Рішення

від 28.02.2019 по справі 372/970/18

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/970/18

Провадження № 2-108/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі судового засідання Буртовій О.Є.,

справа №372/970/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: Приватне підприємство Сохо Трейд , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсними розпоряджень, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до відповідачів про визнання недійсними розпоряджень, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час виконання доручення прокуратури Київської області № 05/1- 166 вих-16 від 21.01.2016 року встановлено, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1087 від 04.09.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадян для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області загальною площею 5,0 га. На підставі вищевказаного розпорядження громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0028, 3223155400:04:010:0024, 3223155400:04:010:0025, 3223155400:04:010:0030, 3223155400:04:010:0029, 3223155400:04:010:0027, 3223155400:04:010:0031, 3223155400:04:010:0026, серії ЯД №№ 968327, 968328, 968326, 968325, 968324, 968323, 968322, 968321 відповідно. В подальшому, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відчужили на підставі договорів купівлі-продажу № 4270 від 04.12.2012 року, №№ 4157, 4154, 4160, 4151 від 20.11.2012 року, № 378 від 11.02.2013 року, відповідно, належні їм вищевказані земельні ділянки на користь ПП СОХО ТРЕЙД . ОСОБА_8 відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1100 від 01.10.2009 року. Надалі, ОСОБА_1 придбала земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0000024 - 3223155400:04:010:0031 на підставі договорів купівлі-продажу №№ 703, 707, 705 від 18,03.2013 року; №№ 709, 711 від 19.03.2013 року; № 1195 від 18.04.2013 року; № 2042 від 05.07.2013 року у ПП СОХО ТРЕЙД , ОСОБА_4, ОСОБА_10 та зареєструвала своє право власності, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкту нерухомого майна, долучених до позовної. Прокуратурою встановлено, що вищезазначені земельні ділянки частково відведенні за рахунок земель водного фонду, тобто з порушенням водного та земельного законодавства, а земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0028, 3223155400:04:010:0024, 3223155400:04:010:0025, 3223155400:04:010:0030, 3223155400:04:010:0029, 3223155400:04:010:0027, 3223155400:04:010:0031, 3223155400:04:010:0026 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову захисну смугу каналу насосної станції масиву Конча-Заспа, що підтверджується схемами накладення ділянок на землі водного фонду в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Таким чином, спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передана за рахунок земель водного фонду, що суперечить нормам закону. Оскільки відведенням у приватну власність громадян спірних земельних ділянок порушено інтереси держави як власника земельних ділянок, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, даний позов пред'являється в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, вищезазначене розпорядження підлягає визнанню недійсним. Позивач зазначає в своєму позові, що спірні землі до моменту передачі їх у власність відповідачам, відносились до земель водного фонду, Обухівська районна державна адміністрація не мала права ними розпорядитись. Таким чином, спірні землі вибули із власності держави поза волею останньої, в порядку безоплатної приватизації, передбаченої ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення не приймав, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, дані землі можуть за будь-яких обставин бути витребувані у добросовісного набувача.

В судове засідання прокурор не з'явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просив його задовольнити за наведених в позовній заяві обставин.

Представник Київської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань до суду не подав.

Представник відповідача, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, у судове засідання не з'явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутність та зазначив, що при вирішенні даного спору Обухівська РДА Київської області покладається на розсуд суду і просить прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялась належним чином, у судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, клопотань чи відзиву на позов не подала.

Треті особи, Приватне підприємство Сохо Трейд , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, В.В. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, про розгляд справи повідомлялись належним чином, але в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв клопотань не подали.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 10.05.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 26.07.2018 року справу прийнято до свого провадження призначено до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності сторін та третіх осіб на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В силу вимог ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч.1 ст.12 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1ст. 81 ЦПК України ).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України ).

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1087 від 04.09.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадян для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області загальною площею 5,0 га.

На підставі вищевказаного розпорядження громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є третіми особами у даній справі, відповідно отримали державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0028, 3223155400:04:010:0024, 3223155400:04:010:0025, 3223155400:04:010:0030, 3223155400:04:010:0029, 3223155400:04:010:0027, 3223155400:04:010:0031, 3223155400:04:010:0026, серії ЯД №№ 968327, 968328, 968326, 968325, 968324, 968323, 968322, 968321 відповідно.

В подальшому, треті особи, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відчужили на підставі договорів купівлі-продажу № 4270 від 04.12.2012 року, №№ 4157, 4154, 4160, 4151 від 20.11.2012 року, № 378 від 11.02.2013 року, відповідно, належні їм вищевказані земельні ділянки на користь ПП СОХО ТРЕЙД .

Третя особа, ОСОБА_8 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 32223155400:04:010:0031 на користь ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1100 від 01.10.2009 року.

