Постанова

від 13.03.2019 по справі 914/2427/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2427/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Марківа В.Д.,

відповідачів - 1 - не з'явився,

- 2 - не з'явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору, на стороні позивача - не з'явився,

відповідача - 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства Таскомбанк ,

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Хабіб М.І., судді - Галушко Н.А., Плотніцький Б.Д.)

від 11.12.2018,

за заявою приватного підприємства Ніка - Ріелті ,

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

за позовом акціонерного товариства Таскомбанк ,

до 1) приватного акціонерного товариства Компанія з управління активами Карпати - інвест , 2) приватного підприємства Ніка - Ріелті ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2: товариства з обмеженою відповідальністю ІРС Сістем ,

про визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та постановою Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/2427/16, позов ПАТ ВіЕс Банк до ПрАТ Компанія з управління активами Карпати-інвест , ПП Ніка-Ріелті , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та відповідача - 2 - ТОВ ІРС Сістем , про визнання договору іпотеки від 03.10.2014 недійсним задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 03.10.2014, укладений між ПрАТ КУА Карпати-інвест (іпотекодержатель) та ПП Ніка-Ріелті (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2570.

Задовольняючи позов, господарський суд, з яким погодились і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що укладений між ПП Ніка-Ріелті (іпотекодавець) і ПрАТ КУА Карпати-інвест (іпотекодержатель) договір іпотеки від 03.10.2014 суперечить вимогам ст. ст. 12, 13 Закону України Про іпотеку .

15.02.2018 ПП Ніка-Ріелті звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2427/16 за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України (а. с. 37 - 41, т. 4).

Вказана заява обґрунтована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі № 161/3376/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018, визнано недійсним іпотечний договір, укладений 03.11.2008 між ВАТ Фольксбанк (правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк ) та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 4436. ПП Ніка-Ріелті , враховуючи ст. ст. 216, 236 ЦК України, зазначає, що договір від 03.11.2008 є недійсним з моменту його вчинення, не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, ПАТ ВіЕс Банк ніколи не був законним іпротекодержателем і при укладенні договору іпотеки від 03.10.2014 не потрібно було отримувати його згоду на передачу майна в іпотеку. ПАТ ВіЕс Банк не є належним позивачем у справі і відсутня обставина, яка стала підставою для визнання недійсним договору іпотеки від 03.10.2014, а саме - неотримання згоди ПАТ ВіЕс Банк як первинного іпотекодержателя.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви ПП Ніка-Ріелті про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2427/16 за нововиявленими обставинами. Вказане судове рішення залишено в силі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 ухвалу Господарського суду Львівського області від 03.07.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ПП Ніка-Ріелті від 15.02.2018 про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2427/16 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2427/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

04.01.2019 позивач акціонерне товариство "Таскомбанк" подало касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 залишити без змін.

Підставами для скасування вказаної постанови апеляційного суду зазначає те, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що обставиною, на яку ПП Ніка-Ріелті посилається як на нововиявлену, є факт прийняття 01.11.2017 Луцьким міськрайонним судом Волинської області рішення у справі № 161/3376/17, яке набрало законної сили 16.01.2018 (про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 03.11.2008 між банком і ОСОБА_2.). Однак, станом на момент розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій вказаної обставини не існувало; іпотечний договір від 03.11.2008 був чинним; права ПАТ ВіЕс Банк як іпотекодержателя майна були порушені договором іпотеки від 03.10.2014. Факт прийняття і набрання законної сили рішенням суду, яким визнано недійсним іпотечний договір від 03.11.2008, є не нововиявленою обставиною, а новою обставиною, яка виникла після розгляду та вирішення цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що, оскільки іпотека, яка виникла на підставі укладеного 03.10.2014 між відповідачами договору припинена (повним виконанням зобов'язань за договором позики, зобов'язання за яким забезпечувались цим договором іпотеки) відсутні підстави і для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів ПП Ніка-Ріелті як іпотекодавця. Зазначає про те, що ПП Ніка-Ріелті пропустило визначений законодавством строк для подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 за нововиявленими обставинами. Посилається на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 147/325/13-ц.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у перегляді рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд виходив з того, що наведені ПП Ніка-Ріелті обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 320 ГПК України. ПП Ніка-Ріелті помилково ототожнює новий доказ з нововиявленою обставиною; його доводи не спростовують фактів, покладених в основу судового рішення у справі № 914/2427/16, а спрямовані на переоцінку фактів, які були предметом дослідження судовими інстанціями у цій справі.

Проте, погодитися з таким висновком місцевого господарського суду неможна з огляду на таке.

Задовольняючи позов у цій справі № 914/2427/16 та визнаючи недійсним договір іпотеки від 03.10.2014, господарські суди виходили з того, що такий правочин було укладено з порушенням вимог ст. ст. 12, 13 Закону України Про іпотеку , без відома та згоди позивача як первинного іпотекодержателя згідно з договором іпотеки, який укладений 03.11.2008 між ВАТ Фольксбанк (іпотекодержатель), правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк і ОСОБА_2 (іпотекодавцем).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі № 161/3376/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018, визнано недійсним договір іпотеки, укладений 03.11.2008 між ВАТ Фольксбанк (правонаступником якого є ПАТ ВіЕс Банк ) і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 4436.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

З огляду на викладене, аналізуючи норми чинного законодавства, місцевим судом не було враховано, що ПП Ніка-Ріелті як нововиявлену обставину зазначає встановлений рішенням суду факт недійсності іпотечного договору від 03.11.2008 в силу закону, про що правильно і обґрунтовано було зазначено апеляційним судом.

Таким чином, виходячи з норм ст. 236 ЦК України, ця обставина існувала на момент прийняття рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017, яке є предметом перегляду за заявою ПП Ніка-Ріелті , однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи № 161/3376/17 (а.с. 43 - 49, т. 4).

Отже, зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність цієї обставини для розгляду справи, тобто її врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Така ж правова позиція викладена і в п. 6.2.8 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Вказаним спростовуються і доводи позивача про те, що факт прийняття і набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним іпотечного договору від 03.11.2008 є не нововиявленою обставиною, а є новою обставиною, яка виникла після розгляду та вирішення цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Ретельно дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з ст. 86 ГПК України, врахувавши вимоги ст. 320 ЦК України, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого суду, дійшов до правильного висновку, що встановлений рішенням суду факт недійсності договору (про що заявнику стало відомо після прийняття рішення в межах іншої справи № 161/3376/17), є істотною для справи обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу Господарського суду Львівського області від 03.07.2018 та прийняв нове рішення, яким заяву ПП Ніка-Ріелті від 15.02.2018 про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2427/16 за нововиявленими обставинами задовольнив. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2427/16 скасував, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що ПП Ніка-Ріелті пропустило визначений законодавством строк для подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 за нововиявленими обставинами, то вони були предметом розгляду апеляційного господарського суду, який на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів правильно вказав на те, що ця заява була подана в строк, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

За ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На виконання вказаних приписів ГПК України судом касаційної інстанції при прийнятті цієї постанови були враховані висновки, які викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, що відповідає принципу правової визначеності .

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд, переглядаючи відповідно до вимог ст. 300 ГПК України судове рішення (постанову) в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального права, з дотриманням передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування і залишення в силі ухвали місцевого господарського суду, прийнятої з порушенням вимог закону, немає.

Оскільки підстав для скасування постанови апеляційного суду немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу акціонерного товариства "Таскомбанк" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2018 року у справі за № 914/2427/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець