Справа № 527/2316/18
провадження 2/527/62/19
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12 березня 2019 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Олефір А.О.,
за участю секретаря
судових засідань - Волик Л.І.,
представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Левицького В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу
за позовом ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області в особі відділу опіки та піклування та сектору державної реєстрації про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього недійсними та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області в особі відділу опіки та піклування та сектору державної реєстрації про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього,-
В С Т А Н О В И В:
09 листопада 2018 року представник позивача звернувся з позовом до суду про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього недійсними.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача ОСОБА_6, з того часу вона залишилась сиротою та їй було призначено опікуна - її рідну бабусю по батьковій лінії ОСОБА_7. На момент смерті батька, позивачу виповнилося повних 14 років, тобто вона мала неповну цивільну дієздатність. ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її бабуся ОСОБА_7, після смерті якої вона знайшла в її будинку документи, і як з'ясувалося покійному батьку позивача ОСОБА_6 належала земельна ділянка (пай) кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га. Дану земельну ділянку було оформлено на ім'я позивача шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Серед цих же документів позивач також знайшла договір оренди земельної ділянки б/н від 02.07.2014 року, згідно якого вона будучи неповнолітньою, передала ТОВ Агрофірма Мічуріна земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2 площею 3,2702 га строком на 5 років. Вказаний договір підписала її бабуся ОСОБА_7 як її опікун. Крім того, 07.07.2016 року нею особисто було підписано додаткову угоду до Договору про продовження терміну дії договору на 10 років. На момент укладення договору оренди, а також додаткової угоди до зазначеного договору позивач була неповнолітньою особою, отже зазначені договори вона мала право укладати особисто та за наявності письмової нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника і з дозволу органу опіки та піклування, що встановлено нормами ч. 2 ст. 32 ЦК України. На запит до Глобинської РДА було отримано відповідь про те, що ОСОБА_7, яка була опікуном над майном позивача, не зверталася до райдержадміністрації із заявою про надання дозволу на укладення договору оренди земельної ділянки із ТОВ Агрофірма Мічуріна . Також орган опіки та піклування не надавав згоду на укладення нею додаткової угоди до договору оренди.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 02 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 підписаний опікуном ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна , кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га, номер запису про інше речове право: 6213011 від 03.07.2014 року. Визнати недійсною Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2014 року б/н від 07 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна , кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га, номер запису про інше речове право: 6213011. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна негайно повернути їй земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га у стані придатному для її використання за цільовим призначенням.
04 грудня 2018 року представник відповідача подав до суду зустрічний позов про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього.
В зустрічному позові в обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 02 липня 2014 року між ОСОБА_7, яка була призначена опікуном над майном, а саме земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованою на території Глобинської міської ради Полтавської області, оскільки вона належала на праві приватної власності дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_4, було укладено Договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років, який було зареєстровано 03.07.2014 року. В подальшому, 07 липня 2016 року позивач подала до ТОВ Агрофірма Мічуріна заяву, в якій прохала продовжити строк дії Договору на 10 років, який буде розраховуватися з дня укладення додаткової угоди до Договору. Того ж дня, 07 липня 2016 року позивач підписала додаткова угоду до Договору про продовження строку його дії на 10 років, яка була зареєстрована 19.08.2016 року. Пункт 2 Додаткової угоди до Договору встановлював, що усі інші умови Договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по них свої зобов'язання та пункт 5, відповідного до якого сторони на час підписання даної угоди претензій будь-якого характеру не мають. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги формальними підставами, а саме посилається на положення норм Цивільного кодексу України, згідно яких неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 32 ЦК України). Крім того, позивач посилається на положення, ч. 1 ст. 224 ЦК України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування, і згідно якої правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК України), є нікчемним. Проте, Цивільний кодекс України стоїть в першу чергу на захисті прав (в тому числі і майнових) неповнолітньої особи, і саме тому, ч. 2 ст. 224 ЦК імперативно встановлює, що на вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування. Про те, що вищевказаний Договір та Додаткова угода до Договору відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування, беззаперечно свідчать первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких матеріальний стан позивача було покращено на загальну суму 46 828,81 грн., що беззаперечно відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
Посилаючись на викладене представник відповідача за первісним позовом, просив суд, визнати дійсними Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Глобинської міської ради Полтавської області, загальною площею 3,2702га., № 468 від 02.07.2014р. укладений між ТОВ Агрофірма Мічуріна і гр. ОСОБА_7 та Додаткову угоду до вказаного Договору від 07.07.2016р. укладену між ТОВ Агрофірма Мічуріна і гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом Левицький В.І. позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити із наведених в позові підстав в задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити, посилаючись на те, що представником відповідача надано суду докази можливого виконання умов договору, разом з тим не надано доказів того, що спірні правочини відповідали інтересам дитини. Не заперечував того факту, що позивач отримувала певні кошти від відповідача, разом з тим в силу свого віку вона не могла усвідомлювати чи відповідав розмір орендної плати її інтересам, тому саме для встановлення зазначених обставин законодавець передбачив обов'язковий дозвіл органу опіки та піклування, який повинен перевірити зазначені обставини.
Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов із наведених в ньому підстав, крім того пояснив, що сам факт укладення договорів оренди та отримання орендної плати свідчить про значне покращення матеріального становища позивача, оскільки без укладення останніх позивач взагалі не отримувала б ніяких грошових коштів.
Представник третьої особи за первісним та за зустрічним позовами в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причину своєї неявки, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.02.2014 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га (а.с.16).
Як вбачається з розпорядження в. о. голови Глобинської районної державної адміністрації №208 від 20.05.2014 р., опікуном над моїм майном, яке належить на праві власності дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_4 призначено ОСОБА_7 (а.с.17).
До опису майна дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4 від 15.05.2014 року включено земельну ділянку кадастровий № НОМЕР_2 площею 3,2702 га (а.с.18).
Актом приймання-передачі майна від 20.05.2014 р., ОСОБА_7 прийняла зазначену земельну ділянку (а.с.19).
02 липня 2014 року від імені ОСОБА_4 (орендадавця), який було підписано як її опікуном ОСОБА_7 укладено договір оренди земельної ділянки б/н з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна (орендар), кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га (далі по тексту Договір оренди) (а.с.20-25).
Зазначений договір було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року, номер запису про інше речове право: 6213011 (а.с.27).
07 липня 2016 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна (орендар) було укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від б/н від 02 липня 2014 року, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га (далі по тексту Додаткова угода) (а.с. 33-35).
Зазначений договір було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 6213011 (а.с. 36-37).
Як вбачається з копії Свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.12, 26).
21 квітня 2018 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_10, після чого змінила прізвище на ОСОБА_10 (а.с.13).
На момент укладення Договору оренди, а саме станом на 02 липня 2014 року ОСОБА_4 виповнилося 15 років.
На момент укладення Додаткової угоди, а саме станом на 07 липня 2016 року ОСОБА_4 виповнилося 17 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 Сімейного кодексу України, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Отже, судом встановлено, що як на момент укладення Договору оренди так і на момент укладення Додаткової угоди, ОСОБА_4 була неповнолітньою особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Цивільного кодексу України, неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Аналізуючи зазначену норму матеріального права, суд зазначає, що неповнолітня особа має право особисто вчинити правочин щодо нерухомого майна, але у такому випадку обов'язково повинна бути нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Як вбачається з Договору оренди, його підписано не особисто ОСОБА_4, а її опікуном ОСОБА_7, яка у даному випадку повинна була не укладати правочин від імені неповнолітньої, а повинна була надати нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_4 на укладення нею правочину.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки Договір оренди було укладено ОСОБА_7, а не особисто неповнолітньою, то при його укладенні не було дотримано форму, встановлену законом, отже зазначена обставина є підставою для його недійсності.
Крім того, як вбачається з довідки, виданої 19.07.2018 року № 1765/01-53 Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, ОСОБА_7, яка була опікуном над майном ОСОБА_4, не зверталася до райдержадміністрації із заявою про надання дозволу на укладення договору оренди земельної ділянки із ТОВ Агрофірма Мічуріна (а.с.29).
Також суду не надано доказів стосовно того, що на момент укладення ОСОБА_4 Додаткової угоди також існувала нотаріально посвідчена згода ОСОБА_7, а також існував дозвіл органу опіки та піклування на укладення нею правочину щодо нерухомого майна.
За таких обставин, судом встановлено, що Договір оренди та Додаткову угоду було укладено з порушенням норм ч. 2 ст. 32 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦК України - правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71цього Кодексу), є нікчемним.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що Договір оренди та Додаткова угода є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Цивільного кодексу України, на вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
Представник відповідача за первісним позовом в обґрунтування зустрічного позову та на підтвердження обставин, які свідчать що Договір оренди та Додаткова угода відповідали інтересам неповнолітньої ОСОБА_4 надано наступні докази.
Відповідно до копії видаткового касового ордеру від 05.06.2015 року, ТОВ Агрофірма Мічуріна сплатила ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 5 128,00 грн. (а.с. 62).
Аналізуючи зазначений доказ, суд зазначає, що у ньому вказано, що ОСОБА_4 отримала позику згідно договору № 38 від 05.06.2015 року в розмірі 5128,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Приймаючи до уваги те, що зазначена видаткова накладна не стосується ані Договору оренди, ані Додаткової угоди, а стосується інших договірних відносин, суд визнає видатковий касовий ордер від 05.06.2015 року неналежним доказом.
Також представником відповідача надано суду письмовий доказ, який взагалі не містить його назву, не містить зазначення будь-якого періоду та найменування послуг за які ОСОБА_4 отримала грошові кошти в сумі 2000 грн., тому зазначений доказ суд визнає неналежним (а.с.66).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 від ТОВ Агрофірми Мічуріна 07.12.2015 року отримала 872 грн., за період з 13.09.2016 по 07.07.2017 року 20000,00 грн. та 29.11.2018 року 10000,00 грн. (а.с.63-65,67).
Отже судом встановлено, що згідно Договору оренди та Додаткової угоди до нього ОСОБА_4 за період з 2014 року взагалі не отримала орендну плату, за 2015 рік отримала орендну плату у розмірі меншому ніж встановлено самим договором, за період з 2016 по 2018 рік отримала грошові кошти в загальній сумі 30000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини . Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
На момент укладення Додаткової угоди, ОСОБА_4 була неповнолітньою особою, отже вона була позбавлена можливості в силу свого віку усвідомлювати чи відповідають умови Договору оренди та Додаткової угоди до нього її інтересам, тому законодавцем покладено контроль за укладенням договорів з неповнолітнім на органи опіки та піклування.
Як повідомив в судовому засіданні представник відповідача, ТОВ Агрофірмі Мічуріна , останньому було відомо, що ОСОБА_4 є неповнолітньою особою, разом з тим, під час укладення договору з неповнолітньою вони не зверталися до органу опіки та піклування.
Предметом доказування уданій справі є не виконання умов договору оренди, а доведення факту того, що правочин відповідає інтересам фізичної особи.
Разом з тим, надані доказі представником відповідача свідчать про часткове виконання умов Договорів та не доводять факту того, що вони відповідали інтересам неповнолітньої ОСОБА_4
Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 81 ЦПК України, окази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Саме лише твердження представника відповідача стосовно того, що сам по собі факт отримання грошових коштів за Договорами свідчить про те, що він відповідав інтересам неповнолітньої є лише його припущенням.
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає що за своєю правовою природою Договір оренди та Додаткова угода є нікчемними, разом з тим, оскільки відповідач заявляє вимогу про їх дійсність, суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту в порядку встановленому для оспорюваних правочинів, тому позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, договір оренди земельної ділянки б/н від 02 липня 2014 року та Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2014 року б/н від 07 липня 2016 року визнанню недійсними, а земельна ділянка підлягає поверненню її власнику.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Зустрічний позов до задоволення не підлягає, в зв'язку з його недоведеністю.
Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1472,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь останньої.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Приймаючи до уваги те, що в судових дебатах представником позивача було зроблено заяву, що докази понесених позивачем судових витрат ним буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом, суд призначає по цивільній справі судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_4 - задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 02 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 підписаний опікуном ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна , кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га, номер запису про інше речове право: 6213011 від 03.07.2014 року.
Визнати недійсною Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2014 року б/н від 07 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна , кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га, номер запису про інше речове право: 6213011.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна негайно повернути ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 3,2702 га у стані придатному для її використання за цільовим призначенням.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 1472,80 грн.
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області в особі відділу опіки та піклування та сектору державної реєстрації про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього - відмовити.
Призначити по цивільній справі судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13:00 год. 29 березня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, рнокпп: НОМЕР_1).
Відповідач за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Мічуріна (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Центральна, буд. 181/14, код ЄДРПОУ: 30827141).
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору за первісним та за зустрічним позовами: Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Центральна, буд. 281).
Повний текст рішення складено 20 березня 2019 року.
Суддя А. О. Олефір
Суд | Глобинський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2019 |
Оприлюднено | 22.03.2019 |
Номер документу | 80602857 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Глобинський районний суд Полтавської області
Олефір А. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні