Рішення

від 04.02.2010 по справі 2-64-2010

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Мар'їнський районний суд Донецької області

м. Курахове, вул. Енергетиків, 22, 85612, НОМЕР_1

Справа № 2 - 64 - 10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2010 року Мар*їнський районни суд Донецької області в складі

Головуючого судді Пономарьова О.П.

При секретарі Герасименко Т.А.

За участю позивача

Представника позивача ОСОБА_1

Відповідача ОСОБА_2

Третя особа: ОСОБА_3

Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: державний нотаріус ОСОБА_5 Мар'їнський районний відділ земельних ресурсів про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності. Визнання права власності.-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому вказує, що її матері, ОСОБА_6, померлій 26.10.2006 року, належав на праві приватної власності житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: м. Мар'їнка, вул. Щорса, б. 73 на підставі ОСОБА_7 про право на спадщину по заповіту від 11.02.1999 р. № 120А, а також земельна ділянка площею 13,42 га, розташована на території Мар'їнської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ДН № 133904, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1 АА 007291010616300759 від 01.04.2006 р. Вищезгаданий державний акт був виданий її матері замість сертифікатів на право на земельну частку (пай) Серія ДН № 0054035 від 12.03.1997 г. і Серія № 0053938 від 12.03.1997 р. відповідно до вимог п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Мар'їнський районний відділ Донецького регіонального філіалу державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів довідкою № 46/17 від 13.08.2007 р. підтвердив даний факт. Право власності на Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія № 0053938 від 12.03.1997р. перейшло до матері позивачки від ОСОБА_8 (померла 06.06.1998 р.) по заповіту. У відповідність із ст.. 2 Закони України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частин (паїв) п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України. Указом Президента України Про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999 р. сертифікат на право на земельну частку (пай) с документом, що встановлює право на земельну частку (пай) до отримання державного акту.

У відповідності ст.. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. І згідно ст.. 1234 право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповітом від 12.02.1999 р. зареєстрованого в реєстрі № 122, ОСОБА_6, розпорядилася що на випадок її смерті, майно що належить їй на праві власності: житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в м. Мар'їнка по вул. Щорса, 73 і право на земельну частку (пай) розміром 6,88 в умовах кадастрових гектарах заповідає позивачці, своїй дочці ОСОБА_4.

Після смерті матері відкрилася спадщина на вищезгадане майно. Позивачка стає спадкоємицею по заповіту житлового будинку з надвірними спорудами, розташований м. Мар'їнка по вул. Щорса, 73. Спадкоємцями першої черги на спадкове майно згідно із законом окрім позивачки стали відповідач ОСОБА_2 та їх батько - ОСОБА_9.

Державним нотаріусом Мар'їнської держаної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_3 було видано відповідачеві ОСОБА_7 про право на спадщину згідно із законом 08.08.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1963, на 2/3 частини земельної ділянки площею 13,42 га (у зв'язку з відмовою ОСОБА_10 від його частини на користь відповідачки) перейшло у власність відповідачки, без урахування її права на спадщину по заповіту на земельну ділянку площею 6,88 га. При оформленні вищезгаданого ОСОБА_7 були враховані інтереси позивачки, і у зв'язку з цим були порушені її конституційні права. ОСОБА_7 було оформлене і видане безпідставно і незаконно з наступних підстав.

Ст. 1236 ЦК України встановлено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, що належать йому на момент складання заповіту, а також ті права і обов'язки можуть належати йому в майбутньому. І має право скласти заповіт щодо всього спадку і його частини. Це і було зроблено матір'ю позивачки. У відповідності ст. 1245 ЦК України частина спадку не охоплена заповітом, успадковується спадкоємцями згідно із законом на загальних підставах. У число цих спадкоємців входять також спадкоємці згідно із законом яким інша частина спадку була передана по заповіту.

На момент відкриття спадщини заповіт не відмінявся і не змінювався заповідачем, крім того, воля заповідача викладена чітко і ясно, її розпорядження в заповіті позбавляє суперечностей і незрозумілостей.

Оскільки спадщина належить спадкоємцям, що прийняли її, на праві загальної власності, то при розділі застосовується правові норми, регулюючи загальну пайову власність (розділ 26 ЦК України). Долі можуть бути рівними і нерівними, але їх розмір повинен бути точно визначений у вигляді дробу права власності або в процентному відношенні.

Таким чином позивачка вважає, що їй належить 13/25 частини земельної ділянки по заповіту, а інша частина, що залишилася, у розмірі 12/25 частини відповідно до вимог правових норм ст. 1245 ЦК України повинна бути розділена між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 і її батьком ОСОБА_10 ст. ст. 1267, 1278 ЦК України встановлено, що долі в спадку кожного із спадкоємців згідно законом рівні, і отже дорівнюватимуть по 4/25 частини кожному спадкоємцеві.

Оскільки батько - ОСОБА_10, відмовився від своєї частки на користь відповідачки, то її частка складатиме 4/25 + 4/25 = 8/25 частин, а частка позивача складатиме 13/25 + 4/25 = 17/25 частин.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні та надав суду наступні пояснення.

Матір'ю його довірительки ОСОБА_6 померлою 26 жовтня 2006 року був складений заповіт 20 лютого 1999 року відповідно до якого вона заповідала позивачці належний їй: житловий будинок з надворними спорудами по вул. Щорса, 73 в м. Мар'їнка земельну ділянку на якій розташований зазначений будинок, а також право на земельну ділянку (пай) розміром 6,88 в умовних кадастрових гектарах. При цьому представник позивачки звернув увагу суду на те, що з дня складення заповіту і до дня смерті заповідачки, 26.10. 2006 року заповідачка заповіт не змінювала і не відміняла, хоча у неї така можливість була, а також представник позивачки і просить визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від серпня 2007 року частково недійсним. Просить визнати за ОСОБА_4 право власності 9,06 га., за відповідачкою ОСОБА_2 4,36 га., в іншій частині свідоцтво від 08.08.2007 року та Державний акт на землю від 11 грудня 2007 року визнати недійсним та незаконним.

Відповідачка у судовому засіданні з позовними вимогами ОСОБА_4 не погодилась і надала суду наступні пояснення.

Позивачка ОСОБА_4М після того, як мати ОСОБА_2М захворіла належного догляду їй не надавала. З моменту складання матір'ю заповіту у неї змінилася думка відносно укладеного нею заповіту коли вона 01 квітня 2006 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 13,42 га, вона не змінила свій заповіт, вважаючи, що вона заповідала земельний пай по сертифікату, а отримавши Державний акт на цей пай вважала складений раніше заповіт не дійсним, тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні з позовними вимогами ОСОБА_4 не погодився у повному обсязі та суд пояснила.

На її думку суд Касаційної інстанції виніс не законне рішення, так як заповідач заповідала земельну ділянку яка їй належала на підставі сертифікату і після отримання Державного акту повинна була скласти новий заповіт, вважає, що вона видала свідоцтво про право на спадщину законом від 08 серпня 2007 року згідно з нормами діючого законодавства. Просила суд відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від третьої особи відділу Деркомзему у Мар'їнському районні надійшов лист відповідно до якого з позовом ОСОБА_4 погоджуються, просять розглянути справу за відсутності їх представника.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: державний нотаріус ОСОБА_5 Мар'їнський районний відділ земельних ресурсів про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно діючого, на момент складання заповіту, законодавства спадкодавець має право змінити або відмінити свій заповіт однак заповідачка ОСОБА_6 наданим їй зазначеним правом не скористувалася. Крім того суд вважає, що ОСОБА_6 заповідала своїй дочці, ОСОБА_4 не сертифікат як такий, а право на земельну частку розміром 6,88 га., право на частку належало їй на підставі сертифікату ДН № 0054035 від 12 березня 1997 року і цей заповіт не змінювала.

Згідно ст. 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Як встановлено у судовому засіданні після смерті спадкодавця ОСОБА_6 її права та обов'язки перейшли до її доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що є позивачкою та відповідачкою по справі та її чоловіку ОСОБА_10

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як встановлено у судовому засіданні згідно заповіту від 22 лютого 1999 року заповідачка ОСОБА_6 заповідала земельну частку (пай) розміром 6,88 в умовних кадастрових гектарах ОСОБА_4 та цей заповіт не змінювала та не відміняла.

Згідно ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

На підставі ст.ст. 1218, 1223, 1236, 1301 ЦК України, керуючись ст.ст. 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 від 08 серпня 2007 року про спадкування 2/3 частин земельної ділянки площею 8, 9426 га, та державний акт від 11 грудня 2007 року про визнання ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку дійсним, законним лише в частині спадкування ОСОБА_2 права на 4, 36 га, земельної ділянки, в іншій частині свідоцтва від 08 серпня 2007 року та державного реєстру від 11 грудня 2007 року визнати недійсним, незаконним.

Визнати, що ОСОБА_4 спадкує по заповіту право власності на ділянку розміру 6,88 га, за законом - право власності на 2,18 га, всього ж визнати право власності на земельну ділянку розміром 9,06 гектарів (дев'ять цілих нуль шість сотих).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 4,36 (чотири цілих тридцять шість сотих).

Заява про апеляційне оскарження суду може бути подана протягом десяти днів з моменту проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з моменту подачі зави про апеляційне оскарження рішення.

Суддя ( підпис судді )