Постанова

від 19.03.2019 по справі 176/651/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2905/19 Справа № 176/651/18 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

Категорія 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року

по справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МАЯК 125" до Жовтоводської міської ради, ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року позивач звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із вказаним позовом, в якому після уточнень просив витребувати у ОСОБА_1 майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 25,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, придбане на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2229, виданого 20.07.2015 року, видавник: приватний нотаріус Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В., а також стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що будинок АДРЕСА_1 є багатоповерховим. У першому під'їзді передбачено допоміжне приміщення "Колясочна". Приблизно в 1997 році працівники ЖЕКу відібрали ключі від даного приміщення, повідомляючи, що це тимчасово та обіцяли їх повернути. 28.02.2016 року ОСББ "МАЯК 125" стало відомо, що спірне приміщення, згідно договору купівлі-продажу від 20.07.2015 року продане відповідачу ОСОБА_1 Вважає, що спірне нежиле приміщення належить співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та вибуло з їх володіння поза їх волею, а тому у відповідності з приписами ст. 388 ЦК України спірне приміщення підлягає витребуванню у теперішнього власника (відповідача 1 - ОСОБА_1), зокрема, посилається на п.3 ч. 1 ст.388 ЦК України.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЯК 125 допоміжне приміщення, загальною площею 25,2 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з Жовтоводської міської ради та ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЯК 125 судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп., а саме по 881 грн. 00 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

У відзиві ОСББ "Маяк 125" вказує, що судом першої інстанції було уважно досліджено всі наявні письмові докази та вірно застосоване діюче законодавство, тому суд прийняв законне рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

У відзиві Жовтоводська міська рада вказує, що судом були встановлені не всі обставини справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Судом при дослідженні матеріалів справи, встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.01.2006 року нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 січня 2006 року на праві комунальної власності належало територіальній громаді міста Жовті Води (а.с.70).

Розпрядженням Фонду комунальної власності м. Жовті Води № 24 від 30 листопада 2005 року затверджено ціну продажу нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 8 820,00 грн. (а.с.73).

Рішенням Жовтоводської міської ради № 757-31/IV від 05 жовтня 2005 року включено до переліку об?єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу приміщення площею 28,90 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 (а.с.78).

Відповідно до розпорядження Фонду комунальної власності м.Жовті Води №23 від 10.10.2005 року про приватизацію нежитлових приміщень здійснено приватизацію шляхом викупу магазина ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 (а.с. 76).

Рішенням Жовтоводської міської ради № 808-35/IV від 23 грудня 2005 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Жовті Води, що підлягають приватизації у 2006 році. Згідно додатку № 1 до вказано рішення сесії міської ради спірне нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 внесено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації як магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.62, 63).

Згідно договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу № 02-06 від 07 лютого 2006 року, посвідченого нотаріально, приватний підприємець ОСОБА_3 придбала у Фонду комунальної власності м. Жовті Води нежитлове приміщення, загальною площею 25,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5,6).

За договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 20 липня 2015 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 належне останній на праві власності нежитлове приміщення, загальною площею 25,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.07.2017 року спірне нежиле приміщення, загальною площею 25,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. знаходиться у приватній власності відповідача ОСОБА_1 (а.с.9).

З листа Жовтоводської місцевої прокуратури від 27.09.2018 року №01/101-1448вих18 вбачається, що до Жовтоводського міського суду прокурором міста Жовті Води 16.06.2009 року було подано два позови до Жовтоводської міської ради, треті особи: Фонд комунального майна м. Жовті Води, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування п.2 ч.1 рішення Жовтоводського міської ради за №757-31 /VI від 05.10.2005 Про включення об'єктів комунальної власності в програму приватизації на 2005 рік , а також про визнання незаконним та скасування п.З ч.2 додатку 1 до рішення сесії міської ради за №808-35/1V від 23.12.2005 Про затвердження Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Жовті Води, що підлягають приватизації в 2006 році. Вказані позови об'єднанні Жовтоводським міським судом в одне провадження №2-а-203/2009 (а.с.113-114).

Постановою Жовтоводського міського суду від 30.10.2009 у справі за позовом прокурора міста Жовті Води до Жовтоводської міської ради, треті особи: Фонд комунального майна м. Жовті Води, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення позови задоволено. Визнано незаконним та скасовано п.2 ч.1 рішення Жовтоводського міської ради за №757-31/VI від 05.10.2005 Про включення об'єктів комунальної власності в програму приватизації на 2005 рік , п.3 ч.2 додатку 1 до рішення сесії міської ради за №808-35/VI від 23.12.2005 Про затвердження Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Жовті Води, що підлягають приватизації в 2006 році . Постанова в апеляційному порядку ніким не оскаржувалась та набула законної сили (а.с. 115-116).

