Рішення

від 13.03.2019 по справі 927/224/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/224/18

Господарський суд Чернігівської області у складі

судді Федоренко Ю.В.

секретаря судового засідання Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи

за позовом: Чернігівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. ОСОБА_1;

2. ОСОБА_2;

3. ОСОБА_3;

4. ОСОБА_4;

5. ОСОБА_5;

6. ОСОБА_6;

7. ОСОБА_7;

8. Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації";

предмет спору: про спонукання вчинити певні дії

за участю представників учасників справи:

позивача: Миколаєнко Р.С., довіреність від 30.03.2018,

відповідача: Коваленко О.М., адвокат, ордер про надання правової допомоги від 25.02.2019,

третя особа 1: ОСОБА_1,

третя особа 2: ОСОБА_2,

третя особа 3: ОСОБА_3,

третя особа 4: не з'явилась,

третя особа 5: ОСОБА_5,

третя особа 6: ОСОБА_6,

третя особа 7: ОСОБА_7,

третя особа 8: не з'явився,

від Чернігівської місцевої прокуратури: Бабич Є.А.

У судовому засіданні 13.03.2019 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Чернігівською міською радою подано позовну заяву, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2018 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.04.2018, яке протокольною ухвалою було відкладено на 26.04.2019.

11.04.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатком (том 1 а.с. 86-109).

Відповідачем відзив на позов по справі № 927/224/18 поданий у встановлений ухвалою суду від 27.03.2018 строк.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з вимогами позовної заяви та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема у відзиві відповідач зазначив про те, що позивачем не надано жодного доказу, що спірна будівля зареєстрована як гуртожиток і що вона є житловою будівлею. Будівля є власністю відповідача. Перший та другий поверх вказаної будівлі є нежитловим і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, а третій поверх використовується як житловий, на ньому проживають зазначені у позові особи. Відповідачем пропонувалося будь-яким зручним та законним способом передати приміщення третього поверху будівлі у власність мешканцям. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, які саме права позивача порушені та які інтереси суспільства будуть захищені при переданні нежитлової будівлі або в будь-якому випадку двох поверхів, на яких знаходяться нежитлові приміщення, де ніхто не мешкає.

18.04.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що заявлений міською радою позов спрямований на реалізацію мешканцями спірного гуртожитку житлових прав на приватизацію житла, що може бути реалізоване відповідно до закону України виключно після передачі цього гуртожитку в комунальну власність. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (том 1 а.с. 114-133).

Ухвалою суду від 26.04.2018 задоволено клопотання позивача №178 від 23.04.2018 про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 17.05.2018.

11.05.2018 до суду від третіх осіб надійшло пояснення, в якому підтримано позовні вимоги.

08.03.2018 до суду надійшла заява заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури про вступ прокурора у справу. Заяву обґрунтовано тим, що предметом спору є порушення інтересів держави, а саме: передача ТОВ Відродження старого міста у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитку.

Частина третя статті 53 ГПК України надає прокурору право вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні учасники справи не заперечували щодо вступу прокурора у справу.

Оскільки заяву про вступ у справу подано під час підготовчого засідання, суд протокольною ухвалою від 17.05.2018 на підставі ч.3 ст.53 ГПК України задовольнив заяву Чернігівської місцевої прокуратури №4433вих18 від 07.05.2018 про її допуск до участі в розгляді даної справи.

Підготовче засідання від 17.05.2018 було відкладено протокольною ухвалою на 06.06.2018.

Ухвалою суду від 06.06.2018 клопотання відповідача від 16.05.2018 про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи задоволено, призначено судову експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 25.09.2018 задоволено клопотанням експерта про проведення обстеження, яке необхідне для надання висновку судової будівельно-технічної експертизи,

У зв'язку з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, ухвалою суду від 05.11.2018 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.11.2018.

Ухвалою суду від 09.11.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради та оголошено перерву у судовому засіданні на 15.11.2018.

Враховуючи здійснене витребування судом додаткових матеріалів, ухвалою суду від 15.11.2018 на час проведення експертизи зупинено провадження у справі.

У зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення провадження у справі №927/224/18, суд ухвалою від 14.02.2019 поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 21.02.2019.

Сторонами заявлено клопотання про відкладення розгляду справи: позивачем в зв'язку з проведенням 21.02.2019 засідання Виконавчого комітету Чернігівської міської ради; відповідачем - в зв'язку з відсутністю у представника відповідача за довіреністю ОСОБА_12 свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю та перебуванням директора товариства у службовому відрядженні.

Повноважний представник позивача 21.02.2019 з'явився у судове засідання і відкликав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з чим воно судом не розглядалось.

Протокольною ухвалою суду від 21.02.2019 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено, оскільки зазначені у клопотанні причини не є поважними.

У судовому засіданні 21.02.2019 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.02.2019.

25.02.2019 судом оголошувалась перерва у розгляді справи на 13.03.2019.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив.

У відповідності до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993 №51-93, Указу Президента України "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 19.01.1995 №66, Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.1995 №207 "Про організацію виконання Указу Президента України від 19.01.1995 №66 "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі", на підставі рішення третьої сесії двадцять другого скликання обласної Ради народних депутатів від 21.03.1995 "Про обласну Програму приватизації на 1995 рік" Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області 27.07.1995 видано наказ №388 "Про дозвіл на приватизацію об'єктів АПК", яким дозволено приватизацію Державного підприємства Чернігівського ремонтно-механічного заводу "Жовтневий молот" шляхом продажу акцій цього товариства, а також зобов'язано керівника підприємства підготувати документи для визначення оцінки вартості майна станом на 01.08.1995 та подати їх у відділ реформування власності (том 1 а.с. 37-38).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області №951 від 29.12.1995 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП ЧРМЗ "Жовтневий молот", відповідно до якого загальна вартість майна, яке підлягало приватизації, склала 183471,9млн. карбованців. Вищевказаним наказом також затверджено план приватизації підприємства, прийнято рішення про створення ВАТ Чернігівський ремонтно-механічний завод Жовтневий молот шляхом перетворення Державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, затверджено його статут, визначено склад та обрано органи товариства (том 1 а.с. 39-52).

Як свідчать вищевказані документи, в ході проведення процедури приватизації ДП ЧРМЗ "Жовтневий молот" було перетворено на Відкрите акціонерне товариство "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот", до статутного фонду якого передано майно вартістю 183471,9млн. карбованців (1834719грн.)

Як вбачається із відомості №1 розрахунку вартості будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів станом на 01.10.1995 до переліку майна ДП ЧРМЗ "Жовтневий молот", яке підлягало приватизації, включений гуртожиток по вул. Леніна, 194 в м. Чернігові залишковою вартістю 345805 тис.крб. (том 1, а.с.51-52).

Дані факти встановлені також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 у справі №8/80, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, спірний гуртожиток на законних підставах увійшов до статутного фонду ВАТ ЧРМЗ "Жовтневий молот" під час приватизації Державного підприємства ЧРМЗ "Жовтневий молот".

Як вбачається із рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 у справі №8/80 предметом позовних вимог було:

- визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області №951 від 29.12.1995р. в частині включення до об'єкту приватизації будівлі гуртожитку, що розташована по проспекту Миру, 194, корп.3 в місті Чернігові, площею 1122кв.м.;

- визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.12.2004р. №272, яким Комунальному підприємству "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" доручено видати свідоцтво про право власності Відкритому акціонерному товариству "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" на будівлю по проспекту Миру, 194, корп.3 в місті Чернігові;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого Комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Відкритому акціонерному товариству "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" на будівлю по проспекту Миру, 194, корп.3 в місті Чернігові загальною площею 1122кв.м.;

- зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" передати у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради об'єкт нерухомого майна - будівлю за адресою: проспект Миру, 194, корп.3 в місті Чернігові, загальною площею 1122кв.м.

Вказаним рішенням у позові відмовлено повністю в тому числі і з тих підстав, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (в редакції на час розгляду справи у суді) він не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності.

Цим же рішенням суду встановлено, що спірна будівля є гуртожитком, суд вважає дану обставину загальновідомою, яка не спростовується іншими матеріалами справи, а тому в силу ст.35 ГПК України (в редакції на дату прийняття рішення) не потребує доказування.

Рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №246 від 23.10.2004 спірній будівлі присвоєно поштову адресу: пр-кт Миру, 194, корпус 3.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №272 від 06.12.2004 доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтва про право власності ВАТ "ЧРМЗ "Жовтневий молот" на будівлю по проспекту Миру 194, корпус 3.

