Постанова

від 15.08.2019 по справі 524/3781/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3781/17 Номер провадження 22-ц/814/1514/19Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 березня 2019 року, ухваленого у складі головуючого судді Кривич Ж.О., із складанням повного тексту судового рішення 14 березня 2019 року,

у справі за позовом Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Українська медична стоматологічна академія (назва позивача змінена відповідно до наказу МОЗ України № 1586 від 31 серпня 2018 року, попередня назва - Вищий державний навчальний заклад України Українська медична стоматологічна академія ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , збільшивши у серпні 2017 року свої позовні вимоги, остаточно просила стягнути з відповідача грошові кошти за навчання в сумі 39736,64 грн. та отриману останнім стипендію 29787,36 грн., а всього 69524,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 04 вересня 2007 року укладено угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, на виконання якої відповідач після закінчення вищого навчального закладу повинен був відпрацювати три роки, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до бюджету вартість навчання.

Проте, ОСОБА_1 за місцем призначення не прибув, тобто не виконав своїх зобов`язань відповідно до умов договору, тому повинен відшкодувати витрати за навчання до державного бюджету.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04 березня 2019 року позовну заяву Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія (код ЄДРПОУ 02010824, адреса: 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23) витрати за навчання в розмірі 39 736 грн. 64 коп. та 29 787 грн. 36 коп. отриманої стипендії, а всього 69 524 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія (код ЄДРПОУ 02010824, адреса: 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23) сплачений судовий збір в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання, яке виникло на підставі типової угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 4 вересня 2007 року, укладеної між ним та навчальним закладом Українська медична стоматологічна академія , тому відповідач повинен відшкодувати до бюджету витрати на навчання та стипендію.

З вказаними рішенням не погодився ОСОБА_1 , та подав на нього апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що норми законів, на які посилається суд першої інстанції, втратили чинність, а чинний на день звернення позивача до суду Закон України Про освіту , не містить умов про обов`язковість трирічного відпрацювання та відшкодування в установленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Пункт Постанови КМУ № 992 від 22.08.96 року, який містив вимогу про відшкодування вартості навчання, було виключено на підставі Постанови КМУ № 216 від 15 квітня 2015 року.

Зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення стипендії.

Крім того, вказує, що ВДНЗ України Українська медична стоматологічна академія не уповноважений здійснювати контроль за виконанням державного замовлення та звертатися до суду із даним позовом.

Вищий державний навчальний заклад України Українська медична стоматологічна академія надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2007 року між Українською медичною стоматологічною академією (назва позивача змінена відповідно до наказу МОЗ України № 1586 від 31 серпня 2018 року, попередня назва - Вищий державний навчальний заклад України Українська медична стоматологічна академія ) та ОСОБА_1 укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою. Згідно умов угоди відповідач, який був зарахований до вищого навчального закладу за держзамовленням, зобов`язувався прибути після його закінчення на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання. (а.с. 7)

Встановлено, що ОСОБА_1 закінчив у 2013 році ВДНЗ України Українська медична стоматологічна академія , здобув кваліфікацію лікаря та отримав диплом спеціаліста. ОСОБА_1 отримав направлення до місця призначення - Управління охорони здоров`я Миколаївської області Куцурупської СЛА Очаківського району на посаду лікаря загальної практики - сімейний лікар. До роботи у Куцурупській СЛА ОСОБА_1 мав прибути у серпні 2015 року після закінчення інтернатури, яку він проходив у кардіологічному центрі Миколаївської обласної лікарні.

Відповідач за місцем направлення не прибув.

В матеріалах справи наявне повідомлення Адміністрації Кременчуцького комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 від 7 вересня 2015 року про готовність прийняти ОСОБА_1 на посаду лікаря загальної практики - сімейного лікаря випускника ВДНЗ України Українська медична стоматологічна академія (а.с. 15). Щодо зміни місця призначення відповідача не заперечував Департамент охорони здоров`я Полтавської облдержадміністрації за умови згоди на це Міністерства охорони здоров`я. (а.с. 14).

Проте, Управління роботи з персоналом та внутрішньої безпеки МОЗ України повідомило про відсутність підстав для зміни місця призначення відповідача (а.с. 89).

2 липня 2016 року відповідача було прийнято на роботу лікарем загальної практики - сімейним лікарем у комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 у м. Кременчуці, звідки ОСОБА_1 звільнився 31 липня 2017 року за власним бажанням. 1 серпня 2017 року його прийнято на посаду викладача інфекційних хвороб у Кременчуцький медичний коледж (а.с. 118-119).

23 вересня 2016 року ВДНЗ України Українська медична стоматологічна академія направлявся лист ОСОБА_1 з проханням повідомити причини невиконання зобов`язань і здійснити добровільне відшкодування коштів за навчання, а також попереджено про можливість звернення до суду з позовом про стягнення витрат за навчання (а.с. 16-17).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кошторису розрахунків вартості освітньої послуги спеціаліста бюджетної форми навчання ВДНЗ України Українська медична стоматологічна академія вартість навчання одного студента стоматологічного факультету становила 39736,64 грн., окрім того протягом строку навчання відповідач отримав стипендію в сумі 29 787,36 грн. (а.с.13, 34)

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , неналежним чином не виконав зобов`язання, яке виникло на підставі угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 04 вересня 2007 року, укладеної між ним та навчальним закладом Українська медична стоматологічна академія , а тому з нього необхідно стягнути витрати на навчання в розмірі 39736 грн. 64 коп. та отриману стипендію у розмірі 29787 грн.36 коп., а всього 69524 грн.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 52 Закону України Про освіту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 9922 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, за порушення дисципліни протягом трьох років, випускник зобов`язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Суд першої інстанції встановив, що згідно умов угоди від 04 вересня 2007 року позивач зобов`язався забезпечити якісну теоретичну та практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця та після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації забезпечити місцем працевлаштування в державному секторі народного господарства, де відповідач зобов`язаний відпрацювати не менше трьох років. Студент в свою чергу зобов`язався оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченої відповідною кваліфікаційною характеристикою фахівця за напрямком підготовки стоматологія і прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.

Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання, що виникло на підставі угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 04 вересня 2007 року, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову в частині стягнення витрат за навчання.

В свою чергу, згідно частини шостої статті 64 Закону України Про вищу освіту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету, забезпечуються стипендіями у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Порядок призначення і виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тлумачення частини шостої статті 64 Закону України Про вищу освіту (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що право на стипендію виникає через наявність в особи певних особистих якостей , зокрема успішного навчання.

Разом із тим, суд першої інстанції не врахував, що забезпечення стипендією відбувається внаслідок наявності в особи певних особистих якостей і типовою угодою про підготовку фахівців з вищою освітою від 04 вересня 2007 року не передбачено обов`язку відшкодовувати отриману стипендію у разі порушення умов угоди, а тому відсутні правові підстави для стягнення 29 787,36 грн. отриманої ОСОБА_1 стипендії.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення скасувати в частині стягнення отриманої стипендії і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У частині десятій статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем було сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн при подачі позову до суду першої інстанції. Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2400 грн. Оскільки позов задоволено частково, то суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат здійснених судом першої інстанції і зобов`язує позивача сплатити відповідачу різницю понесених судових витрат в розмірі 400 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 п. 2 ст. 374, ч. 1 п. 3, 4 ст. 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія 29 787,36 грн. отриманої стипендії скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія до ОСОБА_1 в частині стягнення 29 787,36 грн. отриманої стипендії відмовити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 березня 2019 року в частині стягнення витрат на навчання в сумі 39736,64 грн. залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат та стягнути з Вищого державного навчального закладу України Українська медична стоматологічна академія на користь ОСОБА_1 різницю понесених судових витрат в розмірі 400 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 15.08.2019 року

Головуючий суддя: О.О. Панченко

Судді: Т.В. Одринська

В.П. Пікуль