Ухвала

від 22.03.2019 по справі 918/194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"22" березня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/194/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція" про забезпечення позову

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція"

до відповідача: Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області

про визнання недійсним рішення Тараканівської сільської ради від 29 серпня 2018 року №449

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекція" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання недійсним рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29 серпня 2018 року №449, позовні вимоги аргументувавши тим, що підстав для припинення права постійного користування позивачем земельними ділянками передбачених чинним законодавством у відповідача не було, відтак вказане рішення порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 22 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/194/19.

Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомості, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 5621684200:10:001:0002 площею 7,4023 га та 5621684200:10:001:0004 площею 9,52 га.

Подана заява аргументована тим, що вчинення реєстраційних дій щодо вказаних земельних ділянок може позбавити позивача права у користуванні земельними ділянками та утруднить процес відновлення права позивача в разі позитивного вирішення спору.

На виконання положень статті 139 ГПК України, в якості зустрічного забезпечення позивачем запропоновано внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, в розмірі визначеному судом.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з нормами пункту 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Відповідно до правил статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, з аналізу положень статті 136 ГПК України слідує, що забезпечення позову допускається у випадках якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, проаналізувавши положення глави 10 Господарського процесуального кодексу України, суд робить висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, підготовка або вчинення реєстраційних дій щодо об'єктів нерухомості, укладення договору оренди земельних ділянок з іншою особою тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи ймовірність розпорядження відповідачем спірними земельними ділянками без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявником не обґрунтовано та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимими доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язує застосування забезпечення позову, зокрема в наданих позивачем матеріалах відсутні докази вчинення відповідачем дій, що могли б свідчити про наявність обставин утруднення процесу відновлення права позивача в разі позитивного вирішення спору.

Отже, приймаючи до уваги принципи розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін, суд підсумовує, що в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі статей 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Селекція" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22 березня 2019 року та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку статей 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Качур А.М.