Вирок

від 19.03.2019 по справі 753/21911/16-к

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21911/16-к

провадження № 1-кп/753/177/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. м. Київ

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100020007948 від «18» липня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця зернового радгоспу Іскра, Жовтневого району, Тургайської обл., Республіки Казахстан, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм в ТОВ «Союз-Авто», розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2016 близько 19 годин 30 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А-091», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Харківське шосе від вул. Російська в напрямку вул. Тростянецька м. Києва, допустив порушення вимог п. 8.7.3 (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 8.7.3 (е) ПДР України - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

п. 10.8 ПДР України - у разі подання світлофором (крім реверсного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10- м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виразилось в тому, що останній, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Богдан А-091», д.н.з. НОМЕР_1 , проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, рухаючись від вул. Російська в правій смузі руху проїзної частини вул. Харківське шосе в напрямку вул. Тростянецька, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, який обладнаний світлофорним об`єктом, допустив проїзд світлофору на червоний сигнал та продовжуючи рухатися прямо, виїхавши на пішохідний перехід, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався з права на ліво відносно руху автобуса «Богдан А-091», д.н.з. НОМЕР_1 та мав перевагу в русі, так як рух по пішохідному переходу розпочав на зелений сигнал світлофору. Внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_9 , останній отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу.

Таким чином, у водія ОСОБА_8 була технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог вказаних пунктів. Тобто, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автобуса марки «Богдан А-091», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вимогам пункту 8.7.3 (е) та 10.8 ПДР України.

Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: заподіяння пішоходу ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, які виразилися:

- у закритій черепно-мозковій травмі: забій головного мозку з формуванням субдуральної гематоми над правою гемісферою, геморагічними забоями лівої лобно- скронево-базальної ділянки, субарахноїдального крововиливу, вдавлений уламковий перелом правої тім`яно-скроневої ділянки з явищами компресійно-дислокаційного синдрому, гематоми мяких тканин потиличної тім`яної та правої параорбітальної ділянок, садна лобної ділянки;

- закрита травма грудної клітки: перелом 5,6 ребер зліва;

- садна обох колінних суглобів, правої кисті.

Таким чином, своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_8 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України не визнав та суду пояснив, що 16.07.2016 близько 19 годин 30 хвилин він, рухаючись на автобусі «Богдан А-091» по вул. Харківське шосе, зупинився на автобусній зупинці, щоб висадити пасажирів. Після цього він продовжив рух в напрямку вул. Тростянецької в крайній правій смузі руху з приблизною швидкістю до 40 км/год. Наближаючись до регульованого пішоходного переходу, він звернув увагу, що для транспортних засобів в напрямку, в якому він рухався, горів зелений сигнал світлофора, після чого продовжив рух. В цей час на тротуарі біля пішохідного переходу перебували четверо осіб, у тому числі потерпілий, який вийшов на проїзну частину на заборонений для пішоходів сигнал світлофору за декілька метрів від пішохідного переходу. Він застосував екстрене гальмування та викрутив кермо ліворуч, однак відбувся наїзд на пішохода, внаслідок якого потерпілий впав на землю. Після ДТП він викликав поліції та швидку медичну допомогу. Таким чином, ОСОБА_8 вважав, що його дії відповідали вимогам п. 8.7.3 (е) та 8.10 Правил дорожнього руху України, а тому просив його виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину.

Разом з тим, вина обвинуваченого в обсязі дій, викладених у вироку, підтверджується сукупністю наступних доказів, встановлених та досліджених у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_5 підтвердила, що внаслідок ДТП 16.07.2016 її батько ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, характер та ступінь тяжкості яких описаний у висновку судово-медичної експертизи. Також, потерпіла зазначила, що після ДТП внаслідок отриманої черепно-мозкової травми її батько не рухається, позбавлений здатності до самообслуговування, потребує стороннього догляду. Будь-якої допомоги обвинувачений ОСОБА_8 її родині у зв`язку із наслідками ДТП не надавав, станом здоров`я потерпілого не цікавився. Підтримала цивільний позов та наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що 16.07.2016 близько 19 годин 30 хвилин він перебував біля кафе «Тінатін» по вул. Харківське шосе навпроти регульованого пішоходного переходу на відстані приблизно 10 м. В цей час він побачив, що по вул. Харківське шосе в крайній правій смузі з приблизною швидкістю 25-30 км/год. рухався транспортний засіб «Богдан», який здійснив наїзд на пішохода, який розпочав рух на пішоходному переході, подолавши відстань приблизно 1 м. Свідок зазначив, що на ділянці, де відбулась ДТП, жодних перешкод, які б обмежували видимість, не було. Після ДТП водій автомобіля «Богдан» зупинився, а він викликав швидку медичну допомогу, оскільки потерпілий перебував без свідомості.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні стверджувала, що 16.07.2016 близько 19 годин 30 хвилин вона їхала в мікроавтобусі «Богдан» маршруту № 415 з боку зупинки «Інститут хімії» в напрямку станції метро «Харківська» та сиділа на пасажирському місці біля водія з правого боку. Автобус рухався в крайній правій смузі руху з невеликою швидкістю. Попереду руху автобуса знаходився пішохідний перехід, по якому почали рухатись пішоходи в кількості близько трьох осіб з права на ліво по відношенню до руху транспортного засобу. В цей час водій автобуса на пішохідному переході правою передньою частиною транспортного засобу здійснив наїзд на одного з пішоходів, який встиг пройти близько 1 метра, та одразу загальмував.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила про те, що бачила наслідки ДТП, яка відбулась на пішоходному переході по вул. Харківське шосе за участю транспортного засобу «Богдан» та пішохода, який опинився під колесами вказаного транспортного засобу.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила про те, що 16.07.2016 близько 19 годин 30 хвилин вона вийшла з кафе «Тінатін», де на той час працювала, та побачила на пішоходному переході маршрутний автобус «Богдан» та пішохода, який лежав неподалік. Вона також бачила водія транспортного засобу «Богдан», стан якого був дуже схвильований.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомила про те, що 16.07.2016 близько 19 годин 30 хвилин вона перебувала біля кафе по вул. Харківське шосе обличчям до проїзної частини, та побачила, що декілька пішоходів з протилежної частини дороги, почали переходити проїзну частину по пішоходному переходу. В цей час з невеликою швидкістю їхав маршрутний автобус, який скоїв наїзд на одного з пішоходів. Інші пішоходи встигли відійти назад. Також вона звернула увагу на те, що в момент наїзду мікроавтобуса на пішохода на світлофорі для транспортних засобів горів червоний сигнал. Також свідок зазначила, що з її боку на протилежний бік дороги також переходили дорогу пішоходи назустріч пішоходу, на якого в подальшому був здійснений наїзд.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що 16.07.2016 близько 19 годин 30 хвилин під час руху на автомобілі «Toyota» по вул. Харківське шосе, він зупинився на червоний сигнал світлофору перед регульований пішохідним переходом. Попереду нього на світлофорі зупинився інший автомобіль. Через декілька секунд він почув удар, та побачив маршрутний мікроавтобус «Богдан», який рухався в зустрічному напрямку в крайній правій смузі та здійснив наїзд на пішохода на пішохідному переході. Таким чином, ОСОБА_15 стверджував, що водій автомобіля «Богдан» рухався на червоний забороняючий сигнал світлофору.

Крім показів свідків, вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами.

Відповідно до витягу з наказу № 57-к від 31.03.2016 р. ОСОБА_8 було призначено на посаду водія автотранспортних засобів з 01.04.2016 р. із закріпленням за ним транспортного засобу «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 \т.2 а.с. 4\.

З рапорту інспектора поліції від 16.07.2018 р. вбачається, що до Дарницького УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що 16.07.2016 о 19 годин 40 хвилин водій автомобіля «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 на регульованому пішоходному переході \т.1 а.с. 187\.

Згідно протоколу оглядумісця дорожньо-транспортноїпригоди від16.07.2016року -дорожньо-транспортнапригода сталасябіля буд.№ 144по вул.Харківське шосев м.Києві.На місціподії виявленийавтомобіль «Богдан»д.н.з. НОМЕР_1 , на якому наявні потертості на копоті з правого боку. Також на транспортному засобі на передній панелі з права та на проїзній частині виявлені плями бурого кольору. Зі схеми місця ДТП вбачається, що транспортний засіб «Богдан» знаходиться безпосередньо на пішоходному переході \т.1 а.с. 191-198\.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 1718/Е від 25.10.2016 р. під час звернення за медичною допомогою 16.07.2016 р. о 19-49 год. у потерпілого ОСОБА_9 виявлені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозковій травмі: забій головного мозку з формуванням субдуральної гематоми над правою гемісферою, геморагічними забоями лівої лобно- скронево-базальної ділянки, субарахноїдального крововиливу, вдавлений уламковий перелом правої тім`яно-скроневої ділянки з явищами компресійно-дислокаційного синдрому, гематоми мяких тканин потиличної тім`яної та правої параорбітальної ділянок, садна лобної ділянки; закрита травма грудної клітки: перелом 5,6 ребер зліва; садна обох колінних суглобів, правої кисті \т.1 а.с. 206-211\.

В ході слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_8 надав пояснення щодо обставин та механізму виникнення ДТП, та на місці показав розташування транспортного засобу та пішохода в момент ДТП \т.1 а.с. 212-216\.

З висновку судової-автотехнічної експертизи № 786ат від 15.11.2016 р. вбачається, що в даній дорожній ситуації в діях водія автобуса «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п.п. 8.7.3е, 8.10 ПДР України. Причиною виникнення даної ДТП з технічної точки зору є невідповідність дій водія транспортного засобу «Богдан» ОСОБА_8 вимогам п.п. 8.7.3 е, 8.10 ПДР України \т.1 а.с. 225-235\.

Обговорюючи позицію обвинуваченого ОСОБА_8 про відповідність його дій вимогам п.п. 8.7.3 (е), п. 10.8 ПДР України, суд враховує, що його покази на обгрунтування цієї позиції спростовуються сукупністю вищенаведених та досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема висновком вищевказаної судової автотехнічної експертизи, в якому зазначено про неспроможність показів ОСОБА_8 з технічної точки зору щодо обставин та механізму ДТП.

Не заслуговують на увагу твердження захисника ОСОБА_7 про те, що покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які суб`єктивно сприймали дорожню обстановку не можуть враховуватись як докази, оскільки покази цих свідків як в цілому, так і в деталях узгоджуються між собою та підтверджують обставини, які викладені в обвинуваченні. Крім того, покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які безпосередньо бачили, як водій ОСОБА_8 здійснював рух на заборонений сигнал світлофора узгоджуються з висновком судової автотехнічної експертизи, де констатовано про вчинення водієм ОСОБА_8 дій, які не відповідають вимогам п. 8.7.3 (е), п. 10.8 ПДР України, а саме проїзду на заборонений сигнал світлофору. При цьому, судовий експерт автотехнік в дослідницькій частині висновку № 786ат від 15.11.2016 р. зазначив про відсутність суперечностей технічного характеру в показах цих свідків. Яких-небудь розбіжностей в показах свідків, які вивчались судовим експертом автотехніком та які надавали свідки в судовому засіданні, судом не виявлено.

Крім того, покази ОСОБА_8 стосовно того, що потерпілий ОСОБА_9 несподівано вийшов на проїзну частину поза межами пішохідного переходу спростовуються показами свідка ОСОБА_10 , який зазначив, що пішоход розпочав рух по пішохідному переходу та подолав відстань приблизно 1 м. Крім того, свідок ОСОБА_11 підтвердила, що по пішохідному переході вже почали одночасно рухатись декілька пішоходів, серед яких був пішохід ОСОБА_9 , на якого в подальшому був скоєний наїзд. При цьому, свдок ОСОБА_11 також підтвердила, що постраждалий пройшов відстань приблизно 1 м. по пішохідному переходу. Крім того, свідок ОСОБА_14 підтвердила, що автобус здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 в той момент, коли по пішохідному переходу здійснювали рух пішоходи. При цьому рух пішоходами здійснювався як з боку, де відбувся наїзд на постраждалого, так і з протилежного боку проїзної частини.

Також суд не приймає до уваги посилання захисника на обґрунтування позиції обвинуваченого на ту обставину, що потерпілий під час ДТП знаходився у стані алкогольного сп`яніння, оскільки зазначена обставина не знаходиться у причинному зв`язку між діями обвинуваченого та скоєнням інкримінованого злочину.

Аналіз сукупності наведених обставин та доказів, які узгоджуються між собою, та які суд визнає належними та допустимими, дозволяє зробити висновок про те, що вина обвинуваченого у судовому засіданні підтверджена повністю, а позицію обвинуваченого суд розцінює, як бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин у повному обсязі.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Також, при призначенні покарання суд керується відповідними роз`ясненнями, які містяться в п. 20 Постанови Верховного суду України № 14 від 23.12.2015 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні покарання суд також враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 після скоєння ДТП як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не відшкодував повністю або частково завдані внаслідок вчинення злочину збитки та не цікавився станом здоров`я потерпілого. Також суд бере до уваги тяжкі наслідки скоєного злочину, а саме: стан постраждалого ОСОБА_9 , який внаслідок ДТП отримав тяжкі травми голови, внаслідок чого постраждалий тривалий час перебуває на реабілітації, постійно потребує сторонньої допомоги та відсутні об`єктивні відомості на день ухвалення вироку про можливості і строки його одужання.

Обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні обвинуваченого, розмір матеріальної шкоди, завданої злочином, яка обвинуваченим не відшкодована, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, яке слід відбувати реально.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, наслідки, які настали внаслідок скоєного кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, відсутність обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, суд вважає за неможливе застосувати положення ст.ст. 75,76 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з цих підстав.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 2 роки, оскільки внаслідок непрофесійного керування обвинуваченим транспортним засобом та грубого порушення ПДР України постраждалому ОСОБА_9 були заподіяні як тяжкі тілесні ушкодження, так і значна матеріальна та моральна шкода, яка обвинуваченим до цього часу не відшкодована.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.

Потерпілою ОСОБА_5 був заявлений цивільний позов, який був уточнений в ході судового розгляду, та в якому вона просила стягнути на користь потерпілого з відповідача ТОВ «Союз-Авто», з яким обвинувачений ОСОБА_8 перебував в трудових відносинах, матеріальну шкоду в сумі 223934 грн. 62 коп. та моральну шкоду в сумі 200000 грн.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у зв`язку із тим, що матеріальну відповідальність за збитки завдані внаслідок ДТП, на його думку, повинна нести страхова компанія.

Дослідивши цивільний позови потерпілої, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При вирішенні цивільного позову суд керується відповідними роз`ясненнями, які викладені в Постанові Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовми про відшкодування шкоди», де в п. 5 зазначено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Крім того, суд керується роз`ясненнями, які викладені в п. 6 Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», де зазначено, що на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Оскільки об`єктивно встановлено, що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_8 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Союз-Авто», то саме на цю юридичну особу покладений обов`язок щодо відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди.

Обговорюючи позиціюпредставника цивільноговідповідача тазахисника пропередчасність заявленихвимог самедо ТОВ«Союз-Авто»та щодонеобхідності визнанняналежним відповідачемстраховика ПрАТ«СК «Нова»,суд невбачає підставдля залученнястраховика вякості співвідповідачаза цивільнимпозовом,оскільки цивільнийпозивач ОСОБА_5 із позовноюзаявою достраховика незверталась,а звернуласьіз вимогоюпро відшкодуванняшкоди безпосередньодо юридичноїособи,з якоюобвинувачений перебуваву трудовихвідносинах. Зазначене ґрунтується на вимогах закону та правових позиціях з цього питання Верховного Суду України, яким, у постанові від 20 січня 2016 року за результатами розгляду справи № 6-2808цс15, зроблено правовий висновок про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним. При цьому, як прямо зазначено у згаданій постанові Верховного Суду України, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Враховуючи відсутність клопотань про залучення у якості відповідача страховика з боку цивільного позивача ОСОБА_5 , яка скористалась своїм абсолютним правом на заявлення вимоги про відшкодування шкоди її заподіювачем, суд позбавлений можливості самостійно залучити страхову компанію у якості відповідача за цивільним позовом.

В обґрунтування розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, потерпілою були надані копії чеків щодо лікування та реабілітації постраждалого ОСОБА_9 , які були досліджені та пораховані судом, та склали загальну суму 179337 грн. 89 коп. Таким чином, потерпілій підлягає відшкодуванню матеріальна шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого ОСОБА_9 на зазначену суму, а цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог потерпілої про стягнення на користь постраждалого шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, суд керується наступними вимогами закону.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

За змістом ч.1 ст. 1202 ЦК України - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Судом встановлено, що на момент ДТП потерпілий ОСОБА_9 не працював, отримував пенсію. Після ДТП потерпілий постійно знаходиться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що свідчить про втрату працездатності потерпілим.

Враховуючи наведені положення закону та зміст позовних вимог в цій частині, суд вважає що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, завданої ушкодженням здоров`я є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням положень ч.1 ст. 1202 ЦК України шляхом стягнення такої шкоди одноразово в розмірі 52200 грн. При цьому, для обрахування розміру шкоди суд застосовує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на момент ДТП, а саме -1450 грн. станом на липень 2016 р. шляхом помноження на 3 роки (36*1450).

Таким чином, позовні вимоги цивільного позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі. А в цілому, позовні вимоги цивільного позивача про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди. При цьому, з загальної суми матеріальної шкоди підлягає вирахуванню сума грошових коштів в розмірі 10000 грн., яка була сплачена добровільно представником ТОВ «Союз-Авто» потерпілій ОСОБА_9 , чого остання не заперечувала в судовому засіданні. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача станосить 221537,89 грн (52200 грн. +179337 грн. 89 коп. 10000 грн. ).

Щодо вимог цивільного позивача ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_8 судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України- моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст.23ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об`єктивно встановлено, що потерпілому ОСОБА_9 внаслідок ДТП були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що потягло необхідність тривалого лікування та реабілітації та отримання у зв`язку з цим душевних страждань, та порушило його нормальний життєвий ритм. Крім того, суд враховує, що внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень потерпілий протягом місяця перебував в комі, внаслідок черепно-мозкової травми втратив можливість для пересування та самообслуговування, постійно потребує сторонньої допомоги. Також, суд враховує суб`єктивне відношення обвинуваченого до вчинених дій, що виразилось в байдужому ставленні до наслідків скоєного злочину, відсутності зацікавленості в стані здоров`я потерпілого, неприймання участі у видужанні та реабілітації потерпілого, що також вплинуло на глибину моральних страждань постраждалого. Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про заподіяння потерпілому ОСОБА_9 з вини обвинуваченого моральної шкоди.

На підставі аналізу наведених обставин та наявних доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, що заявлений цивільним позивачем розмір моральної шкоди в сумі 200000 грн. є співрозмірним із понесеними моральними стражданнями, а тому цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 990 грн. 45 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності зіст. 100 КПК України.

Клопотань про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу від прокурора не надходило.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.373, 374,375,376 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286КК України та призначити йому покарання - 3\три \роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 \два\ роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 обчислювати з дня його затримання в порядку виконання даного вироку.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) витрати на залучення експерта в сумі 990 грн. \дев`ятсот дев`яносто\ гривень 45 коп. на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_9 до ТОВ «Союз-Авто», треті особи: ОСОБА_8 , ПрАТ «Страхова Компанія «Нова» «Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Авто» \код ЄДРПОУ: 30729545\ на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду в сумі 221537 \двісті двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять сім\ гривень 89 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Авто» \код ЄДРПОУ: 30729545\ на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в сумі 200000 \двісті тисяч\ гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Речові докази:

-автомобіль марки «Богдан А-091», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у представника ТОВ «Союз-Авто» ОСОБА_6 передати за належністю ТОВ «Союз-Авто».

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1