Ухвала
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 176/651/18
провадження № 61-8138ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЯК 125 до Жовтоводської міської ради, ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЯК 125 (далі - ОСББ Маяк 125 ) звернулося до суду з позовом до Жовтоводської міської ради, ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року позов задоволено, витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСББ Маяк 125 допоміжне приміщення, загальною площею 25, 2 кв. м, яке знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.
02 липня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Залевська О. М. надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення виявлених недоліків.
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Залевська О. М. вимоги ухвали від 25 липня 2019 року виконала та надіслала засобами поштового зв'язку оригінал ордеру на підтвердження повноважень у Верховному Суді та копію позовної заяви для визначення вартості майна, а також ціни позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Отже, ціна позову у даній справі становить 38 000 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*500= 960 500).
Таким чином, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Так як, представник ОСОБА_1 - адвокат Залевська О. М. подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та з урахуванням того, що у даному випадку відсутні виключні обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 175, 176 ЦПК України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЯК 125 до Жовтоводської міської ради, ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.08.2019 |
Оприлюднено | 22.08.2019 |
Номер документу | 83775398 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Литвиненко Ірина Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні