Ухвала

від 20.03.2019 по справі 918/130/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

"20" березня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/130/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюка В.М. (35600, м. Дубно, вул. І.Франка, 10) в інтересах держави в особі позивач-1 Дубенська міська рада Дубенського району Рівненської області (35600, м. Дубно, вул. Замкова, 4, код ЄДРПОУ 05391063), позивач-2 Управління освіти Дубенської міської ради (35600, м. Дубно, вул. Т.Бульби, 4, код ЄДРПОУ 04590725) до фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича (АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дубенський міжшкільний навчально - виробничий комбінат Дубенської міської ради (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Грушевського, 16, код ЄДРПОУ 13979238) про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2019 року Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивач-1 Дубенська міська рада Дубенського району Рівненської області позивач-2 Управління освіти Дубенської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дубенський міжшкільний навчально - виробничий комбінат Дубенської міської ради про визнання договору оренди недійснимта зобов'язання повернути приміщення.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.03.2019р. позовну заяву залишено без руху та надано заступнику керівника Дубенської місцевої прокуратури 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду докази зарахування судового збору в розмірі 3842 грн 00 коп. сплаченого по платіжному дорученню № 268 від 21.02.2019 року до спеціального фонду державного бюджету.

На виконання вимог вказаної ухвали, 20.03.2019 року від заявника надійшов супровідний лист, до якого долучено лист № 05-08-06/79 від 14.03.2019 року за підписом в.о. начальника Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області, що свідчить про зарахування 22.02.2019 року судового збору в розмірі 3842 грн 00 коп. сплаченого по платіжному дорученню № 268 від 21.02.2019 року до спеціального фонду державного бюджету.

При цьому, розглянувши подану заступником керівника Дубенської місцевої прокуратури позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення її заявнику, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках, і в порядку, що визначені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005 року).

Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 року у справі № 924/1237/17, у справі №927/246/18 від 06.02.2019 року.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Дубенської міської ради Дубенського району Рівненської області та Управління освіти Дубенської міської ради зазначив, що органом місцевого самоврядування та балансоутримувачем орендованого приміщення не здійснюється захист порушених інтересів держави (не вживалося заходів для захисту та поновлення порушених інтересив держави , не пред'явлено до суду самостійно позовної заяви тощо).

Відтак, прокурор робить висновок, що вказане дає підстави для звернення саме прокурора в інтересах позивачів до суду за захистом порушених інтересів держави.

Проте, прокурором не надано жодних доказів існування кримінального провадження стосовно службових осіб вищезазначених органів.

Окрім того, прокурором також визначено позивачами Дубенську міську раду Дубенського району Рівненської області (35600, м. Дубно, вул. Замкова, 4, код ЄДРПОУ 05391063) та позивач-2 Управління освіти Дубенської міської ради (35600, м. Дубно, вул. Т.Бульби, 4, код ЄДРПОУ 04590725), які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності та наявністю функцій щодо захисту майнових інтересів, які також не позбавлені можливості звернутися до суду із даним позовом.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку, що прокурором не надано достатніх доказів неналежного виконання позивачами своїх обов'язків з захисту інтересів держави в частині визнання недійсним договору оренди майна №622 від 21.05.2018 року та зобов'язання повернути приміщення.

Пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи недоведеність заступником керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюком В.М. підстав для звернення до суду із даним позовом в інтересах позивачів, позовна заява Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюка В.М. в інтересах держави в особі позивач-1 Дубенська міська рада Дубенського району Рівненської області , позивач-2 Управління освіти Дубенської міської ради до фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дубенський міжшкільний навчально - виробничий комбінат Дубенської міської ради про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути приміщення та додані до неї документи підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 53, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюка В.М. в інтересах держави в особі позивач-1 Дубенська міська рада Дубенського району Рівненської області, позивач-2 Управління освіти Дубенської міської ради до фізичної особи - підприємця Панчука Олександра Петровича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дубенський міжшкільний навчально - виробничий комбінат Дубенської міської ради про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути приміщення та додані до неї документи повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 20.03.2019 року та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя Заголдна Я.В.

Віддрук. у 2 прим.: 1 - в наряд; 2 - Заступнику керівника Дубенської місцевої прокуратури Місюку В.М. (35600, м. Дубно, вул. І.Франка, 10) - рек. з пов. про вручення.