Рішення

від 04.03.2019 по справі 524/3781/17

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3781/17

Провадження №2/524/33/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання - Коваль Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчуці цивільну справу за позовом Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Українська медична стоматологічна академія (назва позивача змінена відповідно до наказу МОЗ України № 1586 від 31 серпня 2018 року, попередня назва - Вищий державний навчальний заклад України Українська медична стоматологічна академія , далі по тексту рішення академія, навчальний заклад) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання в сумі 39 736,64 грн. У серпні 2017 року (а.с. 32-33) позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача також 29 787,36 грн. отриманої стипендії, а всього 69 524,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 4 вересня 2007 року між сторонами укладено угоду про підготовку фахівця з вищої освітою. Цією угодою передбачено обов'язок відповідача після закінчення навчання прибути за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до бюджету вартість навчання.

ОСОБА_1 мав обов'язок відпрацювати після закінчення навчання лікарем загальної практики (сімейним лікарем) у Куцурупській сільській амбулаторії Очаківського району Миколаївської області. Однак за місцем призначення він не прибув. Сума витрат державного бюджету на навчання відповідача становила 69 524,00 грн., з яких фактичні видатки згідно кошторису - 39 736, 64 грн. та стипендія - 29 787,36 грн.

ОСОБА_1 позов не визнав. Вважав, що правових підстав для стягнення вартості навчання немає у зв'язку з тим, що норми законів, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, втратили чинність, а чинний на день звернення позивача до суду Закон України Про освіту не містить умов про обов'язковість трирічного відпрацювання та відшкодування в установленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Посилаючись на статті 8, 43,53 Конституції України, відповідач зазначав, що використання примусової праці в Україні заборонено, а громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі. Окрім того, ОСОБА_1 зазначав, що академія не виконала свого обов'язку забезпечити його житлом для проживання за місцем призначення. Відпрацюванню за місцем призначення завадила також поважна причина - його тривала та тяжка хвороба. ОСОБА_1 звертав увагу суду на те, що стипендія, як наданий фізичний особі засіб до існування, не підлягає поверненню навіть в разі її безпідставного набуття (заперечення, а.с. 42-46, 110-115).

У справі було відкрито провадження ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 червня 2017 року (а.с. 24). Ухвалою від 12 грудня 2017 року суд задовольнив клопотання представника відповідача та витребував від навчального закладу належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують вартість навчання (а.с. 49).

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

4 вересня 2007 року між Вищим державним навчальним закладом України Українська медична стоматологічна академія та ОСОБА_1 було укладено угоду про підготовку фахівця з вищою освітою (а.с. 91). Відповідно до умов угоди відповідач зобов'язався, зокрема, прибути після закінчення навчального закладу за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання. Відповідно до витягу з наказу № 172-у від 21 червня 2013 року рішенням екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація лікаря і видано диплом спеціаліста (а.с. 8,9). ОСОБА_1 отримав направлення до місця призначення - Управління охорони здоров'я Миколаївської ОДА, Куцурупська СЛА Очаківського району на посаду лікаря загальної практики - сімейної медицини (а.с. 11). До роботи у Куцурупській СЛА ОСОБА_1 мав прибути у серпні 2015 року після закінчення інтернатури, яку він проходив у кардіологічному центрі Миколаївської обласної лікарні.

Проте відповідач за місцем направлення не прибув. Він намагався вирішити питання про перерозподіл місця відпрацювання, що підтверджується листом адміністрації Кременчуцького комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 від 7 вересня 2015 року про готовність прийняти ОСОБА_1 на посаду лікаря загальної практики (а.с. 15). Щодо зміни місця призначення відповідача не заперечував Департамент охорони здоров'я Полтавської облдержадміністрації за умови згоди на це Міністерства охорони здоров'я. Проте, Управління роботи з персоналом та внутрішньої безпеки МОЗ України повідомило про відсутність підстав для зміни місця призначення на роботу відповідача (а.с. 89). 23 вересня 2016 року академія письмово звернулася до відповідача з проханням повідомити про причини невиходу на роботу за направленням та попередила про можливість звернення до суду з позовом про стягнення витрат за навчання (а.с. 16-17).