Вказаною постановою суду встановлено, що відповідно до повідомлення Жовтоводського ВЖРЕО та згідно технічної документації на житловий будинок АДРЕСА_1 призначення допоміжних приміщень, які розташовані на першому поверсі є запасний пожежний вихід та колясочна. Вказане приміщення було в оренді з 29.04.2002 року, згідно дозволу Фонду комунальної власності. Судом було встановлено, що зазначене приміщення розташоване на першому поверсі в першому під?їзді зазначеного будинку. Зазначене приміщення на час прийняття рішень відповідачем знаходилось в оренді ОСОБА_3, яка і викупила його потім відповідно до договору від 07.02.2006 року. Також даною постановою встановлено, що відповідач, приймаючи оспорювані рішення, порушив вимоги закону, а тому вони є незаконними і підлягають скасуванню, як такі що порушують права громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1, позбавляють їх права користування спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку (а.с.115 зворот -116).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даною постановою встановлено, що статус спірного приміщення Колясочної є дійсно допоміжне приміщення, а доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд не перевірив статусу спірного приміщення, колегія суддів не може взяти до уваги, як необгрунтовані.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 382 Цивільного Кодексу України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно із ч.2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року у справі за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1,10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), вказано що:

1. В аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін. передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У рішенні по справі № 6-327цс15 від 23.12.2015 року Верховний суд України вказав на наступне.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

В свою чергу стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, захист прав особи, яка вважає себе власником майна можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-67цс15. Згідно ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст. ст.387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, які встановлюють спеціальні правила для захисту такого права.

Як передбачено ст. 12 ЦК України та виходячи з приписів п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року №9 добросовісність набувача презюмується.

За змістом ст.388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

За п.3 ч.1 ст.388 ЦК України власник має право витребувати своє майно лише у разі співіснування фактів:

- наявності у позивача законного підтвердження юридичного статусу власника майна;

- придбання особою майна власника за відплатним договором;

- відчуження майна власника особою, яка не мала права його відчужувати;

- відсутності у набувача (покупця) інформації про те, що відчужувач не мав права його продавати, або об'єктивної можливості отримати таку інформацію;

- вибуття майна з володіння власника чи законного володільця не з їхньої волі;

- фізичного існування на час витребування майна саме майна власника.

Правові ознаки існування в особи статусу юридичного власника та саме його майна вже визначено вище; відплатним для цілей ст.388 ЦК України є будь-який договір оплатного відчуження майна власником чи законним володільцем; відчуження майна власника особою, яка не мала права його відчужувати, означає його продаж особою за відсутності визначеної чинним законодавством можливості робити таке чи за наявності на це прямої заборони; вибуттям майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі належить вважати припинення правоможності володіння майном у його власника чи законного володільця за відсутності волі (бажання) на таке припинення у того, хто на момент вибуття майна ним володів; добросовісність набувача визначається відсутністю у нього інформації про те, що відчужувач не мав права продавати майно, а також відсутністю об'єктивної можливості як справедливій, добросовісній, розумній особі мати таку інформацію, що розгорнуто характеризує застосоване в ч.1 ст.388 ЦК України словосполучення "не знав і не міг знати"; тлумачити це словосполучення у спосіб, що суперечить його істинному змісту, - "не знав, але за обставинами справи повинен був знати", - забороняють приписи ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, тому що поняття "міг" співвідноситься з правом, а поняття "повинен був" - з обов'язком.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачено: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу даного позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

Відповідно ч. 5 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ), рішення суду задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення держреєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 і N 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Із матеріалів справи вбачається, що Жовтоводська міська рада ІV скликання прийняла незаконне рішення, щодо здійснення приватизації допоміжного приміщення колясочної , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що встановлено постановою Жовтоводського міського суду від 30 жовтня 2009 року та підтверджує той факт, що майно вибуло з володіння співмешканців будинку поза їх волею внаслідок незаконних дій інших осіб. Укладені як наслідок незаконної приватизації угоди щодо спірного майна, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, а захист прав позивача, в даному випадку, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову.

Посилання апелянта про те, що спірне приміщення з 1998 року до 07 лютого 2006 року (до моменту реєстрації права власності за ПП ОСОБА_3) перебувало у комунальній власності територіальної громади м. Жовті Води та мало статус нежилого колегія суддів не прийма до уваги, оскільки спростовується дослідженою судом першої інстанції постановою Жовтоводського міського суду від 30 жовтня 2009 року, з якої вбачається, що спірне приміщення є допоміжним і знаходиться на першому поверсі будинку.

Обставини, встановлені постановою Жовтоводського міського суду від 30 жовтня 2009 року, стосуються предмету даного спору і не потребують додаткового доказування, тому доводи апеляційної скарги про те, що сторона позивача не довела жодної з обставин, на які вона посилалась в позові не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта про те, що позивач ніколи не був власником спірного приміщення, також не приймаються до уваги, оскільки в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін. передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно відхилено заяву щодо застосування строку позовної давності, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до протоколу №1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 та статуту ОСББ Маяк 125 , останнє було створено 28 лютого 2016 року, затверджено статут ОСББ МАЯК 125 (а.с.14-25).

Після створення ОСББ, голова правління разом із співвласниками звернулась з приводу надання інформації, щодо правомірності відчуження спірного приміщення до міського голови міста Жовті Води, про що отримали відповідь листом від 02.06.2016 року про перебування спірного приміщення у приватній власності (а.с.10-11).

Саме після створення ОСББ МАЯК 125 та отримання ним 02.06.2016 року інформації про статус спірного приміщення, а саме перебування його у власності іншої особи, слід рахувати для позивача трирічний строк звернення до суду, який на момент подачі даного позову не був пропущений.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П.Красвітна

І.А. Єлізаренко