11.12.2004 на виконання вищевказаного рішення Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю в м. Чернігові, пр. Миру, 194 корпус 3, опис об'єкта - будівля гуртожитку літ.1-3 загальною площею 1122,00 кв.м., власник - ВАТ Чернігівський ремонтно-механічний завод Жовтневий молот . Чернігівським МБТІ зареєстровано право власності на нерухоме майно-нежитлову будівлю, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 18.12.2004 (том 1 а.с. 90-91).

Рішенням Чернігівської міської ради від 30.12.2013 (36 сесія 6 скликання) затверджено програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2014-2015 роки.

Пунктами 2.1, 3.4 вказаної вище Програми передачі у власність територіальної громади м. Чернігова та приватизації мешканцями підлягають гуртожитки, які є об'єктами права державної власності, та гуртожитки які перебувають у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України.

Передача гуртожитків, що є об'єктами приватної власності, у власність територіальної громади м. Чернігова здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства.

Додатком до вказаної Програми є перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014-2015 роках до якого включено і спірний гуртожиток (т.1 а.с.114-124).

Рішенням Чернігівської міської ради від 28.11.2014 (45 сесія 6 скликання) надано згоду на передачу у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова гуртожитків приватної форми власності, в тому числі і спірного гуртожитку, який на той час належав ПАТ ЧРМЗ Жовтневий молот (т.1 а.с.125).

30.05.2016 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста", оформленим протоколом №3, вирішено закінчити формування статутного капіталу товариства у розмірі 104175,00грн та сформувати його за рахунок внесення до статутного капіталу товариства нежитлової будівлі літ. 1-3, розміщеної за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, пр. Миру, буд. 194, корпус 3, загальною площею 376,9 кв.м та внести відповідні зміни до реєстраційної служби (том 1 а.с. 105-106).

30.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" підписано акт приймання-передачі майна №1 за яким ПАТ Чернігівський ремонтно-механічний завод Жовтневий молот передало, а відповідач прийняв в якості внеску до статутного капіталу останнього об'єкт нерухомості: перший, другий та третій поверхи нежитлової будівлі літ.1-3 в м. Чернігові, пр. Миру, 194 корпус 3 (том 1 а.с. 93).

Згідно з відомостей з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.03.2018 нежитлова будівля загальною площею 1120,9 кв.м., опис: будівля гуртожитку літ1-3 в м. Чернігові, пр. Миру, 194 корпус 3, належить на праві власності відповідачу (т.1 а.с.21).

Як вказано вище, відповідач позовні вимоги не визнає, зокрема, з тих підстав, що спірна будівля є нежитловою і позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вказана будівля була зареєстрована як гуртожиток, зазначає, що перший та другий поверх вказаної будівлі є нежитловим і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, а третій поверх використовується як житловий і відповідачем пропонувалося будь-який зручним та законним способом передати приміщення третього поверху будівлі у власність мешканцям.

В процесі розгляду справи судом, за клопотанням відповідача, ухвалою від 06.06.2018 було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2019 №3278/3279/18-24 (том 3 а.с.119-151):

1.На момент прийняття в експлуатацію в 1972 році, будівля, що знаходиться по проспекту Миру, 194, корпус 3 в м. Чернігові, відповідала вимогам нормативних документів у галузі будівництва, які діяли на той час (СНиП II-Л.1-62 "Жилые здания. Нормы проектирования"), встановлених для житлових будівель (гуртожитків).

На момент здійснення приватизації державного підприємства "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" відповідно до наказу №388 Фонду державного майна України від 27.07.1995 "Про дозвіл на приватизацію об'єктів АПК" будівля, що знаходиться по проспекту Миру, 194, корпус 3 в м. Чернігові, відповідала будівельним нормам (СНиП 2.08.01-89 "Жилые здания"), встановлених для житлових будівель (гуртожитків).

На момент проведення експертизи, будівля, що знаходиться по проспекту Миру, 194, корпус 3 в м. Чернігові, не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" (зі змінами), оскільки була введена в експлуатацію в 1972 році.