12 липня 2016 року відповідача було прийнято на роботу лікарем загальної практики - сімейним лікарем у комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 у м. Кременчуці, звідки ОСОБА_1 звільнився 31 липня 2017 року за власним бажанням. 1 серпня 2017 року його прийнято на посаду викладача інфекційних хвороб у Кременчуцький медичний коледж (а.с. 118-119).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частини другої статті 52 Закону України Про освіту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, за порушення дисципліни протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, а саме: випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати, - визначено: частиною другою статті 52 Закону України Про освіту (що була чинною з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 року № 106), пунктом 2 Указу Президента України Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів від 23 січня 1996 року № 77/96, пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням від 22 серпня 1996 року № 992 (була чинною на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2008 року № 106) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя визначено, що відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди під час розгляду конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Відповідно до статті 150 Конституції України виключно до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд не може, застосувавши статтю 43 Конституції України як норму прямої дії, водночас визнати неконституційними норми частини другої статті 52 Закону України Про освіту , пункту 2 Указу Президента України Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів від 23 січня 1996 року № 77/96, пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням , оскільки вирішення питання про їхню конституційність є юрисдикцією Конституційного Суду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 Про питання стипендіального забезпечення передбачено, що стипендія виплачується за рахунок коштів загального фонду державного бюджету або коштів відповідних бюджетів. Розмір стипендій визначається відповідно до установленого Кабінетом Міністрів України розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії з урахуванням типу навчального закладу, умов та напряму навчання, успішності стипендіата.

Крім того, пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367, передбачено обов'язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати, тобто і виплати стипендії.

Пунктом 9 Постанови КМУ № 992 від 22 серпня 1996 року Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням та наказом МОЗ України від 25 грудня 1997 року № 367 Про затвердження порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням , передбачені поважні причини, які дають підстави не прибути за місцем призначення. Такі причини у позивача були відсутні.

Окрім того, суд не погоджується з аргументами відповідача про те, що відпрацюванню за місцем призначення йому завадила тяжка хвороба. Так, прибути на роботу у Куцурупську СЛА ОСОБА_1 мав у серпні 2015 року. В той час надані ним медичні документи підтверджують, що він хворів у червні-серпні 2016 року (а.с. 120-127).

Відповідь Центру первинної медико-санітарної допомоги Куцурупської сільської ради об'єднаної територіальної громади на запит адвоката про те, що ОСОБА_1 житло не надавалося і не могло бути надано через його відсутність у громаді, належно не підтверджує, що відповідач не виконав обов'язку забезпечити ОСОБА_1 житлом (кімнатою) за місцем призначення. Зі змісту цього повідомлення (а.с. 128) вбачається? що цей медичний заклад отримав ліцензію і існує як самостійний ЦПСМД тільки з січня 2017 року. Слід також врахувати, що положення частини 4 статті 64 Закону України Про вищу освіту про те, що випускникам вищих медичних і педагогічних навчальних закладів, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищах міського типу, держава відповідно забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм набули чинності 1 січня 2017 року.

Положення ч. 1 ч. 1 ст. 125 ЦК України передбачають, що безпідставно набута стипендія не підлягає поверненню. Проте, ці положення цивільного законодавства не підлягають застосуванню у даному спорі, оскільки стипендію ОСОБА_1 отримував як особа, яка здобувала освіту за державним замовленням на підставі угоди та Постанови КМУ № 882 від 12.07.2004 року Про питання стипендіального забезпечення .

Відповідно ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія (код ЄДРПОУ 02010824, адреса: 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23) витрати за навчання в розмірі 39 736 грн. 64 коп. та 29 787 грн. 36 коп. отриманої стипендії, а всього 69 524 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія (код ЄДРПОУ 02010824, адреса: 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23) сплачений судовий збір в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду Полтавського апеляційнго суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення буде виготовлено - 14.03.2019 року

Суддя: