Рішення

від 14.03.2019 по справі 906/1165/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1165/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія КР №040198 від 20.12.18,

договір від 19.12.18;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Соєвий вік" (м.Кропивницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (м.Київ)

про стягнення 378399,93грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Соєвий рік" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" 244915,29грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18, з яких: 211000,00грн основного боргу, 21100,00грн штрафу, 9173,37грн інфляційних, 3641,92грн 3% річних та 133484,64грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18, з яких: 115000,00грн заборгованість за договором №16/05/18Коч від 16.05.18, 11500,00грн штрафу, 4999,71грн інфляційних та 1984,93грн 3% річних. Разом на суму 378399,93грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 та №16/05/18Коч від 16.05.18 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 27.12.18 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.

12.02.19 від ТОВ "Цефей-Груп" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству України. Вказав, що договір купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18, укладений між позивачем та відповідачем, є недійсним, оскільки укладений директором ТОВ "Цефей-Груп" ОСОБА_2 з перевищенням наданих йому статутом повноважень, а позивач при укладанні спірного договору знав/повинен був знати про обмеження повноважень директора, оскільки в договорах є вказівка на те, що директор діє на підставі статуту. При цьому, вчинення дій на виконання спірного правочину особою, яка не мала повноважень на його вчинення, не може вважатися схваленням правочину. Враховуючи, що спірну угоду укладено з перевищенням повноважень, тому як наслідок і подальші дії щодо виконання цього правочину також вчинені з перевищенням повноважень (а.с.79-80).

21.02.19 на адресу суду від ТОВ "Торговий дім "Соєвий вік" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач, посилаючись на ст.92 ЦКУ, не погодився з твердженнями відповідача та зазначив, що відповідач здійснив передоплату 03.05.19 у розмірі 299000,00грн, тому у позивача не було жодних сумнівів у цивільній дієздатності представника відповідача. Крім того, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, а тому сам факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Також позивач зазначив, що докази, які приєднані до матеріалів справи, зокрема, протоколи розбіжностей до спірних договорів, факт отримання в повному обсязі товару, часткової оплати, декларування податкового кредиту по спірним договорам, свідчать про схвалення юридичною особою умов правочину та його виконання (а.с.115-116).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.02.18 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1143/18 до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву висловив свою позицію щодо суті спору.

Суд приймає до уваги, що станом на момент прийняття судового рішення, відповідач змінив місцезнаходження юридичної особи, з 05.03.19р., однак суд враховує, що всі ухвали про повідомлення про дату час та місце судового засідання направлялись відповідачу та отримувались представником останнього за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ до моменту зміни місцезнаходження (про що свідчать відповідні відмітки на ухвалах суду та рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, а.с.52, 53, 73, 77, 113, 139), тому відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соєвий вік" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей груп" (покупець, відповідач) укладено договір №27/04/18Коч купівлі-продажу (а.с.22-23), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію врожаю 2016 року в строки, визначені цим договором, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору №27/04/18Коч визначено назву товару: насіння сої Аннушка, кількість: 29 тон, загальну вартість товару: 667000,00грн з ПДВ.

Оплата товару покупцем здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Платежі здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури (п.п.2.2, 2.3 договору №27/04/Коч).

Відповідно до п.2.5 договору №27/04/18Коч на умовах попередньої оплати покупець зобов'язується провести оплату таким чином:

- не пізніше 04.05.18 оплата частини вартості товару в розмірі 299000,00грн;

- не пізніше 11.05.18 оплата частини вартості товару в розмірі 168670,00грн;

- не пізніше 18.05.18 оплата частини вартості товару в розмірі 99670,00грн;

- не пізніше 25.05.18 оплата частини вартості товару в розмірі 99660,00грн.

Згідно п. 3.2 договору №27/04/18Коч зазначений в п.1.2 товар відвантажується покупцю в строк до 10 травня 2018 року за присутності представників продавця та за умови отримання продавцем 50% оплати вартості товару.

Пунктом 3.4 договору №27/04/18Коч передбачено, що акт отримання покупцем товару підтверджується товарно-транспортною накладною та видатковою накладною з датою, що зазначена у видатковій накладній.

За умовами п.5.2 договору №27/04/18Коч перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється з моменту отримання покупцем товару відповідно до п.3.4 договору. Дата переходу прав власності є дата зазначена у видатковій накладній.

На виконання умов договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №122 від 02.05.18 на загальну суму 667000,00грн (а.с.24).

Згідно виставленого рахунку, відповідач сплатив позивачу в якості попередньої оплати 299000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №1301 від 03.05.18 (а.с.25).

Продавець в свою чергу здійснив поставку товару на суму 667000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №142 від 10.05.18 та товарно-транспортною накладною №Р142 від 10.05.18 (а.с.28-29).

Після отримання товару відповідачем були проведені наступні оплати:

- згідно платіжного доручення №1426 від 06.06.18 сплачено 57000,00грн;

- згідно платіжного доручення №1506 від 19.06.18 сплачено 100000,00грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №27/04/18Коч у розмірі 211000,00грн (699000,00грн-299000,00грн-57000,00грн-100000,00).

16.05.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соєвий вік" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей груп" (покупець, відповідач) укладено договір №16/05/Коч купівлі-продажу (а.с.31-32), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію врожаю 2016 року в строки, визначені цим договором, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору №16/05/Коч визначено назву товару: Аннушка і репродукція, кількість: 5 тон, загальну вартість товару:115000,00грн з ПДВ.

Відповідно до п.2.5 договору №16/05/Коч на умовах попередньої оплати покупець зобов'язується провести оплату таким чином:

- оплата частини вартості товару в розмірі 57500,00грн не пізніше 17.05.18;

- плата частини вартості товару в розмірі 57500,00грн не пізніше 25.05.18

Згідно п. 3.2 договору №16/05/Коч зазначений в п.1.2 товар відвантажується покупцю в строк до 20 травня 2018 року за присутності представників продавця та за умови отримання продавцем 50% оплати вартості товару.

На виконання умов договору купівлі-продажу №16/05/Коч від 16.05.18 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №135 від 16.05.18 на загальну суму 115000,00грн (а.с.33), який відповідач в порушення умов договору №16/05/Коч не оплатив.

Разом з тим, продавець поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 115000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №150 від 18.05.18, довіреністю №41 від 16.05.18, виданою завідувачу складу ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Торговий дім "Соєвий Вік" товарно-матеріальних цінностей та товарно-транспортною накладною №150 від 18.05.18 (а.с.34-36).

Однак відповідач в порушення умов договору не провів розрахунок за отриманий товар.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №16/05/Коч у розмірі 115000,00грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 у розмірі 244915,29грн, з яких: 211000,00грн основного боргу, 21100,00грн штрафу, 9173,37грн інфляційних, 3641,92грн 3% річних та 133484,64грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18, з яких: 115000,00грн заборгованість за договором №16/05/18Коч від 16.05.18, 11500,00грн штрафу, 4999,71грн інфляційних та 1984,93грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (макуха соняшника) на загальну суму 172500,00грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, п.2.5 договорів №27/04/18Коч від 27.04.18 та №16/05/18Коч від 16.05.18 сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар проводиться покупцем не пізніше 25.05.18.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені договорами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 у розмірі 211000,00грн та договору купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18 в сумі 115000,00грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 211000,00грн за договором купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 та основного боргу в розмірі 115000,00грн за договором купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21100,00грн штрафу, нарахованого на підставі п.7.3 договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 та 11500,00грн штрафу, нарахованого відповідно до п.7.3 договору купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18 (з урахуванням протоколів розбіжностей до договорів).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 7.3 договору №27/04/18Коч від 27.04.18 та договору №16/05/18К від 16.05.18 передбачено, що у випадку прострочення покупцем оплати товару більш ніж на 30 (тридцять) днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмір 20 відсотків від вартості суми несплаченого товару.

Відповідно до протоколів розбіжностей до договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 та договору купівлі-продажу №16/05/18К від 16.05.18 (узгоджених та прийнятих сторонами в редакції покупця), сторони узгодили викласти п.7.3 договорів у наступній редакції: "У випадку прострочення покупцем оплати товару більш ніж на 30 (тридцять) банківських днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмір 10 відсотків від вартості суми несплаченого товару" (а.с.23,32).

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежів, визначених п.2.5 договорів, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування штрафу.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.5,7), суд вважає його обґрунтованим, оскільки штраф у розмірі 21100,00грн по договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 та штраф у сумі 11500,00грн по договору купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18 нарахований відповідно до умов договорів та вимог чинного законодавства України.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст. 625 ГПК України 3641,92грн 3% річних, 9173,37грн інфляційних за порушення виконання грошового зобов'язання за договором №27/04/18Коч від 27.04.18 та 1984,93грн 3% річних, 4999,71грн інфляційних за порушення виконання грошового зобов'язання за договором №16/05/18Коч від 16.05.18.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних та інфляційних, суд вважає, що 3641,92грн 3% річних, 9173,37грн інфляційних по договору №27/04/18Коч від 27.04.18 та 1984,93грн3% річних, 4999,71грн інфляційних по договору №16/05/18Коч від 16.05.18, нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що договір купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 є недійсним, оскільки укладений директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" з перевищенням наданих йому статутом повноважень, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

Припис абзацу першого ч.3 ст.92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним у разі доведеності юридичною особою (відповідачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Слід зазначити, що закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Договір купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 підписаний зі сторони відповідача директором ОСОБА_2, на угоді міститься печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", також відсутні докази, які б свідчили про визнання угоди недійсною або доказів про порушення відповідачем питання щодо визнання договору недійсним в установленому законом порядку.

Крім того, позивач не міг знати про таке перевищення повноважень керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", оскільки відомості щодо обмеження прав ОСОБА_2, як директора товариства у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, при цьому відповідач вчиняв дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18, а саме до 19.06.18 проводив оплати за товар.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК України випливає, що підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, зокрема щодо того, що договір купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18 не тільки прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" до виконання, але і значною мірою виконано, то відсутність у директора товариства повноважень на укладення від імені товариства вказаного договору не свідчить про його недійсність.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 244915,29грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18, з яких: 211000,00грн основного боргу, 21100,00грн штрафу, 9173,37грн інфляційних, 3641,92грн 3% річних та 133484,64грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18, з яких: 115000,00грн заборгованість за договором №16/05/18Коч від 16.05.18, 11500,00грн штрафу, 4999,71грн інфляційних та 1984,93грн 3% річних.

Розглядаючи вимогу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30272,00грн (а.с.8-9), суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №321/290 , видане 17.11.08 ОСОБА_1 (а.с. 42).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано укладений 19.12.18 між адвокатським бюро ОСОБА_1 "Осмарк", в особі адвоката ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №321/290 (адвокат), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Соєвий вік" (клієнт) договір про надання правничої допомоги (а.с.37-38).

Відповідно до п.п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу при вирішенні спору, який виник між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп", код ЄДРПОУ 37529380, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №№27/04/18Коч та 16/05/18Коч.

Плата за надання правничої допомоги згідно даної угоди, (далі іменується гонорар), визначається в додатку до угоди та виплачується в касу адвокатського бюро ОСОБА_1 "Осмарк".

Пунктом 1 додатку №1 до угоди про надання правничої допомоги від 19.12.18 сторони погодили, що плата за надання правової допомоги згідно угоди від 19.12.18, (далі іменується гонорар), складає 8,0% (вісім відсотків) від ціни позову та сплачується поетапно:

- аванс у розмірі 7000,00грн клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвоката протягом п'яти днів з дня підписання угоди. Вказана сума включає в себе вивчення всіх наявних документів, що стосуються спору, підготовку та складання позовної заяви, підготовку матеріалів до суду та повне супроводження справи в господарському суді (у разі необхідності). Аванс поверненню не підлягає.

- у разі повного задоволення позовних вимог клієнт сплачує залишок коштів на розрахунковий рахунок адвоката протягом 10 діб. У разі часткового задоволення позовних вимог, клієнт сплачує суму, пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до п.2 додатку №1 до угоди про надання правничої допомоги від 19.12.18 акт виконаних робіт клієнт отримує після остаточного рішення по справі.

Розрахунки клієнт здійснює в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Адвокатське бюро ОСОБА_1 "Осмарк" (п.3 додатку №1 до угоди про надання правничої допомоги від 19.12.18).

Згідно детального опису робіт, адвокатом надано наступні послуги:

- усна консультація з вивчення документів та правовий аналіз договорів;

- вивчення останніх рішень/ судової практики з аналогічних спорів;

- складання позовної заяви.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 750 від 19.12.18 (а.с.43).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як зазначено вище, відповідно до умов додатку №1 до угоди про надання правничої допомоги від 19.12.18 клієнт та адвокатське бюро встановили, що розмір гонорару адвоката складає 30272,00грн (8% від задоволених позовних вимог).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, приймаючи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак суд задовольняє зазначені вимоги позивача щодо відшкодування за рахунок відповідача його витрат, пов'язаних з правничою допомогою у розмірі 30272,00грн.

Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Соєвий вік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" про стягнення 378399,93грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Груп" (04119, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, буд.25Л, ідентифікаційний код 37529380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Соєвий вік" (25009, м.Кропивницький, вул.Комарова, 68, ідентифікаційний код 38758395):

- 211000,00грн заборгованості за договором купівлі-продажу №27/04/18Коч від 27.04.18;

- 21100,00грн штрафу;

- 9173,37грн інфляційних;

- 3641,92грн 3% річних;

- 115000,00грн заборгованість за договором купівлі-продажу №16/05/18Коч від 16.05.18,

- 11500,00грн штрафу;

- 4999,71грн інфляційних;

- 1984,93грн 3% річних;

- 5676,00грн судового збору;

- 30272,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.03.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)