2.Первісне функціональне призначення приміщень у вказаній будівлі - гуртожиток (житлова будівля). Фактичне функціональне використання приміщень в будівлі, з врахуванням здійсненої реконструкції, наступне:

- перший та другий поверхи: частина приміщень - нежитлові (комерційні), частина в стані ремонту;

-третій поверх - житлові кімнати та допоміжні приміщення.

3. Виділити третій поверх будівлі в м. Чернігові, проспект Миру, 194, корпус 3, як окремого об'єкту нерухомого майна - гуртожитку, технічно можливо лише в разі проведення ряду заходів для приведення даної частини будівлі у відповідність вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" (зі змінами), а саме: п.2.17, п.п. 2.45-2.47, п.2.53, п.2.55, п.2.58, п.п.2.63-2.64, п.п.3.1-3.2, п.3.4, п.3.6, п.п. 4.6-4.7, п.4.12, п.4.18, п.п. 4.25-4.26, п.4.29, п.5.16, п.п.5.19-5.20, п.п.5.22-5.24, п.п.5.27-5.28, п.5.31, п.п.5.38-5.39, п.п.5.40-5.43.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З 01.01.1984 введено у дію Житловий кодекс Україниської РСР відповідно до ст.6, 9 якого жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ст.127 Житлового кодексу Української РСР).

Судом встановлено, що на момент введення в експлуатацію та на дату приватизації ДП "Чернігівський ремонтно-механічний завод "Жовтневий молот" спірна будівля відповідала вимогам нормативних документів у галузі будівництва, які діяли на той час, встановлених для житлових будівель (гуртожитків).

Спірна будівля і використовувалась як гуртожиток, що підтверджується матеріалами приватизації; листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 24.01.2018 про те, що гуртожиток по проспекту Миру, 194 під час приватизації увійшов до статутного капіталу ВАТ ЧРМЗ Жовтневий молот ; ордером №12 від 08.05.2001 на житлову площу у гуртожитку на ім'я ОСОБА_13; рішеннями Чернігівської міської ради якими спірний об'єкт включено у перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Чернігова; заявами третіх осіб 1-7 про приватизацію житлових приміщень у спірному гуртожитку; оглянутими у судовому засіданні оригіналами паспортів третіх осіб 1-7 з відміткою про їх проживання та прописки у спірному гуртожитку.

Факт не здійснення реєстрації спірної будівлі як гуртожитку у Виконавчому комітеті міськради вказаного висновку не спростовує, оскільки на дату введення у експлуатацію гуртожитку - 1972 рік, така реєстрація не здійснювалась (Житловий кодекс УРСР було введено в дію пізніше ).

Заперечуючи позов відповідач посилається на те, що спірна будівля є нежитловою.

Дійсно, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.03.2018 підтверджується, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю по пр. Миру,194 у м. Чернігові. Однак, у описі будівлі вказано: будівля гуртожитку. Ці ж дані внесені і у свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.12.2004.

Як зазначено у відомостях з державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності є: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.12.2004, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.12.2004, протокол загальних зборів учасників ТОВ Відродження старого міста від 30.05.2016, акт приймання-передачі майна від 30.05.2016, технічний паспорт на громадський будинок від 01.12.2015, довірка-характеристика об'єкту нерухомого майна від 16.06.2016.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (п.6, 14 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, які містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

В даному випадку відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, відповідають тим відомостям, які містяться у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 11.12.2004.

Відповідно до ч.5 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, факт належності відповідачу на праві власності спірної будівлі достовірно підтверджується відомостями державного реєстру прав.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 у справі №8/80, яке набрало законної сили, відносно Чернігівської міської ради встановлена та обставина, що спірна будівля є гуртожитком і на момент приватизації не підлягала передачі у комунальну власність територіальної громали м. Чернігова.

Відповідно до ч.4 та 5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 у справі №8/80, яке набрало законної сили, стосовно Чернігівської міської ради дійсно встановлена та обставина, що спірна будівля є гуртожитком, однак відповідач не приймав участі у розгляді справи №8/80 і може у загальному порядку спростовувати встановлені судом обставини відповідно до ч.5 ст.75 ГПК України.

Як установлено ч.2 ст.7 та ч.1 ст.8 Житлового кодексу УРСР непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Зібраними доказами у справі підтверджується, що під час приватизації ВАТ Чернігівський ремонтно-механічний завод Жовтневий молот набуло у власність будівлю гуртожитку по проспекту Миру,194 корпус 3, який вподальшому було передано у власність відповідачу.

Відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР переведення спірної будівлі з житлової (гуртожитку) в нежитлову будівлю можливо лише за рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, однак таке рішення не приймалось.

Як установлено ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Разом із тим, порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна на дату видачі Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради свідоцтва про право власності на нерухоме майно визначався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445.

Відповідно до п.1.2 вказаного Тимчасового положення Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.12.2004, виданий Чернігівським МБТІ витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.12.2004, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підтверджують лише право власності за відповідачем на нерухоме майно, однак не підтверджують переведення в установленому законом порядку житлового приміщення у нежитлове.

Не можуть підтверджуватися вказані обставини і протоколом загальних зборів учасників ТОВ Відроження старого міста від 30.05.2016; актом приймання-передачі майна від 30.05.2016; технічним паспортом на спірну будівлю, який виготовлено ФОП Солдатова В.С. на замовлення відповідача; інформаційною довідкою ФОП Солдатова В.С. від 04.04.2018 №61 про те, що при візуальному обстеженні встановлено використання першого та другого поверхів спірної будівлі як нежитлових приміщень, а третього поверху як житлових.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 та 3 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами відповідачем не доведено належності спірної будівлі до нежитлової.

Також відповідачем не надано доказів про те, що перший та другий поверхи спірної будівлі є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, оскільки право власності за відповідачем зареєстровано саме на один об'єкт нерухомого майна.

Самостійне переобладнання частини гуртожитку у нежитлові приміщення без відповідного рішення уповноженого законом органу не може бути підставою для відмови у передачі цих приміщень у комунальну власність, не можливо також і виділення третього поверху спірної будівлі як окремого об'єкту нерухомого майна - гуртожитку без проведення даної частини будівлі у відповідність до вимог ДБН В.2.2-15-2005 відповідно до висновку проведеної судової будівельно технічної експертизи. Доказів протилежного суду не надано.

Як встановлено судом ВАТ Чернігівський ремонтно-механічний завод Жовтневий молот законним шляхом набув у власність гуртожиток у м. Чернігові, пр. Миру,194, корпус 3 в ході приватизації державного майна. В подальшому цей гуртожиток було передано до статутного фонду відповідача і останній є його власником.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону врегульовано Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (надалі - Закон).

На дату винесення вказаного вище рішення суду від 01.09.2011 у справі №8/80 Закон не поширювався на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, в тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування (ч.4 ст.1 Закону).

В подальшому в Закон були внесені зміни, і відповідно до частин 1, 3 ст.1 Закону передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Частиною 4 ст.1 вказаного Закону унормовано, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб). Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 8/438-31/355 від 08.09.2011, № v0527729-14 від 17.04.2014, № vr_3_230-15 від 10.11.2015; в редакції Закону № 571/30439 від 05.04.2017 .

У ст.1-1 Закону вказано, що гуртожитки, включені до статутних капіталів, - це гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом.

Житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об'єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).

Статтею 4 Закону визначено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла.

Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що з метою реалізації свого права на житло мешканці гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_13.) звернулись до Чернігівської міської ради (том 1 а.с. 14-20) з заявами від 13.10.2017 про приватизацію кімнат у вказаному гуртожитку.

Також Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" з пропозицією терміново розпочати процес передачі гуртожитку до комунальної власності міста (лист від 31.10.2017 №835 (том 1 а.с. 29). Також представники товариства запрошувались на засідання комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (лист від 26.12.2017 №1039 (том 1 а.с. 30).

Відповідач у своїх відповідях повідомляв, що спірна будівля є нежитловою і існує проблема проживання на третьому поверсі будівлі мешканців, статус яких не визначено, та зауважив, що пропозиція адресата виглядає як намагання незаконно заволодіти власністю товариства (лист від 04.12.2017 №58 (том 1 а.с. 35). Попереднім власником всі спірні питання розглядались в суді, який відмовив у позові про передачу спірної будівлі в комунальну власність так як це нежитлова будівля. Для вирішення проблеми мешканців третього поверху товариство пропонувало визначити процедуру придбання структурами міської ради площ третього поверху будівлі з подальшим вирішенням проблем мешканців (лист від 26.12.2017 №70 (том 1 а.с. 34).

Позивач листом від 09.01.2018 №1-24/11-8934 повідомив відповідача, що його пропозиції суперечать законодавству та запропонував в максимально короткий термін вирішити спірні питання (том 1 а.с. 31-32).

Відповідач відмовився передавати гуртожиток в цілому до комунальної власності міста (лист відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської від 29.01.2018 №29 (том 1 а.с. 33).

Листом від 02.04.2018 №1-27/377 позивач просив повідомити, чи готовий відповідач передати спірний гуртожиток на компенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади місті, прохав розрахувати суму відповідної компенсації та надати міській раді відповідні підтверджуючі документи (т.1 а.с.126).

У відповідь відповідач листом від 05.04.2018 просив здійснити всі можливі дії по передачі третього поверху у комунальну власність в інтересах мешканців, не порушуючи права жодної із сторін (т.1 а.с.127).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.19 ч.1 ст.18 Закону органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.14 Закону гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Системний аналіз положень ст. 1 Закону, в редакції на дату звернення позивача до суду, дозволяє зробити висновок про те, що його дія поширюється, зокрема, на гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.

Закон не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

Матеріали справи не містять доказів про те, що спірний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

Статтею 25-1 Закону визначено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків. Зокрема, встановлено, що спори, пов'язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства. Спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що відповідач не вчиняє дій по передачі у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова, Чернігівська міська рада як представницький орган територіальної громади м. Чернігова відповідно до ст.10 Закону Про місцеве самоврядування в Україні , на виконання своїх повноважень і звернулась до суду за захистом своїх порушених прав відповідно до ст.4 ГПК України.

Як встановлено частинами 1, 5 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Аналізуючи частину 5 статті 41 Конституції в системному зв'язку з частинами 1-2 статті 47 Конституції України, суд зазначає про те, що держава може приймати закони, які передбачають примусове відчуження права власності з мотивів суспільної необхідності, однією з яких є нестворення державою умов для забезпечення громадянам, які потребують соціального захисту, отримання житла безоплатно або за доступну для них ціну.

Отже, примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 06.09.2018р. Верховного Суду по справі №904/10435/17.

Згідно ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також передбачено можливість обмеження права на вільне володіння своїм майном, зокрема, зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів .

У справі Прессос Компанія Нав'єра С. А. та інші проти Бельгії (рішення від 20.11.1995р., Series A No. 332) Європейський суд з прав людини підкреслив, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є в інтересах суспільства . Суд наголосив, що цілком прийнятним є те, що законодавець користується більшими можливостями для здійснення соціально-економічної політики, і Суд поважає підхід законодавця до проблеми вимог, пов'язаних з інтересами суспільства .

У справі Україна-Тюмень проти України (рішення від 22.11.2007р.) Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Суд не може не скористатися своїми повноваженнями щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на мирне володіння майном в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу. Позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу лише за виключних обстави (пункти 55-57 рішення).

Судом враховується, що позивач листом від 02.04.2018 №1-27/377 пропонував відповідачу розрахувати суму компенсації відповідно до ч.4 ст.14 Закону, однак відповідач від цієї пропозиції відмовився запропонувавши здійснити дії по передачі у комунальну власність лише третього поверху гуртожитку (лист від 05.04.2018 №21), що можливо лише після приведення даної будівлі у відповідність до ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди, Житлові будинки, Основні положення .

У даному випадку передача спірного гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Чернігова обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, а отже, припинення права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна не порушує приписів Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном, з огляду на дотримання у даному випадку справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову про зобов'язання ТОВ Відродження старого міста передати на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради гуртожиток по проспекту Миру, 194, корпус 3.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" (код ЄДРПОУ 03333653) передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125) гуртожиток за адресою: місто Чернігів, пр. Миру,194 корпус 3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження старого міста" (код ЄДРПОУ 03333653) до міського бюджету м. Чернігова, отримувач УК у м. Чернігові (м. Чернігів/24060300, код ЄДРПОУ 38054398, р/р 31413544700002, МФО 853592) 1762,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.03.2019.

Суддя Ю.В. Федоренко