Постанова

від 12.03.2019 по справі 826/4708/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4708/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агромашхолдінг-Південь на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агромашхолдінг-Південь до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агромашхолдінг-Південь звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0053891406 від 19.10.2017 року (форма С) та №0053901406 від 19.10.2017 року (форма С).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві на адресу позивача було направлено запит про надання інформації від 18.04.2017 року №9525/10/26-15-14-06-03, в якому контролюючий орган, на підставі пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 та пп. 1 абз. 3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України просило ТОВ Агромашхолдінг-Південь надати пояснення та їх документальні підтвердження щодо інформації, наданої ПАТ ВіЕс Банк .

Дану інформацію та копії документів ГУ ДФС у м. Києві просило надати протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту та повідомило, що у разі її ненадання, та ненаданні в установлені терміни, та не в повному обсязі, останнім буде проведена позапланова документальна перевірка у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

05.05.2017 року отримавши вказаний запит, згідно листа позивача від 16.05.2017 року №5/2, ТОВ Агромашхолдінг-Південь на адресу відповідача було направлено витребувані копії документів, зокрема, контракт на поставку продукції, додаткові угоди та специфікацій до контракту, митні декларації, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості по взаєморозрахунках з нерезидентом, банківські виписки по рахунку та платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах.

Попри це, наказом ГУ ДФС у м. Києві від 22.09.2017 року №9601, відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з інформацією ПАТ ВіЕс Банк від 08.05.2015 року №09-3/9668, від 06.07.2015 року №09-3/13850, від 04.09.2015 року №09-3/18058, від 06.04.2016 року №09-3/6033, від 06.06.2016 року №09-3/9621, від 04.07.2016 року №09-3/11392, від 08.08.2016 року №02-1/13332, від 05.09.2016 року №02-1/15060, від 05.10.2016 року №02-1/17005, від 03.03.2017 року №02-1/3256, від 06.04.2017 року №02-1/5288 про порушення ТОВ Агромашхолдінг-Південь законодавчо встановленого строку розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 та від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 та наданням ТОВ Агромашхолдінг-Південь документів на запит ГУ ДФС у м. Києві в неповному обсязі, податковим органос вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 15.12.2014 року по дату закінчення перевірки тривалістю 5 робочих днів з 26.09.2017 року.

На підставі направлення від 26.09.2017 року №2195/26-15-14-06-03, виданого ГУ ДФС у м. Києві, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.09.2017 року № 9601, посадовою особою відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Агромашхолдінг-Південь з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15, укладеного з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) та від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14, укладеного з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія).

За результатами вказаної перевірки, відповідачем складено акт від 04.10.2017 року №1155/26-15-14-06-03/3348102, в якому, зокрема, зазначено, що перевірку було проведено з відома та в присутності директора ТОВ Агромашхолдінг-Південь , якому під розписку вручалась копія наказу ГУ ДФС у м. Києві на проведення перевірки та міститься запис про ознайомлення під підпис з направленням на право проведення перевірки.

У відповідності до висновків зазначеного акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ Агромашхолдінг-Південь ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження на територію України товару в загальній суму 1059910,00 рос. руб. (еквів. 389375,96 грн.) за імпортним контрактом від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) та несвоєчасне надходження на територію України товару в загальній сумі 2251138,91 рос. руб. (еквів. 885802,29 грн.) за імпортним контрактом від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія).

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , а саме: порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, 01.10.2016 року та 01.04.2017 року.

На підставі акта перевірки від 04.10.2017 року №1155/26-15-14-06-03/3348102, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2017 року №0053891406 та №0053901406 про нарахування грошового зобов'язання на суму 151 912,29 грн. та 680,00 грн. відповідно (далі по тексту - оскаржувані ППР).

Не погоджуючись з оскаржуваними ППР, 17.11.2017 року позивачем до Державної фіскальної служби України була подана скарга, яка згідно рішення ДФС України від 25.01.2018 року №2603/6/99-99-11-01-02-25 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 19.10.2017 року №0053891406 та №0053901406 - без змін.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані ППР, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, про порушення позивачем норм податкового законодавства є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 3.1 розділу 3 акта перевірки від 04.10.2017 року №1155/26-15-14-06-03/33348102 ТОВ Агромашхолдінг-Південь (Покупець) укладено імпортний контракт від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія). Предмет контракту - купівля запасних частин до тракторів. Загальна вартість контракту - 25000000,00 рос. руб. Умови поставки - FCA Чебоксари. Умови оплати - 100% попередня оплата. Відправник товару - ОАО Чебоксарский агрегатный завод (Росія).

Перевіркою проведених розрахунків у грошовій формі при здійсненні імпортних операцій за контрактом від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 за період з 15.12.2014 року по 02.10.2017 року встановлено, що на виконання умов укладеного контракту ТОВ Агромашхолдінг-Південь , згідно з виписками банку перерахувало ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) валютні кошти у загальному розмірі 6160915,00 рос. руб. (еквів. 2043790,25 грн.).

Відповідно до граничних термінів надходження товару, товар (запчастини до тракторів) за контрактом від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 надійшов на територію України від нерезидента - ОАО Чебоксарский агрегатный завод (Росія) на загальну суму 6146580,00 рос. руб. (еквів. 2178901,50 грн.), в тому числі з порушенням законодавчо встановлених строків на суму 831164,00 рос. руб. (еквів. 318668,28 грн.) на 45 днів, на суму 228746,00 рос. руб. (еквів. 70707,68 грн.) на 3 дні.

Крім того, нерезидент своєчасно повернув на рахунок ТОВ Агромашхолдінг-Південь валютні кошти в сумі 14335,00 рос. руб. (еквів. 4549,64 грн.).

Згідно акта перевірки ТОВ Агромашхолдінг-Південь (Покупець) укладено імпортний контракт від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія). Предмет контракту - купівля запасних частин до тракторів. Загальна вартість контракту - 25000000,00 рос. руб. Умови поставки - FCA Чебоксари. Умови оплати - 100% попередня оплата. Відправник товару - ОАО Чебоксарский агрегатный завод (Росія).

Перевіркою проведених розрахунків у грошовій формі при здійсненні імпортних операцій за контрактом від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 за період з 02.07.2015 року по 02.10.2017 року встановлено, що на виконання умов укладеного договору ТОВ Агромашхолдінг-Південь згідно з виписками банку перерахувало ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) валютні кошти у загальному розмірі 11380713,80 рос. руб. (еквів. 4410522,24 грн.).

Відповідно до граничних термінів надходження товару, товар (запчастини до тракторів) за контрактом від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 надійшов на територію України від нерезидента - ОАО Чебоксарский агрегатный завод (Росія) на загальну суму 11380279,80 рос. руб. (еквів. 4321962,71 грн.), в тому числі з порушенням законодавчо встановлених строків на суму 12233,44 рос. руб. (еквів. 4585,70 грн.) на 65 днів, на суму 70026,00 рос. руб. (еквів. 26249,25 грн.) на 57 днів, на суму 313322,47 рос. руб. (еквів. 117448,93 грн.) на 16 днів, на суму 180000,00 рос. руб. (еквів. 67473,00 грн.) на 15 днів, на суму 310000,00 рос. руб. (еквів. 116203,50 грн.) на 15 днів, на суму 150000,00 рос. руб. (еквів. 56227,50 грн.) на 14 днів, на суму 429456,00 рос. руб. (еквів. 164314,16 грн.) на 48 днів, на суму 162714,00 рос. руб. (еквів. 62256,00 грн.) на 43 дні, на суму 3200,00 рос. руб. (еквів. 1224,35 грн.) на 38 дні, на суму 164145,00 рос. руб. (еквів. 62803,52 грн.) на 24 дні, на суму 217468,00 рос. руб. (еквів. 93867,89 грн.) на 97 днів, на суму 170174,00 рос. руб. (еквів. 80708,42 грн.) на 74 дні, на суму 68400,00 рос. руб. (еквів. 32440,07 грн.) на 48 днів.

Крім того, нерезидент своєчасно повернув на рахунок ТОВ "Агромашхолдінг-Південь" валютні кошти в сумі 434,00 рос. руб. (еквів. 185,29 грн.).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (далі по тексту - Закон №185/94-ВР) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.1 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 ст. 2 Закону № 185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно п. 1 постанов Правління Національного банку України від 01.12.2014 року №758, від 03.03.2015 року №160, від 03.06.2015 року №354, від 03.09.2015 року №581, від 04.12.2015 року №863, від 03.03.2016 року №140 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно п. 1 постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016 року №386 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів .

Згідно п. 1 постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 року № 410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів, проте вказане положення про застосування строку розрахунків 120 календарних днів діяло до 25.05.2017 року включно, оскільки постановою Правління Національного банку України від 25.05.2017 року № 41, яка набрала чинності 26.05.2017 року, було внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 року № 410, а саме: виключено пункт 1 про застосування строку розрахунків 120 календарних днів.

Таким чином, починаючи з 26.05.2017 року розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснюються у строк 180 календарних днів.

Відповідно до акту перевірки від 04.10.2017 року №1155/26-15-14-06-03/33348102, висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на продовження строків розрахунків за контрактом від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) та від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія), а також довідки уповноваженого органу країни, яка підтверджує виникнення форс-мажорних обставин за контрактом від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) та від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 з ООО "ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) до перевірки надано не було, податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону №185/94-ВР, а саме: несвоєчасне надходження на територію України товару в загальній сумі 1059910,00 рос. руб. (еквів. 389375,96 грн.) за імпортним контрактом від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 з ООО "ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія) та в загальній сумі 2251138,91 рос. руб. (еквів. 885802,29 грн.) за імпортним контрактом від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія).

Так, відповідно до ч.1 ст.4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Також, згідно з інформацією викладеною в акті перевірки від 04.10.2017 року №1155/26-15-14-06-03/33348102, перевіркою дотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю (надалі - Декрет) було встановлено, що у ТОВ Агромашхолдінг-Південь станом на 01.04.2016 року існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов'язковому декларуванню, у розмірі 82259,44 рос. руб. (еквів. 31783,40 грн.), станом на 01.07.2016 року існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов'язковому декларуванню, у розмірі 592170,00 рос. руб. (еквів. 229098,73 грн.), станом на 01.10.2016 року існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов'язковому декларуванню, у розмірі 217468,00 рос. руб. (еквів. 89220,60 грн.), станом на 01.04.2017 року існувала дебіторська заборгованість, яка підлягає обов'язковому декларуванню, у розмірі 238574,00 рос. руб. (еквів. 114155,27 грн.) за експортним контрактом від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15 з ООО ЧЕТРА-Комплектующие и запасные части (Росія).

У свою чергу, відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року №319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами , декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Таким чином, ТОВ Агромашхолдінг-Підвень порушено п. 1 статті 9 Декрету, а саме порушено строки декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.04.2016 року, 01.07.2016 року, 01.10.2016 року та 01.04.2017 року.

Правовими положеннями п. 2.7 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49, передбачена відповідальність за невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна.

Щодо посилань ТОВ Агромашхолдінг-Підвень на висновок Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року №815/3147/17, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у вказані постанові касаційною інстанцією зазначено, що строк розрахунку, встановлений постановою НБУ, є тимчасовим та не може діяти постійно у часі, навіть якщо встановлений різними постановами НБУ. У ті дні, коли постанова НБУ не діє, вступає в силу дія законодавчо встановленого строку розрахунків - 180 днів.

Таким чином, як стверджує позивач, починаючи роботу за контрактом у грудні 2014 року, розуміючи обмежувальні вимоги закону та дійсну до лютого 2015 року чинність зменшення строку розрахунків до 90 днів, він звертався до МЕРТ України та отримав висновок, аби у випадку прострочення 90-денного строку не сплачувати штрафні санкції.

У зв'язку з викладеним, позивач вбачає порушення його права шляхом застосування відповідачем вимог постанов Правління Національного банку України, а не Закону №185/94-ВР, який має вищу юридичну силу, що мало наслідком винесення у відношенні позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Проте, зазначені доводи апелянта не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося раніше, згідно приписів частини першої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідності до положень ч.4-5 статті 4 Закону №185/94-ВР, у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Так, було встановлено обмеження в 90 календарних днів на розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 14.09.2016 року №386 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , такий строк обмеження було встановлено у 120 календарних днів.

Також, згідно пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 року №410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , було встановлено відповідне обмеження в 120 календарних днів, яке діяло до 25.05.2017 року включно, оскільки постановою Правління Національного банку України від 25.05.2017 року №41, що набрала чинності 26.05.2017 року, було внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 року №410, а саме виключено пункт 1 про застосування строку розрахунків 120 календарних днів, тобто з 26.05.2017 року для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, застосуванню підлягав строк у 180 календарних днів.

Разом з тим, постанова Національного банку України від 01.12.2014 року №758 за її пунктом 10 набрала чинності з 03.12.2014 року і діяла до 03.03.2015 року включно, постанова від 03.03.2015 року №160 за таким же пунктом набрала чинності з 04.03.2015 року і діяла до 03.06.2015 року включно, постанова від 03.06.2015 року №354 за пунктом 9 набрала чинності з 04.06.2015 року і діяла до 03.09.2015 року включно, постанова від 03.09.2015 року №581 за аналогічним пунктом набрала чинності з 04.09.2015 року та діяла 04.12.2015 року включно, постанова від 04.12.2015 року №863 за пунктом 9 набрала чинності з 05.12.2015 року та діяла до 04.03.2016 року включно, постанова від 03.03.2016 року №140 за цим же пунктом набрала чинності з 05.02.2016 року та діяла до 08.06.2016 року включно.

Також, постанова Національного банку України від 14.09.2016 року №386 згідно пункту 11 набрала чинності з 15.09.2016 року і діяла до 15.12.2016 року включно, постанова від 13.12.2016 року №410 за пунктом 11 набрала чинності з 16.12.2016 року та пункти 1 і 2 якої діяли до 16.06.2017 року, враховуючи постанову від 25.05.2017 року №41, що набрала чинності 26.05.2017 року та якою було внесено зміни до постанови від 13.12.2016 року №410 і виключено пункт 1.

Віповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України 24.03.1999 року №136, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Згідно розділу 2 даної Інструкції, зокрема пункту 2.2, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення відповідної документації.

Законом №185/94-ВР, передбачено право Національного банку України запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків аніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно, у ті дні, коли постанова Національного банку України не діє, застосовуються строки, встановлені частиною першою статті 2 Закону №185/94-ВР.

Оскільки вказані вище постанови Правління Національного банку України були прийнятті у відповідності до вимог Закону №185/94-ВР, а встановлені кожною із них обмеження не перевищували шестимісячного строку розрахунків, як того вимагає Закон №185/94-ВР, помилковими є доводи позивача про те, що відповідачем при здійсненні відповідних розрахунків стосовно граничних термінів надходження товарів після проведених оплат позивача на виконання вимог контрактів від 15.12.2014 року №792700/UKR58-14 та від 02.07.2015 року №792700/UKR27-15, було неправомірно застосовано обмежувальні строки, передбачені чинними на той час постановами Правління Національного Банку України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 року №815/3147/17, на яку, між іншим, посилається позивач.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що контролюючим органом при визначенні граничних термінів надходження товару, після здійснення оплат за контрактами позивача, було враховано такі обмежувальні строки, що діяли саме на момент здійснення позивачем відповідних розрахунків, що узгоджується з вимогами Закону №185/94-ВР та чинними на той час постановами Правління Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи винесення позивачу оскаржуваних ППР, з урахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агромашхолдінг-Південь" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.