В подальшому відповідач ОСОБА_1 придбала земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0024 - 3223155400:04:010:0031 на підставі договорів купівлі-продажу №№ 703, 707, 705 від 18,03.2013 року; №№ 709, 711 від 19.03.2013 року; № 1195 від 18.04.2013 року; № 2042 від 05.07.2013 року у ПП СОХО ТРЕЙД , ОСОБА_4, ОСОБА_10 та зареєструвала своє право власності, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкту нерухомого майна, що наявні в матеріалах справи.

Згідно інформації Центральної Геофізичної обсерваторії № 17-08-1/236 від 01.02.2018 року, наданої на запит прокуратури від 30.01.2018 року, водний об'єкт, який знаходиться поряд з земельними ділянками з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0024 - 3223155400:04:010:0031 Обухівського району Київської області є скидним каналом насосної станції масиву Конча-Заспа, канал знаходиться у заплавній частині річки Дніпро, є складовою частиною акваторії Канівського водосховища, свого басейну не має, а тому не є самостійним водним об'єктом.

Судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0028, 3223155400:04:010:0024, 3223155400:04:010:0025, 3223155400:04:010:0030, 3223155400:04:010:0029, 3223155400:04:010:0027, 3223155400:04:010:0031, 3223155400:04:010:0026 частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову захисну смугу каналу насосної станції масиву Конча-Заспа, що підтверджується Схемами накладення ділянок на землі водного фонду в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Отже , до складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів від урізу води.

Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, ч. З ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

За ст. ст. 1, 20, 50-54 Закону України Про землеустрій проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обгрунутвання заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об'єктів землеустрою.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, визначення меж передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентства.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. В той же час, відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену -100 метрову зону від урізу води.

Статтею 59 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів) та установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади. Так, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

З огляду на аналіз вищезазначених норм законодавства суд приходить до висновку, що можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення особистого селянського господарства законом взагалі не передбачена, а отже, спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передані за рахунок земель водного фонду, що суперечить нормам закону.

Окрім того, ст. 60 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, садівництво та городництво, а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Тобто при передачі у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об'єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15, які в силу ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватись судами України.

Окрім того, згідно ст. ст. 22, 23, 33 Земельного кодексу України громадянам для ведення особистого селянського господарства повинні надаватись виключно землі сільськогосподарського призначення, а не водного фонду і такі правові висновки міститься у постановах Верховного Суду України від 13.11.2013 у справі № 6-123ц13, від 14.05.2014 у справі № 6-35цс14 та від 02.07.2014 №6-81цс14.

З огляду на викладене, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 04.09.2009 № 1087, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 8 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв'язку з чим вказане розпорядження підлягає визнанню недійсним, а позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, судом встановлено, що на даний час власником земельних ділянок, що передані для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель водного фонду, з порушенням водного та земельного законодавства, загальною площею 5,0 га з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0028, 3223155400:04:010:0024, 3223155400:04:010:0025, 3223155400:04:010:0030, 3223155400:04:010:0029, 3223155400:04:010:0027, 3223155400:04:010:0031, 3223155400:04:010:0026 є відповідач у даній справі ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1, 3 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, серед іншого, і тоді, коли майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Більше того, спірні земельні ділянки вибули із власності держави безкоштовно, а саме, в порядку безоплатної приватизації, передбаченої ст. 118 Земельного кодексу України. А тому, відповідно до ч. З ст. 388 Цивільного кодексу України, дані землі можуть за будь-яких обставин були витребувані у добросовісного набувача.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельні ділянки, які було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15; від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

Також, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, держава як власник спірного майна делегувала органу державної влади, Обухівській районній державній адміністрації Київській області, повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, а тому не дотримання цього не може оцінюватись як вираження волі держави, що в свою чергу відповідно до ст. 388 ЦК України дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача.

Зазначене підтверджується правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. .1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, враховуючи те, що відведенням у приватну власність громадян спірних земельних ділянок порушено інтереси держави як власника земельних ділянок, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, даний позов пред'являється в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, оскільки прийняттям вищевказаного розпорядженні та відведенням у приватну власність громадян земель водного фонду порушено інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання. Положеннями ч. 4 цієї ж статті установлено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Статтею 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень), визначалось, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрації відповідно до закону.

З огляду вищевикладених норм законодавства та аналізу положень ст. ст. 50 та 122 Земельного кодексу України, вбачається, що єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись землями водного фонду у порядку, передбаченому земельним кодексом України є Київська обласна державна адміністрація, а у даному позові від імені держави в якості позивача визначено Київську обласну державну адміністрацію, як орган в особі держави, поза волею якого спірні землі вибули з її власності, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в ОСОБА_14, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст, 5 Земельного кодексу України.

Зважаючи на те, що спірні землі до моменту передачі їх у власність відповідачам, відносились до земель водного фонду, Обухівська районна державна адміністрація не мала права ними розпорядитись, а спірні земельні ділянки вибули із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення не приймав.

Оскаржуваним розпорядженням райдержадміністрації, виданими на його підставі державними актами на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави як власника земельних ділянок, адже з державної власності протиправно вибула земельна ділянка водного фонду, розташована в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист праї людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справа: Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акт; що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо вона здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володінь майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтереси держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності. Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в ОСОБА_14, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Також, згідно із ст. ст. 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки);штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти; підземні води та джерела, внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смути відведення для них; береговими смутами водних шляхів.

З вказаних статей вбачається, що водні об'єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах. Усі водні об'єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об'єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

В ході судового розгляду встановлено, що земля, віднесена розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 04.09.2009 № 1087 до категорії земель із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, належала до земель водного фонду та фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання вказаних земельних ділянок у власність. За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідача ОСОБА_1 є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель водного фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, земель водного фонду, як національного багатства України та як джерела задоволення потреб суспільства в водних ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та водні ресурси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибули з такої власності.

Проаналізувавши норми ст. ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 59, 60, 61 Земельного кодексу України слід зазначити, що законодавцем визначено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть надавати у власність та передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади, а можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення особистого селянського господарства законом взагалі не передбачена.

Отже, законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку водного фонду із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й відповідач ОСОБА_1, хоча остання набула таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади відповідного розпорядження, яке визнається судом недійсним, а тому з огляду на вище встановлені обставини вимога витребування від добросовісного набувача, у власності якого перебувають на даний час спірні земельні ділянки з незаконного володіння є правомірною та ґрунтується на нормах чинного законодавства і не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Відповідно до положення ст. 256 та ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч.3-ч.5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до ч.1 ст.57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

З огляду на це, положення ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли Київська обласна державна адміністрація довідався або могла довідатися про порушення інтересів держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність вільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Київській обласній державній адміністрації, яка відповідно до закону є розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження відомо не було, оскільки воно приймалося без її участі та до внесення відповідних змін до ст.122 Земельного кодексу України . Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено, у зв'язку з чим Київська обласна державна адміністрація на захист порушених прав держави до суду не зверталася. Про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, органам прокуратури стало відомо у 2016 року в ході опрацювання документації на спірні земельні ділянки, отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області та за результатами опрацювання листа та схем накладання спірних земельних ділянок.

Наведене свідчить про те, що установлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА №1087 від 04.09.2008 року пропущено з поважних причин.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, а тому підлягає до повністю задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на це суд вважає, що з відповідачів на користь Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 3524, 00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: Приватне підприємство Сохо Трейд , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання недійсним розпорядження, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.

Визнати поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити строки позовної давності, захистивши право.

Визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1087 від 04.09.2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадян для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області .

Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 00022533) із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:04:010:0024, 3223155400:04:010:0025, 3223155400:04:010:0026, 3223155400:04:010:0027, 3223155400:04:010:0028, 3223155400:04:010:0029, 3223155400:04:010:0030, 3223155400:04:010:0031, загальною площею 5 га, які розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Стягнути з Обухівської районної державної адміністрації Київської області на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_14, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641 в сумі 1762,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_14, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641 в сумі 1762,00 гривень.

Позивачі: Прокуратура Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67, код ЄДРПОУ 02909996)

Київська обласна державна адміністрація (адреса: м. Київ, площа ОСОБА_14, 1, код ЄДРПОУ: 00022533)

Відповідачі: ОСОБА_1 (дата народження суду невідома, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), (дата народження суду невідома, адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, вул Дем'яна Бідного, буд. 12. Кв. 216, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомо)

Обухівська районна державна адміністрація Київської області (08700, м. Обухів, вул. Малишка, 10, код ЄДРПОУ 04054725)

Треті особи: Приватне підприємство Сохо Трейд (адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 87-А , офіс 100, код ЄДРПОУ 37002108)

ОСОБА_2 (Івано-Франківська обл.,Рогатинський р-н, с. Кліщівна, без вулиці та номеру будинку, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2)

ОСОБА_3 (дата народження суду невідома, адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3)

ОСОБА_4 (дата народження суду невідома, адреса: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4)

ОСОБА_5 (дата народження суду невідома, адреса: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5)

ОСОБА_6 (дата народження суду невідома, адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6)

ОСОБА_7 (дата народження суду невідома, адреса: Київська обл., Згурівський р-н, с. Войкове, вул. Шевченка, 1, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий)

ОСОБА_8 (дата народження суду невідома, адреса: АДРЕСА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7)

ОСОБА_9 (дата народження суду невідома, адреса: Київська обл., м Обухів, АДРЕСА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8)

ОСОБА_10 (дата народження суду невідома, адреса: АДРЕСА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9)

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 ( адреса: АДРЕСА_9, РНОКПП НОМЕР_8)

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: