Постанова

від 19.03.2019 по справі 910/22212/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/22212/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 (судді: Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 (суддя Маринченко Я. В.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр ділових контактів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про стягнення 768 052,50 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" (далі - ТОВ "Ресіліент") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр ділових контактів" (далі - ТОВ "Міжнародний центр ділових контактів"), ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро" (далі - ТОВ "Діамант-Агро") про стягнення 768 052,50 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідачі за умовами укладеного 30.04.2015 між сторонами у справі договору купівлі-продажу (далі - договір від 30.04.2015) часток участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сатурн Агроком" (далі - ТОВ "Сатурн Агроком") мають відшкодувати йому заявлену до стягнення суму витрат (податкових зобов'язань і штрафних санкцій), сплачену ТОВ "Сатурн Агроком" на вимогу державної фіскальної служби за порушення податкового законодавства, яке відбулося до укладення зазначеного договору.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 прийнято до розгляду позовну заяву в частині позовних вимог до ТОВ "Міжнародний центр ділових контактів" і ТОВ "Діамант-Агро", відкрито провадження у справі № 910/22212/17 за правилами загального позовного провадження. У частині позовних вимог до ОСОБА_4 у відкритті провадження у справі відмовлено.

1.3. У відзиві на позов ТОВ "Діамант-Агро" просило відмовити у його задоволенні, послалося, зокрема, на те, що ТОВ "Сатурн Агроком" не є стороною спірного договору і позивачем у справі; позивач не позбавлений права звернутися із позовом про відшкодування витрат ТОВ "Сатурн Агроком" до особи, винної у вчиненні правопорушення - директора цього товариства згідно з ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22.03.2017 у справі № 684/154/17.

1.4. У заяві про уточнення позовних вимог позивач просив позов задовольнити, стягнути солідарно з ТОВ "Міжнародний центр ділових контактів" і ТОВ "Діамант-Агро" на користь ТОВ "Ресіліент" 768 052,50 грн заборгованості.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що витрат зазнало саме ТОВ "Ресіліент" і саме на його рахунок відповідачі мають сплатити кошти, які ТОВ "Сатурн Агроком" як самостійна юридична особа, котра здійснює свою господарську діяльність на власний ризик і незалежно від позивача, перерахувало у дохід Державного бюджету України за наслідками винесення Красилівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі - Красилівська ОДПІ ГУ ДФС України у Хмельницькій області) податкових повідомлень-рішень від 04.04.2016.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Ресіліент" - без задоволення.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Ресіліент" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, або у разі встановлення Верховним Судом порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, - скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі ТОВ "Ресіліент" вважає порушення судами норм процесуального права (статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України) та неправильне застосування і незастосування судами норм матеріального права (статей 509, 526, 553, 554, 610 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 224 Господарського кодексу України), нез'ясування обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що суди не дослідили умови спірного договору та акцентує на завдані позивачем збитків у заявленій до стягнення сумі, які за умовами спірного договору мають бути відшкодовано відповідачами.

3.2. Від ТОВ "Діамант-Агро" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін рішення та постанову у справі як ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач наголошує на недоведеності позивачем фактів порушення відповідачами своїх зобов'язань за спірним договором і спричинення збитків позивачеві; акцентує, що Старосинявським районним судом Хмельницької області (ухвала від 22.03.2017 у справі № 684/154/17) встановлено особу, винну у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, тому є підстави звернутися до цієї особи із позовом про відшкодування втрат або витрат ТОВ "Сатурн Агроком".

3.3. У відповіді на відзив ТОВ "Ресіліент" наголошує на неналежному виконанні відповідачами своїх зобов'язань за договором від 30.04.2015 з урахуванням додаткових угод до нього, що призвело до завдання позивачеві збитків, просить задовольнити касаційну скаргу.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 30.04.2015 між ОСОБА_4 - продавцем-1, ТОВ "Діамант-Агро" - продавцем-2 і ТОВ "Ресіліент" - покупцем, а також ОСОБА_4 - поручителем-1, ТОВ "Міжнародний центр ділових контактів" - поручителем-2 укладено договір купівлі-продажу часток участі у ТОВ "Сатурн Агроком", за умовами якого продавці погодилися продати, а покупець погодився придбати частки участі, що продаються у компанії ТОВ "Сатурн Агроком".

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що загальна купівельна сума, яку сплачує покупець продавцям за продаж часток участі, становить 7 179 477,00 грн.

Відповідно до пункту 8.1 договору від 30.04.2015 продавці зобов'язуються відшкодувати та гарантувати відшкодування покупцеві усіх втрат, зобов'язань, витрат або видатків, у тому числі оплати та витрат на будь-які обґрунтовані та належні юридичні та інші професійні послуги, у кожному випадку, якщо вони не були сплаченні до завершення, яких було завдано або яких зазнали покупець або компанія після завершення та які виникають в результаті дії будь-якого із зазначених факторів: будь-якого порушення будь-якого чинного законодавства щодо повної оплати продавцем-2 часток участі, що продаються; (пункт 8.1.1); будь-якого порушення будь-якого чинного законодавства щодо входження продавця-2 до складу учасників компанії та збільшення статутного капіталу шляхом додаткового внеску продавця-2 (пункт 8.1.2); будь-яких наявних невиконаних зобов'язань компанії, яка діє як позичальник, поручитель, гарант або іншим чином, згідно з кредитним або іншими фінансовими договорами (пункт 8.1.3); невідповідності умов договорів оренди щодо земельних ділянок положенням чинного законодавства, в тому числі, без обмежень, відсутності необхідних істотних умов, що може призвести до скасування або визнання недійсними або іншого впливу на дійсність таких договорів оренди (пункт 8.1.4).

Згідно з пунктом 9.1 зазначеного договору поручителі цим, спільно та окремо, безумовно погоджуються із покупцем, його правонаступником та цесіонаріями щодо такого: продавці зобов'язані належним чином, сумлінно та своєчасно дотримуватися положень та виконувати свої зобов'язання, передбачені цим договором (пункт 9.1.1); якщо продавці не виконують усі або частину вищенаведених обов'язків, поручителі повинні на підставі письмового повідомлення щодо такого невиконання негайно усунути будь-яке порушення, що можна виправити та у найкоротший термін узяти на себе обов'язок виконати зобов'язання, передбачені договором, так, якби поручителі від початку були особами, які взяли на себе зобов'язання відповідно до термінів та умов договору (пункт 9.1.2); поручителі повинні сплатити покупцеві на письмову вимогу всі гроші, належні до сплати продавцями покупцю відповідно до договору або відповідно до будь-якої істинного твердження, зробленого покупцем, що пов'язані або виникають із договору, у тому числі будь-які суми, заявлені за будь-яким поручительством або за збитки за будь-яке порушення гарантій продавцями, без будь-якого заліку зустрічних вимог або зустрічного позову (пункт 9.1.3); відшкодувати покупцеві на письмову вимогу всі втрати, шкоду, витрати і кошти, яких покупець може зазнати в результаті будь-якого порушення зобов'язань продавців за договором та/або якщо будь-які зобов'язання продавців за договором не може бути стягнуто з поручителів за пунктами 9.1.1 - 9.1.3 (пункт 9.1.4); відшкодувати покупцеві на письмову вимогу всі витрати і розумні платежі (у тому числі юридичні, так і позакишенькові витрати і податок на додану вартість, у разі його застосування до цих витрат і платежів), яких покупець може зазнати у зв'язку із збереженням або здійсненням і примусовим виконанням будь-яких прав за або у зв'язку з цим договором або будь-якою спробою зробити це (пункт 9.1.5).

Гарантії продавців сторони виклали у додатку № 2 до договору.

Так, відповідно до пункту 2.15.4 додатку № 2 покупцеві гарантовано, що не існує жодного питання, яке могло би спричинити цивільне, кримінальне, арбітражне, адміністративне або інше провадження у будь-якій юрисдикції за участю компанії або особи, за чиї дії або порушення компанія може нести відповідальність.

Згідно з пунктами 2.18.2, 2.18.3 зазначеного додатку компанія завжди у належний час подавала усі декларації, розрахунки, звітність, повідомлення, відбори, вимоги та іншу інформацію в цілях оподаткування. Уся інформація, яку компанія надала будь-якому податковому органу, була та є повною і точною. Компанія завжди у належний час сплачувала усі податки та подавала податкові декларації, за які вона відповідальна.

Немає жодної інформації, яка не була розкрита покупцю, яка, у разі її розкриття, може обґрунтовано вплинути на бажання покупця придбати частки участі, що продаються на умовах, що викладені у цьому договорі (пункт 2.19 додатку № 2).

Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сатурн Агроком" з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ), правомірності застосування спеціального режиму з ПДВ за період із 01.01.2014 по 31.12.2015, проведеної Красилівською ОДПІ ГУ ДФС України у Хмельницькій області, складено акт від 04.03.2016 № 115/22/37927265.

На підставі цього акта перевірки Красилівською ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0000212201, яким зменшено податкове зобов'язання на 14 919 814,00 грн від 04.04.2016 № 0000202201, яким збільшено податкове зобов'язання на 768 052,50 грн. Так, сума нарахованого грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням становила 614 442,00 грн, за штрафними санкціями становила 153 610,50 грн.

У подальшому позивач у судовому порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0000212201.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2016 у справі № 822/984/16 за позовом ТОВ "Сатурн Агроком" до Красилівської ОДПІ ГУ ДФС України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено у задоволенні позову з огляду на правомірність і законність цих податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі № 822/984/16 апеляційну скаргу ТОВ "Сатурн Агроком" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2016 повернуто особі, яка її подала.

Постановою Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 822/984/16 касаційну скаргу ТОВ "Сатурн Агроком" задоволено; ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі № 822/984/16 апеляційну скаргу ТОВ "Сатурн Агроком" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2016 у справі за адміністративним позовом ТОВ "Сатурн Агроком" до Красилівської об'єднаної ОДПІ ГУ ДФС України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто особі, яка її подала.

Під час розгляду цього спору господарські суди установили, що ТОВ "Сатурн Агроком" на виконання зазначених податкових повідомлень-рішень перерахувало в дохід Державного бюджету України грошові кошти у сумі 768 052,50 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 19.12.2016 № 182.

29.03.2017 позивач звернувся до ОСОБА_4, ТОВ "Діамант-Агро" і ТОВ "Міжнародний центр ділових контактів" із претензіями, в яких повідомив про обставини, що спричинили прийняття Красилівською ОДПІ ГУ ДФС України у Хмельницькій області податкових повідомлень-рішень від 04.04.2016 і просив упродовж трьох тижнів із дати отримання цих претензій перерахувати на його користь 768 052,50 грн.

Оскільки зазначені грошові кошти відповідачами на користь позивача сплачено не було, позивач звернувся із позовом у цій справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена норма кореспондує положенням пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76, 77 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій визнали недоведеним те, що заявлених до стягнення витрат зазнав саме позивач і саме на його рахунок відповідачі мають сплатити кошти, перераховані ТОВ "Сатурн Агроком" за наслідками винесення Красилівською ОДПІ ГУ ДФС Україхни у Хмельницькій області податкових повідомлень-рішень від 04.04.2016.

Водночас, здійснюючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції надав оцінку умовам спірного договору у сукупності та установив, що сторони у договорі від 30.04.2015 (пункт 8.1) передбачили вичерпний перелік обставин (підстав), за яких у продавців (відповідачів) виникає обов'язок із відшкодування позивачеві витрат, втрат чи видатків, яких було завдано або яких зазнала компанія; зазначеним пунктом не визначено обов'язку відповідачів відшкодовувати позивачеві витрати у зв'язку із порушенням компанією (ТОВ "Сатурн Агроком") вимог Податкового кодексу України. Однак, як з'ясував суд апеляційної інстанції, інші умови спірного договору передбачають відповідальність продавців (відповідачів) із відшкодування шкоди та витрат, завданих саме покупцю (ТОВ "Ресіліент") під час виконання договору, а не компанії (ТОВ "Сатурн Агроком").

Крім того, як уже зазначалося та установлено судами і підтверджено матеріалами справи, саме ТОВ "Сатурн Агроком" (яке є самостійною юридичною особою, що здійснює свою господарську діяльність на власний ризик і незалежно від позивача) за платіжним дорученням від 19.12.2016 № 182 було перерахувало у дохід Державного бюджету України грошові кошти у сумі 768 052,50 грн, призначення платежу: "сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 04.03.2016 № 115/22/37927265".

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд наголосив на недоведеності позивачем наявності усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідачів (протиправної поведінки, збитків, причинно-наслідкового зв'язку, що є обов'язковою умовою для покладення на них відповідальності у виді відшкодування збитків. Суд зазначив, що як убачається з ухвали Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22.03.2017 у справі № 684/154/17 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області звернувся до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4, як директора ТОВ "Сатурн Агроком", підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України, на підставі частини 4 статті 212 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні від 31.05.2016 № 32016240000000019. Згідно з цією ухвалою директор ТОВ "Сатурн Агроком" ОСОБА_4 у період із 01.08.2014 по 30.04.2015 як службова особа підприємства шляхом неправомірного застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ, безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ під час документального оформлення безтоварних операцій із контрагентами та їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках підприємства, і як наслідок відображення недостовірних показників діяльності у деклараціях з ПДВ (загальний режим оподаткування) та у скорочених деклараціях із ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства), умисно ухилився від сплати ПДВ у сумі 614 442,00 грн, що в 2015 році у 1008 разів перевищувало встановлений на той час неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є значним розміром. Отже, ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22.03.2017 у справі № 684/154/17 встановлено особу, виннау у завданні збитків ТОВ "Сатурн-Агроком".

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Зважаючи на встановлені судами обставини справи та вимоги наведених норм, касаційна інстанція погоджується із висновком судів, що правових підстав для задоволення позову у цьому випадку немає.

6.2. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами.

Згідно з частиною 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Посилання скаржника на завдання йому збитків у спірній сумі не може бути підставою для скасування рішення і постанови у справі, оскільки, як установив суд апеляційної інстанції, позивач у наведеному випадку не довів наявності усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідачів, а за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові; фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/22212/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак