про порушення справи до теперішнього часу, тобто з 06.06.2006 р. по 29.06.2006 р. Відсутність юрисконсульта у зв'язку з його відрядженням, не позбавляла права керівника відповідача особисто представляти інтереси ТОВ “Ресурс” в господарському суді або видати довіреність на представництво іншій особі, що передбачено вищевказаними нормами ГПК України.

У судовому засіданні 29.06.2006р. перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України

У судовому засіданні 29.06.2006р. представником позивача клопотання стосовно технічної фіксації судового процесу не заявлено, тому технічна фіксація не здійснювалась.

Відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням ним до суду витребуваних документів, справа розглянута згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши представлені докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2005р. між ТОВ „Бізнес Ойл” (надалі Позивач) та ТОВ „Ресурс” (надалі Відповідач) був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 9.

Відповідно до умов Договору № 9 від 04.01.2005р. (надалі Договір) ТОВ „Бізнес Ойл” була відвантажена продукція згідно:

- видаткової накладної № РН – 000049 та податкової накладної № 50 від 26.01.2005р. – на суму 12378,24 грн.;

- видаткової накладної № РН – 000215 та податкової накладної № 219 від 30.03.2005р. – на суму 13360,63 грн.;

- видаткової накладної № РН – 0000312 та податкової накладної № 304 від 25.04.2005р. – на суму 14637,76 грн.;

- видаткової накладної № РН – 000363 та податкової накладної № 357 від 07.05.2005р. – на суму 14637,76 грн.;

- видаткової накладної № РН – 0000461 та податкової накладної № 451 від 30.05.2005р. – на суму 14048,32 грн.;

- видаткової накладної № РН – 000971 та податкової накладної № 970 від 06.10.2005р. – на суму 19353,28 грн.;

Всього було відвантажено продукції на суму 88415,99 грн.

Платіжним дорученням № 525 від 15.11.2005р. відповідач сплатив суму в розмірі 12378,24 грн. у рахунок погашення заборгованості згідно Договору.

16.11.2005р. була проведена звірка взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, про що складений акт звірки за підписами керівників обох сторін, згідно якого сальдо на 16.11.2005р.  склало 76037,75 грн. на користь позивача.

Платіжним дорученням № 5 від 03.02.2006р. відповідач сплатив 17000,00 грн., платіжним дорученням № 26 від 21.02.2006р. – 10000,00 грн., платіжним дорученням № 31 від 10.03.2006р. – 10000,00 грн., платіжним дорученням №50 від 10.05.2006 р. - 10000,00 грн.

Всього відповідач сплатив 59378,24 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Згідно п.4.1 Договору оплата виконується протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок постачальника. Тобто строк виконання зобов'язань у відповідача по оплаті отриманих нафтопродуктів наступив, відповідно у позивача виникло право вимоги проведення оплати за поставлену продукцію.

У теперішній час у відповідача перед позивачем існує заборгованість за поставлену продукцію у сумі 29037,75 грн. (88415,99 грн. – 59378,24 грн.).

Таким чином, вказана заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку сплатити повну вартість отриманої ним продукції у встановлений договором строк.

01.03.2006р. позивачем була направлена претензія відповідачу на суму 59037,75 грн. На вказану претензію була отримана відповідь б/н від 2006 р. (без числа та місяця), якою відповідач підтверджує проведення оплати  згідно договору поставки  нафтопродуктів № 9 від 04.01.2005 р. на загальну суму 49378,24 грн. Крім того відповідач зобов'язується  повністю погасити залишок заборгованості перед позивачем у квітні поточного року.

У відповідності до п. 5.2 Договору за несвоєчасну сплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючого в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару. При порушені строків оплати, передбачених п. 4.1 Договору більш 7 днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасної оплати продукції, при цьому нарахування пені не зупиняється, а також суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Станом на 15.05.2006 р. сума штрафних санкцій за Договором складала 28894,07 грн., що підтверджується розрахунком позивача (таблиця № 1), який доданий до позовної заяви.

Таким чином, позивач на момент подачі позовної заяви до суду пред'явив вимоги до відповідача у розмірі 57931,82 грн., з яких сума основного боргу складає 29037,75 грн. та сума штрафних санкцій складає 28894,07 грн.

Позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав до суду заяву по зменшення позовних вимог та просив стягнути заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 29037,75 та суму штрафних санкцій в розмірі 24266,89 грн., всього 53304,64 грн. (а саме: сума основного боргу – 29037,75 грн.; пеня – 8217,01 грн.; штраф – 8841,60 грн.; інфляція – 5148,75 грн.; 3% річних – 2059,53 грн.).

Цією ж заявою позивач згідно статті 78 ГПК України відмовляється від частини позовних вимог, яка складає різницю між сумами 57931,82 грн. – 53304,64 грн. = 4627,18 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Тобто закон передбачає альтернативне право позивача на зменшення вимог або відмову від позову. Застосування альтернативних прав стосовно однієї й тієї ж частини позовних вимог не передбачено законом. Позивач подав до суду заяву саме про зменшення позовних вимог, яка приймається судом до розгляду і в подальшому суд розглядає позовні вимоги на зменшену суму 53304,64 грн.

За таких обставин господарський суд не приймає відмову позивача від позову стосовно первісної суми позовних вимог.

Згідно Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України зобов'язання відповідно до умов договору повинні виконуватися належним чином та в установлений строк. За невиконання грошових зобов'язань передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій (штраф, пеня, неустойка) відповідно до ст. ст. 549-552; 610; 612; 614 ЦК України, ст. ст. 230; 231; 232  ГК України. Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На вимогу суду з метою дотримання вищевказаної норми Господарського кодексу України позивач перерахував суму пені, обмеживши її 6-місячним періодом від дня, коли зобов'язання мали бути виконаними. Вказане підтверджується заявою про зменшення позовних вимог та новим розрахунком штрафних санкцій.  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спір виник з вини відповідача у зв'язку із порушенням відповідачем вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, умов договору поставки нафтопродуктів № 9 від 04.01.2005р.

За таких обставин, суд вважає, що позов обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами, тому вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс” м. Донецьк про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 53304,64 грн. за поставку нафтопродуктів підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно від суми задоволених вимог з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 49; 75; 82-85; 115 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс” (юридична адреса: 83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 32441197; розрахунковий рахунок 26009301591897 в філії „Пролетарське відділення ПІБ” в м. Донецьку; МФО 334301) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл” (юридична адреса: 87506, м. Маріуполь, вул. Кирова, 201, код ЄДРПОУ 32457343; розрахунковий рахунок 26001215089461 в МФ АКБ УСБ м. Маріуполя, МФО 334185) суму 53304,64 грн. (а саме: суму основного боргу - 29037,75 грн.; пеню – 8217,01 грн.; штраф – 8841,60 грн.; інфляцію – 5148,75 грн.; 3% річних – 2059,53 грн.), витрати на оплату державного мита у сумі 533,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108,57 грн.

В судовому засіданні 29.06.2006 року оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.